Рішення

від 22.05.2019 по справі 916/931/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Справа № 916/931/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Пронюк В.Я, згідно довіреності №14-206 від 26.04.2018р.

відповідача: Шульпін В.В., керівник згідно паспорту,

розглянувши справу №916/931/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г» (68004, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Віталія Шума (Карла Маркса), 2 Г) про стягнення 2853,23грн.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.12.2015р. між ПАТ НАК Нафтогаз України та ОСББ К.М.2 г було укладено договір №3255/16-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 416773,44грн., та відповідач за умовами п.6.1. договору мав розрахуватись за отриманий газ до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. вказаного договору, що і стало підставою для позивача нарахувати на суми несвоєчасно сплаченої заборгованості пеню, три проценти річних.

Відповідач подав до суду відзив на позов від 15.05.2019р. за вх.№9507/19, де вказує, що розрахувався із позивачем за отриманий газ повністю 28.04.2016р., вказав, що є неприбутковою організацією та не має вільних коштів для здійснення своєчасних розрахунків. У судовому засіданні 22.05.2019р. представник відповідача зазначив, що позовні вимоги визнає.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2019р. відкрито провадження у справі №916/931/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 26.04.2019р. об 11год.00хв.

Ухвалою суду від 26.04.2019р. відкладено розгляд справи на 22.05.2019р. о 15год.15хв., задоволено клопотання ОСББ «К.М.2 г» від 26.04.2019р. про продовження строку для подання відзиву на позов, продовжено ОСББ «К.М.2 г» строк для подання відзиву на позов до 22.05.2019р. включно.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

21.12.2015р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та ОСББ К.М.2 г (споживач) було укладено договір №3255/16-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ, обсягом до 232тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п.3.4. договору №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.).

Згідно п.5.2. договору №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. ціна за 1000 куб.м. газу становить 1770,74грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1806,15грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23грн., всього з ПДВ - 2167,38грн.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015р. п.5.2. договору викладено у наступній редакції: Ціна за 1000куб.м. газу за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз - 401грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 481,20грн. До сплати за 1000грн. природного газу - 2171,74грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2606,09грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п.8.1., 8.2. договору №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.).

Відповідно до розділу 12 договору №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. він діє в частині реалізації газу з 01.01.2016р. до 31.03.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.01.2016р., від 29.02.2016р., від 31.03.2016р.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку ОСББ К.М.2 г за період з 01.01.2016р. по 31.07.2018р.

Посилаючись на здійснення оплати у повному обсязі, відповідач подав до суду виписки по рахунку у ПАТ Марфін Банк за 30.03.2016р., 01.04.2016р., 14.04.2016р., 15.04.2016р., 21.04.2016р., 22.04.2016р., за період з 25.04.2016р. по 28.04.2016р., 03.08.2016р., 14.07.2016р., 07.09.2016р.,

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків .

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що в період з січня по березень 2016р. включно позивач за договором №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 416773,44грн., за який відповідач розрахувався повністю до 27.10.2017р., але несвоєчасно, що підтверджується наданими сторонами розрахунком, банківськими виписками. Так, заборгованість за січень 2016р. погашена відповідачем остаточно 12.03.2016р., за лютий 2016р. погашена відповідачем остаточно 06.04.2016р., за березень 2016р. погашена відповідачем 27.10.2017р.

З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2652,90грн., 182,33грн. три проценти річних.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII, набрав чинності 30.11.2016р.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Пунктом 1.2. договору постачання природного газу №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як визначено ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ,

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.1, 2, 4, 7 ст.4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання : теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Отже, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, чого сторони не заперечують.

Водночас ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки встановлено те, що основна сума боргу відповідачем, яким придбаний у позивача газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, була погашена до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то є помилковими доводи позивача щодо обґрунтованості правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних у відповідності до умов п.6.1. договору №3255/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., оскільки в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, три проценти річних не підлягають нарахуванню та є списаними, крім суми 0,01грн., яка погашена після 30.11.2016р.

При цьому, суд бере до уваги те, що ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яка встановлює порядок нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, є нормою прямої дії, при цьому, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції). Даних висновків суд дійшов з врахуванням судової практики викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі 916/3054/16.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За таких обставин, є правомірним нарахування позивачем пені та трьох процентів річних в межах суми боргу - 0,01грн.

Таким чином, судом здійснено перерахунок розрахованих позивачем пені та трьох процентів річних із суми боргу в розмірі 0,01грн., в результаті чого підлягають судом частковому задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 17,27грн. пені, 4,60грн. три проценти річних.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, тобто, в сумі 14,82грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г» (68004, Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Віталія Шума (Карла Маркса), 2 Г, код ЄДРПОУ 35749613) про стягнення 2853,23грн.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г» (68004, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума (Карла Маркса), 2 Г, код ЄДРПОУ 35749613) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 17 (сімнадцять) грн. 27коп. пені, 4 (чотири) грн. 60 коп. три проценти річних, 14 (чотирнадцять) грн. 82коп. судового збору.

3. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) у задоволенні решті частини позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 травня 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук