Рішення

від 24.05.2019 по справі 910/2049/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2019Справа № 910/2049/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітводотепломонтаж"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 218 744,67 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітводотепломонтаж" (далі - ТОВ "Елітводотепломонтаж") з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс") про стягнення заборгованості в сумі 218 744,67 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору підряду № 54.17-146 від 21.12.2017 р. в частині оплати вартості виконаних будівельно-монтажних робіт з реконструкції системи теплопостачання гуртожитку КП Київпастранс за адресою: вул. Пуща- Водицька, 19 у місті Києві з улаштуванням резервної котельні на твердому паливі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ТОВ "Елітводотепломонтаж" просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 169 501,14 грн., пеню у сумі 28 745,52 грн., інфляційні втрати у сумі 15 594,10 грн. та 3 % річних у сумі 4 903,91 грн., а всього - 218 744,67 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, вказав про невірний розрахунок суми пені, про неможливість притягнення до відповідальності за одне порушення двічі, а тому вважав одночасне стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних неправомірним. Також у зв`язку зі скрутним становищем просив зменшити суму нарахованої неустойки.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 21.12.2017 р. між ТОВ "Елітводотепломонтаж" (підрядник) та КП "Київпастранс" (замовник) був укладений договір підряду № 54.17-146 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору підрядник зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи з реконструкції системи теплопостачання гуртожитку КП Київпастранс за адресою: вул. Пуща-Водицька, 19 у місті Києві з улаштуванням резервної котельні на твердому паливі, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (п.п. 1.1, 1.2).

Вартість робіт визначається на підставі договірної ціни, визначеної додатком № 1 та відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості робіт, та становить 169 501,14 грн. Вартість робіт складається із сумарної вартості всіх підписаних уповноваженими представниками сторін актів виконаних робіт (форма КБ-2в) (п.п. 1.1, 1.2).

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником за власні кошти протягом 60 робочих днів на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), оформлені в установленому порядку, за фактично виконані роботи (п. 3.6 договору).

Строк виконання робіт - протягом строку дії договору (п. 4.1). Підрядник виконує роботи згідно з графіком виконання робіт (додаток № 2 до договору) (п. 4.4).

Згідно з п. 5.1.3 договору замовник зобов`язаний вчасно оплатити роботи у порядку, встановленому законом.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У договорі сторони погодили (п. 4.12), що у випадку, якщо замовником виявлені недоліки у виконаних роботах, які виникли з вини підрядника, замовник надсилає підряднику відмову від підписання виконаних робіт протягом 5 робочих днів від дня одержання цього акта. Перелік недоліків визначається дефектним актом, який складається сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 169 501,14 грн., про що свідчать наявний у справі акт виконаних робіт (форма КБ-2в), а також довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які замовником не були підписані.

Позивач вказує, що зазначені акт та довідка були передані відповідачу на підпис нарочно 27.12.2017 р., а у подальшому - відправлені поштою 20.02.2018 р., які КП Київпастранс отримало 23.02.2018 р.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази передачі указаних первинних документів відповідачу саме 27.12.2017 р., тому суд враховує дату отримання акту поштовим відправленням (23.02.2018 р.), а також умови договору про те, що у разі ненадання замовником протягом 5 робочих днів зауважень до акту, датою прийняття належно виконаних робіт є 02.03.2018 р. (23.02.2018 р. + 5 робочих днів).

Отже, судом встановлено, що з 05.03.2018 р. розпочався строк, визначений п. 3.6 договору для оплати робіт (60 робочих днів), який закінчився 29.05.2018 р. (з урахуванням святкових днів). Однак, у зазначений строк КП Київпастранс вартість робіт на суму 169 501, 14 грн. виконавцю не сплатив.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт на суму 169 501, 14 грн., доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення даної суми боргу за договором підряду № 54.17-146 від 21.12.2017 р. підлягають задоволенню.

Також за прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 28 745,52 грн., яку просив стягнути у судовому порядку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом 11.5 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати за договором, замовник сплачує підряднику пеню у сумі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

При цьому суд приймає до уваги строк кінцевого терміну оплати виконаних робіт (виконання зобов`язання) - 29.05.2018 р. Тому вважає, що прострочення виконання відповідачем зобов`язання розпочалось з 30.05.2018 р., і з цієї дати має здійснюватись нарахування пені.

Провівши власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, вимог ст. 232 ГК України та встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 14 098,78 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлена позивачем.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 15 594,10 грн. та 3 % річних у сумі 4 903,91 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх виплаті, а 3 % річних - способом захисту майнового права та інтересу шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, з урахуванням встановленого судом періоду прострочення зобов`язання, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 10 567,00 грн. та 3 % річних у сумі 3 608,28 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлені позивачем.

Щодо доводів відповідача про подвійне застосування до відповідача цивільної відповідальності - у вигляді пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

При цьому, формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки, як вже зазначалось, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні втрати та 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями і в даному випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, оскільки пеня, інфляційні втрати та 3 % річних є різними за своєю правовою природою санкціями.

Також суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені з підстав перебування боржника у тяжкому фінансовому становищі, вирішив у його задоволенні відмовити.

Згідно зі статтею 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У даному випадку суд враховує, що порушення зобов`язання з боку відповідача не є виключенням чи випадком. Станом на час розгляду справи заборгованість за договором відповідачем залишилась несплаченою. При цьому фінансове становище відповідача не спростовує факту допущеного ним прострочення в оплаті виконаних робіт, за яке договором передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій. Несвоєчасне виконання умов договору відповідачем призвело до несприятливих наслідків також і для позивача, у тому числі і щодо знецінення несвоєчасно отриманих грошових коштів у якості оплати за виконані роботи.

Також суд враховує, що сума пені за несвоєчасне перерахування грошових коштів позивачу не є значно чи надмірно великою, виходячи із загальної суми договору та часу прострочення належних до сплати сум.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для зменшення пені (неустойки) при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов`язання, для недопущення якого відповідач будь-яких заходів не вчинив.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що даний позов є обгрунтованим, проте підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, то судом встановлено, що ТОВ "Елітводотепломонтаж" не надало доказів фактичного понесення таких витрат, а тому в цій частині розподілу судових витрат необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітводотепломонтаж" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості в сумі 218 744,67 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітводотепломонтаж" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2; ідентифікаційний код 36692233) основний борг у сумі 169 501 (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот одна) грн. 14 коп., пеню у сумі 14 098 (чотирнадцять тисяч дев`яносто вісім) грн. 78 коп., інфляційні втрати у сумі 10 567 (десять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 3 608 (три тисячі шістсот вісім) грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 966 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн. 64 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 24 травня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.