Постанова

від 22.05.2019 по справі 755/14204/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/14204/17 Головуючий у 1 інстанції: Чех Н.А.

провадження № 22-ц/824/7037/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

при секретарі Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 березня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лекос до ОСОБА_1 , Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гаврилів Андрія Володимировича, Головного територіального управління юстиції у м.Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання незаконними та скасування постанови про передачу частини майна в рахунок погашення боргу, акту про передачу майна, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, повернення майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ Лекос звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником нежилих приміщень торговельного комплексу загальною площею 7 243,70 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 (літера 1А).

05 травня 2015 року Дніпровським судом м.Києва було ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Лекос , ТОВ Магік , яким було виділено частини майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25% та частини майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50% для звернення на нього стягнення; звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25% та звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50% в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 6 063 555 грн. 70 коп.

На виконання даного рішення 16.09.2016 року було видано два виконавчі листи, в яких боржниками визначено ТОВ Лекос та ТОВ Магік . На підставі даних виконавчих листів ВПВР УДВС ГТУЮ у м.Києві було відкрито два виконавчі провадження: №52562094 (державний виконавець Шатохін О.П.) - про звернення стягнення на частину майна ТОВ Лекос , в рамках якого було виконано дві виконавчі дії: накладено арешт на частину майна ТОВ Лекос та винесено постанову про призначення експерта для проведення оцінки майна ТОВ Лекос ; та № НОМЕР_1 (державний виконавець Гаврилів А.В.) - про звернення стягнення на частину майна боржника ТОВ Магік . В подальшому, в межах виконавчого провадження №52535322, одночасно з передачею майна боржника (ТОВ Магік , державним виконавцем Гаврилівим А.В., грубо порушуючи вимоги Закону України Про виконавче провадження , було передано на реалізацію ДП СЕТАМ частину майна ТОВ Лекос , а саме: частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера 1А), яка належить на праві власності ТОВ Лекос .

Листом від 05.05.2017 року ДП СЕТАМ повідомив державного виконавця Гаврилів А.В., що треті електронні торги по лоту 205149 (частина майна ТОВ Лекос ) не відбулися.

17 травня 2017 року державний виконавець Гаврилів А.В., в межах виконавчого провадження №52535322, де є боржником ТОВ Магік , діючи в неправомірний спосіб та без належних на те підстав запропонував стягувачу ОСОБА_1 , одночасно з майном ТОВ Магік , залишити за собою частину нерухомого майна ТОВ Лекос , при тому, що виділення та стягнення по боржнику ТОВ Лекос має відбуватися в рамках іншого виконавчого провадження.

Стягувач ОСОБА_1 , знаючи, що майно ТОВ Лекос не є об`єктом стягнення у даному виконавчому провадженні, надала свою згоду залишити за собою майно ТОВ Лекос .

16 червня 2017 року державним виконавцем Гаврилівим А.В., який діяв у неправомірний спосіб, у виконавчому провадженні №52535322 було винесено постанову про передачу майна стягувачу та складено відповідний Акт в рахунок погашення боргу, якими одночасно з майном боржника ТОВ Магік передано стягувачу частину майна ТОВ Лекос , яке не є боржником у вказаному виконавчому провадженні №52535322.

24.06.2017 року приватним нотаріусом Шевченко І.Л. на підставі Постанови та Акту від 16.06.2017 року, складених державним виконавцем Гаврилівим А. В., було оформлено Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстровано за ОСОБА_1 ј частину майна, належного ТОВ Лекос .

22 червня 2017 року за результатами розгляду заяви ТОВ Лекос було зареєстровано кримінальне провадження №42017100000000798 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364 КК України. Порушеннями є і те, що державний виконавець Гаврилів А.В. реалізував належне ТОВ Лекос майно при наявності арешту на дане майно, накладене в рамках виконавчого провадження саме по боржнику ТОВ Лекос .

Через недотримання державним виконавцем ВПВР УДВС ТГУЮ у м.Києві Гаврилівим А.В. вимог закону було грубо порушено права та законні інтереси ТОВ Лекос , у зв`язку з чим звернулися до суду з даним позовом та просили суд визнати незаконними та скасувати Постанову та Акт про передачу майна стягувачу від 16.06.2017 року, прийняті в рамках виконавчого провадження №52535322; визнати Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися від 24.06.2017 року, недійсним; повернути ТОВ Лекос ј частину нежилих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера 1А).

Перед судовими дебатами, 11 грудня 2018 року , представником позивача було подано заяву, в якій просив встановити розмір витрат, які сплатив позивач ТОВ Лекос у зв`язку з розгядом справи на підставі доказів, які будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною та скасовано Постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийняту в рамках виконавчого провадження №52535322 в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ Лекос , яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25%, а саме: частина нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв.м., опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера 1А).

Визнано незаконним та скасовано Акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийнятого в рамках виконавчого провадження №52535322 в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ Лекос , яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, а саме: частина нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв.м., опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Визнано недійсним Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер 514, видане 24.06.2017 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.

Повернуто ТОВ Лекос ј частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв.м., опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літера 1А), передача яких була здійснена відповідно до недійсних постанов та акта державного виконавця Гаврилів А.В. від 16 червня 2017 року.

27 грудня 2018 року від представника позивача надійшла заява про приєднання документів на підтвердження розміру витрат, про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з Головного територіального управління юстиції у м. Києві витрати на правничу допомогу у розмірі 74 000 грн., також просив поновити строк для подачі доказів, який пропущено з поважних причин, оскільки представник позивача перебував в Івано-Франківській області як захисник у кримінальному провадженні.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 26 березня 2019 року поновлено ТОВ Лекос строк подачі доказів, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Лекос судовий збір у розмірі 4 060 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 37 000 грн.

Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ТОВ Лекос судовий збір у розмірі 4 060 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 37 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 березня 2019року з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування додаткового рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалення нового, яким у задоволенні заяви ТОВ Лекос про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ Лекос є обґрунтованими та доведеними в повному обсязі.

Стягуючи судові витрати, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та адвокат Гаранюк М.Р. в Договорі про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 07.09.2017 року №6, укладеному 17 січня 2018 року, за взаємною згодою встановили, що вартість послуг (гонорар) є фіксованою і складає 74 000 грн., вказана сума була сплачена на виконання договору, та враховуючи те, що сума судових витрат на правничу допомогу відповідає заявленій в попередньому (орієнтовному) розрахунку, та те, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, розмір цих витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позову.

Ухвалені судові рішення зазначеним вимогам відповідають.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Встановлено, що 05.05.2015 року Дніпровським районним судом м.Києва було розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Лекос , ТОВ Магік про стягнення боргу та було постановлено рішення, згідно якого було виділено частину майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25% та частини майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50% для звернення на нього стягнення; звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25% та звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50% в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 6 063 555 грн. 70 коп.

16.09.2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано два виконавчі листи, в яких боржниками визначено ТОВ Лекос та ТОВ Магік . На підставі даних виконавчих листів Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м.Києві було відкрито два виконавчі провадження: №52562094, державний виконавець Шатохін О.П. - про звернення стягнення на частину майна ТОВ Лекос та №52535322, державний виконавець Гаврилів А.В.- про звернення стягнення на частину майна боржника ТОВ Магік .

В рамках виконавчого провадження №52562094 (про звернення стягнення на частину майна ТОВ Лекос ) державним виконавцем Шатохіним О.П. було виконано виконавчі дії: накладено арешт на частину майна ТОВ Лекос та винесено постанову про призначення експерта для проведення оцінки майна ТОВ Лекос .

Встановлено та підтверджено матеріалами виконавчого провадження, копія якого приєднана до даної справи, що в межах виконавчого провадження № 52535322 (по боржнику ТОВ Магік ), одночасно з передачею майна боржника ТОВ Магік , державним виконавцем Гаврилівим А.В. було передано на реалізацію ДП СЕТАМ частину майна ТОВ Лекос , а саме: частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв.м.), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (літера 1А) та належить на праві власності ТОВ Лекос .

Відповідно до листа ДП СЕТАМ від 05.05.2017 року останні повідомили державного виконавця Гаврилів А.В., що треті електронні торги по лоту 205149, яким є частина майна ТОВ Лекос , не відбулися.

17.05.2017 року державний виконавець Гаврилів А.В., виконуючи свої обов`язки по виконавчому провадженню №52535322 - по боржнику ТОВ Магік , запропонував стягувачу ОСОБА_1 , одночасно з майном ТОВ Магік , залишити за собою частину нерухомого майна ТОВ Лекос .

Стягувач ОСОБА_1 надала свою згоду залишити за собою майно ТОВ Лекос .

16.06.2017 року державний виконавець ОСОБА_4 , виконуючи свої обов`язки по виконавчому провадженню №52535322 - по боржнику ТОВ Магік , виніс Постанову про передачу майна стягувачу та склав відповідний Акт про передачу майна стягувачу, в рахунок погашення боргу, якими одночасно з майном боржника ТОВ Магік передано стягувачу частину майна ТОВ Лекос .

24.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. на підставі Постанови та Акту від 16.06.2017 року, складених державним виконавцем Гаврилівим А .В., було оформлено Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстровано за ОСОБА_1 ј частину майна, належного ТОВ Лекос .

Встановлено та підтверджено свідоцтвом про право власності від 21.12.2012 року, що позивачу по справі - ТОВ Лекос на праві приватної власності належать нежилі приміщення торговельного комплексу загальною площею 7243,70 кв.м., які розташовані в м.Києві по вулиці Малишка Андрія №3 (літера 1А).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 4 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно з вимогами статті 8 Закону України Про виконавче провадження реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення. Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується: 1) об`єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями; 2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження; 3) виготовлення документів виконавчого провадження; 4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження; 5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження; 6) підготовка статистичних даних; 7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження; 8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву; 9) формування Єдиного реєстру боржників. Несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

За статтею 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.3 цього Закону, за заявою стягувача, що передбачено статтею 26 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до вимог статті 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

У даній справі встановлено, що на примусову виконанні у різних державних виконавців перебуває два виконавчі листи, видані в рамках судового рішення від 05.05.2015 року, в яких один і той же стягувач, але різні боржники і кожен з даних боржників має різне майно, різні частки, на які вирішено звернути стягнення.

У зазначеному рішенні відсутній обов`язок для двох різних боржників солідарного виконання.

Державний виконавець Гаврилів А.В., якому було розподілено виконавче провадження №52535322, відкрите за виконавчим листом, де боржником є ТОВ Магік , без наявності відповідних рішень про солідарне стягнення з обох боржників - ТОВ Магік та ТОВ Лекос , чи інше, здійснив ряд виконавчих дій по боржнику ТОВ Лекос , який не мав відношення до наявних в даного державного виконавця виконавчих проваджень по рішенню Дніпровського районного суду міста Києва від 05.05.2015 року.

За результатами розгляду справи з урахуванням встановлених в суді обставин, фактів, вимог зазначеного вище законодавства, суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ Лекос були обґрунтованими, доведеними в повному обсязі та підлягали до задоволення.

Суд був позбавлений можливості дати оцінку запереченням відповідача - державного виконавця Гавриліва А.В., так як викладене у відзиві, підписаному даним державним виконавцем, є лише переліком всіх дій, які проводилися в рамках виконавчих проваджень. Будь-яких пояснень щодо вказаних в позовній заяві порушень державним виконавцем не було надано суду.

Щодо рішення суду, яке набрало законної сили, а саме, від 05.05.2015 року про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості, то воно є обов`язковим до виконання, і його виконання має відбуватися в рамках закону, а у випадку примусового виконання - ще й з дотриманням всіх вимог, визначених в Законі України Про виконавче провадження . Проте, як встановлено про даній справі судом, дії державного виконавця Гавриліва А.В. були з грубими порушеннями вимог законодавства, у зв`язку з чим винесені ним Постанова та Акт від 16.06.2017 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу є незаконними та такими, що підлягали до скасування.

У зв`язку з цим є недійсним Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, від 24.06.2017 року та мало бути відновлене порушене право позивача та повернуто останньому належне йому майно.

27 грудня 2018 року від представника позивача надійшла заява про приєднання документів на підтвердження розміру витрат, про постановлення додаткового рішення, яким просив стягнути з Головного територіального управління юстиції у м. Києві витрати на правничу допомогу у розмірі 74 000 грн. Просив поновити строк для подачі доказів, який пропущено з поважних причин, оскільки він (представник) перебував в Івано-Франківській області як захисник у кримінальному провадженні.

Свою заяву обґрунтовував тим, що Гаранюк М . Р . є адвокатом і діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1611.

Між ТОВ Лекос та Гаранюк М.Р. укладено Договір №6 про надання правової допомоги у цивільній справі від 07.09.2017 року, де визнано усі істотні умови, і вартість послуг (гонорар) є фіксованою та склав 30 000 грн.

Згідно Договору про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 07.09.2017 року №6, виданого 17.01.2018 року, вартість послуг (гонорар) склав 74 000 грн. З досягнення позитивного рішення у справі клієнт сплачує додаткову винагороду (гонорар успіху) у розмірі 2 % від вартості спірного майна.

Згідно договору про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 07.09.2017 року №6, складеного 20.01.2018 року, договір доповнено п.4.5 щодо порядку розрахунку вартості послуг.

Платіжним дорученням №407 від 22.09.2017 року ТОВ Лекос перерахувало Гаранюк М.Р. згідно Договору № 6 від 07.09.2017 року 30 000 грн., призначення - правова допомога.

Платіжним дорученням № 119 від 14.03.2018 року ТОВ Лекос перерахувало Гаранюк М.Р. згідно Договору № 6 від 07.09.2017 року 44 000 грн., призначення - правова допомога.

Довідками АТ Райффайзен Банк Аваль від 07.12.2018 року підтверджено надходження коштів від ТОВ Лекос Гаранюк М.Р. в сумі 30 000,00 грн. та 44 000,00 грн. за надання правової допомоги згідно Договору №6 від 07.09.2017 року.

11.12.2018 року ТОВ Лекос та адвокатом Гаранюк М.Р. підписано Акт надання правової допомоги згідно Договору №6 від 07.09.2017 року, згідно якого адвокат надав послуги, а клієнт прийняв правові послуги, визначені договором згідно з детальним описом наданих послуг. За результатами послуг, консультацій сторони взаємних претензій одна до одної не мають.

Згідно Детального опису послуг, наданих відповідно до Договору №6 від 07.09.2017 року, адвокатом надано наступні послуги: зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи - 2 год. 45 хв.; правовий аналіз наданих клієнтом документів - 4 год.; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 2 год.; складання позовної заяви, підготовка додатків до неї, та копії позовної заяви та додатків відповідно до кількості учасників справи, подання позовної заяви до суду - 6 год.; підготовка клопотання про витребовування в Відділі примусового виконання рішень ГТ Управління юстиції у м. Києві копій матеріалів виконавчого провадження №52562094 та №52535322 - 1 год.; підготовка клопотання про витребовування в ДФС у Дніпровському районі інформації про отримані ОСОБА_1 доходи - 1 год.; підготовка та подання до суду заяви про забезпечення позову - 3 год.; правовий аналіз відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив, подання до суду - 2 год.; ознайомлення у Відділі примусового виконання рішень ГТ Управління юстиції у м. Києві з матеріалами виконавчого провадження - 2 год.; підготовка та подання до суду заяви про приєднання доказів - 1 год.; підготовка та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.2018 року - 2 год.; підготовка та подання до суду заяви про виклик свідка - 1 год.; поїздка до суду, участь в підготовчих засіданнях - 4 год.; поїздка до суду, участь в судових засідання по суті справи - 6 год. Всього - 37 год. 45 хв.

Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат які позивач пав понести у справі №755/14204/17. подано 12.02.2018 року (а.с.118 том 1), та містить: судовий збір 8 120 грн., витрати на професійну правничу допомогу згідно укладеного договору в розмірі 74 000 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. За ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вивчивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов вірного висновку, що витрати на правничу допомогу, викладені в описі (додаток до Акту надання правової допомоги), є доведеними за виключенням послуги - ознайомлення у Відділі примусового виконання рішень ГТ Управління юстиції у м. Києві з матеріалами виконавчого провадження - 2 год.

Проте, враховуючи те, що позивач та адвокат Гаранюк М.Р. в Договорі про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 07.09.2017 року №6, укладеному 17 січня 2018 року, за взаємною згодою встановили, що вартість послуг (гонорар) є фіксованою і складає 74 000 грн., вказану сума була сплачена на виконання договору, та враховуючи те, що сума судових витрат на правничу допомогу відповідає заявленій в попередньому (орієнтовному) розрахунку, та те, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, розмір цих витрат є обгрунтованим та пропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позову, суд прийшов до правильного висновку, що вимога про стягнення витрат за надання правничої допомоги в розмірі 74 000 грн. Підлягала до задоволення.

Одночасно з вирішенням питання про розподіл судових витрат за надання правничої допомоги мало бути вирішено і питання про розподіл судових витрат - судового збору.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8 120 грн. і дана сума відповідно до вимог ст.141 ЦПК України мала бути стягнута на користь позивача.

Рішення (вступна та резолютивна частина) було постановлено судом 11.12.2018 року. Повний текст складено 27.12.2018 року. Заява подана до 27.12.2018 року, тобто, з пропуском процесуального строку, який представник просив поновити, так як ним пропущено строк з поважних причин, а саме із-за того, що він від 14.12.2018 року до 22.12.2018 року приймав участь як захисник у досудовому розслідуванні в Івано-Франківській області, на підтвердження чого надав копію наказу про відбуття у відрядження №16 від 11.12.2018 року.

За ст.120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.4 цієї статтті одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Згідно ч.3 ст.127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заявник пропустив встановлений строк з поважних причин і заява про його поновлення підлягала до задоволення.

В уточненій заяві про постановлення додаткового рішення сторона позивача просила розподілити судові витрати наступним чином: стягнути витрати на правничу допомогу 74 000 грн. та судовий збір 8 120 грн. з усіх трьох відповідачів.

Проте, враховуючи спір, який розглядався судом, участь кожного відповідача в оспорюваних позивачем діях, документах, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення судових витрат на користь позивача з відповідачів ОСОБА_1 та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в рівних частинах.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

АпеляційніскаргиОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 27 травня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: