Постанова

від 27.05.2019 по справі 640/20574/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20574/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивач: ОСОБА_1 ,

від відповідача (апелянта): Зайкіна К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 - фізичної особи-підприємця до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 28.09.2018 № 0103294203, від 28.09.2018 № 0103314203, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2018 № Ф-296 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.09.2018 № 0103414203.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою відповідно до змісту якої просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року у даній справі та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги суб`єкт владних повноважень вказує обставини ідентичні викладеним у відзиві на позовну заяву від 22 січня 2019 року.

Позивач, у свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого вказує, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права. Натомість, доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, позивач вказує, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження порушення ним норм трудового законодавства.

За наведених обставин позивач стверджує, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін.

У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідно.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 за адресою здійснення господарської діяльності: ресторан "Giardino" АДРЕСА_1 .

В ході проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовує працю найманих працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без належного оформлення з ними трудових відносин.

Відповідно до наданих вказаними працівниками пояснень, перевіркою було встановлено, що ОСОБА_3 працює з 01.07.2016 на посаді офіціанта та отримує кожного місяця заробітну плату у розмірі близько 3500 грн.; ОСОБА_4 працює з 01.12.2016 на посаді кухаря та отримує кожного місяця заробітну плату у розмірі 4200 грн., ОСОБА_5 працює офіціантом з серпня 2014 року та отримує заробітну плату у розмірі близько 20000 грн.; ОСОБА_6 працює на посаді офіціанта з червня 2017 року та отримує заробітну плату у розмірі 4000 грн.; ОСОБА_7 працює на посаді касира з 07.03.2017 року та отримує заробітну плату у розмірі 4200 грн. У вказаних поясненнях також було зазначено, що заробітна плата видається їм на руки бухгалтером ОСОБА_9

З матеріалів справи вбачається, що результати проведеної перевірки оформлено Актом фактичної перевірки від 10.08.2018 № 677/10-36-13-04, яким встановлено порушення позивачем ст. 24 Кодексу законів про працю; п.п. 164.2.1 п. 162.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України; п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України; п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 7, ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки від 10.08.2018 № 677/10-36-13-04 ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення № 0103294203 від 28.09.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 242 840, 25 грн. за встановлене порушення п. п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення - рішення № 0103314203 від 28.09.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів у тому числі з військового збору - 20481, 25 грн. за встановлене порушення п. 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України

- рішення № 0103414203 від 28.09.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 140386, 80 грн.

Разом з цим, податковим органом було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-296 від 28.08.2018 року, якою повідомлено, що загальна сума боргу платника єдиного внеску становить - 284 496, 00 грн.

Позивач, вважаючи вказані рішення суб`єкта владних повноважень протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача висновки акта фактичної перевірки від 10.08.2018 №677/10-36-13-043, які покладені в основу оспорюваних рішень податкової інспекції, не відповідають фактичним обставинам справи та необґрунтовані належними документальними доказами. Разом з цим, позивач заперечує факт використання ним найманої праці всіх фізичних осіб вказаних в акті перевірки та зокрема, зазначає, що деякі з зазначених осіб перебувають в трудових відносинах з іншими суб`єктами господарювання, що здійснюють свою господарську діяльність за спільною адресою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності викладених в Акті висновків, а тому відповідно не доведено і правомірності прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, відповідні висновки суб`єкта владних повноважень, що стали підставою для їх прийняття, повністю спростовуються наданими позивачем до справи доказами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема Податковим кодексом України.

Так, положеннями п. 162.1 ст. 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до приписів п.18.1 ст. 18 ПК України, податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно з вимогами п.171.1 ст. 171 ПК особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи (п.177.7 ст. 177 ПК України).

Поряд з цим, нормами п. 161 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є також особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Приписами п. 176.2 ст. 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з контексту наведених норм законодавства вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи (найманого працівника) є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом - роботодавцем за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Як вже зазначалось, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стали висновки посадових осіб контролюючого органу про використання позивачем протягом періоду з серпня 2014 року по день проведення фактичної перевірки праці фізичних осіб - ОСОБА_10, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без оформлення з останніми трудових договорів, з щомісячною виплатою їм відповідних сум доходів у вигляді заробітної плати, які не були оподатковані відповідно до норм ПК України.

Вирішуючи питання щодо правомірності відповідних висновків суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає про таке.

Як стверджує позивач та підтверджується наявними у справі доказами, за місцезнаходженням ресторану "Giardino" Київська область, а саме: смт. Козин, Обухівське шосе, 3 здійснюють діяльність три суб`єкти господарювання: ТОВ "Каризма КМ" (код ЄДРПОУ 41543998) на підставі договору оренди від 01.03.2018 №1-03/2018; ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі договору суборенди від 05.03.2018 №2018/03-2; та ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_2 ) на підставі договору суборенди від 05.03.2018 №2018/03-1. (а.с. 35-50).

Згідно з даними наявних у справі трудового договору з бухгалтером від 07 березня 2018 року укладеного між ТОВ Карима КМ та громадянкою ОСОБА_8 , трудового договору № 4 від 07 березня 2018 року укладеного між ТОВ Карима КМ та ОСОБА_7 , та трудового договору № 13 від 03 серпня 2017 року укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , а також повідомлень про прийняття цих працівників на роботу, колегією суддів встановлено, що зазначені особи перебувають у трудових відносинах з іншими суб`єктами господарювання, а не ФОП ОСОБА_2 (а.с. 25-34).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2018 року між ФОП ОСОБА_2 (замовник) було укладено цивільно-правовий договір з ОСОБА_5 (виконавець) (а.с.24). Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботи) в обсязі та на умовах передбаченими даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця засвідчується актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Основними обов`язками виконавця є сервірування, прибирання та обслуговування 50 столів. Вартість послуг (робіт) по вказаному договору складає 20000 грн. Оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі після надання послуг.

Водночас, як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем, оскільки ОСОБА_5 не виконала в повній мірі обов`язки, які передбачені вказаним договором, грошова винагорода останній не виплачувалася.

Разом з цим, з наданих позивачем до матеріалів справи трудового договору № 4 від 01 липня 2016 року та додаткових угод № 1 та № 2 до цього Договору, а також трудового договору № 5 від 01 грудня 2016 року та додаткових угод до нього, а також повідомлення про прийняття на роботу, колегією суддів встановлено, що позивач використовує в своїй діяльності працю найманих працівників, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (а.с. 53-58, 62, 64).

У свою чергу, судом також встановлено, що податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску щодо вказаних найманих працівників, які перебувають з позивачем у трудових відносинах, сплачуються останнім в повному обсязі та своєчасно.

Крім того, з наявного у матеріалах справи направлення Головного управління Держпраці у Київській області про проведення інспекційного відвідування № 1211 від 27.09.2018 вбачається, що на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин було здійснено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 за фактичною адресою здійснення підприємницької діяльності, а саме: ресторан "Giardino" Київська область, смт. Козин, Обухівське шосе, 3.

Листом від 15.11.2018 року №4.3/3/18/16352 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило, що постанова про накладення штрафу стосовно позивача не виносилася, що свідчить про відсутність порушень трудового законодавства позивачем у вказаний період з відповіного питання (а.с. 63, 23).

Натомість, колегія суддів зауважує, що як вже зазначалось, висновки контролюючого органу про недотримання позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на поясненнях працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення об`єктивної істини у даному спорі, судом першої інстанції було викликано вказаних (в Акті перевірки) працівників до суду в якості свідків для надання пояснень, проте, зазначені особи до суду не з`явились.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм п. 80.6 ст. 80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

При цьому, згідно з положеннями ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Водночас, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було дотримано вказаних вимог законодавства та відповідних доказів на підтвердження правомірності висновків викладених в Акті перевірки суду не надано.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ненадання відповідачем достатніх документальних доказів на підтвердження обставин, наведених у тексті Акта фактичної перевірки, та підтвердження обґрунтованості висновків про порушення позивачем вимог п. 51.1 ст. 51, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, свідчать про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.09.2018 № 0103294203 та № 0103314203.

Стосовно правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2018 №Ф-296, якою позивачу визначено до сплати суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення № 1013414203 про застосування штрафних санкцій від 28.09.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Єдиний внесок нараховується, - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Згідно ч.2-4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Водночас, з огляду на те, що (як було встановлено судом) висновки контролюючого органу про факт виплати необлікованих сум доходів у вигляді заробітної плати та, відповідно, заниження бази оподаткування податком (збором) і бази нарахування єдиного внеску матеріалами справи не підтверджуються, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених обставин, доводи податкового органу про необхідність нарахування позивачу суми єдиного внеску та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими, що, у свою чергу свідчить про неправомірність відповідних спірних рішень відповідача.

У свою чергу, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів позивача та не доведено правомірності прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.242-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2019 року