Рішення

від 15.05.2019 по справі 199/381/17-ц

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/381/17-ц

(2/199/203/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі судді: головуючого судді Якименко Л.Г.,

за участю секретаря Гасанової М.Ю.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи Пономарьова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , третя особа Комунальне підприємство Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради, про визнання ордеру недійсним та визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_4 , Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , третя особа Комунальне підприємство Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради, про визнання ордеру недійсним та визнання права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому Дочірнім підприємством Побут Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич 23.02.2008 року був виданий ордер №35 на право зайняття кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Вказаний ордер видавався на підставі листа-прохання Інституту технічної механіки Національної академії наук України і Державного космічного агентства України, де позивач працював із 1985 року на посаді провідного інженера на постійній основі. Також ОСОБА_1 із 1992 року працював за сумісництвом на посаді теслі, а згодом електрика, у Колективному підприємстві Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , та з 1997 року - у Дочірньому підприємстві Побут Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , яке було балансоутримувачем гуртожитку по АДРЕСА_13. Вказані трудові відносини були припинені у зв`язку з передачею гуртожитку на баланс від Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич до Комунального підприємства Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради.

ОСОБА_1 був зареєстрований у гуртожитку по АДРЕСА_1 із 23.02.1998 року та займав і по теперішній час займає кімнату АДРЕСА_14 , за проживання в якій він регулярно сплачував кошти.

Як йому стало згодом відомо, що відповідачу ОСОБА_4 КП Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич був виданий ордер на зайняття кімнати АДРЕСА_15 у гуртожитку, помилково зазначивши, що дана кімната вільна.

У зв`язку з тим, що протягом тривалого часу вказану кімнату займав саме позивач ОСОБА_1 , який постійно проживав та проживає у ній, та яка є його єдиним житлом, тому позивач просив визнати за ним право користування житловою кімнатою АДРЕСА_15 у гуртожитку по АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити та додатково зазначив, що він проживав у гуртожитку приблизно із 1988 року, співмешкав із ОСОБА_5 та у ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_6 , 23.02.1998 року позивачу КП ДВТФ Славутич , за підписом директора ДП Побут , був виданий ордер на право зайняття кімнати у гуртожитку постійно, у зв`язку з чим він заселився та займав кімнату АДРЕСА_15. Квитанції по сплаті послуг за користування вказаною кімнатою заповнювалися та за його дорученням та сплачувалися його цивільною дружиною ОСОБА_5 , яка проживала у цьому ж гуртожитку та їй разом із сином були надані для проживання кімнати в„– АДРЕСА_19 та АДРЕСА_4 , на підтвердження чого 31.08.2015 року був виданий ордер №007 серія А.

У 2016 році позивач дізнався про видачу ОСОБА_4 КП Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич ордера на зайняття кімнати АДРЕСА_15 у гуртожитку, незважаючи на те, що вказана особа ніколи не перебувала у трудових відносинах із цим підприємством, та ця кімната була надана у користування ОСОБА_1 , який постійно в цій проживав. На теперішній час ОСОБА_4 встановив двері у спірну кімнату та позивач позбавлений користуватися своїми речами і не має доступу до житла.

Також у ході розгляду справи з`ясувалося, що кімната АДРЕСА_5 раніше була кімнатою спільного користування мешканців гуртожитку, по теперішній час не має статусу житлового приміщення. Посилаючись на те, що позивач весь час проживав у вказаній кімнаті, тому просив суд встановити факт його користування житловою кімнатою АДРЕСА_16 з 1997 року по теперішній час та визнати за ним право користування вказаною кімнатою. Окрім цього, просив визнати недійсним ордер №135 серії А від 19.05.2016 року, який був виданий Колективним підприємством Дніпропетровська виробничо-торговельна фірма Славутич ОСОБА_4 на право зайняття жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_7 , розміром 21 кв.м, у відособлене користування, з тих підстав, що він був виданий у порушення вимог чинного законодавства та на уже зайняте приміщення.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_1 проживав у кімнаті АДРЕСА_15 , яка йому була видана у користування відповідно до ордера від 23.02.1998 року. У 2016 році вказана кімната була передана у користування відповідачу ОСОБА_4 , який не перебував з підприємством у трудових відносинах. 19.05.2016 року КП Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич був виданий з порушенням норм ЖК України, оскільки вказане приміщення не було вільним та не було переведено у житловий фонд, тому ордер на зайняття житлової кімнати був виданий на приміщення, яке не мало статусу житлового. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив визнати недійсним ордер №135 серії А від 19.05.2016 року, який був виданий Колективним підприємством Дніпропетровська виробничо-торговельна фірма Славутич ОСОБА_4 на право зайняття жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_7 , розміром 21 кв.м, у відособлене користування. В частині позову щодо визнання за ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_8 ,

просив вирішити відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_4 . у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні та пояснив, що позивач спотворює дійсні обставини та вводить суд в оману, посилаючись на своє проживання у кімнаті АДРЕСА_14 із 1998 року, оскільки він протягом усього часу проживав та проживає однією сім`єю із ОСОБА_5 , у них у ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 , та їм на сім`ю із трьох осіб був виданий ордер на кімнати АДРЕСА_9 та АДРЕСА_17 .

У наданих до суду списках постійно зареєстрованих жильців гуртожитку вказано, що позивач разом зі своєю сім`єю: дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 проживають у кімнатах № АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4 .

В ордері від 23.02.1998 року, який був наданий позивачу на постійне право зайняття кімнати в гуртожитку, не зазначено, що він виданий саме на право зайняття кімнати АДРЕСА_15, в якій ані позивач, ані його родина ніколи не проживали. Актами, які підписані жильцями гуртожитку, а також наданими до суду фотознімками підтверджується, що на час видачі ордера ОСОБА_4 та на час огляду вказаної кімнати, вона знаходилася у нежитловому стані, завалена брухтом, там були непридатні для користування речі. Тривалий час ця кімната використовувалася як підсобне приміщення, оскільки ОСОБА_1 працював теслею і електриком, тому як ним, так і іншими жильцями та адміністрацією гуртожитку туди зносилися приладдя, інструменти, непридатна для використання побутова техніка, телевізори та інші речі.

Спірна кімната АДРЕСА_15 раніше була кімнатою загального користування, яка мала окремий вхід та скляну стіну, була відділена від інших житлових кімнат. Згодом через нестачу житлової площі ці кімнати по стояку з першого по восьмий поверхи були надані для проживання та при заселенні жильці самостійно проводили ремонтні роботи, замінювали скляну стіну та двері на придатні для проживання, проводили комунікації.

Кімната АДРЕСА_15 знаходиться на 9 поверсі по цьому ж стояку та вона не надавалася нікому для проживання, коли ОСОБА_4 отримав ордер та мав намір заселитися і проводити ремонтні роботи, то інші жильці 9 поверху повідомили, що в кімнаті ніхто не проживав, однак там перебували різні непотрібні речі. Згодом йому стало відомо, що на цю кімнату претендує також ОСОБА_1 , який користувався нею інколи як підсобним приміщенням.

Директор Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгС.І фірма Славутич ОСОБА_8 . проти позову заперечував та пояснив (протокол с/з від 19.06.2018 на а.с. 33-36, т.2), що у 2015 році при передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 на баланс КП Жилсервіс-5 ДМР необхідно було привести в належний стан документацію щодо нумерації кімнат та видачі і підписання ордерів на проживання. На підставі рішення від 31.08.2015 року та списків жильців, які готувалися на надавалися директором ДП Побут КП ДВТФ Славутич , були видані ордери на житлові кімнати. Оскільки більшість проживаючих ОСОБА_8 , будучи генеральним директором КП ДВТФ Славутич знав особисто, то ордери підписував не звіряючи зі списками. Так, особисто ОСОБА_5 , яка є цивільною дружиною ОСОБА_1 , підійшла до нього та він підписав їй ордер на кімнати № АДРЕСА_19 та № АДРЕСА_4 , не переконавшись, що в ньому вказані тільки вона та її син, без зазначення прізвища чоловіка ОСОБА_1 , тому на засіданні адміністрації 15.10.2016 року, що відображено у протоколі №6 (т.2, а.с.39) був доповнений ордер №007 серії А від 31.08.2015 року членом сім`ї ОСОБА_1 .

Згідно зі списками, наданими ДП Побут КП ДВТФ Славутич , кімната АДРЕСА_15 значилася вільною, тому за заявою ОСОБА_4 , який звернувся із проханням надати йому кімнату для проживання, був виданий ордер №135 серії А від 19.05.2016 року. Також зазначив, що рішення про надання вказаній кімнаті статусу житлового приміщення, не приймалося.

Представник третьої особи Комунального підприємства Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради у судовому засіданні пояснив, що на баланс даного підприємства переданий гуртожиток по АДРЕСА_1 , та кімната АДРЕСА_15 передана для заселення КП ДВТФ Славутич ОСОБА_4 , на підставі ордера №135 серії А від 19.05.2016 року. Рішення про надання даній кімнаті статусу житлового приміщення не приймалось.

Вислухавши пояснення сторін та представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Дочірнім підприємством Побут Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич 23.02.1998 року був виданий ордер №35 на право зайняття кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.7).

Вказаний ордер видавався на підставі листа-прохання Інституту технічної механіки Національної академії наук України і Державного космічного агентства України, де позивач працював із 1985 року на посаді провідного інженера на постійній основі, а також ОСОБА_1 із 1992 року працював за сумісництвом на посаді тесті, а згодом електрика, у Колективному підприємстві Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , та з 1997 року - у Дочірньому підприємстві Побут Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , яке було балансоутримувачем гуртожитку по АДРЕСА_18 . Вказані трудові відносини були припинені у зв`язку з передачею гуртожитку на баланс від Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич до Комунального підприємства Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради.

ОСОБА_1 був зареєстрований у гуртожитку по АДРЕСА_1 із 23.02.1998 року, що підтверджується відміткою у його паспорті (т.1, а.с.6).

Кімната АДРЕСА_15 передана для заселення КП ДВТФ Славутич ОСОБА_4 , на підставі ордера №135 серії А від 19.05.2016 року. Рішення про надання даній кімнаті статусу житлового приміщення не приймалось.

У ході судового розгляду також встановлено, щоВ.М.1 проживав однією сім`єю із ОСОБА_9 та у ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_6 . Їх сім`я займала дві житлові кімнати АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4. Дані обставини підтверджуються як поясненнями позивача (протокол с/з на а.с.11, т.2), так і показаннями свідків, які також мешкають у гуртожитку по АДРЕСА_1 , а саме: свідок ОСОБА_10 , який є товаришем позивача та зазначив, що приблизно два рази на тиждень він бачив ОСОБА_1 на 9 поверсі, хоча кімната АДРЕСА_15 не була схожа на житлову, та оскільки його дружина ОСОБА_5 проживає в кімнатах АДРЕСА_11 , тому позивач проживав також і з нею та сином (протокол с/з на а.с.14, т.2); свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що кімната АДРЕСА_14 не була придатна для проживання і була надана ОСОБА_1 для зберігання речей, оскільки він працював у гуртожитку електриком та теслею; ОСОБА_1 весь час проживав та проживає по теперішній час із дружиною ОСОБА_5 та сином в кімнатах АДРЕСА_11 (протокол с/з на а.с.14, т.2); свідок ОСОБА_12 , яка проживає у гуртожитку із 1984 року та займає кімнату № НОМЕР_3 суду пояснила, що вона є старшою гуртожитку і запевнила, що у кімнаті АДРЕСА_14 ніхто ніколи постійно не проживав, бо дана кімната не була житловою. Тимчасово була виділена як технічна кімната, куди зносилися усі непридатні для використання електроприлади та різні непотрібні речі усіма жильцями гуртожитку, а ОСОБА_1 працював у гуртожитку електриком та теслею, тому у нього був доступ до кімнати для використання її у господарських цілях, де він зберігав необхідний інструмент (протокол с/з на а.с.16, т.2); свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона проживає на 9 поверсі гуртожитку та інколи бачила, що ОСОБА_1 користувався комунікаціями загального користування, але не могла стверджувати про його постійне проживання у кімнаті АДРЕСА_14 (протокол с/з на а.с.35, т.2); свідок ОСОБА_14 , який проживає у кімнаті № НОМЕР_4 , АДРЕСА_12 по тому ж стояку, що і спірна кімната, пояснив, що ОСОБА_1 постійно проживав зі своєю дружиною ОСОБА_5 у кімнаті № АДРЕСА_19 та № НОМЕР_5 , однак інколи ночував у кімнаті АДРЕСА_14 , у якій дійсно був безлад та непридатний для постійного проживання стан, що засвідчено фотографіями (протокол с/з на а.с.62, т.2).

Кімната АДРЕСА_16 не є житловим приміщенням та не внесена до житлового фонду, а тому відповідно до вимог діючого законодавства не може бути надана для постійного проживання як житлове приміщення будь-кому із осіб.

Відповідно до ст.4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Статтею 31 ЖК України закріплено право громадян на одержання жилого приміщення та зазначено, що г ромадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до вимог ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Статтею 59 ЖК України регламентує підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним та передбачає, що о рдер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Спеціальною нормою, яка визначає порядок надання жилої площі в гуртожитках Стаття 128 ЖК України, яка вказує на те, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.

Статтею 129 ЖК визначено, що н а підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та закріплено ст. 130 ЖК України.

Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належність та допустимість доказів регламентуються ст.ст. 77, 78 ЦПК України за якими, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.58 Житлового кодексу, єдиною підставою на вселення в житлове приміщення державного або громадського житлового фонду є ордер, однак у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 ордер на вселення у кімнату АДРЕСА_8 , не видавався.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.10 роз`яснень Верховного Суду України від 26.05.2001 року Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) , у члена сім`ї наймача, включеного до ордера на заселення жилого приміщення, право користування останнім виникає у зв`язку із включенням до ордера, а не у зв`язку із вселенням у це приміщення.

У наданих до суду списках постійно зареєстрованих жильців гуртожитку вказано, що позивач ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю: дружиною малою та сином ОСОБА_6 проживають у кімнатах АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4 .

В ордері від 23.02.1998 року, який був наданий позивачу на постійне право зайняття кімнати в гуртожитку, не зазначено, що він виданий саме на право зайняття кімнати АДРЕСА_15, в якій ані позивач, ані його родина ніколи не проживали, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.

Спірна кімната АДРЕСА_15 раніше була кімнатою загального користування, яка мала окремий вхід та скляну стіну, була відділена від інших житлових кімнат. Згодом через нестачу житлової площі ці кімнати по стояку з першого по восьмий поверхи були надані для проживання та при заселенні жильці самостійно проводили ремонтні роботи, замінювали скляну стіну та двері на придатні для проживання, проводили комунікації. Дані обставини підтверджуються як показаннями сторін та свідків, так і фотознімками.

На підставі рішення від 31.08.2015 року та списків жильців, які готувалися на надавалися директором ДП Побут КП ДВТФ Славутич , були видані ордери на житлові кімнати усім жильцям гуртожитку. ОСОБА_5 , яка є цивільною дружиною ОСОБА_1 , був виданий ордер на житлові кімнати АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4 без зазначення прізвища її цивільного чоловіка ОСОБА_1 , та на засіданні адміністрації 15.10.2016 року, що відображено у протоколі №6 (т.2, а.с.39) був доповнений ордер №007 серії А від 31.08.2015 року членом сім`ї ОСОБА_1 .

Згідно зі списками, наданими ДП Побут КП ДВТФ Славутич , кімната АДРЕСА_15 значилася вільною. На теперішній час статусу житлової кімнати їй не надано та вона не введена до житлового фонду.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 12.04.1985 року Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 01.11.1996 року №9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Дослідивши спірні правовідносини та застосовуючи відповідні норми права суд вважає, що ордер №135 серії А від 19.05.2016 року, який був виданий Колективним підприємством Дніпропетровська виробничо-торговельна фірма Славутич ОСОБА_4 на право зайняття жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_7 , розміром 21 кв.м, у відособлене користування, слід визнати недійсним, як такий, що виданий на нежитлове приміщення, що суперечить вимогам закону.

В той же час, позовні ОСОБА_1 про визнання за ним права користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_8 , - не підлягаю задоволенню, оскільки дане приміщення не є житловим, тому ставити питання про тривалість постійного проживання позивача у даній кімнаті є недоцільним.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає стягнути на користь ОСОБА_1 з Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич та ОСОБА_4 у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок (1/2 частина від сплачених за квитанцією), по 320,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 77-81, 82 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , ст.ст. 4, 31, 58, 61, 129 Житлового Кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , третя особа Комунальне підприємство Жилсервіс-5 Дніпровської міської ради, про визнання ордеру недійсним та визнання права користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.

Визнати недійсним ордер №135 серії А від 19.05.2016 року, який був виданий Колективним підприємством Дніпропетровська виробничо-торговельна фірма Славутич ОСОБА_4 на право зайняття жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_7 , розміром 21 кв.м, у відособлене користування.

Стягнути з Колективного підприємства Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , код ЄДРПОУ 00308943, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , уродженець м.Новокузнецьк, Кемеровської області, Росія, паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 31.01.2001 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_7 , уродженець м.Дніпропетровська, паспорт серії НОМЕР_9 , виданий 11.08.2003 року Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Колективне підприємство Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Славутич , код ЄДРПОУ 00308943, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Чичеріна, буд.21.

Третя особа: Комунальне підприємство Жилсервіс-5 Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 38199687, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 14.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.05.2019 року.

Суддя: