Постанова

від 21.05.2019 по справі 328/635/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.05.2019 Справа № 328/635/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 328/635/18 Головуючий у 1 інстанції Курдюков В.М.

Провадження №22ц/807/1425/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

Бєлки В.Ю.

при секретарі: Кулабуховій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГОС ПЛЮС , орган опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації, про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ТОВ ЮГОС ПЛЮС , орган опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації, про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1 , виданого 08 травня 2003 року на підставі розпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 24 вересня 2002 року №250, йому на праві власності належить земельна ділянка площею 5,81 гектарів, яка розташована на території Кіровської сільської ради Токмацького району, Запорізької області.

Зазначена земельна ділянка є об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки, який 02.12.2015 року був укладений між позивачем та ОСОБА_11 строком на 10 років. Державна реєстрація вказаного договору відбулася 24.12.2015 року.

Влітку 2017 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до п. 36 умов договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року: право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем. Між тим, договором не передбачено право орендаря без відому позивача передавати належну на праві приватної власності земельну ділянку позивача іншим особам. При таких обставинах позивачем проявлена ініціатива розшукати спадкоємців першої черги померлого орендаря ОСОБА_11 , щоб визначитися з тим, хто конкретно буде мати права та зобов`язання орендаря за договором оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року.

Окрім цього, зазначав, що за договором оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року порушені строки сплати орендної плати, внаслідок чого існує заборгованість по орендній платі за 2017 рік в сумі 1853,86 грн., яка виникла через невиконане зобов`язання ОСОБА_11 внаслідок його смерті у 2017 році. Спадкоємці першої черги не повідомляли позивача про відкриття спадщини, той факт, що за договором оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року не виконанні зобов`язання вони ігнорують.

Відсутність у відповідачів, спадкоємців померлого ОСОБА_11 , бажання спілкуватися з позивачем, як орендодавцем по договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року дають позивачу підстави вважати, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_11 відмовляються від виконання умов договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року, але в позивача відсутні письмові заяви спадкоємців орендаря про їх відмову стати орендарями. А отже ОСОБА_1 позбавлений можливості у визначеному порядку звернутися до державного реєстратора для припинення правовідносин. Крім того, земельна ділянка позивачу не повернута згідно акту прийому-передачі.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 з урахуванням уточнень, просив суд: розірвати договір оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року між ним та ОСОБА_11 у зв`язку зі смертю останнього, порушення умов договору оренди земельної ділянки та відсутності волевиявлення спадкоємців померлого на виконання укладеного договору оренди земельної ділянки. Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , спадкоємців після смерті ОСОБА_11 , заборгованість по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки від 02.12.2015 року за 2017 рік в розмірі 1853 грн. 86 коп. в солідарному порядку. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 04 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, просив рішення судускасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з недоведеності підстав для розірвання договору та наявності заборгованості за оренду земельної ділянки.

З зазначеним висновком колегія суддів погоджується.

Судом першої інстанції вірно встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,81 га., що розташована в межах території Кіровської сільської ради, Токмацького району, Запорізької області(т. 1 а.с. 14).

02 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передалась вищезазначена земельна ділянка (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Державна реєстрація договору оренди відбулася 24 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 15).

Згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Пунктом 7 вказано договору встановлено його строк терміном на 10 років з урахуванням ротації культур.

Відповідно до п. 8, 10, Договору, орендна плата за договором становить 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 4438,40 грн. та вноситься до 31 грудня кожного поточного року. Пунктом 12 встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки.

18 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 була укладена додаткова угода до договору оренди від 02.12.2015 року, якою встановлено право Орендодавця передати орендовану ділянку в суборенду (т. 1 а.с. 165).

23 вересня 2016 року між Орендодавцем ОСОБА_11 та Судорендарем ТОВ ЮГОС ПЛЮС укладено договір суборенди землі на вказану земельну ділянку (т. 1 а.с. 166-167).

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено статтею 24 Закону України Про оренду землі .

Аналогічні положення закріплено й умовами спірного договору оренди земельної ділянки.

Загальні підстави для розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України та включають положення про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави припинення договору оренди землі передбачені статтею 31 Закону України Про оренду землі , зокрема згідно із частиною третьою цієї статті на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання врегульовано положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Так, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з відповідачів, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи розписок.

Зокрема, в розписці від 06.04.2012 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав гроші за власним бажанням за орендну плату за пай, який знаходиться у ОСОБА_11 в сумі 15000 грн. з 2013 по 2018 року. До суду звертатися не буду, претензій мати не буду у зв`язку з підвищенням орендної плати, зобов`язуюсь договір оренди не розривати (т. 1 а.с. 39).

Також, з розписки від 03.07.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_11 оплату за земельний пай у сумі 500 грн. (т. 1 а.с. 40).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо відсутності підстав для прийняття розрахунку за орендну плату за 2017 рік, наданого ОСОБА_1 . Також, не вбачається підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки внаслідок невиконання його умов.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер (т. 1 а.с. 38). Після його смерті заведена спадкова справа. З відповіді Токмацької районної державної нотаріальної контори від 06.04.2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_11 спадщину прийняли ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , неповнолітній ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 46-51).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам ЗК України та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачена заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього мають право успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

При цьому, відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі смерті фізичної особи - орендаря та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

З договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , вбачається, що він не містить заборони переходу права на оренду в порядку спадкування.

Пунктом 33 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Пунктом 34 Договору оренди сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Пунктом 35 вказаного Договору визначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 36 договору оренди).

Доказів того, що спадкоємці ОСОБА_11 , відповідачі по справі, ухиляються від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки, позивачем не надано, а тому підстав для припинення договору від 02.12.2015 року не вбачається.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2019 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 28 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: