Постанова

від 23.05.2019 по справі 600/733/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 600/733/18Головуючий у 1-й інстанції Чорний І.А. Провадження № 22-ц/817/540/19 Доповідач - Ткач З.Є. Категорія - 311010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Ткач З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу №600/733/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського району суду Тернопільської області від 12 березня 2019 року, постановленого суддею Чорним І.А., повний текст рішення складено 14 березня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та відшкодування грошових коштів за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Козівського районного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та відшкодування грошових коштів за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що працювала у відповідача на посаді начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського району центру зайнятості.

Наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 7 серпня 2018 рку №333 її звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП, у зв`язку зі змінами в організації праці.

Звільнення вважає незаконним оскільки посада, яку вона обіймала, не є скороченою, в наказі про звільнення не зазначено, які відбулися зміни в організації виробництва, при звільненні відповідач застосував норму КЗпП УРСР редакції 1971 року, яка є нечинною. Крім того, відповідач порушив вимоги чинного законодавства, пропонуючи їй роботу далеко за межами смт. Козова, у якому вона працювала, зокрема у м. Тернополі, м. Теребовлі та м. Чорткові та наказом про звільнення було реалізовано намір керівника про влаштування на цю посаду іншої особи.

Вказала, що відповідачем не враховано її значний стаж роботи, а саме 27 років у Козівському районному центрі зайнятості, у тому числі 13 років на займаній посаді, вагомі здобутки у трудовій діяльності, відсутність стягнень. Внаслідок її незаконного звільнення, вона втратила дохід за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті.

Посилаючись на викладені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільського обласного центру зайнятості №333-к від 07 серпня 2018 року про звільнення її із посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського районного центру зайнятості, поновити її на роботі у займаній до звільнення посаді з 08 серпня 2018 року та зобов`язати Тернопільський обласний центр зайнятості виплатити їй грошові кошти за час вимушеного прогулу.

Рішенням Козівського району суду Тернопільської області 12 березня 2019 року вирішено: В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та відшкодування грошових коштів за час вимушеного прогулу - відмовити.

Не погодившись із даним рішенням адвокат Бойко П.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати дані рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Зазначає, що посилання в рішенні на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в редакції 1984 року щодо підстави звільнення ОСОБА_1 є безпідставним, так як не відповідає тексту наказу, в якому вказано формулювання звільнення по п. 1 ст. 40 в редакції Закону від 10 грудня 1971 року, тобто не діючого Закону.

Безпідставною є мотивація суду про дотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, щодо вжиття роботодавцем всіх можливих заходів до працевлаштування позивачки ОСОБА_1

Формулювання відповідача у наказі про звільнення з роботи у відповідності п. 1 ст. 40 КЗпП України є надуманим, оскільки, посада, яку вона обіймала за місцем свої роботи не є скороченою і передбачена у новому штатному розписі.

Зазначеним наказом про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посиланням на п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідач добився не змін в організації праці, а реалізував задум керівника третьої особи на стороні відповідача Козівського районного центру зайнятості Тернопільського обласного центру, про влаштування потрібної йому особи на посаді, яку обіймала позивачка.

У відзиві на апеляційну скаргу Тернопільський обласний центр зайнятості просить залишити судове рішення без змін, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є законним, та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою і непідтвердженою жодними доказами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції на підставі долучених до справи доказів встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського районного центру зайнятості.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) Міністерства соціальної політики України від 18 жовтня 2016 року №171 Про реорганізацію базових центрів зайнятості Тернопільської області , вирішено реорганізувати районні центри зайнятості шляхом приєднання до Тернопільського обласного центру зайнятості, у тому числі Козівський районний центр зайнятості. (а.с. 70)

Згідно пункту 2 даного наказу №171, Тернопільський обласний центр зайнятості є правонаступником майна, прав та обов`язків базових центрів зайнятості.

В зв`язку з реорганізацією, з 26 жовтня 2016 року Козівський районний центр зайнятості (ЄДРПОУ 21156976) перебував у стані припинення, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) Міністерства соціальної політики України від 20 вересня 2017 року № 130 затверджено Положення про Тернопільський обласний центр зайнятості, згідно якого Тернопільський обласний центр зайнятості (ЄДРПОУ 05392691) є юридичною особою публічного права (п. 5 Положення).

Відповідно до наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 30 травня 2018 року №118 "Д" створено Козівську районну філію Тернопільського обласного центру зайнятості та затверджено положення про філію. (а.с. 104)

01 червня 2018 року Козівська районна філія Тернопільського обласного центру зайнятості зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб Підприємців та громадських формувань як відокремлений підрозділ Тернопільського обласного центру зайнятості без статусу юридичної особи.

08 серпня 2018 року згідно наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 07 серпня 2018 року №333-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського районного центру зайнятості на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації праці. (а.с. 4)

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації праці - реорганізація Козівського району центру зайнятості, та скорочення штату працівників, та що звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського району центру зайнятості відбулось з дотриманням норм трудового законодавства і права її не були порушені.

Ці висновки суду є правильними і підтверджуються письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч. 4 ст 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Разом з тим, нормами ч. 1 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З огляду на зазначені правові норми вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд вірно встановив, що у зв`язку з реорганізацією Козівського районного центру зайнятості шляхом приєднання до Тернопільського обласного центру зайнятості, мало місце скорочення штату працівників.

Так, наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 15 березня 2017 року №22 затверджено граничну чисельність працівників установ державної служби зайнятості Тернопільської області на 2017 рік в кількості - 384.

Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 11 квітня 2018 року №33 затверджено граничну чисельність працівників установ державної служби зайнятості Тернопільської області на 2018 рік в кількості - 378, що свідчить про зменшення штатної чисельності працівників служби зайнятості Тернопільської області.

Крім цього, відповідно до наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 20 березня 2017 року №35 "Д" "Про затвердження граничної чисельності працівників базових центрів зайнятості на 2017 рік" по Козівському районному центрі зайнятості чисельність працівників становила- 15,25 штатних одиниць.

Наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 23 квітня 2018 року №83 "Д" "Про затвердження граничної чисельності працівників районних філій Тернопільського обласного центру зайнятості та Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на 2018 рік" затверджена гранична чисельність працівників Козівської районної філії в кількості - 13,5 штатних одиниць.

23 квітня 2018 року відповідачем прийнято наказ №84 "Д", яким визнано таким, що втратив чинність наказ Тернопільського обласного центру зайнятості від 03 квітня 2018 року №76 "Д" "Про затвердження та введення в дію штатних розписів районних та міськрайонного центрів зайнятості, районних філій Тернопільського обласного центру зайнятості на 2018 рік" з 24 травня 2018 року, а тому скасовано штатний розпис Козівського районного центру зайнятості.

Як встановлено з матеріалів справи, 05 червня 2018 року, тобто за два місяці до звільнення, позивачка була попереджена про зміни в організації праці у зв`язку з реорганізацією Базових центрі зайнятості у Тернопільській області шляхом приєднання до Тернопільського обласного центру зайнятості створенням Філій відповідно до листа погодження державної служби зайнятості (Центрального апарату), та про скорочення посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського району центру зайнятості, яку вона займала.

Одночасно, позивачці ОСОБА_1 у порядку працевлаштування була запропонована вакантна посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації надання послуг роботодавцем Тернопільського обласного центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2

Із запропонованою посадою позивачка погодилась, однак 15 червня 2018р. від запропонованої посади відмовилась.

15 червня 2018 року ОСОБА_1 запропоновані вакантні посади:

- начальника відділу організації працевлаштування населення Чортківський районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_3 ;

- провідного фахівця профорієнтації відділу організації профорієнтації Тернопільського обласного центру зайнятості;

- провідного фахівця в профорієнтації сектору активної підтримки безробітних Теребовлянської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_4 , від яких позивачка також відмовилась.

Відповідачем надано повний перелік вакантних посад в Тернопільській обласній службі зайнятості за період з 15 червня 2018 року по 08 серпня 2018 року, від яких позивачка ОСОБА_1 відмовилась, а також ті, які їй не пропонувалися у зв`язку з невідповідністю її освіти та досвіду роботи кваліфікаційним вимогам до вакансії. (а.с. 128, 129)

Таким чином, відповідачем щодо позивачки були дотримані вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України про запропонування іншої роботи в Тернопільському обласному центрі зайнятості та його філіях.

Доводи позивачки про те що, її посада не була скорочена, оскільки у новому штатному розписі Козівської районної філії Тернопільського обласного центру фактично збережена посада начальника відділу взаємодії з роботодавцями і на цю посаду вона має переважне право, колегія суддів відхиляє.

Як вище зазначено, в результаті реорганізації, шляхом приєднання Козівського районного центру зайнятості (ЄДРПОУ 21156976) до Тернопільського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 05392691) та створення відокремленого підрозділу Козівської районної філії Тернопільського центру зайнятості (ідентифікаційний код 42173518) проводилось працевлаштування на нові посади.

Згідно штатного розпису Козівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості на 2018 рік посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського районного центру зайнятості непередбачено. (а.с. 62)

Отже, доводи позивачки про те, що вона мала переважне право на призначення її на посаду в новоутвореному відокремленому підрозділі - у Козівській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості є безпідставними, оскільки фактично за даних обставин мова йде про право на працевлаштування на нові посади, а не про залишення на посаді, яку позивачка займала до реорганізації Козівського районного центру зайнятості.

Щодо інших доводів апеляційної скарги позивачки, то колегія суддів бере до уваги те, що вони були предметом дослідження судом першої інстанції, суд дав належну оцінку цим доводам, і з цими висновками погоджується колегія суддів.

Так наказ про звільнення з посиланням лише на п. 1 ст. 40 КЗпП України, без зазначення частини, не ставить під сумнів застосування чинної на час виникнення спірних правовідносин статті 40 КЗпП України, зокрема частини частини 1 цієі статті, оскільки це випливає із змісту наказу, в якому посилання на КЗпП УРСР редакції 1971 року не має, і ці доводи позивачки є надуманими, а також записана в наказі підстава звільнення кореспондується з частиною першої статті 40 КЗпП України.

Безпідставною є мотивація апеляційної скарги про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачка не вказала, на якій роботі, із запропонованих вакантних посад, вона погоджувалась працювати, натомість вважала, що має працювати на попередній посаді, яка штатним розписом не передбачена.

Доводи представника позивачки про те, що посада, яку обіймала позивачка ОСОБА_1 не скорочена, спростовується штатним розписом на 2018 рік, в якому така посада не значиться.

Доводи представника позивачки про те, що наказом про звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідач реалізував задум керівника третьої особи на стороні відповідача Козівського районного центру зайнятості Тернопільського обласного центру, про влаштування потрібної йому особи на посаді, яку обіймала позивач, є надуманими і жодними доказами не підтверджені.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення Козівського району суду Тернопільської області 12 березня 2019 року року підлягає залишенню без змін, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козівського району суду Тернопільської області 12 березня 2019 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 23 травня 2019 року.

Головуючий: Ткач З.Є.

Судді: Міщій О.Я.

Шевчук Г.М.