Постанова

від 26.11.2019 по справі 902/201/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 902/201/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. 0., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (судді: Маціщук А. В., Грязнов В. В., Мельник О. В.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.2019 (суддя Тварковський А. А.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське"

до Фермерського господарства "Новосулківське"

про стягнення 243 154,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне сільськогосподарське підприємство "Війтівське" (далі ? ПСП "Війтівське") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Новосулківське" (далі ? ФГ "Новосулківське") про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 243 154,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПСП "Війтівське" являється правонаступником Агрофірми "Війтівське", майно якої, зокрема, корівник ферми №1 та будинок тваринника ферми №1 було йому передано під забезпечення кредиторської заборгованості комісією по врегулюванню майнових відносин.

Позивач зазначає, що він у липні 2018 року звернувся до Війтівської сільської ради із заявою про присвоєння окремої адреси корівнику ферми №1 та будинку тваринника ферми №1 у результаті чого 01.08.2018 йому стало відомо, що ці будівлі належать Селянському фермерському господарству "Новосулківське", у зв`язку з чим відмовлено ПСП "Війтівське" у присвоєні окремої адреси.

У позовній заяві ПСП "Війтівське" посилається на збереження відповідачем належного позивачу майна без відповідної правової підстави та неможливість його повернення ПСП "Війтівське".

Правовою підставою позову ПСП "Війтівське" визначило положення статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019, відмовлено повністю у задоволенні позову.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що право приватної власності ФГ "Новосулківське" на спірні приміщення встановлене рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21.03.2006 у справі №2 -389/2006, в якому зазначено про виділення на праві приватної власності в рахунок майнових паїв, придбаних у громадян, в пайовому фонді майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Війтівська" (далі - КСП "Агрофірма "Війтівська") комплексу будівель та споруд ферми №1, у тому числі корівника №1 літ "Б" та будинку тваринника літ. "Ж".

Суди також зазначили, що матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів щодо збереження ФГ "Новосулківське" спірного майна без правової підстави.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПСП "Війтівське" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник зазначає, що посилання судів на рішення Бершадського районного суду від 21.03.2006 є незаконним, оскільки в судовому рішенні зазначено тільки половину споруд і приміщень, які знаходяться на фермі №1. На думку скаржника, інша половина майна знаходиться на балансі ПСП "Війтівське", як майно пайового фонду та забезпечення кредиторської заборгованості.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Новосулківське" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до переліку майна під забезпечення кредиторської заборгованості КСП "Агрофірмою "Війтівська" 30.03.2001 передано правонаступнику ПСП "Війтівське" комісією про врегулюванню майнових відносин майно на загальну залишкову вартість 3 020 965,00 грн, зокрема корівник ферми №1 (1992 року введення залишковою вартістю 215 873,00 грн) та будинок тваринника ферми №1 (залишковою вартістю 27 281,00 грн).

4.3. Згідно з довідкою Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області від 28.12.2004 №02-29-1504 ПСП "Війтівське" являється правонаступником Агрофірми "Війтівська".

4.4. У реєстрі зареєстровано 30.09.2009 №317 "Уточнений перелік майна під забезпечення кредиторської заборгованості" КСП "Агрофірми "Війтівська" виділений ПСП "Війтівське" комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, затверджений загальними зборами співвласників майна протоколом від 14.07.2009 №5, про що свідчить підпис секретаря виконкому та печатка виконкому сільради.

Зазначений перелік був наданий для ознайомлення голові ПСП "Війтівське" ОСОБА_1, що підтверджується його підписом на документі.

4.5. 25.07.2018 ПСП "Війтівське" звернулося із заявою до Війтівської сільської ради про присвоєння номерів на будівлі і споруди на фермі №1, у відповідь на яку сільською радою повідомлено, що корівник ферми №1 та будинок тваринника ферми №1 входять до комплексу будівель та споруд ферми №1, який розташований за адресою вул. Соборна, 145 (колишня вул. Леніна, 107) у селі Війтівка Бершадського району Вінницької області та право приватної власності оформлено за ФГ "Новосулківське" на підставі рішення Бершадського районного суду від 21.03.2006.

4.6. 11.10.2018 ПСП "Війтівське" звернулося до Війтівської сільської ради із заявою, в якій просило провести належну перевірку об`єктів, які перелічені у списку і надати їм номери, які зареєстровані за ПСП "Війтівське".

4.7. Листом від 31.10.2018 №658 Війтівська сільська рада повідомила, що згідно даних, які відомі сільській раді, вказані об`єкти нерухомості є приватною власністю ФГ "Новосулківське", а також сільська рада зазначила, що ПСП "Війтівське" не надало документи, які б спростовували дану інформацію, а тому Виконком Війтівської сільської ради не може присвоїти номери вказаним у заяві спорудам.

4.8. Суди установили, що згідно з інформаційними довідками від 13.11.2018 №145055220 та від 18.03.2019 №159853038 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відсутні відомості про реєстрацію права на майно за адресою: вул. Соборна, 145, с. Війтівка, Бершадский район, Вінницька область.

4.9. Відповідно до витягу від 14.03.2019 №159518311 (на час звернення позивача з позовом до господарського суду) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності комплекс будівель та споруд ферми №1, розташований у с. Війтівка по вул. Леніна, 107, зареєстрований 16.09.2015 у державному реєстрі за ФГ "Новосулківське". Корівник №1 "Б" та будинок тваринника "Ж" входять у зазначений комплекс будівель та споруд ферми №1 за адресою: Вінницька обл., Бернадський р-н, с. Війтівка по вул. Леніна, 107.

4.10. Крім того, суди установили, що 17.11.2015 2 сесією 7-го скликання Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області прийнято рішення про перейменування вулиць та провулків села згідно Додатку 1 "Перелік нових вулиць та провулків", відповідно до якого вул. Леніна перейменовано на вул. Соборна.

4.11. 21.01.2016 Війтівською сільською радою прийнято рішення №4 про проведення перенумерації будинків, споруд та інших об`єктів нерухомості, що розташовані по вул. Соборній 9 (колишня Леніна), розпочавши нумерацію об`єктів від в`їзду в село зі сторони міста Бершадь.

4.12. Війтівською сільською радою прийнято рішення від 21.12.2017 №53, яким, зокрема, змінено адресу розташування нежитлового комплексу будівель та споруд і присвоєно будівлі номер 145 по вул. Соборна (вул. Леніна, 107).

4.13. Разом з тим, суди установили, що відповідно до рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.03.2006 у справі №2-389/2006 ФГ "Новосулківське" виділено на праві приватної власності в рахунок майнових паїв, придбаних у громадян, в пайовому фонді майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Війтівська" та визнано право власності за ФГ "Новосулківське", зокрема, на комплекс будівель та споруд Ферми №1, розташований у с. Війтівка по вул. Леніна, 107, який складається з: телятника літ "А" площею 823,8 м2, прибудови літ "а" площею 9,3 м2, прибудови літ. "а1" площею 18,8 м2, прибудови літ. "а2" площею 8,6 м2, корівника №1 літ "Б" площею 901,9 м2, прибудови літ. "б" площею 28,8 м2, прибудови літ. "б1" площею 3,4 м2 вартістю 80 808,00 грн; корівника №2 літ. "В" площею 1648,3 м2, вартістю 122 034,00 грн, корівника №3 літ. "Г" площею 1609,1 м2, прибудови літ. "г" площею 93,5 м2, башні Рожновського літ. "Д", башні Рожновського літ. "Е", вартістю 134 873,00 грн; будинку тваринника літ. "Ж" площею 188,4 м2, вхідного майданчика літ. "ж" площею 10,5 м2, башні Рожновського літ. "З", вартістю 27 218,00 грн; кормоцеху літ. "І" площею 272,0 м2, силосної ями літ. "К" площею 640,0 м2, силосної ями літ "к" площею 640,0 м2, силосної ями літ. "к1" площею 640,0 м2, вартістю 27 218,00 грн; огорожі літ. "Л" 1268,0 м.п, воріт літ "М" 6 м.п. загальною площею - 6 505,9 м2.

Зазначене рішення набуло законної сили 01.04.2006 та не було скасовано чи змінено в апеляційному чи касаційному порядку.

4.14. Також судами установлено, що у справі наявні: листування, заяви, скарги ПСП "Війтівське" із державними органами, правоохоронним органами, звернення депутата стосовно розпайованого майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Війтівська", заява ОСОБА_1 про залучення його до кримінального провадження як потерпілого, рішення Війтівської сільської ради від 27.01.2006 про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради від 27.05.2005 №55, від 15.09.205 №95 "Про оформлення права приватної власності на комплекс будівель і споруд розташованих у с. Війтівка по вул. Леніна, 97 за ФГ "Новосулківське" тощо.

4.15. Предметом позову у цій справі є стягнення з ФГ "Новосулківське" 243 154,00 грн вартості безпідставно набутого майна.

4.16. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.17. За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

4.18. Надаючи оцінку доводам позивача, суди дійшли висновку, що правовою підставою позову визначено положення статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

4.19. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту зобов`язань з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

При цьому, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

4.20. Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

4.21. Як установлено судами попередніх інстанцій, єдиною правовою підставою набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно є долучений до матеріалів справи "Перелік майна під забезпечення кредиторської заборгованості", згідно якого КСП "Агрофірма "Війтівська" передало правонаступнику ПСП "Війтівське" комісією по врегулюванню майнових відносин спірне нерухоме майно.

4.22. Проте відповідно до "Уточненого переліку майна під забезпечення кредиторської заборгованості" КСП "Агрофірма "Війтівська", виділеного комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки ПСП "Війтівське" станом на 14.07.2009, суди установили, що спірні приміщення у цьому переліку відсутні.

4.23. При цьому, суди зазначили, що у матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації майна, зазначеного у вказаному переліку за ПСП "Війтівське".

Судами не установлено, а позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження набуття ним права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

4.24. Разом з тим, суди установили, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21.03.2006 у справі №2-389/2006 визнано право власності за ФГ "Новосулківське" в цілому на комплекс будівель та споруд Ферми №1, у тому числі на спірне нерухоме майно.

4.25. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

4.26. Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність ? це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

4.27. Зазначеним вище судовим рішенням встановлено факти, що не підлягають доведенню при вирішенні цього спору, а саме ? визнання права власності за ФГ "Новосулківське" на спірне нерухоме майно.

4.28. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

4.29. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що набуття права власності відповідачем на спірні об`єкти нерухомого майна відбулись за достатньої правової підстави, на підставі рішення суду, яке є чинним та не скасованим в установленим законом порядку.

4.30. Крім того суди також установили, що витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2019 №159518311 підтверджено державну реєстрацію права приватної власності ФГ "Новосулківське" на спірні приміщення.

4.31. Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

4.32. Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

4.33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ? офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.34. Отже, зазначені обставини підтверджують набуття права власності відповідачем на спірні об`єкти нерухомого майна за наявності їх достатніх правових підстав, передбачених нормами законодавства.

4.35. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судами не установлено, а позивачем не доведено та не надано доказів щодо передачі спірного нерухомого майна у володіння позивача.

4.36. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що установлені обставини справи виключають можливість застосування положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми застосовуються лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

4.37. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав щодо стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 243 154,00 грн, оскільки набуття права власності на спірне нерухоме майно відповідачем відбулось на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.03.2006.

4.38. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.39. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі скаржника є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.40. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

5. Висновки Верховного Суду

5.1 . Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3 . За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 і рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.2019 у справі №902/201/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова