Постанова

від 29.10.2020 по справі 755/14204/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 755/14204/17

провадження № 61-760св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Лекос ,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилів Андрій Володимирович, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лекос (далі - ТОВ Лекос ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А. В. (далі - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Гаврилів А. В.), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві) та просило визнати незаконними та скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийняті в рамках виконавчого провадження № 52535322; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, від 24 червня 2017 року; повернути ТОВ Лекос ј частину нежилих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначало, що є власником нежилих приміщень торговельного комплексу загальною площею 7 243,70 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_1 .

05 травня 2015 року Дніпровським судом м. Києва було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Лекос , Товариства з обмеженою відповідальністю Магік (далі - ТОВ Магік ), яким було виділено частину майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25%, та частину майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50%, для звернення на нього стягнення; звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, та звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50%, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 6 063 555, 70 грн.

На виконання вказаного рішення 16 вересня 2016 року було видано два виконавчі листи, в яких боржниками зазначено ТОВ Лекос та ТОВ Магік . На підставі даних виконавчих листів Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві відкрив два виконавчі провадження: № 52562094 (державний виконавець Шатохін О. П.) - про звернення стягнення на частину майна ТОВ Лекос , в рамках якого було накладено арешт на частину майна ТОВ Лекос та винесено постанову про призначення експерта для проведення оцінки майна ТОВ Лекос ; та № 52535322 (державний виконавець Гаврилів А. В.) - про звернення стягнення на частину майна боржника ТОВ Магік .

В подальшому, в межах виконавчого провадження № 52535322, одночасно з передачею майна боржника ТОВ Магік державним виконавцем Гаврилівим А. В. у порушення вимог Закону України Про виконавче провадження було передано на реалізацію ДП СЕТАМ частину майна ТОВ Лекос , а саме: частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ТОВ Лекос .

Листом від 05 травня 2017 року ДП СЕТАМ повідомило державного виконавця Гаврилів А. В., що треті електронні торги по лоту 205149 (частина майна ТОВ Лекос ) не відбулися.

17 травня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. в межах виконавчого провадження №52535322, де є боржником ТОВ Магік , діючи в неправомірний спосіб та без належних на те підстав запропонував стягувачу ОСОБА_1 одночасно з майном ТОВ Магік залишити за собою частину нерухомого майна ТОВ Лекос , при тому, що виділення та стягнення по боржнику ТОВ Лекос має відбуватися в рамках іншого виконавчого провадження.

Стягувач ОСОБА_1 , будучи обізнаною про те, що майно ТОВ Лекос не є предметом стягнення у даному виконавчому провадженні, надала згоду на залишення за собою майна ТОВ Лекос .

16 червня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. виніс постанову про передачу майна стягувачу у виконавчому провадженні № 52535322 та склав відповідний акт в рахунок погашення боргу, якими одночасно з майном боржника ТОВ Магік передав стягувачу частину майна ТОВ Лекос , яке не є боржником у виконавчому провадженні № 52535322.

24 червня 2017 року приватний нотаріус Шевченко І. Л. на підставі постанови та акту від 16 червня 2017 року, складених державним виконавцем Гаврилівим А. В. , видав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, та прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстрував за ОСОБА_1 ј частину майна, належного ТОВ Лекос .

Державний виконавець Гаврилів А. В. реалізував належне ТОВ Лекос майно при наявності накладеного на нього в рамках виконавчого провадження № 52562094 арешту.

Посилаючись на вищевказане, ТОВ Лекос просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року позов ТОВ Лекос задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийняту в рамках виконавчого провадження № 52535322 в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ Лекос , яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25%, а саме: частини нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 16 червня 2017 року, прийнятий в межах виконавчого провадження № 52535322 в частині передачі ОСОБА_1 виділеної частини майна ТОВ Лекос , яка пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, а саме: частини нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер 514, видане 24 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.

Повернуто ТОВ Лекос ј частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м, опис: нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №XIV підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №1 по №XVI поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №VI поверху №II, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№I, II, III, IV поверху III, №№I, II, III, IV поверху IV, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№I, II, III поверху №V, з №1 по №XIII технічного поверху загальною площею 7 243,70 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , передача яких була здійснена відповідно до недійсних постанов та акта державного виконавця Гаврилів А. В. від 16 червня 2017 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець Гаврилів А. В., здійснюючи дії з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у виконавчому провадженні №52535322, боржником за яким є ТОВ Магік , без наявності відповідних рішень про солідарне стягнення з обох боржників ТОВ Магік та ТОВ Лекос боргу, здійснив виконавчі дій щодо ТОВ Лекос , яке не є боржником у вказаному виконавчому провадженні.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року поновлено ТОВ Лекос строк подачі доказів, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Лекос судовий збір у розмірі 4 060 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 37 000 грн.

Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві на користь ТОВ Лекос судовий збір у розмірі 4 060 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 37 000 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що витрати на правничу допомогу, викладені в описі (додаток до акту надання правової допомоги), є доведеними за виключенням ознайомлення у Відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у м. Києві з матеріалами виконавчого провадження (2 год).

У договорі про внесення змін до договору про надання правової допомоги № 6 від 07 вересня 2017 року, укладеному 17 січня 2018 року, сторони визначили, що вартість послуг (гонорар) є фіксованою і складає 74 000 грн, сплата вказаної суми підтверджена належними доказами, розмір цих витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, тому вимога про стягнення витрат за надання правничої допомоги в розмірі 74 000 грн підлягає задоволенню.

Одночасно з вирішенням питання про розподіл судових витрат суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України вирішив питання про розподіл судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року залишені без змін.

Апеляційний суд зазначав, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку, про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Лекос .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що державний виконавець при складанні акту та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні діяв у межах своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року передбачено звернення стягнення в межах суми боргу в розмірі 6 063 555, 70 грн на виділену частину майна різних боржників та у різних частинах, що є пропорційними частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі товариств-боржників.

Суди в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень послалися лише на положення статей 1, 4, 8, 15, 18, 26, 61 Закону України Про виконавче провадження , не зазначивши, які саме положення цих статей було порушено державним виконавцем.

Передача майна на реалізацію була здійснена після визначення його вартості суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємством Консалтингова група Агро-експерт .

Ця справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а має розглядатися як скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, у разі допущення державним виконавцем порушень під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України Про виконавче провадження , до призначення прилюдних торгів, такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

ЦПК України не передбачено поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв 'язку з розглядом справи.

При визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню, суд має виходити з критерію реальності таких витрат, а також розумності їх розміру. На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов 'язані з правничої допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Гаранюк М. Р. був представником ТОВ Лекос на підставі довіреності, у якій не вказано, що він є адвокатом та надає професійну правничу допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

06 серпня 2019 року справа № 752/18981/16-ц надійшла до Верховного Суду.

ТОВ Лекос направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 05 травня 2015 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Лекос , ТОВ Магік , яким виділив частину майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 25%, та частину майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50%, для звернення на нього стягнення; звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Лекос , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 у статутному капіталі в розмірі 25%, звернуто стягнення на виділену частину майна ТОВ Магік , пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі в розмірі 50%, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 6 063 555, 70 грн.

16 вересня 2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано два виконавчі листи, в яких боржниками визначено ТОВ Лекос та ТОВ Магік . На підставі даних виконавчих листів Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві 07 жовтня 2016 року та 05 жовтня 2016 року відповідно було відкрито два виконавчі провадження: № 52562094 (державний виконавець Шатохін О. П.), у якому боржником є ТОВ Лекос , та № 52535322 (державний виконавець Гаврилів А.В.), у якому боржником є ТОВ Магік .

В рамках виконавчого провадження № 52562094 (про звернення стягнення на частину майна ТОВ Лекос ) державним виконавцем Шатохіним О. П. було накладено арешт на частину майна ТОВ Лекос та винесено постанову про призначення експерта для проведення оцінки майна ТОВ Лекос .

Встановлено та підтверджено матеріалами виконавчого провадження, що в межах виконавчого провадження № 52535322 (боржником за яким є ТОВ Магік ), одночасно з передачею майна боржника ТОВ Магік державним виконавцем Гаврилівим А. В. було передано на реалізацію ДП СЕТАМ частину майна ТОВ Лекос , а саме: частину нежилих приміщень (групи приміщень 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7 243,7 кв. м), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ТОВ Лекос .

Відповідно до листа ДП СЕТАМ від 05 травня 2017 року останні повідомили державного виконавця Гаврилів А. В., що треті електронні торги по лоту 205149, яким є частина майна ТОВ Лекос , не відбулися.

17 травня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. у виконавчому провадженні № 52535322, боржником у якому є ТОВ Магік , запропонував стягувачу ОСОБА_1 , одночасно з майном ТОВ Магік , залишити за собою частину нерухомого майна ТОВ Лекос .

Стягувач ОСОБА_1 надала свою згоду залишити за собою майно ТОВ Лекос .

16 червня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. виніс постанову про передачу майна стягувачу та склав відповідний акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № 52535322, якими одночасно з майном боржника ТОВ Магік передав стягувачу частину майна ТОВ Лекос .

24 червня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. на підставі постанови та акту від 16 червня 2017 року, складених державним виконавцем Гаврилівим А. В. , видав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, та прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстрував за ОСОБА_1 ј частину майна, належного ТОВ Лекос .

Встановлено та підтверджено свідоцтвом про право власності від 21 грудня 2012 року, що ТОВ Лекос на праві приватної власності належать нежилі приміщення торговельного комплексу загальною площею 7243,70 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

За статтею 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа за заявою стягувача, що передбачено статтею 26 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до вимог статті 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Встановлено, що на примусову виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві перебувало два виконавчі листи, видані на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року, стягувачем за якими є ОСОБА_1 . Однак боржником за виконавчим листом № 755/15467/14-ц у виконавчому провадженні № 52535322 є ТОВ Магік , а у виконавчому провадженні № 52562094 - ТОВ Лекос .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року у справі № 755/15467/14-ц не передбачене солідарне стягнення боргу з ТОВ Магік та ТОВ Лекос .

Встановивши, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Гаврилів А. В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 755/15467/14-ц у виконавчому провадженні № 52535322, відкритому щодо боржника ТОВ Магік , здійснив ряд виконавчих дій по ТОВ Лекос , яке не є боржником у вказаному виконавчому провадженні, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки державний виконавець не мав законних підстав для вчинення оскаржуваних дій щодо майна ТОВ Лекос в межах виконавчого провадження, відкритого щодо іншого боржника.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а має розглядатися як скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

Судові справи, в яких наявний спір про цивільне право, не можуть переглядатися в порядку провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, оскільки у випадку передачі нерухомого майна стягувачеві, який оформив право власності на майно, ефективним способом захисту прав боржника може бути лише пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.

Обґрунтованими також є висновки суду про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу та судового збору, оскільки ТОВ Лекос надало належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги, договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі, платіжні доручення.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд безпідставно поновив ТОВ Лекос строк подачі доказів, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу, оскільки ЦПК України не передбачено поновлення такого строку, з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Представник позивача у цій справі, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та подаючи докази на підтвердження понесених позивачем розміру витрат у зв 'язку з розглядом справи, заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та надав належні докази на підтвердження поважності причин його пропуску, що було враховано судом при ухваленні додаткового рішення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук