Рішення

від 15.05.2019 по справі 160/8965/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Справа № 160/8965/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Зубанова І.В., представника відповідача - Москалець Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства МАКСИМУС

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства МАКСИМУС до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної невиїзної податкової перевірки ПП МАКСИМУС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Ремонтний центр Перос , з ТОВ Дінкарт за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року результати якої оформлено актом №29740/04-36-14-20-09/32650687 від 11.06.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 04.07.2018 року №0016921420 форми Р ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 04.07.2018 року №0016931420 форми Р .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр Перос та з ТОВ Дінкарт за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що дії відповідача щодо проведення перевірки є протиправними, а вказані податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

04.12.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 04.12.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

16.01.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

22.02.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що всі дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства. Також, вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

11.03.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідачем порушено порядок проведення позапланової перевірки, доводи про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій зі спірними контрагентами мають гуртуватись на сукупності доказів, станом на момент прийняття рішення у даній справі відсутній обвинувальний вирок суду відносно позивача та контрагентів у період який перевірявся.

13.03.2019 року у підготовчому судовому засіданні було витребувано у відповідача додаткові докази по справі та оголошено перерву у підготовчому провадженні.

13.03.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

03.04.2019 року у підготовчому судовому засіданні було долучено до матеріалів справи надані представником відповідача витребувані судом докази та оголошено перерву у підготовчому провадженні.

09.04.2019 року у підготовчому судовому засіданні представником позивача було надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що у надані відповідачем вироки стосуються виключно фізичних осіб, а не підприємців-контрагентів та у них не надавалась оцінка господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Також, 09.04.2019 року у підготовчому судовому засіданні було вирішено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

25.04.2019 року у судовому засіданні було оголошено перерву, у зв`язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

15.05.2019 року у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №2685-п від 14.05.2018 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП МАКСИМУС та повідомлення від 15.05.2018 року №1078 виданих ГУ ДФС у Дніпроперовській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр Перос та з ТОВ Дінкарт за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №29740/04-36-14-20-09/32650687 від 11.06.2018 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки №29740/04-36-14-20-09/32650687 від 11.06.2018 року перевіркою було встановлено такі порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VІ зі змінами та доповненнями занижено податок на прибуток на суму 51 705 грн., в т.ч.: за2016 рік у сумі 51705,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VІ зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість з урахуванням перенесення від`ємного у сумі 57 450,00 грн., в т.ч.: у липні 2016 року на суму 32 449,00 грн., у листопаді 2016 року на суму 25 001,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №29740/04-36-14-20-09/32650687 від 11.06.2018 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0016921420 від 04.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64 631,25 грн. та №0016931420 від 04.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 71 812,50 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо проведення перевірки є незаконними, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо призначення та проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що копію наказу №2685-п від 14.05.2018 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП МАКСИМУС та повідомлення від 15.05.2018 року №1078 були надіслані поштою 15.05.2018 року, з повідомленням про вручення, за юридичною адресою позивача: 49130, м.Дніпро, пр-т Миру, 55, кв.22.

Відповідно до статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що податковим органом не були порушені норми Податкового кодексу України щодо порядку призначення перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки в порядку пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на отримання вказаного наказу та повідомлення після проведення перевірки, не свідчить про протиправність дій податкового органу щодо повідомлення платника про призначення та початок проведення документальної невиїзної перевірки, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, з господарських операцій з ТОВ Ремонтний центр Перос та ТОВ Дінкарт .

Для здійснення господарської діяльності та отримання відповідного прибутку ПП МАКСИМУС у 2016 році уклало договори з ТОВ Ремонтний центр ПЕРОС (стара назва - ТОВ Єврохоумс ) та з ТОВ Дінкарт (стара назва - ТОВ Інтех К ), на підтвердження реальності господарських операцій позивачем було надано первинні документи.

Судом встановлено, що станом на час укладання договорів, виконання/надання послуг між позивачем та вказаними контрагентами, директором ТОВ Дінкарт була ОСОБА_1 , а керівниким та головним бухгалтером ТОВ Ремонтний центр ПЕРОС - ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали зокрема вирок Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 року у справі №759/11929/17 винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32017100080000046 та вирок Святошинського районного суду м.Києва від 09.02.2017 року у справі 759/1750/17 винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №332017100080000012.

Судом встановлено, що вироком Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 року у справі №759/11929/17 винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32017100080000046 було визнано ОСОБА_1 винною у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.27, ч.5, 205 ч.1 КК України та яким встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2016 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Житомирська , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилася на пропозицію невстановленої особи, за грошову винагороду створити суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Інтех К ( ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), стати його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що створення вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.

Водночас, ОСОБА_1 діючи як службова особа та засновник ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) у відповідності до ст.67 Конституції України, розділу третього Закону України від 16.07.1999 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". ст.ст.16, 47, 168 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 (і змінами та доповненнями) та статуту ТОВ Інтех К ( ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), будучи уповноваженою виконувати організаційно розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним, підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступила власником та директором ТОВ Інтех К ( ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) згідно з протоколом № 1 загальних зборів Учасників ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) від 11.05.2016.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведеній фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_1 , будучи засновником та директором фіктивного підприємства ТОВ Ітех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємству складання від її імені, як службової особи ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України не надходили кошти у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_1 , які полягали у пособництві у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Інтех К Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто проведених фінансово-господарський операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Також, відповідно до вироку Святошинського районного суду м.Києва від 09.02.2017 року у справі 759/1750/17 винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №332017100080000012 ОСОБА_3 було визнано винною у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.27, ч.5, 205 ч.1 КК України та яким встановлено, що ОСОБА_3 у квітні 2016 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Житомирська , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилась на пропозицію невстановленої особи, за грошову винагороду придбати суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Єврохоумс та стати його засновником, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті її незаконної діяльності.

Водночас, ОСОБА_3 діючи як службова особа та засновник ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) у відповідності до ст.67 Конституції України, розділу третього Закону України від 16.07.1999 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.16, 47, 168 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) та Модельного статуту, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1182, будучи уповноваженою виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступила власником та директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) згідно з протоколом № 1 загальних зборів Учасників ТОВ Єврохоумс від 11.05.2016.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_3 ., будучи засновником та директором фіктивного підприємства - ТОВ Єврохоумс , забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Єврохоумс , фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_3 . які полягали у пособництві у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто, проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт постачання товарів, а тому віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ спірних сум по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр ПЕРОС (стара назва - ТОВ Єврохоумс ) та з ТОВ Дінкарт (стара назва - ТОВ Інтех К ) є безпідставним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0016921420 від 04.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64 631,25 грн. та №0016931420 від 04.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 71 812,50 грн. є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства МАКСИМУС (49130, м.Дніпро, проспект Миру, буд.55 кв.22, код ЄДРПОУ 32650687) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.05.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв