Рішення

від 07.05.2019 по справі 911/191/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/191/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Кубей В.І., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла»

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 1, код ЄДРПОУ 01349495

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.Т.А. ГРУП»

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська буд. 1/3, код ЄДРПОУ 38871093

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд 2-б, код ЄДРПОУ 23243188

про визнання недійсним частини договору купівлі-продажу

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Шалденко Є.М. (договір № 13-06/18 від 13.06.2018, ордер серія КВ № 425872 від 15.02.2019, свідоцтво № 5141 від 25.07.2012);

третьої особи - не з`явився;

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 209/19 від 11.01.2019) Приватного акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.Т.А. ГРУП» про визнання недійсним частини договору купівлі-продажу, а саме: пункту 9.4., що обгрунтоване тим, що вказаний пункт містить положення, з яких виникає обов`язок для третьої особи, всупереч статті 511 Цивільного кодексу України, відтак, підставою недійсності вказаної частини правочину відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2019 позовну заяву залишено без руху.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 1257/19 від 22.01.2019).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 05.03.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 4363/19 від 04.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про залучення третьої особи (вх. № 4486/19 від 05.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 4482/19 від 05.03.2019).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» .

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2019 відкладено судове засідання у справі 911/191/19 на 26.03.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 5315/19 від 18.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив (вх. № 5381/19 від 18.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 5801/19 від 25.03.2019).

У підготовче засідання 26.03.2019 з`явились представники сторін, представник третьої особи не з`явився.

У судовому засіданні розглянуто заяву відповідача про закриття провадження у справі, яка обгрунтована тим, що у господарських судах у справі №911/1498/18 вже розглядався позов позивача з тим самим предметом і з тих самих підстав, за яким ухвалено рішення, що набрало законної сили. У задоволенні вказаної заяви відмовлено, оскільки встановлено, що у справі №911/1498/18 заявлялись інші підстави позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 6243/19 від 28.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. № 7623/19 від 16.04.2019).

У судовому засіданні 16.04.2019 оголошено перерву до 07.05.2019, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 07.05.2019 з`явився представник відповідача, який заперечив проти задоволення позову, представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством Кранобудівна фірма Стріла (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Б.Т.А Груп (далі- відповідач, покупець) укладено договір купівлі - продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015 (далі - Договір), згідно з яким продавець передає у власність, а покупець приймає у власність і зобов`язується сплатити за нього грошову суму у розмірі та на умовах, визначених цим договором, 8/10 частин нерухомого - комплексу з належним продавцю 58/100 частини, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська № 1, загальної площею 40306,3 кв. м. (далі - майно).

Відповідно до пунктів 2., 2.1. Договору ціна зазначеного майна становить 1304077,20 грн., в тому числі ПДВ 217346,20 грн., та повинна бути сплачена протягом п`яти днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не пізніше 08.06.2015.

Згідно з висновком до звіту про вартість об`єкта оцінки № 474 станом на 14.04.2015 вартість частини комплексу 8/100 становить 1091320,19 грн.

Відповідно до пункту 9.4. Договору покупець зобов`язується в момент підписання цього договору укласти з продавцем договір купівлі - продажу обладнання, за яким продати трансформатор ТМЗ-1000 (тп - 2А) та дві конденсатні установки КСТУКМ, власником яких є продавець та які розташовані на території частини комплексу, крім того, останній надав згоду та не має жодних фінансових чи матеріальних претензій ні до продавця, ні до покупця з цього приводу. Продавець зобов`язується надати заяву на відступлення зарезервованої (договірної потужності) в розмірі 0.5 МВт на користь покупця.

Пунктом 9.5 Договору покупець зобов`язується здійснювати передачу електроенергії на безоплатній основі через трансформатор ТМЗ-1000 (ТП-2А) по електрокабелю 0,4 кВ, що живить нерухоме майно, що належить на праві приватної власності продавцю.

Відповідно до пункту 12 Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

04.06.2015 на виконання умов договору, між сторонами підписано акт приймання - передачі частини нерухомого майна - комплексу, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін та відтиском печатки підприємств.

Аргументи Приватного акціонерного товариства Кранобудівна фірма Стріла

Між сторонами укладено договір купівлі - продажу частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 04.06.2015.

Постачання електричної енергії у нерухомому майні, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, № 1, здійснюється Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» на підставі укладеного між позивачем та третьою особою договору про постачання електричної енергії № 330.

Відповідно до спірного пункту 9.4. Договору покупець зобов`язується в момент підписання цього договору укласти з продавцем договір купівлі - продажу обладнання, за яким продати трансформатор ТМЗ-1000 (тп - 2А) та дві конденсатні установки КСТУКМ, власником яких є продавець та які розташовані на території частини комплексу, крім того, останній надав згоду та не має жодних фінансових чи матеріальних претензій на до продавця, ні до покупця з цього приводу. Продавець зобов`язується надати заяву на відступлення зарезервованої (договірної потужності) в розмірі 0.5 МВт на користь покупця.

Тобто, включення пункту 9.4. Договору створює обов`язки для третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» , проте, позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення зазначеного договору в цій частині, оскільки, не уповноважений на представлення інтересів третьої особи, а сама вона не являлась стороною договору, відтак, вказаний пункт містить положення, що суперечать статті 511 Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності вказаної частини правочину відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України - недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відносно аргументів відповідача про те, що рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2018 у справі № 911/148/98/18, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Кранобудівна фірма Стріла до Товариства з обмеженою відповідальністю Б.Т.А Груп про визнання договору купівлі-продажу № 04.06.2015 недійсним, тобто, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки, спір про визнання правочину недійсним вже розглянуто господарським судом в іншій справі, зазначено, що предмет позову в іншій справі - визнання недійсним договору в цілому, а підстава позову - відсутність погодження всіх істотних умов договору, а також, відсутність у представника позивача процесуальних прав на укладення зазначеного правочину, отже, в розумінні пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для задоволення заяви про закриття провадження у справі, а обставини, що встановлені в іншій справі, не можуть братися судом до уваги.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Б.Т.А Груп

Відносно аргументів позивача про визнання недійсним пункту 9.4. Договору на підставі частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, зазначено таке.

Відповідно до пункту 1 Правил користування електричною енергією договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об`єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт·год і більше; електропередавальна організація - суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території; постачальник електричної енергії - суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії; споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Сторонами погоджено, що забезпечення електрифікації території та приміщень, що належать відповідачу планувалось здійснювати через розподільну підстанцію ПР-28, що належить на праві власності відповідачу та до яких підключено трансформаторну підстанцію ТП-2 від якої планувалось живлення приміщень відповідача.

Тобто, у відносинах постачання електричної енергії, позивач виступає як споживач по відношенню до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» , та як основний споживач по відношенню до позивача, а відповідач як субспоживач - по відношенню до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» та позивача.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її електричних мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил; суб`єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання його електроустановок до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності за договором про постачання електричної енергії на напрузі приєднання власних струмоприймачів суб`єкта господарювання або в межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта у відповідний період доби. Про своє рішення щодо погодження суб`єкт господарювання протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення повідомляє замовнику.

У разі приєднання електроустановок замовника до електричних мереж суб`єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, видає технічні умови на приєднання до електричних мереж цього суб`єкта господарювання, які погоджуються цим суб`єктом господарювання.

Отже, Правилами не передбачено чітко визначеної форми згоди на відступлення та приєднання електроустановок субспоживача - ТОВ Б.Т.А. Груп по відношенню до постачальника електричної енергії - ПрАТ Київобленерго та до основного споживача - ПАТ Кранобудівна фірма Стріла .

Крім того, з урахуванням пунктів: 5.2, 5.5, 8.2, 10.1, п.п. 25. 10.2 Правил користування електричною енергією, пункту 8.1.3 Типового договору на постачання електричної енергії (додаток № 3 до Правил користування електричною енергією), електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих правил, отже обов`язок третьої особи, приєднати електроустановки замовника до власних мереж встановлено чинним на момент укладення договору купівлі продажу норм законодавства. Підставою для приєднання є заява про приєднання до електричних мереж, на підставі якої електропередавальна організація видає технічні умови на приєднання в межах потужності яку відступає основний споживач - Приватне акціонерне товариство Кранобудівна фірма Стріла в рахунок зменшення наданої позивачем договірної потужності на користь субспоживача - Товариства з обмеженою відповідальністю Б.Т.А. Груп та в подальшому, на підставі технічних умов розробляється проект, який затверджується електропередавальною організацією та вносяться зміни до договору між електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії) та основним споживачем, тобто, встановлені в пункті 9.4. Договору зобов`язання позивача відступити договірну потужність на користь відповідача породжує обов`язки виключно для позивача та жодним чином не впливають на постачальника електричної енергії - ПрАТ Київобленерго .

Також, позивачем пропущено строк позовної давності, відповідно до статтей 257, 261 Цивільного кодексу України, з урахуванням дати підписання спірного договору та його нотаріального посвідчення - 04.06.2015 та дати звернення з позовом про визнання пункту 9.4. Договору недійсним - 11.01.2019.

Аргументи Приватного акціонерного товариства Київобленерго

25.11.2013 між Приватним акціонерним товариством Київобленерго (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством Кранобудівна фірма Стріла (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №330 (далі - Договір - 1), згідно з умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 2367 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору-1 споживач має право на зміну договірних величин споживання електричної енергії у порядку визначеному умовами розділу 5 цього договору.

Пунктом 5.3 Договору-1 встановлено, що договірні величини електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожного об`єкта з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт. год і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Згідно з пунктом 5.5. Договору звернення споживача щодо коригування договірних величин протягом поточного розрахункового періоду, але не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду, розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

Відповідно до пункту 8.1.1 Договору-1, якщо до технологічних мереж споживача приєднані електроустановки інших споживачів (субспоживачів) відносини між споживачем та електропостачальною оргіназацією у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюється договором про спільне використання електромереж.

Згідно з пунктом 8.1.5 Договору-1 споживач має право приєднувати нових субспоживачів до власних технологічних мереж у межах дозволеної потужності. У таких випадках дозволена потужність має бути зменшена на величну приєднаної потужності.

25.01.2017 позивач звернувся до третьої особи із заявою на погодження проектної документації по розподілу потужності за адресою: м. Бровари, вул. Щолківська, 1.

На погодження надано робочий проект Влаштування обліку виробничо-складського комплексу відповідача в рахунок потужності позивача.

Згідно з технічного завдання № 1/17 від 01.01.2017, що затверджено позивачем та відповідачем та відповідно до пункту 2.5. Робочого проекту встановлена розрахункова потужність відповідача - 250 кВт.

11.08.2017 рішенням Приватного акціонерного товариства Київобленерго № 06/280/5149 про розподіл потужності для електропостачання виробничо-складського комплексу відповідача робочий проект затверджено за умови переукладення договору про постачання електричної енергії № 330 від 25.11.2013 в частині зменшення дозволеної потужності на величину 250 кВт.

Відповідно до пункту 9.5. Договору, покупець зобов`язується здійснити постачання електричної енергії в розмірі 500 кВт від одного силового трансформатора - ТМЗ - 1000 (ТП-2А), тобто, за ІІІ категорією надійності.

Натомість позивач погодив відповідачу відпуск потужності в розмірі 250 кВт за ІІ категорією надійності від двох силових трансформаторів.

Згідно з Договором-1 категорія за надійністю електропостачання позивача - ІІ, тобто, зменшення потужності повинно буде відбутися в обсягах 500 кВт не залежно від категорії за надійністю струмоприймачів відповідача.

Норми права, що підлягають застосуванню

За приписами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, при вирішенні питання щодо недійсності правочину, суд, розглядаючи справу має з`ясувати, чи були дотримані сторонами усі вимоги законодавства при його укладенні та чи наявні правові підстави, з якими закон пов`язує можливість для суду визнати такий правочин недійсним, виходячи із змісту позовних вимог та на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з частиною 3 статті 209 Цивільного кодексу України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які отримуються шляхом пошуку через офіційний веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюється Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до пункту 1 Правил користування електричною енергією договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об`єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт·год і більше; електропередавальна організація - суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території; постачальник електричної енергії - суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії; споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її електричних мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил; суб`єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання його електроустановок до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності за договором про постачання електричної енергії на напрузі приєднання власних струмоприймачів суб`єкта господарювання або в межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта у відповідний період доби. Про своє рішення щодо погодження суб`єкт господарювання протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення повідомляє замовнику.

У разі приєднання електроустановок замовника до електричних мереж суб`єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, видає технічні умови на приєднання до електричних мереж цього суб`єкта господарювання, які погоджуються цим суб`єктом господарювання.

Згідно з пунктом 5.2 Правил користування електричною енергією при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).

Відповідно до пунтку 5.5 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду домовленостей: найменування постачальника електричної енергії та споживача; місце і дату укладення Договору про постачання електричної енергії; договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); величини дозволеної та приєднаної потужності; клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії за двома або більше об`єктами споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначаються за кожним з об`єктів споживача; значення показників якості електричної енергії (ПЯЕ); узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності); порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом); режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; зобов`язання сторін у разі порушення договірних величин; порядок зняття показів розрахункових засобів обліку, порядок надання та підтвердження інформації щодо даних розрахункового обліку електричної енергії, порядок та строки проведення розрахунків; строк дії договору; умови та порядок розірвання договору; місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Пунктом 8.2 Правил користування електричною енергією встановлено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов`язаний: розглядати та коригувати договірні величини обсягу споживання електричної енергії та величини потужності протягом дії договору у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.

Відповідно до пункту 10.1 Правил користування електричною енергією споживачі електричної енергії мають право на: приєднання до власних мереж субспоживачів у межах величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії; звернення до постачальника електричної енергії з питання змін договірних умов у порядку, передбаченому цими Правилами; приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності.

Згідно з пунктом 10.2 Правил користування електричною енергією Споживач електричної енергії зобов`язаний: у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією, укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж та у передбачених цими Правилами випадках договори про технічне забезпечення електропостачання споживача із суб`єктами господарювання та організаціями, електроустановки яких приєднані до цих технологічних електричних мереж; у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності повідомити про це електропередавальну організацію і постачальника електричної енергії та ініціювати коригування дозволеної потужності (зменшення дозволеної потужності на величину приєднаної потужності нових субспоживачів).

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

04.06.2015 між ПАТ КРАНОБУДІВНА ФІРМА СТРІЛА (змінено назву на приватне акціонерне товариство КРАНОБУДІВНА ФІРМА СТРІЛА та ТОВ Б.Т.А. ГРУП укладено договір купівлі - продажу частини нерухомого майна - комплексу, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачеві у власність частину нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Щолківська, №1, загальною площею 40306,03 кв.м, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити, що підтверджується актом приймання - передачі частини нерухомого майна - комплексу від 04.06.2015, з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв 8/100 частин нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Щолківська, №1, загальною площею 40306,3 кв.м. До складу відчужуваних 8/100 частин комплексу входить: склад тарного зберігання продукції, інв. №0002Ц, загальна площа 104,5 кв.м; склад ПММ, Е; заготівельна дільниця, інв. №0016 Ф, загальна площа 1762,0 кв.м; прохідна, інв. №0009 Щ - 2, загальна площа 30,0 кв.м; 18/100 частини огорожі №б/н, що підтверджується довідкою, виданою КП Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації від 09.04.2015 №11 та розташована на земельній ділянці кадастровий номер 3210600000: НОМЕР_1 038:0009, загальною площею 10,2540 га.

25.11.2013 між Приватним акціонерним товариством Київобленерго та Приватним акціонерним товариством Кранобудівна фірма Стріла укладено договір про постачання електричної енергії №330, згідно з умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 2367 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно з технічним завданням № 1/17 від 01.01.2017, що затверджено позивачем та відповідачем, та відповідно до пункту 2.5. Робочого проекту встановлена розрахункова потужність відповідача - 250 кВт.

11.08.2017 рішенням Приватного акціонерного товариства Київобленерго № 06/280/5149 про розподіл потужності для електропостачання виробничо-складського комплексу відповідача робочий проект затверджено за умови переукладення договору про постачання електричної енергії № 330 від 25.11.2013 в частині зменшення дозволеної потужності на величину 250 кВт.

Предметом позову є визнання недійсним пункту 9.4. Договору, згідно з яким покупець зобов`язується в момент підписання цього договору укласти з продавцем договір купівлі - продажу обладнання, за яким продати трансформатор ТМЗ-1000 (тп - 2А) та дві конденсатні установки КСТУКМ, власником яких є продавець та які розташовані на території частини комплексу, крім того, останній надав згоду та не має жодних фінансових чи матеріальних претензій ні до продавця, ні до покупця з цього приводу. Продавець зобов`язується надати заяву на відступлення зарезервованої (договірної потужності) в розмірі 0.5 МВт на користь покупця.

Підставою позову є відсутність у позивача обсягу цивільної дієздатності на укладення договору в цій частині, оскільки, зазначений пункт породжує обов`язки для третьої особи - Приватного акціонерного товариства Київобленерго як енергопостачальної організації.

Тобто, враховуючи визначений Договором про постачання електричної енергії № 330 від 25.11.2013 розмір дозволеної потужності позивача - 2367 кВт і те, що пунктом 10.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що Приватне акціонерне товариство Кранобудівна фірма Стріла як основний споживач має право на приєднання до власних мереж субспоживачів у межах величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії, з урахуванням визначеним пунктом 9.4. Договору розміром відступлення зарезервованої (договірної потужності) - 0.5 МВт (500 кВт), очевидно, що у позивача достатньо потужності для відступлення зарезервованої (договірної) потужності на виконання пункту 9.4 Договору.

Крім того, пунктом 10.2 Правил користування електричною енергією встановлено, що споживач зобов`язаний у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності повідомити про це електропередавальну організацію і постачальника електричної енергії та ініціювати коригування дозволеної потужності (зменшення дозволеної потужності на величину приєднаної потужності нових субспоживачів), що і відбулось 11.08.2017 за рішенням Приватного акціонерного товариства Київобленерго № 06/280/5149, згідно з яким розподілено потужність для електропостачання виробничо-складського комплексу відповідача, робочий проект затверджено за умови переукладення договору про постачання електричної енергії № 330 від 25.11.2013 в частині зменшення дозволеної потужності на величину 250 кВт.

Отже, під час включення пункту 9.4. в Договір, сторонами жодним чином не порушено прав чи інтересів третьої особи - Приватного акціонерного товариства Київобленерго як енергопостачальної організації, не встановлено для неї обов`язків, оскільки, визначений розмір відступлення договірної потужності - 0.5 Мвт, не перебільшує розмір дозволеної потужності, визначений пунктом 2.1 Договору про постачання електричної енергії - 2367 кВт, а Приватне акціонерне товариство Київобленерго , в розумінні пункту 8.2 Правил користування електричною енергією, розглядає та коригує договірні величини обсягу споживання електричної енергії та величини потужності протягом дії договору, тобто, відступлення розміру дозволеної потужності основного споживача на користь субспоживача в розмірі, що не перебільшує визначену договором про постачання електричної енергії, створює права та обов`язки для позивача, жодним чином не створює для енергопостачальника будь-яких зобов`язань, тобто, аргументи позивача про відсутність обсягу цивільної дієздатності на укладення договору в цій частині, оскільки, зазначений пункт створює обов`язки для третьої особи є хибними та відхиляються судом.

Відносно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі, вирішити спір із застосуванням наведеної норми Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 справа № 914/1886/17.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, позовна давність не підлягає застосуванню.

Частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повну відмову у задоволені позову, зважаючи, що відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України спір вирішується судом не інакше як в межах заявлених вимог, а неправомірність дій сторін Договору, що визначені позивачем як підстави позову не підтвердилась під час розгляду справи, так само як і наявність невідповідності спірної частини правочину нормам законодавства, що визначені позивачем, відтак, матеріалами справи не підтверджується наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

У задоволені позову (вх. № 209/19 від 11.01.2019) Приватного акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «Стріла» ( 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 1, код ЄДРПОУ 01349495) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.Т.А. ГРУП» ( 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська буд. 1/3, код ЄДРПОУ 38871093) про визнання недійсним частини договору купівлі-продажу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.05.2019.

Суддя С.О. Саванчук