Рішення

від 06.05.2019 по справі 160/498/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року Справа № 160/498/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Пархоменко Ю.С. Синявський І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0035711418 від 21.12.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0035711418 від 21.12.2018р., винесене посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА , збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 755839 грн. 50 коп., в тому числі 503893,00 грн. податкового зобов`язання та 251946,50 грн. штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ СМЕРЕКА-2017 за період з 01.06.2018р. по 30.06.2018р., з ТОВ СІГМА ПРОФІТ , з ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018р. за наслідками якої був складений акт перевірки від 07.12.2018р. за №70933/04-36-14-18/39069709 за висновками якого було встановлено порушення вимог п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 503892,52 грн. через нібито безпідставне здійснення позивачем оформлення нереальної господарської операції із вищенаведеними контрагентами з одержання від них послуг (виконання контролю залізничних запасних частин; антикорозійна обробка металевих виробів), оскільки вказані контрагенти за висновками посадових осіб контролюючого органу не могли здійснити такі роботи через не підтвердження реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, а також неможливо було встановити джерело походження послуг з боку контрагентів внаслідок так званого обриву ланцюга . Позивач не погоджується із вищенаведеними висновками посадових осіб контролюючого органу, які були підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення посилаючись на те, що вони не відповідають дійсності, оскільки реальність господарських операцій за договорами про надання послуг №547 від 10.04.2018р., №722/7 від 02.07.2018р., №272/7 від 06.07.2018р., №788 від 09.07.2018р. підтверджуються відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт та податковими накладними, зареєстрованими у встановленому порядку, які були надані до перевірки, при цьому, первинні бухгалтерські документи містять усі необхідні реквізити, тобто документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, на думку позивача, у перевіряючих були відсутні підстави вважати правочини фіктивними. Також позивач вказує і на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагентів (фактичного знаходження їх за місцем реєстрації; наявності чи відсутності у них основних фондів), а тому позивач не може нести відповідальності за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, так як не наділений повноваженнями та функціями податкового контролю, а неможливість податкового органу дослідити ланцюг постачання послуг, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, які спростовують такі доводи. У відповіді на відзив представник позивача додатково посилається і на те, що відповідач не може посилатися як на докази лише на податкову інформацію, отриману із інформаційних баз контролюючих органів, без проведення будь-яких зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом, що також підтверджено і правовою позицією Верховного Суду у справах №808/3412/16 від 29.03.2019р., №820/4648/13-а від 16.01.2018р., №826/1398/14 та ін. За викладеного, позивач вважає, що зі свого боку виконав усі умови здійснення вказаних господарських операцій, маючи на меті настання реальних господарських наслідків для платника податків, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушень з боку позивача. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмовому відзиві на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ СМЕРЕКА-2017 за червень 2018р., у ЄРПН зареєстровані податкові накладні на загальну суму 1383900,00 грн., у т.ч. ПДВ 230650,00 грн. за договором купівлі-продажу №547 від 10.04.2018р. в рахунок оплати за отримані послуги позивачем були перераховані кошти у розмірі 842700 грн., у т.ч. ПДВ - 140450 грн. За результатами аналізу інформаційних баз контролюючого органу, ТОВ СМЕРЕКА-2017 не є виконавцем (виробником) вищезазначених послуг та по ланцюгу постачання придбав їх у ТОВ Дісері , який також не є їх виконавцем (виробником). За результатами аналізу ЄРПН за червень 2018р. ТОВ СМЕРЕКА-2017 по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху послуг - ультразвукова дефектоскопія п`ятника, ультразвукова дефектоскопія державки, ультразвукова дефектоскопія підвіски встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального надання вищенаведених послуг. ТОВ Дісері вищевказані послуги не придбавалися (обрив ланцюга). Згідно наданих для проведення перевірки бухгалтерських документів встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ СІГМА ПРОФІТ за липень 2018р. на загальну суму 1379104,30 грн., в т.ч. ПДВ 229 850,72 грн. Згідно проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів встановлено, що ТОВ СІГМА ПРОФІТ не є виконавцем (виробником) вищезазначених послуг та по ланцюгу постачання придбав їх у ТОВ Кроксі , які були реалізовані позивачеві, проте, ТОВ Кроксі вищезазначені послуги не придбавались (обрив ланцюга). Отже, ТОВ Кроксі не придбавав послуги, які були реалізовані на ТОВ СІГМА ПРОФІТ , не є виконавцем зазначених робіт (відсутні трудові ресурси) та по ланцюгу господарських операцій з руху послуг встановлено відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виконання. Згідно наданих для проведення перевірки бухгалтерських документів встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ за липень 2018р. на загальну суму 801550,80 грн., в т.ч. ПДВ - 133 591,80 грн. Згідно проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ не є виконавцем (виробником) вищезазначених послуг та по ланцюгу постачання придбав їх у ТОВ Дісері , який також не є їх виконавцем (виробником). ТОВ Дісері вищезазначені послуги не придбавалися (обрив ланцюга). Отже, в результаті аналізу ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей позивачеві від ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ , ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ згідно наявних баз даних не встановлено подальшого ланцюга постачання від виробника, тобто неможливо дослідити походження послуг. Таким чином, контролюючим органом встановлено, що фактично позивачем здійснено оформлення нереальної господарської операції із вищевказаними контрагентами у червні та липні 2018р. з одержання (придбання) послуг на загальну суму ПДВ 503892,52 грн. і складені первинні документи всупереч норм ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 ст.1 наведеного вище Закону, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Ухвалою суду від 11.02.2019р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.03.2019р. (а.с.2 том 1).

У підготовчому засіданні 06.03.2019р. було оголошено перерву до 20.03.2019р. з метою отримання відзиву та додаткових документів, що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання (а.с.57-58 том 2).

Також 20.03.2019р. у підготовчому засідання знову була оголошена перерва до 05.04.2019р. з метою надання позивачеві часу для надання відповіді на відзив, що підтверджується протоколом підготовчого засідання (а.с.91-92 том 2).

Надалі, ухвалою суду від 05.04.2019р. було закінчено підготовче провадження та судовий розгляд даної справи призначено на 06.05.2019р., що підтверджується змістом копії відповідної ухвали суду (а.с.103 том 2).

У ході судового розгляду даної справи судом встановлені наступні обставини у цій справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА 27.01.2014р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, Південний район, вул. Матросова, будинок 19 є платником ПДВ, перебуває на обліку як платник податків до бюджету у Кам`янській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ станом на 13.09.2018р., Статутом позивача та даними акту перевірки від 07.12.2018р. (а.с. 15-30 том 1).

У період з 26.11.2018р. по 30.11.2018р. контролюючим органом на підставі наказу від 23.11.2018р. №6693-п, направлення від 23.11.2018р. №13086 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Смерека-2017 за червень 2018р., із ТОВ Сігма Профіт , з ТОВ Тріада Капітал за липень 2018р. за результатами якої складено акт №70933/04-36-14-18/39069709 від 07.12.2018р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198 п.201.10 ст.201 ПК України (безпідставне оформлення нереальних господарських операцій через обрив ланцюга ) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 503892,52 грн. (у т.ч. червень 2018р. - 140450,00 грн.; липень 2018р. - 259234,72 грн.; серпень 2018р. - 104207,80 грн.) (а.с.27-67 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 21.12.2018р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0035711418 форми Р за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 755839,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 503893 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 251946,50 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього (а.с.84-85 том 1);

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 07.12.2018р. підставами для висновків щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ за червень, липень 2018р. за договорами про надання послуг №547 від 10.04.2018р., №722/7 від 02.07.2018р., №272/7 від 06.07.2018р. та № 788 від 09.07.2018р. (отримання позивачем послуг від його контрагентів щодо виконання контролю залізничних запасних частин; здійснення антикорозійної обробки металевих виробів) було те, що посадовою особою контролюючого органу під час проведення виїзної перевірки позивача було встановлено наступні порушення, а саме:

- вищенаведені послуги були придбані контрагентами позивача (ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ , ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ ) у ТОВ Дісері та ТОВ Кроксі , які згідно аналізу даних ЄРПН, ці послуги не придбавали взагалі, отже, відбувся обрив ланцюга , тобто неможливо дослідити походження послуг по ланцюгу постачання від виробника, а відповідно, зроблено висновок про те, що фактично позивачем здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій із вказаними контрагентами, так як відсутнє справжнє джерело первинного походження послуг (ультразвукова дефектоспокія п`ятника, ультразвукова дефектоскопія кришки трипільної, ультразвукова дефектоскопія плити упорної), відтак, не існує дійсної можливості набуття її у власність позивачем, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядженням ним, незважаючи на документальне оформлення операцій;

- згідно проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів ТОВ Дісері та ТОВ Кроксі не є виконавцями (виробниками) вищезазначених робіт (відсутні трудові ресурси), та по ланцюгу господарських операцій з руху послуг встановлено відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виконання;

- неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ , ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ ;

- фактично позивачем здійснено оформлення нереальних господарських операцій у червні та липні 2018р. із вищевказаними контрагентами з одержання від них послуг на загальну суму ПДВ 503892,52 грн. і складені первинні документи всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки відсутній факт формування згідно з абз.2 ч.1 наведеного Закону, відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 ст.1 наведеного вище Закону, в основі якої має бути дійсний рух певного активу (а.с.50-65 том 1).

Вищенаведені обставини були підставами для висновку контролюючого органу про те, що позивачем безпідставно було здійснено оформлення нереальних господарських операцій із ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ за червень та липень 2018р., а, відповідно, складені первинні документи по таких господарських операціях складені всупереч вимогам ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки відсутній факт формування відповідного активу, тобто відсутні господарська операція як певна дія або подія в основі якої має бути дійсний рух певного активу (а.с.65 том 1).

Разом з тим, із наданих документів та обставин у справі щодо реальності/нереальності господарських операцій здійснених позивачем та його вищевказаними контрагентами у спірний період у сукупності із нормами чинного законодавства, судом було встановлено, що наведені вище висновки не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, у тому числі і щодо руху активів позивача по сплаті за придбані послуги (отримання позивачем послуг від його контрагентів щодо виконання контролю залізничних запасних частин; здійснення антикорозійної обробки металевих виробів), виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, ні актом перевірки, ні із наданих учасниками справи документів судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентами (ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ ) у спірний період за наведеними у акті перевірки господарськими операціями.

Навпаки, факт складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН продавцем товару (послуг) - ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ та надання їх позивачеві як покупцеві товару (послуг) підтверджується і змістом самого акту перевірки від 07.12.2018р. у якому зазначено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними складеними продавцями послуг (контрагентами позивача) позивачем як покупцем послуг було включено до податкового кредиту у червні, липні та серпні 2018р., які відповідають даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість позивача, даним податкових декларацій з ПДВ за червень, липень та серпень 2018р., а також відповідають даним ЄРПН, що підтверджується змістом декларацій та не спростовано відповідачем (а.с.87-98 том 1).

Таким чином, отримання позивачем від своїх контрагентів - ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов`язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем протягом звітного періоду згідно до вимог ст.ст.198,201 ПК України.

Також позивачем як до перевірки, так і до суду були надані копії укладених між позивачем та його контрагентами наступних договорів, а саме:

- договір надання послуг №547 проведення ультразвукової дефектоскопії залізничних запасних частин від 10.04.2018р. за яким ТОВ СМЕРЕКА-2017 (Виконавець), а ТОВ УМГ (Замовник), за умовами якого ОСОБА_1 брав на себе зобов`язання здійснити виконання контролю залізничних запасних частин: ультразвукову дефектоскопію; ультразвукову товщинометрію; виявлення тріщин і внутрішніх дефектів; оцінка якості проконтрольованої деталі; порушення однорідності у зварних з`єднаннях, матеріалах; вимір глибини залягання і координат дефектів (а.с.163 том 1).

Фактичне здійснення господарської операції за наведеним договором підтверджено також і копіями заявок на надання послуг, копіями актів наданих послуг, копіями податкових накладних, а також копіями виписок банку та копіями платіжних доручень за червень 2018р., проведених банком, зі змісту яких вбачаться, що позивачем було здійснено оплату за придбані послуги на користь ТОВ СМЕРЕКА-2017 , де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеним договором (а.с. 164-188 том 1, а.с.19-26, а.с.77-80 том 2);

- договір надання послуг №722/7 проведення ультразвукової дефектоскопії залізничних запасних частин від 02.07.2018р. за яким ТОВ СІГМА ПРОФІТ (Виконавець), а ТОВ УМГ (Замовник), за умовами якого Виконавець брав на себе зобов`язання здійснити виконання контролю залізничних запасних частин: ультразвукову дефектоскопію; ультразвукову товщинометрію; виявлення тріщин і внутрішніх дефектів; оцінка якості проконтрольованої деталі; порушення однорідності у зварних з`єднаннях, матеріалах; вимір глибини залягання і координат дефектів (а.с.207 том 1).

- договір №727/7 від 06.07.2018р. за яким ТОВ СІГМА ПРОФІТ (Виконавець), а ТОВ УМГ (Замовник), за умовами якого Виконавець взяв на себе зобов`язання провести роботи по антикорозійній обробці поверхні асортименту металевих виробів або металоконструкцій (а.с.213-214 том 1).

Фактичне здійснення господарської операції за наведеними договорами підтверджено також і копіями заявок на надання послуг, копіями актів наданих послуг, копіями рахунків на оплату, копіями податкових накладних, а також копіями виписок банку та копіями платіжних доручень, проведених банком, зі змісту яких вбачаться, що позивачем було здійснено оплату за придбані послуги на користь ТОВ СІГМА ПРОФІТ , де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеним договором (а.с. 209-235 том 1,а.с.19-26, а.с.81-85 том 2);

- договір надання послуг №788 (Антикорозійна обробка) від 09.07.2018р. за яким ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ (Виконавець), а ТОВ УМГ (Замовник), за умовами якого Виконавець брав на себе зобов`язання провести роботи по антикорозійній обробці поверхні асортименту металевих виробів або металоконструкцій (а.с.2-3 том 2).

Фактичне здійснення господарської операції за наведеними договорами підтверджено також і копією заявки на проведення антикорозійної обробки металу, копіями актів наданих послуг, копіями рахунків на оплату, копіями податкових накладних, а також копіями виписок банку та копіями платіжних доручень, проведених банком, зі змісту яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату за придбані послуги на користь ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ , де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеним договором (а.с.4-26, а.с.86-87 том 2).

Аналіз зазначених вище досліджених судом документів спростовують висновки посадової особи контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 07.12.2018р., щодо неможливості підтвердити реальність господарської операції із вищевказаними контрагентами, у тому числі і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаних послуг), що було обов`язковою умовою (не правом платника податку, а обов`язком) для віднесення позивачем сум такого податку до податкового кредиту згідно до вимог вищенаведеного податкового законодавства.

За таких обставин, висновки посадової особи контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача із вищенаведеними контрагентами за червень, липень 2018р. є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі фактом наявності у позивача як покупця послуг податкових накладних виписаних продавцями таких послуг (ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ ), що підтверджено змістом акту перевірки від 07.12.2018р. (а.с.38-66 том 1), які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН, що свідчить про дотримання вимог податкового законодавства позивачем, виходячи з того, що саме контролюючий орган був наділений повноваженнями зупинити реєстрацію таких податкових накладних та перевірити реальність вчинення господарської операції за такими податковими накладними у порядку, визначеному п.201.16 ст.201 ПК України.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання послуг отримав від контрагентів позивача - продавців послуг - ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ податкові накладні, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, що давало позивачеві як покупцю послуг право (обов`язок) на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовою особою контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем послуг вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10. ст.201 ПК України, виходячи із того, що відбувся у відповідний період (червень, липень та серпень 2018р.) рух активів позивача по сплаті за придбані позивачем послуги (отримання позивачем послуг від його контрагентів щодо виконання контролю залізничних запасних частин; здійснення антикорозійної обробки металевих виробів) на користь вищенаведених контрагентів позивача, де у складі вартості придбаних послуг позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копією виписок банку, копіями платіжних доручень з відмітками банку та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А виходячи з того, що рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав послуги (щодо виконання контролю залізничних запасних частин; здійснення антикорозійної обробки металевих виробів) та прийняв його за актами наданих послуг, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадової особи контролюючого органу щодо безпідставного оформлення господарських операцій позивачем по нереальних господарських операціях із вищенаведеними контрагентами, викладені в акті перевірки від 07.12.2018р., є лише припущеннями такої посадової особи та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не спростовані докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення та відхиляються посилання відповідача на те, що ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ не є виконавцями вищенаведених послуг, так як вказані послуги були придбані наведеними контрагентами у ТОВ Дісері та ТОВ Кроксі , які також не є виконавцями (виробниками) наведених послуг, так як не придбавалися згідно аналізу даних ЄРПН, а, відповідно, неможливо дослідити походження послуг від виробника таких послуг через обрив ланцюга , оскільки вказані наведені обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача як покупця таких послуг права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст.ст. 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст.44 ПК України та виходячи із того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст. 61 Конституції України, а, відповідно, позивач як кінцевий споживач придбаних послуг не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Є безпідставними і доводи відповідача про те, що висновки податкового інспектора ґрунтуються на підставі аналізу баз електронних баз даних контролюючих органів, оскільки податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагентів позивача (суб`єктів господарювання) по ланцюгах постачання послуг, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформаційний характер та може бути лише підставою для ініціювання перевірок або зустрічних звірок суб`єктів господарювання та не є безумовними доказами нереальності господарських операцій без дослідження первинних бухгалтерських документів суб`єкта господарювання, що також передбачено і нормами податкового законодавства.

Посилання відповідача на відсутність у третіх осіб - (ТОВ Дісері , ТОВ Кроксі ) придбання послуг, необхідних для ведення господарської діяльності, які були реалізовані ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ та ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ не може вважатися достатньою підставою для визнання господарських операцій між позивачем та його вищенаведеними контрагентами нереальними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, що передбачено нормами податкового законодавства України і жодними нормами не передбачено відповідальності платника податків, який не був учасником такої господарської операції за наведеними вище договорами.

Вищенаведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 16.01.2018р. у справі №820/4648/13-а, від 29.03.2019р. у справі №808/3412/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що ж стосується доводів відповідача стосовно того, що згідно аналізу бази даних ДФС України контрагенти позивача не є виконавцями наданих позивачеві послуг, оскільки придбавали їх у ТОВ Дісері та ТОВ Кроксі , є лише припущеннями контролюючого органу, жодними належними доказами такі твердження не підтверджені.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст.61 Конституції України.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.

Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція і у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару, робіт та послуг вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було у суму податку на додану вартість (а.с.77-87 том 2).

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару (послуг) на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару (послуг).

Також відповідачем не було надано жодних доказів і на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентами, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентами позивача та постачальниками контрагентів позивача (ТОВ Дісері , ТОВ Кроксі ), які викладені в акті перевірки від 07.12.2018р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеними вище контрагентами до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаними контрагентами по отриманню позивачем послуг від вказаних контрагентів були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем таких послуг, було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості послуг, що не спростовано відповідачем наданими документами (а.с.77-87 том 2).

Тобто, позивач, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару, робіт та послуг як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що, при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0035711418 про збільшення позивачеві суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 503893 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 251946,50 грн., відповідач порушив право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ СМЕРЕКА-2017 , ТОВ СІГМА ПРОФІТ , ТОВ ТРІАДА КАПІТАЛ за період - червень, липень 2018р., передбачене нормами ст.198 ПК України, у зв`язку з чим таке порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 07.12.2018р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 21.12.2018р., прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11337 грн. 59 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №381 від 08.01.2019р., №417 від 31.01.2019р.(а.с.3 том 1, а.с.40 том 2).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0035711418 від 21.12.2018р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0035711418 від 21.12.2018р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВНА ГРУПА (51938, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Матросова, б.19, код ЄДРПОУ 39069709) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11337 грн. 59 коп. ( одинадцять тисяч триста тридцять сім гривень 59 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 16.05.2019р.

Суддя С.О. Конєва