Постанова

від 28.05.2019 по справі 400/170/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/170/19

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Дата і місце ухвалення: 04.03.2019р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2018 року №0381400-1302-1411, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 23555,20 грн.

Позов обґрунтовував тим, що нарахування податковим органом позивачу до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік є незаконним, оскільки склад для зберігання зерна по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, не є об`єктом оподаткування згідно п.п.266.7.2 п.266.2 ст.266 ПК України, так як використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарським товаровиробником.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.03.2019р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 27.04.2018р. №0381400-1302-1411.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 04.03.2019р. та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин п.п. ж п.п.266.2.2 ст.266 ПК України, оскільки підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та наявність у особи статусу сільськогосподарського товаровиробника. При цьому, слід обов`язково враховувати, що Податковий кодекс України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи і жодної альтернативи податковим законодавством не передбачено. Тобто, наявність у власності ОСОБА_1 нежитлової будівлі - складу для зберігання зерна за адресою: АДРЕСА_1, не є підставою для висновку про набуття позивачем статусу сільськогосподарського товаровиробника.

ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просить скаргу податкового органу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 27 квітня 2018 року №0381400-1302-1411, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в сумі 23555,20 грн.

При прийнятті вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що згідно відомостей реєстру прав власності на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_1 має у власності нежитлову будівлю (склад для зберігання зерна) по АДРЕСА_1, загальною площею 736,1 кв.м.

Відповідно до рішення Баштанської міської ради від 25.05.2017р. №11 ставка податку на 2017 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року). Оскільки станом на 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата становила 3200 грн., відповідно ставка податку - 32 грн. за 1 кв.м.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018р. №0381400-1302-1411, виходив з того, що оскільки належна позивачу будівля використовується ним у сільськогосподарській діяльності для зберігання зерна, а відтак, згідно з п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України , ця будівля має пільги у справлянні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку із чим нарахування податку у розмірі 23555,20 грн. є протиправним.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII , яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України .

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України ).

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України , контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Так, в розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Саме вказаною нормою Головне управління ДФС у Миколаївській області обґрунтовує вимоги своєї апеляційної скарги зазначаючи про те, що на ОСОБА_1 , як власника зерносховища, не поширюється положення пп. ж пп. 266.2.2 . п. 266.2 ст. 266 ПК України .

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки визначення сільськогосподарський товаровиробник , яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України , застосовується виключно для цілей глави 1 Спеціальні податкові режими розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, обліку та звітності , що прямо визначено самим пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України .

З вказаного слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ Податок на майно .

Відповідно до пп. 5.2 , 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу , для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу ; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник , що міститься у Законі України Про сільськогосподарський перепис та у ПК України , не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України , має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України .

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

У даній спірній ситуації, колегія суддів приймає до уваги, що цільове призначення будівлі, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як складу для зберігання зерна (зерносховища), про що безпосередньо зазначено у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008р. серії НОМЕР_1, технічному паспорті на громадський (виробничий) будинок (об`єкт) від 29.02.2008р. та у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.03.2008р. №17968149.

Разом з тим, податковим органом, як в суді першої, так і апеляційної інстанції не спростовано використання позивачем зазначеної будівлі у сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 6 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справах Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та Серков проти України (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року, ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги податкового законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Оскільки нерухоме майно, а саме склад для зберігання зерна по АДРЕСА_1, загальною площею 736,1 кв.м., який належить позивачеві на праві власності, використовується в господарській діяльності позивача для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції, що не спростовано відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що вказане приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 27 квітня 2018 року №0381400-1302-1411 та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 04.03.2019р. немає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України , в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2019 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук