Рішення

від 21.05.2019 по справі 902/201/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2019 р. Cправа № 902/201/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представника:

позивача: Рибака Л.М.,

відповідача: Притули В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" (вул. Леніна, 120, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)

до: Фермерського господарства "Новосулківське" (вул. Вишневе, 2, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)

про стягнення 243 154 грн 00 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Приватним сільськогосподарським підприємством "Війтівське" подано позов до Фермерського господарства "Новосулківське" про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 243 154 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 21.03.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/201/19 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 11.04.2019 р.

08.04.2019 р. на адресу суду від Фермерського господарства "Новосулківське" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.04.2019 р. (вх. № 02.1-34/3095/19 від 08.04.2019 р.), в якому відповідач просить суд у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" відмовити у зв`язку з безпідставністю та спливом позовної давності.

За результатами судового засідання 11.04.2019 р. судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 07.05.2019 р.

18.04.2019 р. до суду від Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" надійшли заперечення на відзив б/н від 16.04.2019 р. (вх. № 02.1-34/3451/19 від 18.04.2019 р.), в яких позивач не погоджується із доводами відповідача. наведеними у відзиві, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність.

03.05.2019 р. від Фермерського господарства "Новосулківське" до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив б/н від 26.04.2019 р. із проханням відмовити у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" в повному обсязі.

07.05.2019 р. відповідачем до суду подано клопотання б/н від 07.05.2019 р., яким долучено до матеріалів справи заяву б/н від 07.05.2019 р. про застосування строків позовної давності.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в ході розгляду справи заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі, тоді як представник відповідача щодо позову заперечив, зазначаючи про відсутність підстав для його задоволення.

Крім того, представник відповідача просив суд застосувати до заявлених позивачем вимог строк позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстав позовних вимог зазначає, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Війтівське" являється правонаступником Агрофірми "Війтівське", майно якої, зокрема, корівник ферми № 1 та будинок тваринника ферми № 1 було йому передано під забезпечення кредиторської заборгованості комісією по врегулюванню майнових відносин.

У липні 2018 р. позивач звернувся до Війтівської сільської ради із заявою про присвоєння окремої адреси корівнику ферми № 1 та будинку тваринника ферми № 1 в ході чого 01.08.2018 р. йому стало відомо, що дані будівлі належать СФГ "Новосулківське", в зв`язку з чим відмовлено ПСП "Війтівське" у присвоєні окремої адреси.

В той же час, за твердженням позивача, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна слідує, що за адресою вул. Соборна, 145, с. Війтівці, Бершадського району, Вінницької області жодного нерухомого майна не зареєстровано.

За наслідками зазначеного, позивачем направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування вартості приміщення в натурі, яка останнім залишена без реагування.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 243 154 грн 00 коп. вартості безпідставно набутого майна.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву та у заяві про застосування строків позовної давності позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню зазначаючи, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не відповідає дійсності, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2019 р. право приватної власності комплексу будівель і споруд ферми № 1 в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 зареєстровано за ФГ "Новосулківське". При цьому рішеннями Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області перейменовано назву вулиці Леніна на вулицю Соборна, а також здійснено перенумерацію будинків, споруд та інших об`єктів нерухомості по вул. Соборній (колишня Леніна).

Крім того, відповідач вказує, що позивачем не надано жодних доказів того, що корівник ферми № 1 та будинок тваринника ферми № 1 належить саме ПСП "Війтівське". В свою чергу рішенням Бершадського районного суду від 21.03.2006 р. у справі № 2-389/2006 визнано за ФГ "Новосулківське" право власності на частину майна виділеного із пайового фонду майна колишнього КСП "Агрофірма Війтівська", реорганізованого в ПСП "Війтівське", в тому числі на цілісний майновий комплекс будівель та споруд ферми № 1 площею 901,9 кв.м. та будинок тваринника площею 188,4 кв.м.

Про наявність зазначеного рішення суду від 21.03.2006 р. у справі № 2/389/2006 відповідачу було відомо ще у липні 2006 року та у вересні 2007 р., що стверджується ухвалами Бершадського районного суду Вінницької області, постановленими за результатами розгляду заяв ПСП "Війтівське" про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами. До того ж позивач неодноразово звертався з апеляційними та касаційними скаргами на зазначене рішення суду, які були відхилені. А тому, позивач знав про існування рішення Бершадського районного суду ще у 2006 р., в зв`язку з чим даний позов подано до суду з пропуском строку позовної давності.

У запереченні на відзив Приватне сільськогосподарське підприємство "Війтівське" не погоджується і доводами відповідача, наведеним у відзиві, зазначаючи, що ним подано копію з переліку майна виділеного загальними зборами, затвердженого комісією під кредиторську заборгованість колишнього КСП "Агрофірма Війтівська", правонаступником якої є ПСП "Війтівське". Після цього жодних зборів не відбувалось та СФГ "Новосулківське", викупивши майнові сертифікати, із заявою до ПСП "Війтівське" не зверталось.

При цьому, як вказує позивач, за фактом незаконного вибуття майна з його володіння, порушено кримінальну справу в рамках якої ПСП "Війтівське" визнано потерпілим.

Також позивач відзначає, що посилання відповідача на рішення Бершадського районного суду від 21.03.2006 р. є незаконним, оскільки у даній справі був відсутній належний відповідач та наданий час вживаються заходи по скасуванню зазначеного рішення суду.

Позивач у запереченні на відповідь на відзив , окрім іншого, зазначає, що твердження позивача про те, що ФГ "Новосулківське" не має права на майно колишнього КСП "Агрофірма Війтівська" не відповідає дійсності. При цьому майнові сертифікати Війтівська сільська рада виготовляла на підставі списків затверджених загальними зборами членів КСП "Агрофірма Війтівська".

Крім того, за твердженням відповідача, необґрунтованим є доводи позивача стосовно того, що велика кількість пайовиків не можуть скористатись своїм майном, оскільки ФГ "Новосулківське" стало власником майна виключно на суму майнових сертифікатів, викуплених у їх власників.

Твердження позивача відносно того, що рішення Бершадського районного суду є незаконним є безпідставним, оскільки зазначене рішення є таким, що набрало законної сили. При цьому відповідно до зазначеного рішення суду за ФГ "Новосулківське" визнано право власності на всі об`єкти, що розміщені на фермі № 1 відповідно до технічної документації і всі об`єкти, перераховані у даному рішенні суду.

Із наявних, досліджених та оцінених судом у справі доказів встановлено таке.

Відповідно до Переліку майна під забезпечення кредиторської заборгованості Агрофірмою "Війтівська" передано правонаступнику ПСП "Війтівське" комісією про врегулюванню майнових відносин, зокрема, Корівник ферми № 1 (1992 року введення залишковою вартістю 215 873) та Будинок тваринника ферми № 1 (залишковою вартістю 27 281) (а.с. 11-12).

Згідно з довідкою Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області № 02-29-1504 від 28.12.2004 р. ПСП "Війтівське" являється правонаступником Агрофірми "Війтівської" (с. Війтівка Бершадського району Вінницької області) (а.с. 9).

25.07.2018 р. Приватне сільськогосподарське підприємство "Війтівське" звернулось із заявою до Війтівської сільської ради щодо присвоєння номерів на будівлі і споруди на фермі № 1, у відповідь на яку сільською радою повідомлено позивача, що згідно наявною в сільській раді інформацією корівник ферми № 1 та будинок тваринника ферми № 1 входять до комплексу будівель та споруд ферми № 1, що розташований за АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_1 ) в с. Війтівка Бершадського району Вінницької області. Відповідно до рішення Бершадського районного суду від 21.03.2006 р. право приватної власності на комплекс будівель і споруд ферми № 1 було оформлено за ФГ "Новосулківське" . Тому присвоїти окремі адреси даним приміщенням не є можливим (а.с. 13).

11.10.2018 р. ПСП "Війтівське" звернулось до Війтівської сільської ради із заявою про прохання провести належну перевірку об`єктів, які перелічені у списку і надати їм номери, які будуть рахуватися за ПСП "Війтівське" (а.с. 17).

Листом № 658 від 31.10.2018 р. Війтівською сільською радою у відповідь на заяву позивача повідомлено, що згідно даних, які відомі сільській раді, вказані об`єкти нерухомості є приватною власністю ФГ "Новосулківське" та враховуючи не надання ПСП "Війтівське" документів, які спростовували дану інформацію, Виконком Війтівської сільської ради не може присвоїти номери вказаним у заяві спорудам (а.с. 14).

Згідно з долученими позивачем до матеріалів справи інформаційними довідками № 145055220 від 13.11.2018 р. та № 159853038 від 18.03.2019 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відомості про реєстрацію майна за адресою АДРЕСА_4 . Соборна, 145, с. Війтівка, Бершадский район, Вінницька область відсутні (а.с. 36-37).

Разом з тим, в справі міститься рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.03.2006 р. у справі № 2 -389/2006, відповідно до якого Фермерському господарству "Новосулківське" виділено на праві приватної власності в рахунок майнових паїв, придбаних у громадян, в пайовому фонді майна бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Війтівська", с. Війтівка Бершадського району Вінницької області та визнано право власності за Фермерським господарством "Новосулківське" в цілому на комплекс будівель та споруд Ферми № 1, розташований в с. Війтівка по вул. Леніна, 107, який складається з: телятника літ "А" площею 823,8 кв.мм., прибудови літ "а." площею 9,3 кв.м., прибудови літ. "а 1 " площею 18,8 кв.м., прибудови літ. "а2" площею 8,6 кв.м., корівника № 1 літ "Б" площею 901,9 кв.м. , прибудови літ. "б" площею 28,8 кв.м., прибудови літ. "б 1 " площею 3,4 кв.м. вартістю 80808 грн; корівника № 2 літ. "В" площею 1648,3 квм.м, вартістю 122034 грн, корівника № 3 літ. "Г" площею 1609,1 кв.м., прибудови літ. "г" площею 93,5 кв.м., башні Рожновського літ. "Д", башні Рожновського літ. "Е", вартістю 134873 грн; будинку тваринника літ. "Ж" площею 188,4 кв.м. , вхідного майданчика літ. "ж" площею 10,5 кв.м., башні Рожновського літ. "З", вартістю 27218 гн; кормоцеху літ. "І" площею 272,0 кв.м., силосної ями літ. "К" площею 640,0 кв.м., силосної ями літ "к" площею 640,0 кв.м., силосної ями літ. "к 1 " площею 640,0 кв.м., вартістю 27218 грн; огорожі літ. "Л" 1268,0 м.п., воріт літ "М" 6м.п. загальною площею - 6505,9 кв.м. (а.с. 64-77).

Вказане рішення згідно наявної на ньому відмітки набрало законної сили 01.04.2006 р. (а.с. 77, зворот).

Докази скасування зазначеного рішення в апеляційному та касаційному порядках в матеріалах справи відсутні.

16.09.2015 р. комплекс будівель та споруд Ферми № 1, розташований в с. Війтівка по вул. Леніна, 107, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Фермерським господарством "Новосулківське", код ЄДРПОУ 31348446, на підтвердження чого в справі наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 159518311 від 14.03.2019 р. (а.с. 83).

17.11.2015 р. 2 сесією 7-го скликання Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області прийнято рішення про перейменування вулиць та провулків села згідно Додатку 1 "Перелік нових вулиць та провулків", відповідно до якого вул. Леніна перейменовано на вул. Соборна (а.с. 86-86 зворот).

21.01.2016 р. Війтівською сільською радою прийнято рішення № 4 про проведення перенумерації будинків, споруд та інших об`єктів нерухомості, що розташовані по вул. Соборній 9 (колишня Леніна), розпочавши нумерацію об`єктів від в`їзду в село зі сторони міста Бершадь (а.с. 84).

21.12.2017 р. Війтівською сільською радою прийнято рішення № 53, яким, зокрема, змінено адресу розташування нежитлового комплексу будівель та споруд, та присвоєно будівлі номер 145 по вул. Соборна ( АДРЕСА_5 вул. Леніна, 107 ) .

Також судом встановлено, що у справі наявні: листування, заяви, скарги ПСП "Війтівське" із державними органами, правоохоронним органами, звернення депутата стосовно розпайованого майна КСП "Агрофірма Війтівська", заява ОСОБА_1 про залучення його до кримінального провадження як потерпілого, рішення Війтівської сільської ради від 27.01.2006 р. про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради № 55 від 27.05.2005 р., № 95 від 15.09.205 р. "Про оформлення права приватної власності на комплекс будівель і споруд розташованих в с. Війтівка по вул. Леніна АДРЕСА_6 за ФГ "Новосулківське", тощо.

Посилаючись на збереження відповідачем належного Приватному сільськогосподарському підприємству "Війтівське" майна без достатньої правової підстави та неможливість його повернення позивачу, ПСП "Війтівське" звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідача 243 154 грн 00 коп. вартості безпідставно набутого майна.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене , невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом ст. 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення вартості безпідставно набутого майна.

В якості правової підстави позову позивачем визначено положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на збереження відповідачем належного ПСП "Війтівське" майна без відповідної правової підстави та неможливість його повернення позивачу.

Надаючи оцінку доводам позивача, в контексті встановлених обставин та змісту правовідносин, а також наявності підстав для стягнення коштів в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України", суд виходив з такого.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Таким чином, необхідною умовою для задоволення вимог позивача є встановлення обставин відсутності правових підстав набуття відповідачем (збереження) майна, яке, як стверджує позивач, належить ПСП "Війтівське".

Крім того, в контексті зазначених правовідносин, важливим є також встановлення наявності права у позивача на майно, яке згідно його тверджень безпідставно було набуте ФГ "Новосулківське".

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, в порушення наведеного, позивачем не доведено обставин та не надано на підтвердження зазначеного відповідних доказів стосовно збереження ФГ "Новосулківське" майна, зокрема, Корівника ферми № 1 та Будинку тваринника ферми № 1 без правової підстави.

Так, позивачем на підтвердження юридичного факту набуття ним права на об`єкти нерухомості долучено до матеріалів справи Перелік майна під забезпечення кредиторської заборгованості, згідно якого Агрофірмою "Війтівська" передано правонаступнику ПСП "Війтівське" комісією про врегулюванню майнових відносин, зокрема, Корівник ферми № 1 та Будинок тваринника ферми № 1.

Будь-яких інших доказів , окрім зазначеного Переліку, на підтвердження належності йому вказаного майна позивачем не надано, як і не надано доказів державної реєстрації майна , вказаного у Переліку за ПСП "Війтівське".

В той же час в матеріалах справи міститься рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.03.2006 р. у справі № 2 -389/2006, відповідно до якого Фермерському господарству "Новосулківське" виділено на праві приватної власності в рахунок майнових паїв, придбаних у громадян, в пайовому фонді майна бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Війтівська", с. Війтівка Бершадського району Вінницької області та визнано право власності за Фермерським господарством "Новосулківське" в цілому на комплекс будівель та споруд Ферми № 1, розташований в с. Війтівка по вул. Леніна, 107, який складається з: телятника літ "А" площею 823,8 кв.м., прибудови літ "а." площею 9,3 кв.м., прибудови літ. "а 1 " площею 18,8 кв.м., прибудови літ. "а2" площею 8,6 кв.м., корівника № 1 літ "Б" площею 901,9 кв.м. , прибудови літ. "б" площею 28,8 кв.м., прибудови літ. "б 1 " площею 3,4 кв.м. вартістю 80808 грн; корівника № 2 літ. "В" площею 1648,3 квм.м, вартістю 122034 грн, корівника № 3 літ. "Г" площею 1609,1 кв.м., прибудови літ. "г" площею 93,5 кв.м., башні Рожновського літ. "Д", башні Рожновського літ. "Е", вартістю 134873 грн; будинку тваринника літ. "Ж" площею 188,4 кв.м., вхідного майданчика літ. "ж" площею 10,5 кв.м., башні Рожновського літ. "З", вартістю 27218 гн; кормоцеху літ. "І" площею 272,0 кв.м., силосної ями літ. "К" площею 640,0 кв.м., силосної ями літ "к" площею 640,0 кв.м., силосної ями літ. "к 1 " площею 640,0 кв.м., вартістю 27218 грн; огорожі літ. "Л" 1268,0 м.п., воріт літ "М" 6м.п. загальною площею - 6505,9 кв.м. (а.с. 64-77).

16.09.2015 р. комплекс будівель та споруд Ферми № 1, розташований в с. Війтівка по вул. Леніна, 107, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Фермерським господарством "Новосулківське", код ЄДРПОУ 31348446, на підтвердження чого в справі наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 159518311 від 14.03.2019 р. (а.с. 83).

Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В свою чергу у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття , зміни або припинення речових прав на нерухоме майно , обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України зазначено, що права на нерухоме майно , які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, із внесення запису до реєстру речових прав на нерухоме майно, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника.

Вказане рішення згідно з наявною на ньому відміткою набрало законної сили 01.04.2006 р. (а.с. 77, зворот).

Докази скасування зазначеного рішення в апеляційному та касаційному порядках в матеріалах справи відсутні.

При цьому за результатами перевірки відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень стосовно оскарження даного рішення судом встановлено, що ПСП "Війтівське" на даний час вживаються заходи стосовно перегляду зазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами, однак доказів призначення заяви ПСП "Війтівське" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами до розгляду судом, як і доказів її задоволення судом не встановлено. Іншого позивачем не доведено.

Також в справі відсутні докази про скасування запису про реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно за відповідачем.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У справі "Желтяков проти України" Європейським судом з прав людини вказано, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").

З огляду на вказані обставини стосовно права власності відповідача на нерухоме майно: Корівник ферми № 1 та Будинок тваринника ферми № 1 є преюдиційними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України при вирішенні даного спору.

Таким чином, з системно проаналізованих обставин справи, які підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами, встановлено, що власником нерухомого майна , стягнення вартості безпідставного збереження якого є предметом розгляду даної справи, є відповідач.

Відтак набуття права власності відповідачем на спірні об`єкти нерухомого майна відбулось за достатньої правової підстави, в даному випадку на підставі рішення суду, яке є чинним та не скасованим в установленому законом порядку.

Посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на Перелік майна під забезпечення кредиторської заборгованості, за наявності чинного рішення суду, яким підтверджено право власності відповідача на нерухоме майно, судом оцінюються критично та не беруться до уваги, оскільки суперечить одному з основних елементів верховенства права принципу правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Аналогічно зазначене стосується посилання позивача на невірне визначення у згаданому рішенні Бершадського районного суду Вінницької області відповідача.

Доводи позивача стосовно визнання його потерпілим у кримінальному проваджені судом також не беруться до уваги, оскільки згідно із ч. 6 ст. 7 ГПК України преюдиційне значення для суду має лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Доказів наявності вироку позивачем не надано.

Стосовно розбіжностей у вартості Корівника ферми № 1, яка різниться між собою у Переліку майна під забезпечення кредиторської заборгованості та у рішенні Бершадського районного суду Вінницької області від 21.03.2006 р. у справі № 2 -389/2006 суд зазначає, що дані об`єкти, враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, співпадіння їх назв та нумерації даних, є фактично одними й тими ж об`єктами нерухомості. Протилежного з матеріалів справи не слідує та позивачем в силу ст.74 ГПК України не доведено.

Інші наведені позивачем обґрунтування заявлених вимог, з урахування викладеного вище, не можуть слугувати підставою для задоволення позову.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивача, позаяк набуття права власності на нерухоме майно відповідачем відбулось за достатньої правової підстави - на підставі рішення суду, яке є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку, що виключає можливість покладення на відповідача обов`язку з відшкодування вартості нерухомого майна відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище в своїй сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи чого в даному випадку не встановлено, а тому підстави для застосування позовної давності у суду відсутні.

Витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом справи підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч. 1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 29 травня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу - вул. Леніна, 120 АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 ; вул. Чайковського, 6, кв. 12, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24402 (для листування);

4 - відповідачу - вул. Вишнева, 2, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412.