Рішення

від 29.01.2019 по справі 757/16856/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16856/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Василевській А.С.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Хитрової Л.В.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в особі відділення Відділення Маріїнське Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРЕНТО про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в особі відділення Відділення Маріїнське Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач, ПАТ КБ Приватбанк ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРЕНТО (далі - третя особа, ТОВ ЛАРЕНТО ), в якому просить визнати припиненими правовідношення за договором поруки № POR1454676300280 від 05.02.2016 року, що був укладений між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 05.02.2016 року між ним та відповідачем був укладений договір поруки № POR1454676300280, відповідно до умов якого позивач поручився за виконання ТОВ ЛАРЕНТО , код ЄДРПОУ 39165973, зобов`язань перед відповідачем за угодою приєднання до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 - 32% річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 - 64% річних; б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 45 000,00 грн. Таким чином, відповідно до договору поруки ним були забезпечені зобов`язання щодо кредиту у розмірі 45 000,00 грн., процентна ставка 32% річних та 64% річних, комісійна винагорода 3% від суми нарахувань та винагорода 0,9% річних. Також договором поруки були забезпечені зобов`язання третьої особи перед відповідачем за угодою приєднання до розділу 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 - 64% річних; б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності, порядку та строки, визначені в розділі 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі ; в) кредиту в розмірі 45 000,00 грн. Отже, порукою можуть бути забезпечені зобов`язання щодо суми кредиту 45 000,00 грн., процентної ставки 64% річних; винагород, штрафів, пені, відшкодування збитків відповідно до кредиту за послугою Гарантовані платежі , якщо третя особа буде користуватись такою послугою. Згідно з листом відповідача від 06.02.2016 року третій особі був наданий кредит у сумі 45 000,00 грн. Однак, пізніше відповідач без укладення додаткових угод до договору поруки та без отримання згоди позивача надав третій особі нові кредити: 08.02.2016 року - в розмірі 85 000,00 грн., що підтверджується повідомленням позивача від 08.02.2016 року, та 07.04.2016 року - в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується повідомленням відповідача від 07.04.2016 року. Позивач, як поручитель, з метою надання поруки в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи, оцінював свої можливості щодо визначеної суми чи обсягу поруки виключно в межах 45 000,00 грн. і можливої пені, штрафів тощо. Отже, порука за договором № POR1454676300280 від 05.02.2016 року припинилась у зв`язку зі зміною суми основного зобов`язання без згоди поручителя. Крім того, в 2016 році відповідач запропонував позивачу врегулювати питання щодо поруки, про що був підписаний протокол від 14.11.2016 року, який передбачав, що позивач та відповідач взяли на себе обов`язки здійснити певні дії, а саме позивач зобов`язався сплатити суму 240 400,00 грн., а відповідач зобов`язався укласти договір, який би припинив зобов`язання поруки та відкликав би виконавче провадження, якщо таке мало місце. Позивач виконав свої обов`язки за протоколом, натомість відповідач знехтував ними, таким чином, порука припинилась на підставі ч. 2 ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання. Варто акцентувати увагу і на тому, що відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачене законом. Отже, строк виконання основного зобов`язання був встановлений відповідачем у листі від 09.11.2016 року, однак відповідач не пред`явив позову до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2018 року в порядку спрощеного позовного провадження було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в особі відділення Відділення Маріїнське Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРЕНТО про визнання договору поруки припиненим та справу призначено до судового розгляду на 02.07.2018 року.

02.07.2018 року справу було знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні та перепризначено на 01.08.2018 року.

01.08.2018 року справу було знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні та перепризначено на 13.09.2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2018 року у зв`язку із клопотанням представника відповідача, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено до 13.11.2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 13.11.2018 року у зв`язку із неявкою представників відповідача та третьої особи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено до 29.01.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2019 року підтримав вимоги позовної заяви з викладених у ній підстав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2019 року щодо задоволення позову заперечував, оскільки він є необґрунтованим.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, заважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 05.02.2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Приватбанк був укладений договір поруки № POR1454676300280, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ ЛАРЕНТО зобов`язань за угодами-приєднання до:

- розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 - 32% річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 - 64% річних; б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 45 000,00 грн.;

- розділу 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 - 64% річних; б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності, порядку та строки, визначені в розділі 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі ; в) кредиту в розмірі 45 000,00 грн.

09.11.2016 року ПАТ КБ Приватбанк було направлено на адресу позивача вимогу № 30.1.0.0/2-3050830151 про погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 13.06.2016 року.

Порука є одним із способів забезпечення зобов`язань при укладенні кредитних договорів та має зобов`язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Як встановлено ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Разом з тим, відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 договору поруки № POR1454676300280 від 05.02.2016 року якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно пп. 1.1.2 п. 1.1 договору поруки № POR1454676300280 від 05.02.2016 року якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Отже, посилання позивача на зміну зобов`язання без його згоди як на підставу припинення правовідношення поруки спростовується умовами договору поруки № POR1454676300280 від 05.02.2016 року, який підписаний позивачем, отже, ним прийнято всі положення договору поруки і, як наслідок, надано згоду на збільшення обсягу його відповідальності без додаткових узгоджень з ним.

Зазначена позиція відображена і в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в редакції від 07.02.2014 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , відповідно до п. 22 якої обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред`явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Отже, оскільки позивач погодився з умовами договору, що засвідчено його підписом у договорі поруки, тобто добровільно погодився на автоматичне збільшення його відповідальності, був інформований про такі положення в договорі, адже, вони чітко в ньому відображені, правові відсутні підстави для визнання правовідношення поруки припиненим.

Щодо посилань позивача на факт відмови кредитора прийняти належне виконання, запропоноване поручителем, як на підставу припинення поруки варто зазначити наступне.

Як встановлено судом, 14.11.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено протокол узгодження про реструктуризацію кредитного договору № б/н від 13.06.2014 року, відповідно до якого сторони вирішили встановити такі заходи виконання: внесення платежу в розмірі 240 000,00 грн., по 60 000,00 грн. до 30-го числа кожного місяця - строк виконання до 28.02.2017 року; підписання додаткової угоди про реструктуризацію до кредитного договору - строк виконання до 01.03.2017 року; після внесення основної суми заборгованості в розмірі 240 000,00 грн. у строк до 28.02.2017 року, банк зменшує заборгованість за кредитом № б/н від 13.06.2014 року, а також закриває кредит.

На виконання протоколу від 14.11.2016 року поручителем було здійснено наступні оплати: 14.11.2016 року - 60 400,00 грн., 14.12.2016 року - 60 000,00 грн., 17.01.2017 року - 60 000,00 грн., 16.02.2017 року - 60 000,00 грн., що підтверджується квитанціями.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня додаткова угода про реструктуризацію кредиту № б/н від 13.06.2014 року, укладення якої передбачено протоколом від 14.11.2016 року, та яка повинна укладатися між сторонами кредитного договору, а саме, між відповідачем та третьою особою.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реструктуризація кредиту - це зміна умов кредитного договору, укладеного між позичальником та кредитодавцем. Фактично реструктуризація являє собою внесення змін до первинного договору або вже зміненого кредитного договору щодо умов оплати (як основного боргу, так і неустойки, штрафів, відсотків тощо), строків оплат, графіку, виду платежів тощо.

Оскільки за правовою природою процедури реструктуризації зміни вносяться в основний договір, а порука є похідним забезпечувальним правовідношенням до основного зобов`язання, то зміни в кредитний договір вносяться сторонами такого кредитного договору, а саме: позичальником та кредитодавцем.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається, що між ТОВ ЛАРЕНТО (позичальник за кредитним договором) та ПАТ КБ Приватбанк (кредитодавець за кредитним договором) було укладено додаткову угоду про реструктуризацію боргу за кредитним договором № б/н від 13.06.2014 року. А протокол від 14.11.2016 року, укладений між представником банку та позивачем (поручитель за договором поруки), не є за своєю формою підтвердженням належного внесення змін до кредитного договору.

З огляду вищевикладене, твердження позивача щодо відмови відповідача прийняти належне виконання зобов`язання спростовуються, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б про належну реструктуризацію кредиту за кредитним договором № б/н від 13.06.2014 року. Натомість, з листування позивача і банку вбачається технічно неможливим провести реструктуризацію кредиту.

Щодо тверджень позивача щодо припинення поруки у зв`язку з непред`явленням позову до поручителя у передбачені законом строки, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 4.1 договору поруки № POR1454676300280 від 05.02.2016 року, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1 і/або Угодою-2 цей договір припиняє свою дію.

Отже, як вбачається із положень договору поруки, то сторони взаємно погодити строк дії такої поруки 15 років з моменту укладення договору.

Отже, договір поруки діє 15 років, а саме до 04.02.2031 року, або до повного виконання боржником та/або поручителем усіх своїх зобов`язань.

Натомість, ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України в частині припинення поруки у разі, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, не підлягає застосуванню, оскільки з юридичної конструкції норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України вбачається, що порука на цій підставі припиняється виключно у випадку, якщо строк дії поруки не встановлено. Відповідно ж до речення 1 ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, яке підлягає застосуванню у спірному випадку, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніх, належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78, 80 Цивільного процесуального кодексу України, на підтвердження позовних вимог позивач не надав.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 03.04.2018 року.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то згідно із ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 20, 251, 252, 553, 554, 559, 634, 651, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в особі відділення Відділення Маріїнське ПАТ КБ ПриватБанк (49094, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРЕНТО (01001, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 39165973), про визнання договору поруки припиненим, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.02.2019 року.

Суддя І.В. Григоренко