Постанова

від 28.05.2019 по справі 484/4768/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.05.19

22-ц/812/910/19

Справа № 484/4768/18

Провадження № 22-ц/812/910/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 травня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

приватного сільськогосподарського підприємства Калина

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року, ухваленого у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Максютенко О.А., вступна та резолютивна частини проголошені цього ж дня, дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства Калина ( далі - ПСП Калина ) про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПСП Калина про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що між його дружиною ОСОБА_3 та ПСП Калина 01 січня 2012 року було укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області 25 квітня 2012 року за № 482548224001397 зроблено відповідний запис.

28 серпня ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

На підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2018 року за ним ( позивачем) визнано право власності на земельну ділянку площею 4.5403 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3

08 серпня 2018 року його представником на адресу ПСП Калина направлено листа про надання інформації стосовно виплаченої орендної плати ОСОБА_3 та копії документів про отримання нею орендної плати з 01 січня 2012 року.

Проте, відповідачем не було надано зазначеної інформації, а запропоновано отримати орендну плату за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 за 2018 рік як правонаступнику за договором оренди укладеним між ОСОБА_3 та ПСП Калина від 25 квітня 2012 року.

Посилаючись на те, що відповідач орендну плату за вищезазначеним договором оренди земельної ділянки, починаючи з моменту укладення договору жодного разу не сплачував, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ПСП Калина та стягнути на його користь орендну плату за користування земельною ділянкою у сумі 25806,84 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року позов задоволено. Постановлено розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП Калина , стягнуто з ПСП Калина на користь ОСОБА_2 орендну плату за період з 2012 по 2017 роки у розмірі 21470 грн. 84 коп. та 1409 грн.60 коп. судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав на нього апеляційну скаргу.

Зазначаючи проте, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, не погоджуючись з викладеними у ній доводами, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позивач повідомлений відповідно до вимог ст. 130 ЦПК України.

В силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вищенаведеному рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства( ст.13 Закону України Про оренду землі ).

Стаття 31 Закону України Про оренду землі регламентує загальний порядок розірвання договору оренди землі, зокрема: ч. 3 та ч. 4 статті встановлюють, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішення суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 25 Закону України Про оренду землі визначено обов`язки орендаря, до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки)несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеним у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року по справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Суд, проаналізувавши наведені обставини, положення закону та правові висновки Верховного Суду України, надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи, а саме, що внаслідок порушення умов договору орендарем - систематичної невиплати орендної плати, орендодавець ОСОБА_3 не отримувала орендну плату, на яку розраховувала та має право згідно з умовами договору, що, на думку суду, є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди і колегія суддів погоджується з такими висновками суду та стягнення заборгованості із орендної плати у період з 2012 по 2017 роки у розмірі 21470 грн. 84 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , виданого на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 22 січня 2004 року №14-р належала земельна ділянка площею 4.60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.19).

01 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ПСП Калина укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, строком на 49 років, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 25 квітня 2012 року за реєстраційним номером 482548224001397 (а.с.14,15).

Пункт 3.1 зазначеного договору передбачає, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується в грошовій формі 3% від вартості землі та вноситься орендарем у грошовій формі один раз на рік не пізніше 1-го грудня кожного року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (а.с.6).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2018 року за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 4.5403 га., кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 (а.с.7,8).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано 24 липня 2018 року (а.с.9).

08 серпня 2018 року представник ОСОБА_2 адвокат Гаврилюк Т.А. звернулась до ПСП Калина із адвокатським запитом про надання інформації щодо виплаченої орендної плати ОСОБА_3 за договором оренди землі укладеним між нею та відповідачем (а.с.20).

З наданої відповіді на вищезазначений запит вбачається, що ПСП Калина пропонує ОСОБА_2 , як правонаступнику після смерті дружини, з`явитися для отримання орендної плати за 2018 рік.

Позивачем надано до суду розрахунок орендної плати за рік, що становить 4301 грн.41 коп. Відповідач проти такого розміру орендної плати не заперечував.

Відомостей на підтвердження виплати орендної плати ОСОБА_3 за період з 2012 по 2017 роки відповідачем не надано.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано як доказ сплати орендної плати за 2018 рік за договором від 01 січня 2012 року укладеного з ОСОБА_3 та ПСП Калина 4036 грн., сплачені за видатковим касовим ордером від 28 листопада 2018 року, що були направлена позивачу Укрпоштою згідно квитанції (а.с.51-55).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 4 ст.32 Закону №161-ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наводячи такі ж аргументи і в апеляційній скарзі, відповідач вказував, що у позивача як правонаступника померлої ОСОБА_3 виникло право вимоги за договором оренди землі та право на звернення до суду з таким позовом лише після 24 липня 2018 року, коли він став титульним власником цієї земельної ділянки, а до того часу він не мав права на отримання орендної плати за вказаним договором, за такого відсутні підстави для виплати коштів за минулі роки.

Вищевикладені аргументи відповідача є помилковими і ґрунтується на невірному застосуванні норм права. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану земельну ділянку - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав, а саме пред`явлення вимог щодо сплати орендної плати тощо за цим договором оренди. Право розпорядження цим нерухомим майном виникло у нього з часу державної реєстрації його права власності на земельну ділянку.

Більш того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як докази отримання орендної плати за договором між ОСОБА_3 та ПСП Калина видаткові касові ордери від 23 червня 2017 року на суму 3 000 грн., від 27 липня 2018 року на суму 8 000 грн., від 29 серпня 2017 року на суму 6 000 грн. (а.с.48-50).

Той факт, що відповідач сплатив орендну плату за 2018 рік, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки судом встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі.

Отже, судом встановлено і таке не спростовано відповідачем, що останній не виплачував ОСОБА_3 орендну плату з часу укладання цього договору, а тому вважається таким, що прострочив.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частини 1, 2 ст. 613 ЦК України).

Відповідачем не надано доказів того, що орендодавець ОСОБА_3 , а після її смерті її правонаступники відмовлялися від прийняття орендної плати або іншим чином перешкоджав орендарю провести її оплату. Також відсутні докази щодо намагання відповідача провести таку оплату, зокрема внесенням боргу в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України).

Посилання відповідача на те, що орендодавець не зверталася до орендаря за отриманням орендної плати як обґрунтування безпідставності позовних вимог суперечать викладеним вище вимогам закону та умовам договору оренди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду щодо їх оцінки.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та відповідності до положень ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Калина залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді: Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

---

Повний текст постанови складено 28 травня 2019 року.