Постанова

від 28.05.2019 по справі 826/9937/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/9937/16

адміністративне провадження №К/9901/40968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Метра-К

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року у складі судді Мазур А.С.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у складі суддів Літвіної Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.

у справі № 826/9937/16

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Приватного підприємства Метра-К

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

30 червня 2016 року Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Метра-К (далі - Підприємство, відповідач у справі), в якому просила стягнути з Підприємства заборгованість з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2017 року, позов задоволено, стягнуто з Підприємства заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 195 398,03 грн.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що податковим органом на підставі акта перевірки №1632/26-52-12-01-14/37311956 від 15 березня 2016 року винесено податкові повідомлення - рішення від 15 березня 2016 року №0025971201 на суму 6907,68 грн та №0025991201 на суму 306,37 грн. Вказана сума податкових зобов`язань Підприємством не оскаржена. Отже, станом на дату розгляду справи за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі - 195398,03 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що повернення кореспонденції з підстав за закінченням терміну зберігання свідчить про фактичну обізнаність відповідача з прийнятими рішеннями. Колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про прийняті позивачем рішення, однак не скористався своєю можливістю їх оскаржити та не надав до суду першої інстанції заперечень на позовну заяву, які б містили докази відсутності заборгованості.

У лютому 2017 року Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення цих судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Підприємством до контролюючого органу подано:

8 травня 2015 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за І квартал 2015 року в якій самостійно визначено суму податку до сплати в розмірі 47208,00 грн;

6 серпня 2015 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за ІІ квартал 2015 року в якій самостійно визначено суму податку до сплати в розмірі 73173,00 грн;

5 листопада 2015 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2015 року в якій самостійно визначено суму податку до сплати в розмірі 45072,00 грн;

9 лютого 2016 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за ІV квартал 2015 року в якій самостійно визначено суму податку до сплати в розмірі 34407,00 грн;

10 травня 2016 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за І квартал 2016 року в якій самостійно визначено суму податку до сплати в розмірі 10894,00 грн.

Податковим органом на підставі акта перевірки №1632/26-52-12-01-14/37311956 від 15 березня 2016 року винесено податкові повідомлення - рішення від 15 березня 2016 року №0025971201 на суму 6907,68 грн та №0025991201 на суму 306,37 грн.

З метою погашення податкового боргу, податковий орган направив на адресу Підприємства податкову вимогу від 25 червня 2015 року № 7861-23 на суму 55881,86 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг Підприємства складається за рахунок сум, самостійно визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з сум, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акта камеральної перевірки. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що вказана сума Підприємством не сплачена.

Як зазначено у рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, Підприємством задекларовано за І квартал 2015 року 47208,00 грн; за ІІ квартал 2015 року 73173,00 грн; за ІІІ квартал 2015 року 45072,00 грн; за ІV квартал 2015 року в 34407,00 грн; за І квартал 2016 року 10894,00 грн.

Разом за вказані періоди Підприємством задекларовано 210754,00 грн. Також податковими повідомленнями-рішеннями нараховано 7214,05 грн. Враховуючи, що податковим органом заявлено до стягнення 195398,03 грн, Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що сума податкового боргу Підприємством не сплачувалась.

Вказані обставини залишились поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанції, суди попередніх інстанцій не дослідили зворотний бік облікової картки, в якому зазначено про сплату Підприємством до бюджету певних сум. Також не досліджено акт камеральної перевірки, відповідно до якого нараховано штрафні санкції саме за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства Метра-К задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 826/9937/16 скасувати.

Адміністративну справу № 826/9937/16 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер