Рішення

від 16.05.2019 по справі 1.380.2019.000276

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000276

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Львів

10 год. 37 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача Мельника С.І., представника відповідача Міклюша Т.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» (82400, Львівська область, м. Жовква, вул. Б. Хмельницького, 35А) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0021561413 від 20.12.2018, форми «В4» , яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3153337,00 грн. та № 0021581413 від 20.12.2018, форми «Р» , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 608143,50 грн. (за податковим зобов`язанням - 405429,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 202714,50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем за результатами проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача встановлено порушення податкового законодавства, а саме: позивачем занижено податок на прибуток та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21) та винесено податкові повідомлення-рішення. Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується. У акті перевірки не вказано жодних обставин, які б спростовували реальність господарських операцій позивача із його контрагентом із товариством з обмеженою відповідальністю «Елтехком» НВП» (проведено зміну назви на товариство з обмеженою відповідальністю «Катро Парс» ). Натомість позивач до перевірки представив договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки і інші, які до уваги відповідачем не взяті. Контрагент позивача станом на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та платником податку на додану вартість.

З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення є безпідставними, протиправними та такими, що слід скасувати.

Ухвалою суду від 22.01.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 4812 від 12.02.2019 (а.с.69-72). Зазначив, що всупереч покликанням позивача на реальність господарських операцій, у контексті проведеної перевірки та досліджуючи такі з врахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 щодо обставин, які слід з`ясувати для підтвердження реальності господарської операції відповідні обставини не підтвердилися.

Так, при дослідженні наданих до перевірки первинних документів щодо взаємовідносин позивача із його контрагентом представлено товарно-транспортні накладні на перевезення товарів, де не зазначено конкретного пункту та дати розвантаження товарів, що підтверджує факт безтоварності операції, що унеможливлює передачу товарів. Автомобільним перевізником вказано приватне підприємство «Західні енергетичні сполучення» , однак згідно з оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю БРП «Технобуд» та інформаційних баз даних ДФС не встановлено взаєморозрахунків позивача із приватним підприємством «Західні енергетичні сполучення» , як і не встановлено придбання транспортних послуг позивачем у відповідного приватного підприємства.

Також в ході проведення планової перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Елтехкомп» НВП» (ТзОВ «Катро Парс» ) до позивача у періоді серпень-вересень 2018 через відсутність факту (джерела) походження законного введення в обіг задокументованих товарів, а саме трансформаторних підстанцій КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0,8 кВ.

Вказаним контрагентом позивача здійснено безпідставне оформлення нереальної господарської операції та складено первинні документи всупереч норми ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Тобто відсутня господарська операція як певна дія чи подія, в основі якої повинен бути дійсний рух певного активу. Документи, які надавалися постачальником не можуть вважатися документами для підтвердження даних обліку доходів, витрат та звітності.

Оскільки господарські операції між ТОВ «Елтехкомп» НВП» (ТзОВ «Катро Парс» ) та позивача у серпні-вересні фактично не здійснювались, тому, видаткові накладні та податкові накладні, видані контрагентом не є підставою для бухгалтерського обліку, відповідно, не підлягають відображенню і у податковому обліку, оскільки, не фіксують факту здійснення господарських операцій.

Товарно-транспортні підстанції КТП 700/11/0.8 з трансформатором ТМ 700/11/0.8 кВа, який згідно представлених документів, оприбуткований позивачем на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» , не міг бути придбаний у ТзОВ «Елтехкомп» НВП» (ТзОВ «Катро Парс» ), відповідно є безоплатно одержаним позивачем.

Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності вимогам чинного законодавства, обґрунтованими та скасуванню не підлягають. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, встановив таке.

ТзОВ «Будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» зареєстроване як юридична особа 06.02.1996, код ЄДРПОУ: 23956631, взяте на податковий облік 21.02.1996, у періоді, в який проводилась перевірка був платником податку на додану вартість з 15.07.1997 (а.с.16).

Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 12.11.2018 по 30.10.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, про що складено акт № 2810/13-01-14-13/23956631 від 07.12.2018 (а.с.13-55).

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку:

- підпункту 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на прибуток всього на загальну суму 405429,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2018 в сумі 405429,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21) за вересень 2018 всього на загальну суму 3153336,63 грн.;

- пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 8965,45 грн. за квітень 2018 (а.с.54-55).

20.12.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області у зв`язку з виявленими порушеннями винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0021581413 форми «Р» за платежем податок на прибуток, на суму 608143,50 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 202714,50 грн. (а.с.12);

- № 0021561413 форми «В4» , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3153337,00 грн. (а.с.11).

Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що слід скасувати, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України(далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктом 135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, п. 201.8 ст. 201 ПК України регламентовано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Вказана позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.02.2019 у справі №815/3406/15 та від 22.08.2018 у справі № 813/7744/13-а.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції-умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Така позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 19.06.2018 у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі № 820/475/17.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №804/18607/14, викладено позицію, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є однією із визначальних для дослідження судом під час прийняття рішення у даній справі.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Судом встановлено, що 05.03.2018 між ТзОВ «Елтехкомп» «Науково-виробниче підприємство» (далі - ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» , продавець) та позивачем (замовник) укладено договір № 21 (а.с.83), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовнику товар, а замовник зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату. Найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю, його номенклатура визначається специфікаціями у додатках до договору, які є невід`ємною частиною до договору (підпункти 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до підпунктів 2.1-2.5 Договору поставка товару за цим договором буде здійснюватися протягом певного періоду часу, який зафіксований у відповідному додатку до договору. При поставці товару за цим договором сторони будуть використовувати вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, із врахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із договору. Місце поставки товару фіксується сторонами у додатках до цього договору. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника, якщо інше не вказано у додатках до цього договору. При поставці товару постачальник надає комплект необхідних документів для використання товару - рахунок-фактуру, видаткові накладні, сертифікати відповідності, сертифікати чи паспорти якості, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, технічну документацію, інструкції. Іншу необхідну замовнику інформацію постачальник надає за письмовою заявкою замовника.

Товар вважається поставленим замовником з дати підписання сторонами видаткових накладних (підпункт 2.7 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору ціна на товар, що поставляється, визначається специфікаціями у додатках до цього договору. Вартість тари, упакування та маркування товару входить в ціну на товар. Сума цього договору є загальною вартістю всіх товарів, визначених у специфікаціях відповідних додатків до даного договору, підписаних протягом терміну дії цього договору, в тому числі з ПДВ. Оплата здійснюється замовником на підставі даного Договору шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного у реквізитах постачальника цього договору у терміни, вказані у відповідних додатках до даного Договору. Валюта розрахунків гривня.

Згідно з додатком № 1 до договору № 21 від 05.03.2018: специфікація товарів: трансформаторна підстанція КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0.8 кВа у кількості 28 шт., ціна за одиницю, без ПДВ: 563095,63 грн. загальна вартість: 18920019,89 грн., у т.ч. ПДВ 3153336,65 грн.; умови поставки - «ЕХW» в редакції Інкотермс 2010 - самовивіз зі складу постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 133Б; умови оплати - 50% передплата, 50% - згідно з графіком платежів на розрахунковий рахунок постачальника; термін поставки - 4,5 місяців, починаючи з дати зарахування на рахунок постачальника передплати; гарантія - 3 роки (а.с.84).

До матеріалів справи щодо господарських операцій за цим договором представлено:

- видаткова накладна від 03.08.2018 за № 200, товар - трансформаторна підстанція КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0.8 кВа у кількості 2шт, за ціною без ПДВ 563095,83 грн./шт. на суму 1351429,99 грн., в т.ч. ПДВ 225238,33 грн.;

- видаткова накладна від 30.09.2018 за № 200, товар - трансформаторна підстанція КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0.8 кВа у кількості 2шт, за ціною без ПДВ 563095,83 грн./шт. на суму 1351429,99 грн., в т.ч. ПДВ 225238,33 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р200 від 03.08.2018, вантаж - трансформаторна підстанція КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0.8 кВа у кількості 2шт; перевезення здійснено автомобілем DAF BC5185НА, причіп - відсутній, автомобільний перевізник - ПП «Західні енергетичні сполучення» , замовник (платник), вантажоодержувач - ТзОВ «БРП «Технобуд» , вантажовідправник - ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» , пункт навантаження - м. Дніпро, вул. Берегова, 133Б, пункт розвантаження - Львівська область. Документ скріплений печатками позивача та його контрагента ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» ;

- товарно-транспортна накладна № Р251 від 30.09.2018, вантаж- трансформаторна підстанція КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0.8 кВа у кількості 2шт; перевезення здійснено автомобілем DAF BC5189НА, причіп - НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ПП «Західні енергетичні сполучення» , замовник (платник), вантажоодержувач - ТзОВ «БРП «Технобуд» , вантажовідправник - ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» , пункт навантаження - м. Дніпро, вул. Берегова, 133Б, пункт розвантаження - м. Львів. Документ скріплений печатками позивача та його контрагента ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» ;

- договір № 6 від 01.08.2018 між приватним підприємством «Західні енергетичні системи» (підрядник) та позивачем (замовник), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати у відповідності до умов договору перевезення комплектних трансформаторних підстанцій . Замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх. Сума договору 213000,00 грн., з врахуванням ПДВ;

- акт надання послуг від 08.10.2018 між приватним підприємством «Західні енергетичні системи» (підрядник) та позивачем (замовник) з надання послуг перевезення комплектних трансформаторних підстанцій у кількості 15 шт. на суму 213000,00 грн.;

- платіжне доручення № 977 від 19.10.2018 на суму 213000,00 грн., платник - ТзОВ БРП «Технобуд» , отримувач - ПП «Західні енергетичні системи»

- аналіз субконто: Контрагенти, договори за січень 2016 - вересень 2018, за контрагентом ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» ;

- картку рахунку 631 за січень 2016 - вересень 2018, за контрагентом ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» (а.с.80-94).

Представник позивача зазначив, що придбаний товар ним у подальшому реалізовано на виконання договору генерального підряду № 17-05/18-01 від 17.05.2018 (а.с.95-100) між ТзОВ «СОЛАР ГРІН ТЕХ» (замовник) та позивачем (генеральний підрядник).

Відповідно до умов вказаного договору, замовник доручає, а генеральний підрядник зобов`язується на власний ризик, у відповідності до умов даного договору виконати роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта: «Наземна фотоелектрична сонячна електростанція «Північна, потужністю 9,9 Мвт» , місцезнаходженням якого є: «Україна, Львівська область, Миколаївський район, територія Березинської сільської ради, за межами населеного пункту» , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до видаткової накладної № 71 від 05.11.2018, виданої позивачем ТзОВ «Солар Грін Тех» , за договором генерального підряду, передано товар: трансформаторна підстанція КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0,8 кВа у кількості 14 шт. вартістю за одиницю, з ПДВ - 790586,50 грн. на загальну суму 11068211,00 грн., у т.ч. ПДВ 1844701,83 грн. (а.с.101).

У акті перевірки зафіксовано, що проведеним аналізом представлених до перевірки первинних документів на підтвердження взаєморозрахунків ТзОВ «БРП «Технобуд» із ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» (зміна назви «Катро Парс» ) встановлено ряд факторів, що свідчать про їх дефектність, а саме (а.с.37):

- невідповідність у ТТН на відпуск товарів ТзОВ БРП «Технобуд» від «Елтехкомп» НВП» : не зазначено пункту розвантаження, конкретну адресу місця розвантаження товару (Трансформаторна підстанція КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0,8 кВа, у кількості 2 штуки). Окрім того, у наданій ТТН вказано автомобільного перевізника - ПП «Західні енергетичні сполучення» , однак згідно наданих оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках ТзОВ БРП «Технобуд» та інформаційних баз даних ДФС не встановлено взаєморозрахунків ТзОВ БРП «Технобуд» з ПП «Західні енергетичні сполучення» , а також проведеним аналізом інформаційних баз даних ДФС України не встановлено придбання транспортних послуг ТзОВ «Елтехкомп» НВП» у вказаного підприємства;

- невідповідність інформації, відображеної в наданих до перевірки технічних паспортах на продукцію - трансформаторні підстанції КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0,8 кВа (зазначено інформацію, що належить іншій юридичній особі);

- проведеним аналізом ІС «Податковий блок» не встановлено придбання ТзОВ «Елтехкомп» НВП» трансформаторних підстанцій КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0,8 кВа, а також трансформаторів ТМ 700/11/0,8 кВа, що унеможливлює самостійне виготовлення вказаної продукції ТзОВ «Елтехкомп» НВП» .

Щодо аргументів відповідача стосовно дефектності товарно-транспортних накладних, внаслідок яких стверджує про відсутність взаєморозрахунків позивача з ПП «Західні енергетичні сполучення» , а також відсутність придбання транспортних послуг ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» у вказаного приватного підприємства, та у наслідку, про відсутність факту придбання та руху товарів, суд зазначає таке.

У договорі між позивачем та ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» , відповідно до підпунктів 2.1-2.4 Договору поставка товару за цим договором буде здійснюватися протягом певного періоду часу, який зафіксований у відповідному додатку до договору. При поставці товару за цим договором сторони будуть використовувати вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, із врахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із договору. Місце поставки товару фіксується сторонами у додатках до цього договору. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника, якщо інше не вказано у додатках до цього договору.

Разом з тим, згідно з додатком № 1 до Договору № 21 визначено, що умови поставки - «ЕХW» в редакції Інкотермс 2010 - самовивіз зі складу постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 133Б.

Представник позивача зауважив, що сторони погодили між собою саме такий спосіб поставки, що не суперечить принципам ведення господарської діяльності чи вимогам чинного законодавства.

Позивачем, з позиції суду, підтверджено факт придбання товарних послуг саме позивачем у ПП «Західні енергетичні системи» , надано необхідні первинні документи для підтвердження реальності їх здійснення.

Тобто, в результаті отриманої послуги був фактично проведений рух активів, змінено майновий стан підприємств, а також змінено структуру активів та стан зобов`язань суб`єктів господарювання, що в свою чергу підтверджує реальність здійсненої господарської операції з перевезення.

Представник позивача акцентував увагу і на тому, що ПП «Західні енергетичні системи» не є платником податку на додану вартість (відповідачем не представлено доказів зворотного).

З огляду на наведене, контрагент позивача не міг придбавати транспортні послуги у вказаного підприємства.

Відсутність у ТТН окремих даних, які не належать до обов`язкових реквізитів первинного документу, не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків господарських операцій. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними.

Що стосується деяких недоліків в оформленні ТТН, то слід зауважити, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 16.10.2018 у справі № 804/919/16, від 18.12.2018 у справі № 826/13058/15

Крім того, Верховний Суд в постанові від 16.10.2018 у справі № 805/3967/15-а також звернув увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Представник позивача обґрунтовано зауважив, що у межах спірних правовідносин податковий кредит та витрати за фактом придбання взагалі не формувався, що обумовлює безпідставність доводів контролюючого органу щодо дефектності товарно-транспортних накладних.

Щодо невідповідності інформації відображеної в наданих до перевірки технічних паспортах на продукцію - трансформаторні підстанції КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0,8 кВа в частині зазначення інформації, що належить іншій юридичній особі, суд зазначає таке.

На сторінці 24 акта перевірки позивача зазначено, що в ході проведення перевірки ТзОВ БРП «Технобуд» надано технічні паспорти на продукцію - транформаторні підстанції КТП 700/11/0,8 з трансформатором ТМ 700/11/0,8 кВа. У вказаних паспортах зазначена електронна адреса сайту підприємства ТОВ НВП «Елехкомп» - eltechcomh.com.ua, яка є виробником електротехнічної продукції. На сайті виробника містяться сертифікати, ліцензії, інші дозвільні документи, видані ТОВ НВП «Елтехкомп» , код ЄДРПОУ 31251352 - іншому підприємству.

Здійснивши пошук за вказаним кодом ЄДРПОУ за допомогою онлайн сервісу Міністерства юстиції у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців («Безкоштовний запит» ), судом з`ясовано, що за кодом ЄДРПОУ 31251352 значиться зовсім інше підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЛИС» . Відтак, в акті перевірки містяться недостовірні відомості в частині аргументів щодо зазначення відомостей щодо іншої юридичної особи.

Разом з тим, дослідивши сайт підприємства, про який зазначив відповідач у акті перевірки, судом з`ясовано, що відповідні сертифікати, дозволи, ліцензії тощо видані юридичній особі з кодом ЄДРПОУ 41713527 - товариству з обмеженою відповідальністю «Елтехкомп» , директор Щеглов ОСОБА_1 , основний вид діяльності - Код КВЕД 27.11 Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Представником відповідача не зазначено жодних аргументів щодо вказаних фактів, не надав жодних спростувань щодо покликань на те, що вказані підприємства - контрагент позивача і ТзОВ «Елтехкомп» можуть вести спільну діяльність з виробництва відповідних електротехнічних приладів.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідні сертифікати, ліцензії та інші дозвільні документи не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, не приймають участі у формуванні доходів і витрат та не є підставою для нарахування та сплати платником інших податків.

Крім того, суд критично оцінює вказані вище покликання, що ставляться у вину позивачу, оскільки такі стосуються його контрагента.

Слід зазначити, що у періоді, у якому здійснювались господарські операції ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» зареєстрований належним чином як юридична особа, як платник податку на додану вартість, а відтак мав право виписувати податкові накладні. Вказані доводи позивача залишились неспростованими.

В обґрунтування нереальності господарських операцій відповідач посилається на інформацію за базами даних ГУ ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних, АІС ОР «Податки» , АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань, АС «Податковий блок» , Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України, інші джерела інформації, згідно з якими, у підсумку, ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Представник відповідача зазначив, що основним видом діяльності контрагента позивача - 70.22. - консультування з питань комерційної діяльності й керування, чисельність працівників: березень 2018 - 17 людей, квітень 2018 - 13, серпень 2018 - 42, жовтень 2018 - 1, листопад 2018 - 0; основні фонди - відсутні; звітність не подається до контролюючих органів, згідно з ЄРПН відсутні зареєстровані податкові накладні на адресу контрагента щодо придбання послуг з оренди офісних та складських приміщень; придбання контагентом товару, який у подальшому реалізований позивачу, відповідно до ЄРПН не встановлено.

Між тим, як зазначив Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Суд вважає за доцільне зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Крім того, контролюючий орган під час проведення перевірки для підтвердження нереальності операцій, використовував лише податкову інформацію отриману згідно з наявною у нього інформацією відповідно до інформаційних систем ДФС. Тобто для підтвердження та аргументування своїх висновків податковим органом було фактично використано інформацію лише власних баз даних. Однак, в акті перевірки не зазначено жодної інформації з АС «Співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» системи «Податковий блок» .

Відповідно до положень статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» . У пункті 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого і впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Так, наведені контролюючим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 КАС України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що господарські операції між ТзОВ «БРП «Технобуд» та ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» мали реальний характер, послуги щодо поставки товару та отримані товари згідно видаткових накладних, були фактично надані (виконані) та прийняті позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами оформленими під час здійснення господарської операції з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України. При цьому, будь яке невиконання ТзОВ «Елтехкомп» «НВП» , як платником податків, власних зобов`язань перед державою, на переконання суду, не може покладатися, як наслідок у вину ТзОВ «БРП «Технобуд» у випадку реального виконання господарських правочинів. Отже, ТзОВ «БРП «Технобуд» має всі необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а тому на переконання суду наявні всі підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2018 та задоволення позовних вимог ТзОВ «БРП «Технобуд» .

У зв`язку із задоволенням позовних вимог ТзОВ «БРП «Технобуд» , з врахуванням положень ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі дійшов19210,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0021561413 від 20.12.2018.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0021581413 від 20.12.2018.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» (82400, Львівська область, м. Жовква, вул. Б. Хмельницького, 35А; код ЄДРПОУ: 23956631) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ: 39462700) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2019.

Суддя Качур Р.П.