Постанова

від 27.05.2019 по справі 916/2088/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2088/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю:

від ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України - адвокат Сивоконенко Ю.С., довіреність № 268 від 05.04.2019;

Ліквідатор Сніткіна І.А. - посвідчення № 521 від 21.03.2013;

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.03.2019

суддя - Найфлейш В.Д.

час та місце ухвалення: 16:00 год., м. Одеса

повний текс складено та підписано 18.03.2019

по справі № 916/2088/17

за заявою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік

про визнання боржника банкрутом

ліквідатор - арбітражний керуючий Сніткіна І.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік у розмірі 12 450 493, 10 грн., розпорядником майна боржника, призначено арбітражного керуючого Захарко Івана Ігоровича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2017р., серед іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів в наступних розмірах вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік з вказівкою черговості їх задоволення: перша черга: Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України - 16 000 грн. - судовий збір; четверта черга : Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України - 12 450 493,10 грн. - основний борг.

Постановою Господарського суду Одеської області від 30.01.2018 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю Мокасік , відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сніткіну І.А

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 заяву Головного управління ДФС в Одеській області про визнання грошових вимог до боржника у сумі 5 025,30 грн. задоволено, визнано Головне управління ДФС в Одеській області кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік з грошовими вимогами у сумі 5 025,30 грн.

06.03.2019 до Господарського суду Одеської області від ліквідатора арбітражного керуючого Сніткіної І.А. надійшов звіт про проведення ліквідаційної процедури ТОВ Мокасік з підтверджуючими документами, а також звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 30.01.2018 по 12.03.2019 у сумі 102068,90 грн. та відшкодування витрат у сумі 2758,37 грн. та клопотання про стягнення з ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України - 104827,27 грн., з Головного управління ДФС в Одеській області - 41,93 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 у справі № 916/2088/17 затверджено звіт ліквідатора по справі № 916/2088/17 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік банкрутом; затверджено ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік ; ліквідовано та припинено Товариство з обмеженою відповідальністю Мокасік з виключенням з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. провадження у справі закрито.

Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 затверджено звіт арбітражного керуючого Сніткіної І.А. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 30.01.2018 по 12.03.2019 у сумі 102068,90 грн. та відшкодування витрат у сумі 2758,37 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь арбітражного керуючого Сніткіної І.А. винагороду арбітражного керуючого та відшкодування витрат на загальну суму 104785,33 грн.

Стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області на користь арбітражного керуючого Сніткіної І.А. винагороду арбітражного керуючого та відшкодування витрат на загальну суму 41,93 грн.

Ухвала місцевого господарського суду в частині стягнення з кредиторів винагороди та відшкодування витрат ліквідатора обґрунтована тим, що відповідно до звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу у боржника повністю відсутні майнові активи, у зв`язку з чим неможливе здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна боржника. Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо можливості здійснення оплати послуг арбітражного керуючого в порядку розподілу між кредиторами суми грошової винагороди пропорційно визнаних кредиторських вимог кожного кредитора у справі.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь арбітражного керуючого Сніткіної І.А. винагороду арбітражного керуючого та відшкодування витрат на загальну суму 104785,33 грн., Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати п. 11 ухвали Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 у справі № 916/2088/17 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на користь ліквідатора винагороди та витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норм матеріального права та порушено норми процесуального права, з огляду на наступне.

Так посилаючись на приписи статей 26, 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом скаржник зазначає, що правовий аналіз вказаних статей свідчить про те, що джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора та покриття його витрат є наявні кошти у боржника, одержані від продажу його майна, вирішення питання щодо джерела оплати грошової винагороди ліквідатора є компетенцією комітету кредиторів, створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є правом, а не обов`язком кредиторів. Однак, як стверджує Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України місцевим господарським судом не правильно застосовано вищевказані норми матеріального права та не надано належної правової оцінки усім обставинам справи, зокрема на зборах комітету кредиторів боржника скаржником звіти ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди не погоджено, у поданих запереченнях кредитор наголошував на тому, що джерелом оплати грошової винагороди ліквідатора та покриття його витрат мають бути виключно наявні кошти у боржника, одержані від продажу його майна, у ході ліквідаційної процедури грошові вимоги кредитора до боржника залишились непогашеними.

Скаржник також наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України створене як державне підприємство, є суб`єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до частини другої статті 22 ГК України та є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.

23.05.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Сніткіної І.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 по справі № 916/2088/17 залишити без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 у справі № 916/2088/17.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 у справі № 916/2088/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 призначено справу № 916/2088/17 до розгляду на 27.05.2019 о 12:00 год.

Представник Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України в судовому засіданні 27.05.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати п. 11 ухвали Господарського суду Одеської області від 12.03.2019.

Арбітражний керуючий Сніткіна І.А. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 по справі № 916/2088/17 залишити без змін.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закону про банкрутство).

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 затверджено звіт ліквідатора по справі № 916/2088/17, ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік , ліквідувано та припинено Товариство з обмеженою відповідальністю Мокасік та зобов`язати державного реєстратора у порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців провести державну реєстрацію припинення юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю Мокасік та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи банкрута у порядку статті 46 Закону України Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом , закрити провадження у справі.

Арбітражний керуючий Сніткіна І.А. звернулась до господарського суду Одеської області з заявою про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 30.01.2018 по 12.03.2019 у сумі 102068,90 грн. та відшкодування витрат у сумі 2758,37 грн. та клопотання про стягнення з ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України - 104827,27 грн., з Головного управління ДФС в Одеській області - 41,93 грн.

Затверджуючи звіт арбітражного керуючого Сніткіної І.А. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 30.01.2018 по 12.03.2019 у сумі 102068,90 грн. та відшкодування витрат у сумі 2758,37 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого арбітражним керуючим Сніткіної І .А. клопотання про стягнення на його користь затвердженої судом грошової винагороди.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, предметом даного судового розгляду є клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Сніткіної І.А про затвердження звіту та стягнення з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі Броньовський проти Польщі ) зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Статтею 98 Закону про банкрутство передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 115 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до частини 2 статті 115 Закону про банкрутство грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Постанова Верховного від 13.02.2019 у справі № 910/22696/15.

Судова колегія також відзначає, що Публічне акціонерне товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України є ініціюючим кредитором у справі, що підтверджується заявою останнього про порушення провадження у справі про банкрутство та ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2017 у даній справі.

Так, ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (правова позиція Верховного суду, викладена в постанові від 30.01.2019 по справі № 910/32824/15).

Вищенаведене спростовує твердження скаржника щодо неправильного застосування судом першої інстанції статей 26, 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Крім того, колегією суддів встановлено, що рішенням комітету кредиторів банкрута (протокол засідання комітету кредиторів банкрута від 04.03.2019) прийняв рішення не створювати фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ МОКАСІК .

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Сніткіної І.А. за виконання обов`язків ліквідатора боржника з кредиторів пропорційно їх грошових вимог.

Колегія суддів, перевіривши правильність поданого розрахунку грошової винагороди, враховуючи частки кредиторських вимог у загальній сумі реєстру вимог кредиторів, стягненню на користь ліквідатора в рахунок оплати його послуг підлягають грошові кошти у наступних розмірах: 104785,33 грн. з ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , 41,93 грн. - з Головного управління ДФС в Одеській області.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду даної справи не було встановлено обставин, які б свідчили про заперечення або оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора ТОВ Мокасіс - арбітражного керуючого Сніткіної І.А.

Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів покладення оплата грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі покладається на кредиторів виходячи із принципу пропорційності вимог кредиторів.

Не заслуговують на увагу твердження скаржника з приводу того, що Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України створене як державне підприємство, є суб`єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до частини другої статті 22 ГК України та є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства.

Так, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство (правова позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16., від 04.10.2018 по справі №916/1503/17 та від 30.01.2019 по справі №910/32824/15).

На підставі викладеного, пунк 11 ухвали Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 по справі № 916/2088/17 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з`ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України суд апеляційної інстанції не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали Господарського суду Одеської області в апеляційному порядку, у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.03.2019 у справі № 916/2088/17 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1 код ЄДРПОУ 37243279) на користь арбітражного керуючого Сніткіної І.А. (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) винагороду арбітражного керуючого та відшкодування витрат на загальну суму 104785 (сто чотири тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 33 коп. - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.05.2019.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.