Ухвала

від 16.12.2020 по справі 484/4768/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 484/4768/18

провадження № 61-13683св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Калина ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Калина на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року у складі судді Максютенко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Калина (далі - ПСП Калина ) про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати .

На обґрунтування позовних вимог посилався на таке. 01 січня 2012 року між його дружиною ОСОБА_2 та ПСП Калина укладений договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області 25 квітня 2012 року за № 482548224001397 зроблено відповідний запис. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2018 року за ним визнано право власності на земельну ділянку площею 4,5403 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825482200:06:000:0227, яка розташована в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2

08 серпня 2018 року його представником на адресу ПСП Калина направлено листа про надання інформації стосовно виплаченої орендної плати ОСОБА_2 та копії документів про отримання нею орендної плати з 01 січня 2012 року. Проте відповідач не надав зазначеної інформації, а запропонував отримати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4825482200:06:000:0227 за 2018 рік, як правонаступнику за договором оренди, укладеним між ОСОБА_2 та ПСП Калина .

Посилаючись на те, що відповідач орендну плату за вказаним договором оренди земельної ділянки, починаючи з моменту укладення договору жодного разу не сплачував, позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП Калина та стягнути на його користь орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 25 806,84 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року , залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що встановлені судом обставини в силу положень Закону України Про оренду землі є підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами. Спірний договір підлягає розірванню, оскільки систематична несплата орендної плати за землю є підставою для розірвання договору оренди.

У липні 2019 року ПСП Калина звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача відсутня заборгованість з виплати орендної плати позивачу, оскільки позивач вступив у спадщину лише 28 серпня 2017 року. Твердження позивача щодо заборгованості перед нині покійною дружиною не можуть вважатись порушенням прав позивача, оскільки останній став власником земельної ділянки лише 24 липня 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга ПСП Калина подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 1 921 грн.

Предметом позовних вимог ПСП Калина є розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

За змістом положень пункту 3 частини третьої статті 175 , пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 25 806,84 грн, а також вимога про розірвання договору оренди землі.

Річний розмір орендної плати за договором оренди землі від 01 січня 2012 року становить 4 301,14 грн.

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 38 710,26 грн (25 806,84 грн + 4 301,14 грн х 3), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100=192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга заявника не містить посилання на зазначені випадки.

Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте в основному зводяться до незгоди із встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного та враховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПСП Калина на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2019 року відкрито у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, то касаційне провадження необхідно закрити.

Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394, частиною другою статті 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Калина на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Калина про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В Коломієць

Г. І. Усик

В. В. Яремко