Постанова

від 27.05.2019 по справі 534/1790/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1790/17 Номер провадження 22-ц/814/1516/19Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Пікуля В.П.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільнусправу за апеляційною скаргою Горішньоплавнівського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 грудня 2018 року ухвалене суддею Куц Т.В., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комсомольського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Полтавська обласна організація Товариство сприяння обороні України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Полтавської обласної організації товариства сприяння обороні України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 13.11.2015 року обіймала посаду директора вказаного клубу, відповідно до розпорядження керівництва ТСОУ наказом № 50 ос від 01.08.2017 її було звільнено з посади за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з роботи їй не була виплачена заробітна плата в сумі 3 460 грн. У зв"язку з чим вона звернулася до суду із позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Посилаючись на вимоги статті 116 КЗпП України, просила суд стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 3 460 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 13.11.2015 р. по 01.08.2017 р. у кількості 42 календарних дні у сумі 7 476,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.08.2017 р. по 27.10.2017 р. у розмірі 10 858 грн. (без урахування податків та зборів).

31.01.2018 р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Свястіна М.О. подала до суду заяву про заміну первісного відповідача Полтавську обласну організацію товариства сприяння обороні України належним відповідачем - Комсомольський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України (а.с. 88).

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 лютого 2018 року замінено у справі первісного відповідача Полтавську обласну організацію товариства сприяння обороні України на належного відповідача Комсомольський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України, залучено по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, Полтавську обласну організацію товариства сприяння обороні України (т.1 а.с. 96).

23.04.2018 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просила суд стягнути з Горішньоплавнівського міського спортивно технічного клубу Товариства сприяння обороні України на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 640 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 12 784,32 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2017 по 23.04.2018 у розмірі 32 315,92 грн. (т.1 а.с. 125).

19.10.2018 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просила суд стягнути з Горішньоплавнівського міського спортивно технічного клубу Товариства сприяння обороні України на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 766,45 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8 022 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2017 по 19.10.2018 у розмірі 84 613 грн. (т.1 а.с. 170).

26.12.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Свястіна М.О. подала заяву до суду про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку (т.1 а.с. 197).

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комсомольського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку - залишена без розгляду (т.1 а.с. 201).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до Комсомольського міського спортивно- технічного клубу Товариства сприяння обороні України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, Полтавська обласна організація Товариство сприяння обороні України, про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено.

Стягнуто з Комсомольського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7 766,45 грн.

Стягнуто з Комсомольського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнення з 02.08.2017 по 02.08.2018 в сумі 78840,60 грн.

Стягнуто з Комсомольського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в дохід держави судовий збір в сумі 1 40920 грн.

Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 березня 2019 року у задоволенні вимог представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Свястіної Марії Олександрівни про стягнення з Комсомольського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7436 грн. - відмовлено (т.1 а.с. 254-255).

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 березня 2019 року заяву представника позивача Свястіної Марії Олександрівни про виправлення описки у рішенні Комсомольського міського суду Полтавської області від 26.12.2018 по справі за заявою ОСОБА_1 до Комсомольського міського спортивно технічного клубу Товариства сприяння обороні України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Полтавська обласна організація Товариство сприяння обороні України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено.

Виправлено описку у четвертому абзаці описової частини рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26.12.2018р. за заявою ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, замість Горішньоплавнівського міського спортивно технічного клубу Товариства сприяння обороні України вказати вірно Комсомольського міського спортивно технічного клубу Товариства сприяння обороні України . В першому абзаці резолютивної частини рішення замість (м. Полтава, вул. Сінна, 7 ЄДРПОУ 02729099), вказати вірно (вул. Гірників, 5, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 22521018) (т.1 а.с.256).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 борг підприємства перед позивачем становить 7 766,45 грн., тому вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у вказаному розмірі підлягає задоволенню, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто підлягає виплаті працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до довідки про доходи середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці складає 6 570,05 грн., отже, прострочена виплата заробітної плати позивачу за період з 02.08.2017 по 19.10.2018 становить 84613,00 грн. Що стосується вини відповідача, суд першої інстанції врахував, що саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних їй сум мала місце не з вини відповідача.

В апеляційній скарзі Горішньоплавнівський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України просить рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить судові витрати по розгляду апеляційної скарги віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що борг підприємства на її користь становить 7 766,45 грн. Разом із тим, відповідно до виписки по особовому рахунку Горішньоплавнівського МСТК ТСО України за період із 01.07.2018 року по 31.07.2018 р. вбачається, що 30.07.2018 р. на користь ОСОБА_1 було проведено часткову оплату суми заборгованості у розмірі 1 966,45 грн., тому заборгованість Горішньоплавнівського МСТК ТСО України перед ОСОБА_1 становить 5800 грн. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадку, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Горішньоплавнівським МСТК ТСО України проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не здійснено директором Горішньоплавнівського МСТК ТСО України ОСОБА_1 за період з 02.08.2017 р. по 02.08.2018р. Згідно цього розрахунку загальний розмір середнього заробітку за час затримки з 02.08.2017 року по 02.08.2018 рік (всього 251 робочий день) становить 35 448,73 грн., виходячи із розміру середньоденної заробітної плати 141,23 грн., при цьому з вказаної суми належить до вирахування ПДФО 18% в сумі 6 380,77 грн. та військовий збір 1,5 % в сумі 531,73 грн., до виплати ОСОБА_1 належить 28 536,23 грн. Тому є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що до стягнення з Горішньоплавнівського МСТК ТСО України належить прострочена виплата у розмірі 84 613 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 працювала директором Комсомольського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України з 21 грудня 2015 року на умовах укладеного контракту (т.1 а.с. 61, 68-69).

Наказом № 50-ос від 01 серпня 2017 року позивач звільнена з роботи з 01 серпня 2017 року за п. 1ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с. 62).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 борг підприємства на користь ОСОБА_1 становить 7 766 грн 45 коп. (т.1 а.с. 105).

Відповідно до довідки про доходи середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці складає 6 570, 05 грн.

Просторочена виплата заробітної плати позивачу за період з 02.08.2017 р. по 19.10.2018 становить 84 613,00 грн.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що згідно довідки про доходи середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці складає 6 570, 05 грн., оскільки це не відповідає дійсності, а саме на а.с. 105 міститься довідка про доходи ОСОБА_1 , видана Комсомольським міським спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України від 28.02.2018 р., тобто після звільнення 02.08.2017 р. позивача з роботи, з якої вбачається, що дійсно на час звільнення позивача з роботи за відповідачем рахувався борг по заробітній платі всього у розмірі 7 766,45 грн., крім цього, в останні два місяці роботи, тобто у червні 2017 р. було нараховано доходу - 3 200,00 грн., у липні 2017 р. - 2 590,47 грн., шляхом складання цих сум (5 790,47 грн.) та ділення на 2 вбачається, що розмір середньомісячного заробітку позивача становить 2 895,24 грн., а не 6 570, 05 грн., як вказав суд першої інстанції. Виходячи із кількості робочих днів у червні-липні 2017 р. всього 41 день, то середньоденна заробітна плата шляхом поділу суми 5 790,47 грн. на 41 день буде становити 141,23 грн.

Аналогічна за змістом довідка про доходи позивача надана відповідачем до апеляційної скарги, тобто відповідач визнає вказану довідку, інших довідок про доходи позивача по справі не надано.

Таким чином, суд першої інстанції, виходячи із вказаної довідки про доходи позивача, неправильно встановив розмір середньомісячної та середньоденної заробітної плати позивача, що вплинуло на вирішення спору по суті.

Виходячи з того, що у вказаній довідці відповідач вказав розмір заборгованості перед позивачем по заробітній платі всього 7 766,45 грн., що підтверджує факт не проведення остаточного розрахунку з позивачем у день звільнення чи на наступний день, то ця сума правильно стягнута судом першої інстанції як заборгованість, що існувала на день звільнення та існує на час вирішення спору.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не посилався на те, що 30.07.2018 р. ним був здійснений переказ коштів на ім`я позивача як погашення заборгованості по зарплаті частково у розмірі 1 966,45 грн. та не надав на підтвердження цього належні та допустимі докази для дослідження їх судом першої інстанції та прийняття відповідного рішення. До апеляційної скарги відповідач надав ксерокопію банківську виписку з особового рахунку позивача за період з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р. (т.1 а.с. 215-216) на підтвердження здійсненої оплати. Апеляційний суд не може прийняти цю виписку як належний та допустимий доказ по справі, оскільки у відповідності до вимог ч. 2,3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді першої інстанції відповідач мав процесуальну можливість надати цей доказ, але його не надав, не навів виняткових причин неможливості його надати, до апеляційної скарги надана ксерокопія виписки, належним чином не посвідчена банком, тому апеляційний суд у складі колегії суддів цей доказ не бере до уваги.

Ухвалюючи судове рішення у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції вказав період затримки розрахунку з 02.08.2017 р. по 19.10.2018 р. та суму 84 613,00 грн. згідно заяви позивача про збільшення позовних вимог від 19.10.2018 р., проте, у резолютивній частині судового рішення вказано період з 03.08.2017 р. по 02.08.2018 р. та стягнута сума 78 840,60 грн., при цьому суд не мотивував своє рішення щодо періоду та розміру суми, не навів розрахунків. Рішення суду ухвалено 26.12.2018 р., отже згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, тобто періодом заборгованості є з 02.08.2017 р. по 26.12.2018 р., що є остаточним вирішенням спору. Виходячи з того, що у серпні 2017 р - 21 робочий день, у вересні 2017 р. - 21 день, у жовтні 2017 р. - 21 день, у листопаді 2017 р. - 22 дня, у грудні 2017 р. - 20 днів, у січні 2018 р. - 21 день, у лютому 2018 р. - 20 днів, у березні 2018 р. - 21 день, у квітні 2018р. - 20 днів, у травні 2018 р. - 20 днів, у червні 2018 р. - 20 днів, у липні 2018 р. - 22 дні, у серпні 2018 р. - 21 день, у вересні 2018 р. - 20 днів, у жовтні 2018 р. - 22 дні, у листопаді 2018 р. - 22 дні, у грудні 2018 р. - 17 днів, а всього 351 робочий день х 141,23 грн. (середньоденна заробітна плата) = 49 571,73 грн. Отже, всього середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.08.2017 р. по 26.12.2018 р. складає 49 571,73 грн. (без урахуванням податків та зборів), ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

По справі вбачається, що відповідачем сплачено 2 113,81 грн. судового збору при подачі апеляційної скарги ( т.1 а.с. 213а, т.2 а.с. 3), але згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому відсутні підстави для стягнення з позивача сплаченого відповідачем судового збору при подачі апеляційної скарги.

Згідно п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.1,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухваленні в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368 ч.1,2, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1,3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Горішньоплавнівського (колишній Комсомольський ) міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України - задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 грудня 2018 року року в частині стягнення з Комсомольського (нині Горішньоплавнівського ) міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з 02.08.2017 р. по 02.08.2018 р. у розмірі 78 840,60 грн. та в частині стягнення судового збору 1 409,20 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Горішньоплавнівського (колишній Комсомольський) міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Горішньоплавнівського (Комсомольського) міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення з 02.08.2017 р. по 26.12.2018 р. у розмірі 49 571,73 грн. (без урахуванням податків та зборів).

Стягнути з Горішньоплавнівського (Комсомольського) міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в дохід держави судовий збір в сумі 885,92 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Допустити негайне виконання рішень суду в частині стягнення з Горішньоплавнівського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, у розмірі 2 895,24 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2019 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. П. Пікуль