Рішення

від 20.05.2019 по справі 916/928/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/928/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Пронюк В.Я.,

від відповідача - Шульпін В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г.» про стягнення 56139,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г.» про стягнення 56139,86 грн., у т.ч.: пені за прострочку оплати за поставлений природний газ - 35816,35 грн., 3% річних за прострочку оплати за поставлений природний газ - 5456,25 грн., інфляційних втрат - 14867,26 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

20.09.2016 р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ОСББ «К.М.2Г» укладено договір № 3703/1617-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1668873,85 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 35816,35 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 5456,25 грн. та інфляційні втрати в сумі 14867,26 грн., що заявлені до стягнення.

При цьому у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2019 р. позовну заяву ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/928/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.04.2019 р.

У судовому засіданні господарського суду 22 квітня 2019 року по справі № 916/928/19 було протокольно оголошено перерву до 26 квітня 2019 року о 10 год. 30 хв., про що під розписку повідомлено представників сторін.

У судовому засіданні господарського суду 26 квітня 2019 року по справі № 916/928/19 було протокольно оголошено перерву до 20 травня 2019 року о 12 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2019 р. повідомлено позивача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про те, що розгляд справи № 916/928/19 відбудеться у судовому засіданні 20 травня 2019 р.

15.05.2019 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г.» подані до господарського суду Одеської області пояснення, в яких відповідач вказує, що для виробництва теплової енергії і надання послуг з опалення 7-ми багатоповерховим будинкам 13-го мікрорайону м. Чорноморська мається автономна котельня, споживачами послуг з опалення є : ОСББ «К.М. 2г.» , ОСББ «Аккаржа» , ОСББ «Илкмаркса 2-Б» , ОСББ «Центр» , ЖБК «Новий» , ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» . За ствердженнями позивача, у вересні місяці 2016 року на прохання міської влади був укладений договір колишнім керівництвом ОСББ «К.М. 2г.» в особі голови правління Малої О.М. з НАК «Нафтогаз України» на поставку природного газу для роботи котельні та оплата за спожитий газ проходила через ОСББ «К.М. 2г.» , строк дії договору закінчився 30 березня 2017 року. Так, відповідач вказує, що борг перед НАК «Нафтогаз України» на 01.04.2017 року склав - 449619,00 грн., у тому числі: ОСББ «К.М. 2г.» - немає, ОСББ «Аккаржа» - немає, ОСББ «Илкмаркса 2-Б» - 90000,00 грн., ОСББ «Центр» - 34482,00 грн., ЖБК «Новий» - 66137,00 грн., ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» - 259000,00 грн., який був повністю погашений 27.10.2017 р. При цьому, як зауважив відповідач, борг перед ОСББ «К.М. 2г.» був погашений у терміни: ОСББ «Центр» - 04.05.2017 р., ОСББ «Илкмаркса 2-Б» - 19.10.2017 р., ЖБК «Новий» - 31.10.2017 р., ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» - 10.11.2017 р., що підтверджується банківськими документами. Таким чином, як стверджує відповідач, ОСББ «К.М. 2г.» та ОСББ «Аккаржа» розрахувалися за борг своїми коштами для зменшення терміну погашення боргу. Тому відповідач просить суд розглянути питання щодо притягнення до відповідальності справжніх боржників, та стягнути з них штраф за несвоєчасну виплату боргу, а також взяти до уваги, що ОСББ «К.М. 2г.» є неприбутковою організацією і не має вільних коштів для своєчасного розрахунку.

У судовому засіданні 20.05.2019 р. представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій зазначає про зміну найменування позивача, а саме згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , яка набрала чинності 20.03.2019 р., було змінено тип ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Враховуючи вищенаведене та те, що зміна найменування юридичної особи не є реорганізацією, судом змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20 вересня 2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «К.М. 2г.» (споживач) укладено договір № 3703/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на миту територію України).

В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 390,00 тис. куб. метрів (триста дев`яносто тисяч куб. м.), у тому числі за місяцями (тис. куб. м): у жовтні 2016 року - 30,000; у листопаді 2016 року - 60,000; у грудні 2016 року - 70,000; у січні 2017 року - 80,000; у лютому 2017 року - 80,000; у березні 2017 року - 70,000.

Згідно п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору.

За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Положеннями п. 3.4. договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно п. 3.6 договору постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

У разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

1) споживач визнає, що порушення ним пункту 3.5 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді;

2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним пункту 3.5 цього договору;

3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним пункту 3.5 цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги з балансування) споживач зобов`язаний оплатити постачальнику в порядку, визначеному цим договором (п. 3.7 договору).

В п. 4.1 договору визначено, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п. 5.1. договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на позивача поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» ;

2) у будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно, з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата, за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 6.3. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

В підпункті 6 пункту 7.2. договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п. п. 8.1., 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми, оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Відповідно до п. 8.6 договору збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

У відповідності до п. п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно було поставлено, а ОСББ «К.М.2 г.» прийнято природного газу на загальну суму 1668873,85 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 30.11.2016 р. на суму 292356,86 грн., від 31.12.2016 р. на суму 412827,00 грн., від 31.01.2017 р. на суму 523867,81 грн., від 28.02.2017 р. на суму 419320,79 грн., від 31.03.2017 р. на суму 20501,39 грн. (а.с. 27-31).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов`язки за договором, тоді як відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що не спростовано останнім в ході розгляду справи. У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати природного газу, поставленого в листопаді 2016 року - березні 2017 року, позивачем відповідно до п. 8.2 договору було нараховано пеню в загальному розмірі 35816,35 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 5456,25 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14867,26 грн., які заявлені до стягнення.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 35816,35 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 35816,35 грн. за відповідний період на протязі з 27.12.2016 р. по 26.10.2017 р., розрахунки якої додано до позову (а.с. 24-26).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 35816,35 грн., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.

При цьому судом не приймаються до уваги ствердження відповідача про необхідність стягнення судом штрафу не з відповідача, а з ОСББ «Илкмаркса 2-Б» , ОСББ «Центр» , ЖБК «Новий» , ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» у зв`язку з несвоєчасною сплатою вказаними споживачами послуг з опалення. Адже спірний договір № 3703/1617-ТЕ-23 від 20.09.2016 року укладено ПАТ «НАК «Нафтогаз України» саме з відповідачем - ОСББ «К.М.2 г.» , за цим договором відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати поставлений природний газ, а у випадку порушення вимог п. 6.1 договору нести відповідальність, передбачену п. 8.2 договору № 3703/1617-ТЕ-23 від 20.09.2016 р. На виконання договору відповідачем підписано акти приймання-передачі природного газу, тому обов`язок з оплати природного газу виник у відповідача, відповідно останнім допущено прострочення в оплаті.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 35816,35 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 5456,25 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 5456,25 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 14867,26 грн. Наразі судом встановлено, що позивачем за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 01.04.2017 р. по 30.04.2017 р. нараховано 2559,35 грн. на суму боргу 284372,46 грн.; за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р. нараховано 3470,11 грн. на суму боргу 266931,81 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.06.2017 р. по 31.07.2017 р. нараховано 4515,25 грн. на суму боргу 250401,92 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.08.2017 р. по 31.08.2017 р. нараховано -204,92 грн. на суму боргу 204712,25 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.09.2017 р. по 30.09.2017 р. нараховано 3394,25 грн. на суму боргу 169712,25 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів). Однак, слід зазначити, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв`язку з чим суд доходить висновку про неправильність та необґрунтованість вказаного розрахунку інфляційних втрат. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а саме за зобов`язаннями лютого 2017 року:

- за період з 01.04.2017 р. по 30.04.2017 р. інфляційні втрати складають 2559,35 грн. на суму боргу 284372,46 грн.;

- за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р. інфляційні втрати складають 3436,84 грн. на суму боргу 264372,46 грн.;

- за період з 01.06.2017 р. по 31.07.2017 р. інфляційні втрати складають 4406,52 грн. на суму боргу 244372,46 грн.;

- за період з 01.08.2017 р. по 31.08.2017 р. інфляційні втрати були відсутні, оскільки серпні 2017 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція;

- за період з 01.09.2017 р. по 30.09.2017 р. інфляційні втрати складають 3187,45 грн. на суму боргу 159372,46 грн.

Відтак, розмір інфляційних збитків по зобов`язанням за лютий 2017 року складає 13590,16 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 3703/1617-ТЕ-23 по зобов`язанням за січень 2017 року, за лютий 2017 року та за березень 2017 року складає 14723,38 грн. , які підлягають стягненню з відповідача.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, заборгованість за поставлений природний газ у листопаді 2016 року - березні 2017 року відповідачем погашена в повному обсязі після набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , зважаючи на що станом на 29.03.2019 р. (дата звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» із даною позовною заявою до суду) у позивача наявні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором № 1617/1617-ТЕ-23 від 20.09.2016 р. Адже ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 55995,98 грн. (35816,35 грн. пені + 5456,25 грн. 3% річних + 14723,38 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1916,08 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г.» про стягнення 56139,86 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г.» (68004, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, 2Г; код ЄДРПОУ 35749613) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Україна» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 35816/тридцять п`ять тисяч вісімсот шістнадцять/грн. 35 коп., 3% річних в сумі 5456/п`ять тисяч п`ятдесят шість/грн. 25 коп., інфляційні втрати в сумі 14723/чотирнадцять тисяч сімсот двадцять три/грн. 38 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1916/одна тисяча дев`ятсот шістнадцять/грн. 08 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К.М.2 г.» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2019 р.

Суддя В.С. Петров