Рішення

від 23.05.2019 по справі 921/99/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/99/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" (вул Польова, 1, смт Золотий Потік, Бучацький район, Тернопільська область)

довідповідача Золотопотіцької селищної ради (вул Д Галицького, 107, смт Золотий Потік, Бучацький район, Тернопільська область)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_1 (с Соколів, Бучацький район, Тернопільська область)

про визнання незаконними та скасування рішень

За участю від:

позивача - Молень Р.Б.

відповідача - Кушик Р.Р.

третьої особи - Жеребецька І.О.

експерт - Походай І.П.

Суть справи.

У січні 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю "Берізка" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області про визнання незаконним та скасування:

- рішення 7-ї сесії 7-го скликання Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області від 07.09.2016 №392 "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка ";

- рішення 7-ї сесії 7-го скликання Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області від 07.09.2016 №394 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач - Золопотіцька селищна рада, приймаючи оспорювані рішення, порушила його законне право (інтерес), як належного і фактичного землекористувача, на володіння та користування спірною земельною ділянкою площею 0,11 га, виділеної йому (позивачу) на праві постійного користування згідно Державного акту на право користування землею №058820 від 1989 року, оскільки припинення права користування земельною ділянкою за рішенням органу місцевого самоврядування можливе лише за наявності добровільної згоди постійного землекористувача, а згода ТДВ "Берізка" на вилучення землі з його користування не надавалась. Крім того, відповідач жодним чином не обґрунтував розмір земельної ділянки, на якій розташоване викуплене майно, і яка підлягає вилученню. При цьому, позивач зазначає, що площа земельної ділянки - 0,1100 га, яку відповідач вилучив з користування ПАТ "Берізка" є необґрунтованою та неспіврозмірною з тією площею земель, які займають викуплені господарські будівлі - 0,0291 га, що підтверджується планом земельної ділянки.

Ухвалою суду від 01.02.2017 (суддя Бурда Н.М.) порушено провадження у справі №921/99/17-г/4 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_1 .

В подальшому поданих до матеріалів справи заявах, додаткових письмових поясненнях ТДВ "Берізка" також в обґрунтування поданого позову зазначає:

- на підставі договору оренди від 25.08.1991, укладеного між Тернопільським виробничо-торговим об`єднанням Надзбруччя (орендодавачем) та колективом Золото-Потіцької швейної фабрики Берізка , рішенням ради директорів, протоколу №5 від 20.08.1991, Золото-Потіцька швейна фабрика Берізка перетворилась в орендне підприємство "Берізка", яка є правонаступником Золото-Потіцької швейної фабрики Берізка . Згідно даного договору орендодавач від імені держави передав, а орендар прийняв оренду строком на 5 років державне майно.

- згодом, на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 28.10.1993, укладеного між РВ ФДМ України по Тернопільській області (продавцем) та організацією орендарів орендного підприємства Берізка (покупцем), останнім придбано державне майно цілісного майнового комплексу Берізка , який знаходиться в с Золотий Потік Бучацького району та розміщений на земельній ділянці площею 27,9 га;

- перераховуючи зміни в організаційно-правових формах, зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю "Берізка" є правонаступником Орендного підприємства Берізка ;

- позивачу на праві безстрокового та безоплатного користування належать земельні ділянки на території Золотопотіцької селищної ради та Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області загальною площею 22,9 га, підтвердженням чого є Державний Акт на право користування землею №058820 за 1989 рік;

- разом з цим, на підставі дозволу Бучацької районної ради від 05.08.1981, відповідно до акту вибору земельної ділянки постійно діючої комісії при виконкомі районної ради від 03.08.1981 на земельній ділянці, закріпленій за Золотопотіцьким філіалом Монастириського пошивного об`єднання (пізніше Золотопотіцька швейна фабрика) надано дозвіл на будівництво гаража на 5 автомашин в с Золотий Потік;

- вказані автогаражі набуті у власність третьою особою у справі - ОСОБА_1 ;

- факт розташування будівель ЗАТ Берізка в с Золотий Потік по вул Польова, 1 підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.07.2001 на швейний цех незакінчений будівництвом;

- згідно витягу з ДЗК від 30.01.2008 №416, станом на 01.01.2008 в користуванні позивача на території Соколівської сільської ради перебуває земельна ділянка площею 5 га, з яких: 2 га - рілля, 3 га - забудовані землі;

- а відтак в постійному користуванні ТДВ "Берізка" перебувала земельна ділянка загальною площею 27,9 га (22,8 га згідно Державного акту та 5 га, на яких розташовані основні та допоміжні будівлі);

- факт користування вказаними земельними ділянками підтверджено представником відповідача в ході розгляду справи;

- позивач, згідно мобілізаційного плану, є виконавцем замовлень по виготовленню предметів речового майна для забезпечення потреб військових частин Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, а тому припинення права користування на землю позивача ставить під загрозу та унеможливлює виконання мобілізаційного плану та державних замовлень для забезпечення потреб військових частин Національної гвардії України;

- доводи відповідача та третьої особи про те що в користуванні позивача відсутні земельні ділянки на території Соколівської сільської ради є безпідставними також виходячи з даних державної статистичної звітності форми 6-зем;

- вважає необ`єктивною видану відповідачем довідку від 29.03.2017 №196/2-09 про те, що на території смт Золотий Потік не було і немає вул Польова, адже така вулиця зазначена як у свідоцтві на право власності від 30.07.2001 на швейний цех незакінчений будівництвом, так і в довідках з ЄДРПОУ на позивача;

- відповідачем не надано доказів присвоєння іншої поштової адреси (вул Підлісна, 1 с Соколів) майну цілісного майнового комплексу.

В свою чергу, відповідачем у відзиві, доповненні до відзиву та додаткових поясненнях заперечено проти позову. При цьому ним зазначено:

- відповідачем вилучено земельну ділянку площею 0,11 га з користування ПАТ "Берізка" та надано фізичній особі ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), які належать їй на праві приватної власності, що розташовані по вул Підлісна, 1 в с Соколів, з передачею її в оренду. При прийнятті зазначених рішень Золотопотіцька селищна рада керувалась лише чинним законодавством та інтересами громади, з метою наповнення місцевого бюджету при укладанні договору оренди землі з Данелюк Марією ОСОБА_2 ;

- прийняттю цих рішень передувало засідання від 05.09.2016 Постійної комісії з питань промисловості, земельних відносин, підприємництва, транспорту, зв`язку, торговельно-побутового обслуговування населення Золотопотіцької селищної ради, на якому було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 17.08.2016 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,16 га з передачею її в оренду для обслуговування належних їй гаражів. За результатами розгляду заяви від 17.08.2016 комісією зокрема встановлено, що зазначена у ній земельна ділянка перебуває в користуванні ТДВ Берізка ;

- підтверджує перебування у користуванні позивача земельної ділянки площею 3 га (з земель промисловості) за даними державної статистичної звітності форми 6-зем. Однак, така звітність не є документом, який посвідчує право постійного користування вказаною земельною ділянкою. З приводу цього відповідачем зазначено, що до набрання чинності Земельним кодексом України була відсутня необхідність надання документів, які б посвідчували право користування земельною ділянкою. Внесення таких даних до звітності форми 6-зем мали своєю підставою лише рішення про надання в користування землі;

- експлікація форми 6-зем дає право ТДВ «Берізка» звернутись до сесії Золотопотіцької селищної ради з заявою про отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з метою надання її в оренду, оскільки відповідно до чинної редакції ст 92 ЗК України, позивач не належить до переліку суб`єктів, які мають право на отримання земельної ділянки у постійне користування;

- згідно з наданою Бучацькою ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області інформацією (лист вих № 230 від 23.02.2017) станом на 01.01.2017 у ТДВ «Берізка» податковий борг по земельному податку становить 11022, 08 грн, а відповідно до додатку 1 листа №1365/12-25 від 29.06.2016 вказано, що ТДВ «Берізка» не завжди вказує достовірну інформацію про кількість та цільове використання земельних ділянок, які перебувають у них в користуванні. Таким чином дії позивача суперечать інтересами громади, яку представляє відповідач;

- станом на час розгляду справи в суді позивач доводить своє право користування земельними ділянками площею 13 га, до яких входить і 3 га земель промисловості. Саме до складу цих 3 га входить і спірна земельна ділянка площею 0,11 га;

- нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку органу місцевого самоврядування письмово попереджати землекористувачів про вилучення земельної ділянки з користування у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю, споруду, оскільки про факт відчуження нерухомого майна землекористувачу відомо. І оскільки спільне користування заїздом створює незручності для обох землекористувачів, Постійною комісією з питань промисловості, земельних відносин, підприємництва, транспорту, зв`язку, торговельно-побутового обслуговування населення Золопотіцькоїселищної ради запропоновано вилучити з користування ТДВ «Берізка» земельну ділянку 0,11 га такою конфігурацією, яка б враховувала інтереси всіх сторін.

Третьою особою у поясненнях б/н від 22.03.2017 (вх №8204 від 23.03.2017) вказано, що позовні вимоги ТДВ "Берізка" не підтверджені наявними доказами у справі, оскільки Державний акт на право користування землею серії Б № 058820, виданий Золотопотіцькій швейній фабриці "Берізка" у 1989 році, як основний доказ по справі, втратив свою юридичну силу. Позивач не володіє правовстановлюючими документами на земельну ділянку площею 0,11 га, яку орган місцевого самоврядування має намір передати в оренду ОСОБА_1 Також, посилаючись на лист Бучацького РБТІ №56 від 15.03.2017 стверджує, що позивач не володіє нерухомим майном в с Соколів по вул Підлісна, 1.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 у справі №921/99/17-г/4 (суддя Бурда Н.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідно до частин 1,2 статті 120 ЗК України разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, вказані норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, припиняється автоматично, в силу закону, тобто без обов`язкового оформлення припинення права будь-якими актами та документами, а до нового власника нерухомості переходить право землекористування в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). І лише в разі укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, є необхідним попереднє виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Враховуючи ч 5 ст 116, п "е" ч 1 ст 141 Земельного кодексу України, ч 1 ст 377 Цивільного кодексу України рішення Золотопотіцької селищної ради №392 від 07.09.2016 "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка" та №394 від 07.09.2016 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду" прийняті Золотопотіцькою селищною радою у межах наданих повноважень та відповідно до закону.

Разом з цим, у спростування доводів ТДВ "Берізка" щодо неспівмірності площі вилученої земельної ділянки із площею належних третій особі будівель та споруд, апеляційним судом зазначено, що з врахуванням предмету спору визначення розміру реальної площі та конфігурації земельної ділянки, яка необхідна третій особі для обслуговування нерухомості, не входить в предмет доказування у даній справі, проект землеустрою ще не затверджений селищною радою та земельну ділянку не передано в оренду третій особі. Це в свою чергу слугувало і підставою для відмови апеляційним судом у задоволенні клопотання ТДВ "Берізка" про призначення судової експертизи у даній справі.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 15.02.2018 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №921/99/17-г/4, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом у своїй постанові від 15.02.2018, зокрема зазначено:

- набуття права власності третьою особою на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, відбулося 26.05.2004;

- стаття 141 ЗК України в редакції станом на 26.05.2004 п "е" ще не містила; відповідно до ч 2 ст 377 ЦК України (у редакції станом на 26.05.2004) "якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування";

- з врахуванням приписів ч 2 ст 377 ЦК України у наведеній редакції саме 26.05.2004 від позивача до третьої особи перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщене вищевказане нерухоме майно, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування;

- посилаючись на зміст ч 1 ст 79 ЗК України та наведені у постанові від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г висновки Верховного Суду зазначено, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил;

- враховуючи приписи ч 5 ст 116 ЗК України, підкреслено, що в разі встановлення невідповідності площі та установлених меж земельної ділянки, право користування якою 26.05.2004 перейшло від позивача до третьої особи, земельній ділянці, зазначеній у спірних рішеннях, має бути встановлено законність спірних рішень щодо вилучення у позивача та надання дозволу на розробку технічної документації третій особі в частині цієї невідповідності, при тому, що в матеріалах справи відсутні дані про установлені межі цієї вилученої земельної ділянки.

Частиною 5 статті 310 ГПК України зазначено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами проведеного автоматизованого розподілу, для розгляду справи №921/99/17-г/4 визначено суддю Шумського І.П. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018 міститься в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 16.04.2018, суддею Шумським І.П. прийнято до провадження справу №921/99/17-г/4 за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 10.05.2018, яке неодноразово відкладалось, зокрема на 14.06.2018.

Під час нового розгляду справи, у відзиві №275/2-09 від 22.05.2018 відповідач просив залишити без змін спірні рішення, оскільки органом місцевого самоврядування з дотриманням норм чинного законодавства вилучено земельну ділянку площею 0, 11 га з користування ПАТ "Берізка" та надано фізичній особі Данелюк Марії Михайлівні дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), які належать їй на праві приватної власності, що розташовані по вул Підлісна, 1 в с Соколів, з передачею її в оренду. А також повідомлено про внесення змін до рішення №392 від 07.09.2016 внаслідок прийняття рішення №789 від 25.04.2017.

З врахуванням ч 1 ст 316 ГПК України, в ході підготовчого провадження, ухвалою від 14.06.2019, за клопотанням позивача призначалась судова експертиза, проведення якої було доручено Тернопільському відділенню КНДІСЕ, на розгляд якої були поставлені питання: 1. Земельну ділянку, якої площі та конфігурації необхідно та технічно можливо виділити Данелюк Марії Михайлівні для обслуговування, належній їй на праві власності господарській будівлі (сараю для автомобілів) по вул Підлісна,1 в с Соколів, Бучацького району Тернопільської області, з урахуванням чинних нормативних актів у галузі будівництва, санітарних і протипожежних норм та інших вимог, що в такому разі ставляться? 2. Яка площа із визначеної вище входить до земельної ділянки, вказаної у Державному акті на право користування землею №058820, виданого Золотопотіцькій швейній фабриці "Берізка" виконавчим комітетом Бучацької районної ради народних депутатів у 1989 році? До закінчення проведення експертизи провадження у справі було зупинено. При цьому, оплата вартості експертизи була покладена на позивача.

Також, ухвалою суду від 14.09.2018 задоволено клопотання судового експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ Походая І.П. щодо забезпечення безперешкодного доступу до об`єкту дослідження 21.09.2018 близько 11.30-12.00 год при його обстеженні та обмірах, а також щодо забезпечення присутності представників сторін при цьому.

За результатами проведеної земельно - технічної експертизи матеріали справи №921/99/17-г/4 з висновком експерта №734/18-22 від 28.09.2018 повернуто Тернопільським відділенням Київського НДІСЕ на адресу Господарського суду Тернопільської області.

В подальшому, ухвалою суду від 01.04.2019 поновлено провадження у справі №921/99/17-г/4, підготовче судове засідання призначено на 18.04.2019, яке відкладалось до 02.05.2019.

Ухвалою суду від 02.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/99/17-г/4 до розгляду по суті на 23.05.2019. А також викликано в судове засідання 23.05.2019 судового експерта ТВ КНДІСЕ Походая І.П., для надання пояснень щодо Висновку експерта №734/18-22 від 28.09.2018.

Представником позивача в судовому засіданні 23.05.2019 підтримано позовні вимоги, з врахування прийнятого відповідачем рішення №789 від 25.04.2017 (про внесення змін до спірного рішення №392 від 07.09.2016), зазначивши при цьому про порушення охоронюваного законом інтересу позивача щодо спірної земельної ділянки.

Представником відповідача в судовому засіданні 23.05.2019 заперечено проти позову з підстав наведених у відзиві.

Представником третьої особи в судовому засіданні 23.05.2019 заперечено проти позову з підстав зазначених у своїх письмових поясненнях.

В судовому засіданні 23.05.2019 судовим експертом Походаєм І. ОСОБА_3 . зазначено, належні третій особі гаражі знаходяться на земельній ділянці 3 га, віднесеної до земель промисловості. Запропоновані ним у висновку №734/18-22 від 28.09.2018 варіанти виділення земельної ділянки ОСОБА_1 у додатках №2 та №3 зазначені як необхідні згідно норм ДБН мінімальні площі для обслуговування належного їй гаражу в сукупності з площею приміщення гаражу. Вказані запропоновані площі включають в себе площу самого гаражу за результатами проведених обмірів, попри відсутність окремого зазначення площі цього гаражу у висновку експерта. При цьому, площа гаражу відповідає площі, яка зазначена у схемі (плані) цього приміщення.

В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу в підготовчому судовому засіданні 18.04.2019 за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Запис розгляду судової справи в судовому засіданні 10.05.2018, 24.05.2018, 14.06.2018, 02.05.2019 та 23.05.2018 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер № 120 UG 21 D 8040538 A 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

25 серпня 1991 року між орендодавачем - Тернопільським виробничо-торговим об`єднанням «Надзбруччя» та орендарем - колективом Золото - Потіцької швейної фабрики «Берізка» укладено договір оренди (надалі - договір оренди).

Згідно п 1.1. договору оренди, Рішенням Ради директорів, протокол №5 від 20 серпня 1991року, Золото-Потіцька швейна фабрика «Берізка» перетворюється в орендне підприємство «Берізка» , яка є правонаступником Золото-Потіцької швейної фабрики «Берізка» , і користується правами юридичної особи, має свій Статут і у зовнішніх відносинах виступає як єдиний господарський орган.

Відповідно до п 1.2. договору оренди орендодавач від імені держави передає, а орендар приймає в оренду майно, як сукупність основних фондів, нормативу оборотних коштів, інших матеріальних цінностей і фінансових ресурсів станом на 1 липня 1991 року згідно акту передачі (відомість прийому-передачі додається), який є невід`ємною частиною договору. Орендоване майно залишається власністю орендодавача і передається в оренду строком на 5 років.

Договір оренди заключено на період з 01.07.1991 по 01.07.1996 (п 5.6. Договору оренди).

Відповідно до п 1.4. статуту орендного підприємства «Берізка» , затвердженого конференцією організації орендарів орендного підприємства «Берізка» , протокол №2 від 23.12.1992, зареєстрованого Бучацькою районною державною адміністрацією, розпорядження №2 від 24.12.1992, орендне підприємство «Берізка» є правонаступником майнових та інших прав та обов`язків фабрики «Берізка» .

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства «Берізка» , укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (надалі-Продавець) та організацією орендарів орендного підприємства «Берізка» (надалі-покупець) від 28 жовтня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 02 листопада 1993 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-3322, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Берізка» , який знаходиться в с Золотий Потік Бучацького району на земельній ділянці площею 27,9 га згідно плану землекористування до державного акту на право користування землею виданого виконкомом Бучацької районної ради народних депутатів №461. Відповідно до умов, що визначені цим договором (п 1.1. Договору купівлі-продажу).

Згідно п 1.2. договору купівлі-продажу, право власності на відчужене на підставі цього договору майно перейде до покупця.

Як зазначено у п 3.3 договору, покупець цілісного майнового комплексу став правонаступником його майнових прав і зобов`язань з моменту підписання цього договору.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 02.09.1993 №2/213 відповідно до Порядку перетворення у процесі приватизації орендних, державних підприємств, суб`єкт підприємницької діяльності орендне підприємство «Берізка» перетворено у Закрите акціонерне товариство на підставі рішення засновників від 30 червня 1994 року, а 18 серпня 1994 року зареєстровано статут Закритого акціонерного товариства «Берізка» , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - Закрите акціонерне товариство «Берізка» , ідентифікаційний код 05523286.

Відповідно до довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №22-103, виданої Тернопільським обласним управлінням статистики, Закрите акціонерне товариство, ідентифікаційний код 05523286, зареєстроване за адресою Тернопільська область, Бучацький район, смт Золотий Потік, вул Польова, 1.

Статут Закритого акціонерного товариства «Берізка» (в новій редакції) затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 05 червня 2007 року №1.

11 липня 2011 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до установчих документів за №16411050006000436, а саме державну реєстрацію статуту Публічного акціонерного товариства «Берізка» на підставі протоколу загальних зборів Закритого акціонерного товариства «Берізка» №1 від 29 квітня 2011 року, згідно якого Публічне акціонерне товариство «Берізка» ідентифікаційний код 05523286 є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Берізка» , про що свідчить довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №346548 від 15.07.2011, долучена до матеріалів справи.

На підставі протоколу загальних зборів публічного акціонерного товариства «Берізка» №01/04 від 07.05.2013, Публічне акціонерне товариство «Берізка» перетворено в Товариство з додатковою відповідальністю «Берізка» . Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2017 №22691390, Товариство з додатковою відповідальністю «Берізка» , ідентифікаційний код 05523286 зареєстроване за адресою Тернопільська область, Бучацький район, селище міського типу Золотий Потік, вулиця Польова, будинок 1 є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Берізка» ідентифікаційний код 05523286, яке знаходиться за адресою за адресою: Тернопільська область, Бучацький район, селище міського типу Золотий Потік, вулиця Польова, будинок 1, відомості про припинення якого внесено в реєстр 23.09.2014.

До цього, на підставі дозволу Бучацької районної ради, відповідно до акту вибору земельної ділянки постійно діючої комісії при виконкомі районної ради від 03.08.1981 та схеми земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої у південній частині Золотопотіцького філіалу Монастириського пошивного об`єднання (пізніше Золотопотіцька швейна фабрика), на землях закріплених за ним, дозволено будівництво гаража на 5 автомашин у північній частині промислової зони с Золотий Потік (Бучач).

На дану обставину вказує копія справи Техбюро при районному архітекторі Бучацького району щодо відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво автогаражів у с Золотий Потік Золотопотіцької сільської ради Бучацького району за 1981 рік з Архітектурно-планувальним завданням від 05.08.1981. Відповідно до Архітектурно-планувального завдання, згідно принципу забудови земельної ділянки розміщення гаражів - південна частина об`єднання, головним фасадом на північ на віддалі 20 м від бази.

Також, Золотопотіцькій швейній фабриці «Берізка» на праві безстрокового та безоплатного користування передано земельні ділянки загальною площею 22,8 га на території Золотопотіцької селищної ради та Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, на яких розташовані основні та допоміжні будівлі та споруди для організації підсобного господарства.

Дана обставина підтверджується Державний актом на право користування землею №058820, виданим Золотопотіцькій швейній фабриці «Берізка» виконавчим комітетом Бучацької районної ради народних депутатів у 1989 році, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461.

Доданий до Державного акту план землекористування Золотопотіцької швейної фабрики «Берізка» вказує, що до зазначеної площі 22,8 га входять чотири окремих земельних ділянки: №1 площею 4,0 га, №2 площею 5,7 га, №3 площею 8,0 га та №4 площею 5,1 га, із позначеним описом суміжних земель цих ділянок.

На час розгляду справи Державний акт на право користування землею є чинним і його законність у встановленому законом порядку не оспорена.

На вказаних землях були розташовані і знаходяться на даний час об`єкти нерухомого майна, що входили до складу майна цілісного майнового комплексу Золотопотіцької швейної фабрики «Берізка» , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 30 липня 2001 року ЗАТ «Берізка» на швейний цех незакінчений будівництвом, який розташований в селі Золотий Потік, вул Польова АДРЕСА_1 1, виданим на підставі рішення виконкому Золотопотіцької селищної ради від 20 липня 2001 року №20/4, а тепер належать її правонаступнику - Товариству з додатковою відповідальністю «Берізка» .

Таким чином, на підтвердження факту користування земельними ділянками площею 27,9 га, з яких 22,8 га землі для організації підсобного господарства, 5 га - забудовані землі, позивачем долучено до матеріалів справи:

- договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства «Берізка» від 28 жовтня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 02 листопада 1993 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-3322;

- архітектурно-планувальне завдання на будівництво гаража на 5 автомашин, видане Золотопотоцькому філіалу Монастириського пошивного об`єднання у 1981 року та справою відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво автогаражів;

- Державний акт на право користування землею №058820 від 1989 році, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461;

- витяги з державного земельного кадастру (довідка про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки) від 30.01.2008 №416;

- довідку про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, станом на 01.01.2012;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем), виданою Відділом Держгеокадастру у Бучацькому районі від 23.12.2016 №29-1904-99.61-1330/2-16, згідно якої за ПАТ «Берізка» як за землекористувачем обліковуються забудовані землі - землі промисловості у графі 34 звіту форми 6-зем.

Згідно Свідоцтва від 26.05.2004, виданого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. (зареєстрованого в реєстрі за №2894) відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №69/5 Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (затвердженого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №745/4038) на підставі акта про проведення прилюдних торгів (затвердженого начальником Відділу ДВС Бучацького районного управління юстиції Микитчак В.В. 17.05.2004) ОСОБА_1 на праві власності належить майно - господарська будівля (сарай для автомобілів), що розташовані по вул Підлісній, 1 в с АДРЕСА_2 Бучацького району Тернопільської області. Зміст даного документу вказує про те, що це майно раніше належало ЗАТ Берізка на підставі свідоцтва про право власності на господарські будівлі виданого 29.04.2004 виконкомом Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області та в подальшому придбане ОСОБА_1 за 4350 грн.

За твердженням позивача, зазначене у архітектурно-планувальному завданні на будівництво гаража на 5 автомашин (датованому 05.08.1981) приміщення є тим самим приміщенням - сараєм для автомобілів, яке придбала ОСОБА_1 у власність.

З наявних в матеріалах справи плану та експлікації внутрішніх площ до такого плану приміщення під літерою А по вул Підлісній, 1 у с Соколів вбачається, що станом на 26.05.2004 загальна площа гаражів складає 244,5 кв м.

17 серпня 2016 року ОСОБА_1 (третя особа у справі) звернулась до голови Золотопотоцької селищної ради з заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,16 га з передачею її в оренду для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по вул Підлісна АДРЕСА_2 , до якої вона долучила копії документів, що посвідчують право власності на нежитлові приміщення господарські будівлі (сарай для автомобілів), що розташовані по вул Підлісній, 1 в с Соколів Бучацького району Тернопільської області, а саме:

- свідоцтво про приналежність на праві приватної власності вказаного нерухомого майна, засвідчене приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., зареєстроване в реєстрі за №2894;

- відповідь в о Старости села Соколів на запит адвоката Захарчука Ю.В. №626 про те, що земельна ділянка, на якій розташовані господарські будівлі, викуплені Данелюк ОСОБА_4 ., знаходяться в межах с Соколів Соколівської сільської ради, а також нею подано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

5 вересня 2016 року дану заяву розглянули на засіданні Постійної комісії з питань промисловості, земельних відносин, підприємництва, транспорту, зв`язку, торговельно-побутового обслуговування населення Золотопотіцької селищної ради. Під час її розгляду зазначеною комісією встановлено, що вказана в заяві земельна ділянка перебуває в користуванні ТДВ «Берізка» , від підписання добровільної відмови від якої директор фабрики «Берізка» відмовляється. Спільне користування заїздом створює суттєві незручності для обох землекористувачів. З огляду на викладене, Постійною комісією запропоновано вилучити з користування ТДВ «Берізка» земельну ділянку площею 0,11 га такою конфігурацією, яка б враховувала інтереси всіх сторін, тобто залишити існуючий заїзд в користуванні ТДВ «Берізка» , а громадянці ОСОБА_1 . надати можливість власним коштом облаштувати собі заїзд від дороги на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою гр. ОСОБА_5 , а також вирішено рекомендувати сесії селищної ради підтримати проект рішення «Про вилучення земельної ділянки» , про що зазначено у виписці з протоколу №6 від 05.09.2016.

7 вересня 2016 року Золотопотіцька селищна рада, беручи до уваги факт продажу господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по вул Підлісна, 1 с Соколів, керуючись ст 144 Конституції України, ст 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст 12 Земельного Кодексу України, ст 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» , на підставі ст 120 Земельного кодексу України та на підставі ст 141, п «е» Земельного кодексу України, прийняла рішення №392 «Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ «Берізка» , п 1 якого вирішено вилучено земельну ділянку площею 0,11 га з користування ПАТ «Берізка» , номер рядка - 4.6., шифр рядка - 65 (підприємства інших галузей промисловості). Пунктом 2 даного рішення віднесено дану земельну ділянку площею 0,11 га до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка -12.3, шифр рядка - 96.

Також, розглянувши заяву громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по вул Підлісна, 1 в с Соколів, керуючись ст 144 Конституції України, ст 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст 12 Земельного Кодексу України, ст 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» , на підставі ст ст 12, 120, 124, 134 Земельного кодексу України, Золотопотіцька селищна рада Бучацького району Тернопільської області 07 вересня 2016 року прийняла рішення №394 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду» , п 1 якого надано громадянці Данелюк Марії ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га з земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка - 12.3, шифр рядка - 96 для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), які належать їй на праві приватної власності, що розташовані по вул Підлісна, 1 в с Соколів, з передачею її в оренду та згідно п 2 зобов`язано документацію виготовити до 07.03.2017.

Разом з цим, рішенням №789 від 25.04.2017 Про внесення змін в рішення сесії селищної ради від 07.09.2016 №392, посилаючись на ст 144 Конституції України, ст 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст 12 Земельного Кодексу України, ст 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» , ст ст 120, п е ст 141 Земельного кодексу України, Золотопотіцькою селищною радою Бучацького району Тернопільської області внесено зміни в рішення сесії Золотопотіцької селищної ради від 07.09.2016 №392, виклавши його в наступній редакції: Припинити право користування земельною ділянкою площею 0,11 га ПАТ Берізка , номер рядка - 4.6, шифр рядка - 65 (підприємства інших галузей промисловості) у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на будівлю, що розташована на даній земельній ділянці .

Вищевказане рішення №789 від 25.04.2017 долучене відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу, подану на рішення суду від 04.04.2017 у даній справі. Згідно з поясненням сільського голови в судовому засіданні 23.05.2019 інших змін до оскаржуваних рішень №№392, 394 від 07.09.2016 радою не приймалось.

З метою з`ясування всіх обставин справи, які стосувались площі та конфігурації земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної на праві власності третій особі будівлі за адресою вул Підлісна, 1 с Соколів, Бучацький район, Тернопільська область та виникненням при цьому потреби у спеціальних знаннях, ухвалою суду від 14.06.2018 у даній справі було призначено судову експертизу.

За наслідками проведеного дослідження судовим експертом Походай І.П. Тернопільського відділення Київського НДІСЕ складено Висновок № 734/18-22 від 28.09.2018 судової земельно-технічної експертизи.

У відповідь на поставлені питання експертом надано висновки:

по першому питанню: виділити технічно земельну ділянку Данелюк Марії Михайлівні для обслуговування, належній їй на праві власності господарській будівлі (сараю для автомобілів) по вул Підлісна, 1 с Соколів Бучацького району Тернопільської області з урахуванням чинних нормативних актів у галузі будівництва, санітарних і протипожежних норм та інших вимог можливо;

по другому питанню: площа земельної ділянки, виділена для обслуговування, належній Данелюк Марії ОСОБА_6 на праві власності господарської будівлі (сараю для автомобілів) із площі земельної ділянки ТДВ «Берізка» 3,0 га не входить до земельних ділянок, вказаних у Державному акті на право користування землею №058820, виданого Золотопотіцькій швейній фабриці «Берізка» виконавчим комітетом Бучацької районної ради народних депутатів у 1989 році.

При цьому, у досліджуваній частині Висновку №734/18-22 від 28.09.2018, серед іншого зазначено:

- відповідно до Свідоцтва на право власності на майно, яке складається з господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по АДРЕСА_2 , засвідчене приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., зареєстроване в реєстрі за №2894 та зареєстрованому у Бучацькому БТІ за №Р №123 від 26.05.2004 право власності на дані будівлі зареєстровані за ОСОБА_1 ;

- дане свідоцтво зареєстровано відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 27.10.1999 за №69/5 Про затвердження тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (затвердженого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №745/4038) на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником Відділу державної виконавчої служби Бучацького районного управління юстиції 17.05.2004;

- Державний акт на право користування землею серії Б№ НОМЕР_1 від 1989 року виданий Золотопотіцькій швейній фабриці Берізка та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461, станом на день складення висновку є чинним;

- в межах згідно з планом землекористування земельна ділянка загальною площею 22,8 га;

- на а с 51 (т 1) в проекті роздержавлення земель від 27.11.1989 нанесено земельні ділянки №1 та №2 площами 4,0 та 5.7 га відповідно;

- також на а с 129 (т 1) нанесено і земельні ділянки №3 та №4 площами 8,0 га та 5.1 га відповідно;

- вищезазначені земельні ділянки з їх конфігураціями та площею відповідають конфігураціям та площам відображених в плані землекористування Державного акту серії Б№058820 від 1989 року, виданого Золотопотіцькій швейній фабриці Берізка ;

- поряд із земельною ділянкою №2 (а с 51 т 1) нанесено земельну ділянку швейної фабрики Берізка площею 3,0 га, на підставі чого можна зробити висновок про проведення землевпорядних робіт в даному регіоні, одна земельна ділянка площею 3,0 га не входить в жодну із земельних ділянок, вказаних в Державному акті на право користування землею Б №058820 виданий Золотопотіцькій швейній фабриці Берізка виконавчим комітетом Бучацької районної ради народних депутатів у 1989 році.

- у додатку №1 експертом нанесено план меж досліджуваної ділянки з нанесенням всіх розташованих будівель, споруд, окремих дерев, стовпів та інших об`єктів;

- експертом на додатках №2 та №3 показано варіанти конфігурації та площі для обслуговування автомобілів в господарській будівлі (сараї для автомобілів), з необхідними для цього площами 0,0705 га та 0,0605 га відповідно.

У своїх усних поясненнях в судовому засіданні 23.05.2019 експерт зазначив, що вказані площі є мінімально необхідними площами (достатніми) для обслуговування належних Данелюк ОСОБА_7 гаражів, і ці площі включають в себе площу самого гаражу.

За твердженням позивача, рішення №392 від 07.09.2016 (з врахуванням внесених до нього змін рішенням №789 від 25.04.2017) та №394 від 07.09.2016 прийняті відповідачем без добровільної згоди позивача, припинення права ТДВ Берізка на безоплатне та безстрокове користування земельною ділянкою по вул Підлісна, 1 у с Соколів Бучацького району Тернопільської області відповідачем здійснено всупереч приписам ст ст 116, 141, 149 Земельного кодексу України, наслідком чого стало його звернення з даним позовом до суду з вимогою про визнання цих рішень незаконними.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими позивачем доказами доведено обґрунтованість заявлених ним вимог з визначених ним же підстав.

Відповідно до ст 116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу (Товариству з додатковою відповідальністю "Берізка") належить право користування земельною ділянкою загальною площею 22,8 га для організації підсобного господарства згідно Державного акта на право користування землею №058820 за 1989 рік, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461.

За приписами статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Водночас, вказана норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами у встановлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005).

Зміст правомочностей з володіння і користування земельною ділянкою як складових права постійного користування, полягає у можливості фізичного доступу користувача до земельної ділянки, можливості використання земельної ділянки для своїх потреб (з урахуванням її цільового призначення). Зміст прав та обов`язків землекористувачів викладено також у статтях 95, 96 Земельного кодексу України.

Згідно з приписами ст 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, якими, відповідно до ст 126 ЗК України, є державні акти, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Про відсутність обов`язкових вимог приписів щодо переоформлення права постійного користування землею зазначалося у п 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", відповідно до якого раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013).

Положення п 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано неконституційним за рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

З цього випливає, що Державний акт на право користування землею №058820 за 1989 рік, виданий Золотопотіцькій швейній фабриці Берізка станом на час розгляду справи №921/99/17-г/4 є чинним та ніким не скасованим. А відтак, враховуючи доведеність обставин правонаступництва, позивач є належним землекористувачем земельної ділянки, площею 22,8 га для організації підсобного господарства.

Наведене спростовує доводи третьої особи про відсутність у користуванні позивача правовстановлюючого документу на земельну ділянку площею 22,8 га.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що на території колишньої Соколівської сільської ради Бучацького району у фактичному користуванні позивача, станом на 01.01.2016, перебували земельні ділянки загальною площею 5 га, з яких: 3 га - віднесені до земель промисловості та 2 га - віднесені до ріллі.

На дану обставину вказує довідка №29-1904-99.61-1330/2-16 від 23.12.2016, витяг з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) Відділу Держгеокадастру у Бучацькому районі Тернопільської області, згідно яких у рядку 65, графах 34, 37, станом на 01.01.2016 в користуванні позивача перебувало, зокрема 3 га забудованих земель із земель промисловості на території колишньої Соколівської сільської ради Бучацького району.

Відповідно до Наказу №377 від 05.11.1998 Державного комітету статистки України Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) (втратив чинність на підставі Наказу Державної служби статистики № 190 від 19.08.2015, чинного з 01.01.2016) звітність форми №6-зем є однією з форм державної статистичної звітності - "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (річна).

Згідно Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) у звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Звіт за формою № 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий). У першому розділі форми № 6-зем у рядку 65 ураховуються дані про підприємства інших галузей промисловості: підприємства з видами економічної діяльності, зазначеними в додатку 1, які не враховані у рядках 60-64; враховуються також підприємства з видами економічної діяльності, зазначеними у додатку 6 (групи 40.2 та 40.3).

Відповідно до Порядку заповнення граф першого та другого розділів форми № 6-зему графі 34 ураховуються дані про забудовані землі, всього, які складаються із суми даних граф 35-38, 42-45, 50, 55.

Ця категорія охоплює всі землі, що зайняті об`єктами промисловості, забудовані житловими будинками, дорогами, шахтами, відкритими розробками та будь-якими іншими спорудами, створеними для здійснення різних видів людської діяльності, включаючи території для їх обслуговування. До цієї категорії включаються деякі види відкритих земель (незабудованих земель), які тісно пов`язані з такою діяльністю, наприклад: звалища; землі, відведені під будівництво, зайняті поточним будівництвом. До цієї категорії не включають господарські будівлі й двори, господарські шляхи на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях земель інших категорій (включаються у відповідні графи сільськогосподарських земель).

У графах 35-36 - землі під житловою забудовою: землі під житловими будинками з прибудинковими територіями, господарськими будівлями і спорудами; земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, за винятком сільськогосподарських угідь; земельні ділянки під гуртожитками.

Дані про готелі та інші заклади для короткострокового проживання (будинки для приїжджих тощо) - включити до графи 42.

Не включати землі, які зайняті будинками відпочинку, кемпінгами, пансіонатами і т ін, тобто ті, які призначені для відпочинку або проведення відпусток (їх потрібно включати до графи 57).

У графі 35 - землі під одно- та двоповерховою житловою забудовою.

У графі 36 - землі під житловою забудовою з трьома і більше поверхами.

У графі 37 - землі промисловості: землі, на яких провадяться головним чином промислові види діяльності (вказані в додатку 1), включно зі всіма допоміжними територіями, зокрема, під`їзні дороги та проїзди, очисні споруди, поля фільтрації цукрових заводів, стоянки, складські площадки, території закладів управління і т ін. Включати також землі будівельних організацій та підприємств, крім земель, зайнятих поточним будівництвом та відведених під будівництво, на яких будівництво не розпочате (відносити відповідно до граф 58 та 59). Не включати території портів і їхніх складських приміщень, навіть якщо вони є частинами промислових об`єктів. Не включати також землі, які використовуються для відкритих розробок, шахт, кар`єрів і відповідних споруд й інфраструктури (відносити до граф 39-41).

Посилаючись на вищевказану державну статистичну звітність форми 6-зем позивачем стверджено, а відповідачем визнано перебування у користуванні позивача на території с Соколів вказаних 5 га земель, з яких 3 га - забудовані землі промисловості.

А відтак, загальна площа земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача становить 27,9 га (22,8 га + 5 га).

Згідно з поясненнями представників сторін та третьої особи, позивачем після звернення до суду сплачується земельний податок за землю на території Золотопотіцької селищної ради.

Обома сторонами у справі підтверджено, що належне на праві власності ОСОБА_1 приміщення гаражу знаходиться саме на вказаній земельній ділянці площею 3 га (забудовані землі промисловості) у с Соколів, які перебувають у користуванні позивача.

Дана обставина стверджена відповідачем не лише у поданих ним до матеріалів справи відзиві, доповненнях до відзиву, а й у Протоколі від 05.09.2016 засідання постійної комісії з питань промисловості, земельних відносин, підприємництва, транспорту, зв`язку, торговельно-побутового обслуговування населення.

На знаходження гаражів на земельній ділянці позивача вказує і те, що вони вибули із власності саме ЗАТ "Берізка".

У ч 1 ст 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Про перебування у фактичному користуванні позивача земель загальною площею 27,9 га зазначено і у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №921/99/17-г/4.

За даними висновку № 734/18-22 від 28.09.2018 судової земельно-технічної експертизи площа земельної ділянки, виділена для обслуговування належній ОСОБА_8 Марії ОСОБА_6 на праві власності господарської будівлі (сараю для автомобілів) із площі земельної ділянки ТДВ «Берізка» 3,0 га не входить до земельних ділянок, вказаних у Державному акті на право користування землею №058820 за 1989 рік. Тобто не входить до складу земель площею 22,8 га.

Згідно ст 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: письмовими доказами; висновками експертів.

За результатами розгляду матеріалів справи №921/99/17-г/4 та наявних у ній доказів в сукупності, суд приходить до висновку, що належні третій особі на праві власності гаражі знаходяться по вул Підлісній, 1 у с Соколів Бучацького району на земельній ділянці площею 3 га (із забудованих земель віднесених до земель промисловості), яка перебуває у користуванні позивача.

Попри це, у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 5 га, до якої входять вищевказані 3 га земель.

Згідно статтей 2, 20 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.

Відповідно до змісту ч 2 ст 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч 1 ст 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч 1 ст 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч 2 ст 16 ЦК України, відповідно до якої одним з таких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ст 21 Цивільного кодексу України, ст 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Конституційним Судом України у рішенні від 01.12.2004 по справі №1-10/2004 (№18-рп/2004) зазначено, що "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Згідно ч 2 ст 19 Конституції України, ч 3 ст 24, ст 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно п п "а", "в" ст 12, ст 123 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

У відповідності до змісту ст ст 46, 162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вже зазначалось, предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено визнання незаконними (скасування) рішень Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області №392 від 07.09.2016 (з врахуванням рішення №789 від 25.04.2017), яким припинено право користування земельною ділянкою площею 0,11 га з користування позивача та №394 від 07.09.2016 та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду третій особі у справі, як таких що прийняті без згоди позивача.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статтей 92, 116, 122 ЗК України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень вони є підставою для укладення між відповідачем і третьою особою у справі цивільних/господарських договорів оренди землі щодо ділянки комунальної власності, яка знаходиться у користуванні позивача.

Без скасування таких рішень органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку, відсутні правові підстави для визнання недійсними договорів чи державних актів, що укладені на їх виконання (п п 2.3, 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Набуття права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (гараж для автомобілів), що знаходиться на спірній земельній ділянці 0,11 га відбулось 26.05.2004.

Відповідно до ч ч 1,2 ст 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.05.2004) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Разом з тим, згідно з ч 2 ст 377 Цивільного кодексу України (у наведеній редакції) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з ч 5 ст 116 Земельного кодексу України (редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок та підстави припинення прав на землю врегульовано главою 22 Земельного кодексу України; підстави припинення права користування земельною ділянкою перелічені у статті 141 цього Кодексу.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірних рішень) до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено: а) добровільну відмову від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

В свою чергу ч ч 1, 2 ст 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судовим експертом у Висновку № 734/18-22 від 28.09.2018 стверджено про технічну можливість виділення земельної ділянки Данелюк Марії Михайлівні для обслуговування, належній їй на праві власності господарській будівлі (сараю для автомобілів) по вул Підлісна, 1 с Соколів Бучацького району Тернопільської області з урахуванням чинних нормативних актів у галузі будівництва, санітарних і протипожежних норм та інших вимог можливо.

При цьому, ним у додатках №2 та №3 запропоновано варіанти конфігурації та площі для обслуговування автомобілів в господарській будівлі (сараї для автомобілів), з необхідними для цього площами 0,0705 га та 0,0605 га відповідно. Зазначені площі, за твердженням судового експерта в судовому засіданні 23.05.2019, є мінімально необхідними (достатніми) площами для обслуговування належного третій особі - Данелюк М.М. приміщення гаражу та включають в себе саму площу гаражу.

В той же час, спірними рішеннями припинено право користування позивача земельною ділянкою, з подальшим наданням дозволу на виготовлення проекту землеустрою та передачею її в оренду площею 0,11 га. Вказаний розмір земельної ділянки, яка вибула з користування позивача, у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень перевищує площу достатню для обслуговування майна, набутого третьою особою у справі.

Внаслідок чого порушено охоронюваний законом інтерес позивача щодо частини спірної земельної ділянки.

Доказів урахування прав позивача на участь у процесі прийняття спірних рішень відповідачем не подано та ця обставина заперечується заявником.

Як зазначено у висновках Верховного Суду у даній справі, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування придбаних третьою особою будівель повинен визначатись шляхом проведення судової експертизи, з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил. На думку колегії касаційного суду, в контексті ч 5 ст 116 ЗК України, законність оскаржуваних у справі рішень відповідача залежить, в т ч від відповідності площі земельної ділянки, виділеної цими актами третій особі і площі, яка дійсно потрібна для обслуговування придбаних нею будівель. Оскільки, цим зачіпаються права та охоронювані законом інтереси позивача.

Статтями 152, 155 ЗК України, 1, 4, 16, 21 ЦК України визначено перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, в т ч шляхом визнання незаконними/недійсними (скасування) рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

З урахуванням перелічених обставин даної справи та правових норм, визначених позивачем вимог, позов підлягає до задоволення шляхом визнання незаконними та такими, що підлягають скасуванню рішень Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області №392 від 07.09.2016 "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка " (із змінами, внесеними рішенням ради №789 від 25.04.2017) та №394 від 07.09.2016 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду".

Слід зазначити, що обов`язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі наведеного та керуючись 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати незаконним (скасувати) рішення Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області від 07.09.2016 №392 "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка " із змінами, внесеними рішенням ради №789 від 25.04.2017.

2. Визнати незаконним (скасувати) рішення Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області від 07.09.2016 №394 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 травня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський