Постанова

від 23.05.2019 по справі 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р. Справа№ 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.05.2019 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2019

у справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012

за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - комерційна фірма

"Енергоресурс" (ідентифікаційний код 25392646)

за участю Товарної біржі "Іннекс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Спец-Маркет"

про визнання недійсними результатів аукціону в межах справи № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012

за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - комерційна фірма

"Енергоресурс" (ідентифікаційний код 25392646)

про банкрутство

за участю представників сторін:

від заявника: Литвиненко С.С.

від відповідача-1: не з`вились;

від відповідача-2: не з`явились;

Арбітражний керуючий Куліченко М.В.

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 25.06.2018 в межах справи № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2019, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, задовольнити заяву ДПІ у Печерському районі міста Києва, визнати недійсними результатами аукціону який відбувся 25.06.2018.

Згідно із витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019 апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві у справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 передана на розгляд суду у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського належні докази надсилання копії скарги з додатками іншим сторонам у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2019 апеляційне провадження відкрито, справу призначено до розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом не враховано, що відповідні правовідносини не регулюються нормами ст.ст. 43, 44, 64-66 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Судом не було надано оцінку доводам про недійсність висновку про оцінку майна на проведення торгів.

20.05.2019 від Арбітражного керуючого Куліченко М.В . надійшов відзив, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, а ухвалу суду вважає законною. Зазначає, що продаж нерухомого майна банкрута відповідно до затвердженого плану санації на другому повторному аукціоні від 25.06.2018 здійснений з дотриманням вимог передбачених ЗУ Про банкрутство .

23.05.2019 від Арбітражного керуючого Куліченко М.В. надійшли пояснення.

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах Тьерс та інші проти Сан-маріно , Романов проти Росії , Бадер та інші проти Швеції . Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до суду з заявою про визнання недійсними результатів аукціону в межах справи № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012.

Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання недійсним результатів аукціону, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні аукціону відсутні порушення встановлених законодавством правил, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Скаржник стверджує, що початкова ціна аукціону була визначена на підставі висновку про вартість майна від 17.05.2016, який на його думку, є недійсним в силу положень Методики оцінки майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003.

Відповідно до п. 1 Методики оцінки майна затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891, ця Методика застосовується для проведення оцінки: майна державних і комунальних підприємств, що вноситься до статутного капіталу акціонерного товариства під час приватизації шляхом перетворення зазначених підприємств в акціонерні товариства; об`єктів державної і комунальної власності, які відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" належать до об`єктів великої приватизації (за умови відсутності радника); об`єктів державної і комунальної власності, які відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" належать до об`єктів малої приватизації (за умови відсутності балансової вартості об`єктів державної (комунальної) власності); об`єктів приватизації, що повертаються у державну або комунальну власність; майна державних підприємств, що підлягають реорганізації шляхом їх перетворення в акціонерні товариства; відчуження державного (комунального) майна; об`єктів державної і комунальної власності, які відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" належать до об`єктів малої приватизації та підлягають продажу шляхом викупу (крім випадків, передбачених частинами восьмою і десятою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").

Отже, вищезазначена методика не розповсюджується на випадки продажу майна підприємств-банкрутів у ході здійснення процедур санації відповідно до ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Спірні правовідносини щодо визначення початкової вартості майна банкрута під час продажу частини майна банкрута у процесі санації регулюються ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , відповідно до якого початкова вартість майна боржника, що виставляється на аукціон визначається відповідно до ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та інших нормативно-правових актів, нормами яких не встановлений шестимісячний термін дії висновку про оцінку майна під час його продажу згідно затвердженого плану санації у процедурі санації банкрута під час здійснення провадження у справі.

При цьому, вартість нерухомого майна Банкрута, визначена згідно висновку ТОВ Українська експертна група станом на 17.05.2016 у розмірі 677 458, 00 грн, визначена початковою вартістю включеного до схваленого зборами кредиторів та комітетом кредиторів від 19.05.2016. Плану санації як початкова вартість під час проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, який затверджений ухвалою Господарського суду від 16.08.2016, отже, є обов`язковим під час виконання учасниками правовідносин під час реалізації плану санації.

Відповідно до статті 43, частин 1, 5 статті 44 та статей 64-66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (частина 1 статті 44 Закону про банкрутство). При цьому, право вибору ліквідатором способів реалізації майна за редакцією Закону України №4212-VI від 22.12.2011 вже не пов`язано з наданням згоди комітету кредиторів на обрання способу продажу майна, як було передбачено попередньою редакцією Закону.

Разом з тим, частиною 5 статті 44 Закону, законодавець визначає обов`язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Відтак, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина 1 статті 43 Закону) є обов`язковою умовою початку продажу майна боржника.

Продаж майна боржника цілісним майновим комплексом, початковою вартістю якого є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів означає, що вимоги кредитора-заставодержателя включаються до сукупної вартості визнаних вимог кредиторів. Відтак, майно кредитора-заставодержателя також повинно включатися до загальної вартості цілісного майнового комплексу боржника. Отже, приписи частини 4 статті 42 Закону про банкрутство слід застосовувати з врахуванням передбаченого законодавцем винятку щодо продажу майна боржника цілісним майновим комплексом, до якого включається також майно банкрута, що є предметом забезпечення.

Законодавцем не визначено в обов`язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом. Отже, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак, ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками.

Законодавець не визначає обов`язком ліквідатора здійснювати експертну оцінку усіх активів боржника, він вправі на власний розсуд визначити початкову вартість майна, яке виставляється на аукціон (за винятком продажу майна цілісним майновим комплексом вперше та майна державних підприємств), або така оцінка може проводитись експертним шляхом за ініціативою учасника провадження у справі та за його рахунок (стаття 43 Закону про банкрутство). У випадку обрання способу продажу активів боржника частинами, ліквідатору належить вжити заходів до погодження з комітетом кредиторів відповідно до частини 8 статті 26 Закону про банкрутство складу таких частин (лотів).".

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час апеляційного провадження.

Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що вимогам закону відповідає

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було дотримано.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 28/229-б-50/724-46/133-15/249-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко