Рішення

від 27.05.2019 по справі 236/1348/19

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/1348/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення з 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 22 липня 2015 року Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції додаткову заробітну плату в розмірі 50 % заробітної плати за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року, зобов`язання провести перерахунок середньої заробітної плати за цей проміжок часу, провести повний перерахунок заробітної плати та виплатити всі суми, що належать у зв`язку зі звільненням, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2019 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення з 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 22 липня 2015 року Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції додаткову заробітну плату в розмірі 50 % заробітної плати за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року, зобов`язання провести перерахунок середньої заробітної плати за цей проміжок часу, провести повний перерахунок заробітної плати та виплатити всі суми, що належать у зв`язку зі звільненням (а.с. 2-6).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що працювала у 21 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області по 16 листопада 2016 року на посаді диспетчера 95 професійної пожежної частини 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області по вільному найму. Постановою КМУ № 522 від 22 липня 2015 року "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції", яка діяла до 07 вересня 2018 року, було встановлено, що працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків. Оскільки місто Лиман Донецької області було віднесено до районів проведення антитерористичної операції, позивачці щомісячно з 01 вересня 2015 року по квітень 2016 року виплачувалась підвищена на 50 відсотків заробітна плата за фактично відпрацьований час. Однак, за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року позивачці підвищена на 50 відсотків заробітна плата за фактично відпрацьований час виплачена не була. Позивачка 06 вересня 2018 року звернулась із заявою до начальника 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області з проханням виплатити гарантовану державою складову частину заробітної плати за фактично відпрацьований час на посаді диспетчера ППЧ-95 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області при виконанні завдань за призначенням під ча проведення робіт з мінімізації і ліквідації наслідків НС та захисту населення і території у зоні проведення АТО за вказаний період. На звернення відповідачці була надана відповідь, в якій було зазначено, що постановою КМУ не передбачено, що вказана виплата є обов"язковою додатковою складовою заробітної плати, яка повинна виплачуватися разом із виплатою основної заробітної плати. Виплати здійснюються не щомісячно і виключно співробітникам, які на момент виплати працювали в установі, а тому підстави для задоволення вимоги позивачки відсутні. Тому позивачка звернулася до суду та просить стягнути з відповідача передбачену Постановою КМУ № 522 від 22 липня 2015 року "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" підвищену на 50 відсотків заробітну плату за фактично відпрацьований час.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі, відповідачеві роз`яснено його право надати відзив на позовну заяву (а.с.60-61).

11 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що ОСОБА_1 11.04.2016 року було переведено з посади начальника групи економіки і фінансів (головного бухгалтера) 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області на посаду диспетчера у 95 професійну пожежну частину.

16 листопада 2016 року ОСОБА_1 було звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення ОСОБА_1 було виплачено всі обов`язкові суми, належні до сплати. Постановою КМУ № 522 від 22 липня 2015 року "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції", яка діяла до 07 вересня 2018 року, було встановлено, що пацівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищуєтьсяна 50 відсотків заробітної плати. Однак, вказаною постановою не передбачено, що така виплата є обов"язковою додатковою складовою заробітної плати, яка повинна виплачуватися разом із виплатою основної заробітної плати. Тому видатки на підвищення 50% заробітної плати за забезпечення проведення антитерористичної операції не були передбачені у кошторисі на момент його складання та затвердження, оскільки дані виплати не мають обов"язкового характеру, конкретні терміни їх виплати не встановлені. Наказ МВС України № 975 від 14 серпня 2015 року "Про затвердження Умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2015 року за № 1062/27507, передбачає перелік обов"язкових виплат і доплат, у разі невиплати яких складається кредиторська заборгованість. При цьому, у даній постанові підвищення на 50% заробітної плати за забезпечення проведення антитерористичної операції відсутнє, тому кредиторська заборгованість не формувалася. По мірі виникнення у Головного розпорядника коштів економії асигнувань здійснювалось додаткове фінансування, яке затверджувалось окремими довідками про зміни до кошторису. Позивач звернулась із заявою щодо виплати підвищення до начальника ДПРЗ-21 Головного управління у вересні 2018 року, тобто, майже через 2 роки після звільнення. Вказані виплати здійснювалися не кожного місяця та виключно співробітникам, які на момент виплати працювали в установі. Крім того, аудитом встановлено, що нарахування надбавок, доплат та інших видів заробітної плати проводилося відповідно до вимог Наказу № 975 від 14 серпня 2015 року "Про затвердження Умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2015 року за № 1062/27507. На виконання Постанови № 522, керуючись Наказом № 466 проводились виплати підвищення на 50% заробітної плати працівникам ДПРЗ-21 Головного управління відповідно до наказів ДПРЗ-21 Головного управління "Про виплату 50% підвищення заробітної плати вільнонайманим працівникам за участь в АТО" Фактів наявності заборгованості із заробітної плати та грошового забезпечення аудитом не встановлено. Представник відповідача просить відмовити позивачці ОСОБА_1 у задоволенні позову (а.с. 65-68).

23.05.2019 року до суду надійшли заперечення позивачки на відзив, в яких остання не погоджується з доводами відповідача, наполягає на тому, що заробітна плата працівника складається з основної та додаткової. Постановою КМУ №522 було встановлено підвищення заробітної плати, яка включає посадовий (місячний) оклад, доплати, надбавки, премії, тощо. Отже сума зазначеного підвищення є додатковою заробітною платою, що гарантована державою. Доводи відповідача про те, що кошторисними призначеннями на 2016 рік не було передбачено підвищення на 50% заробітної плати є безпідставними в світлі рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2015 року у справі Кечко проти України, у якому наголошувалося, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Звільнення працівника не є підставою для неотримання ним підвищеної заробітної плати за фактично відпрацьований час. Проведений у відповідача аудит оплати праці проводився вибірковим способом, а звільнених працівників перевірка не здійснювалася зовсім (а.с. 130-133).

Позивача ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, справу розглянути без її участі, про що надала відповідну заяву (а.с. 134).

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, у позовних вимогах просив відмовити (а.с. 141).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з наданою позивачкою копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.09.1987 року (а.с. 10-21) ОСОБА_1 з 01.06.2013 року по 11.04.2016 року працювала на посаді начальника групи економіки і фінансів (головного бухгалтера) 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області; 11.04.2016 року переведена на посаду диспетчера у 95 професійну пожежну частину.

16 листопада 2016 року ОСОБА_1 звільнена з посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с. 16).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, є обставина проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Місто Лиман (колишнє Красний Лиман) Донецької області входило в Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р (підпункт 17 пункту 1), яке втратило чинність 02.12.2015 року.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 02.12.2015 року №1275-р місто Лиман (колишнє Красний Лиман) Донецької області входить в Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (підпункт 28 пункту 1).

Постановою КМУ № 522 від 22 липня 2015 року "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції", яка діяла до 07 вересня 2018 року, було встановлено, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтверджуючих документів).

У відповідності до Постанови КМУ № 522 від 22.07.2015р. згідно з Витягами з наказів 21 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області "Про виплату підвищення на 50% заробітної плати вільнонайманим працівникам за участь в АТО", у зв`язку з надходженням додаткового фінансування, позивачці ОСОБА_1 виплачувалося підвищення на 50% заробітної плати за період з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року:

?№ 27 від 19 лютого 2016 року за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року в розмірі 97,42 грн;

?№ 42 від 18 березня 2016 року за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року в розмірі 4420,45 грн.;

?№ 69 від 26 квітня 2016 року за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року в розмірі 3637,79 грн.;

?№ 86 від 25 травня 2016 року за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року в розмірі 2672,81 грн. та за період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року в розмірі 1688,57 грн.;

?№ 106 від 22 червня 2016 року за період з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року в розмірі 922,77 грн.;

?№ 133 від 26 липня 2016 року за період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року в розмірі 3229,66 грн.;

?№ 194 від 24 жовтня 2016 року за період з 01.04.2016 року по 30.04.2016 року в розмірі 2402,70 грн. (а.с. 55-58).

Згідно довідок, наданих 21 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 04/402 від 13 лютого 2019 року та № 04/761 від 18 березня 2019 року (а.с. 36,37) підвищення на 50% заробітної плати за період з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року відповідачем фактично виплачувалося з лютого 2016 року по березень 2017 року у зв`язку з надходженням відповідного додаткового фінансування (а.с.36-37).

З Витягу із розрахунково-платіжних відомостей за видами оплат ДПРЗ-21 ГУ ДСНС України у Донецькій області вбачається, що позивачка ОСОБА_1 вищевказані виплати отримала (а.с.38-39).

Після звільненням в листопаді 2016 року вказані виплати позивачці не нараховувались та не виплачувались.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 2 цього Закону, визначено, що до структури заробітної плати, входить:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оплату праці оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (п.1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затверджене Постановою КМУ від 16 грудня 2015 року №1052).

21-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області є державним пожежно-рятувальним підрозділом зі статусом державної аварійно-рятувальної служби, належить до сфери управління ДСНС України; за організаційно-правовою формою господарювання є державною організацією, є юридичною особою; бюджетною установою, що утримується за рахунок коштів державного бюджету; діє на підставі Положення (а.с. 72-82).

Керівництво ДПРЗ-21 здійснює безпосередньо начальник (п. 6.1 Положення) (а.с. 80), який видає накази, обов`язкові для виконання (п.7.15 Положення) ( а.с. 81).

Постановою Кабінету Міністрів України №522 від 22.07.2015 року Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції визначено, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 "Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції" затверджено Порядок виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49). Цей Порядок визначає механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України , Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

У пункті 4 розділу І Порядку № 49 визначено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників).

За приписами пункту 3 розділу 2 Порядку №49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.08.2015 року №975 Про затвердження умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій , зареєстрований в МЮ України 04.09.2015 року за №1062/27507, затверджені Умови оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій розділу VI передбачено право керівникам установ, закладів, організацій у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах: установлювати працівникам конкретні розміри посадових окладів, доплат і надбавок до них; надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік; затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

При цьому п. 2 розділу VI передбачено, що конкретні розміри підвищень, надбавок, доплат, установлені працівникам, оголошуються наказом керівника.

Оплата праці працівників здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу відповідно до посадового окладу з урахуванням підвищень, доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних виплат, передбачених чинним законодавством (п.3).

Наказом ДСНС від 09.09.2015 року №466 Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції передбачено:

1.Керівникам органів управління, підрозділів служби цивільного захисту, підприємств, установ та організацій системи ДСНС України

1.1.Підвищувати працівникам, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітну плату за фактичний час перебування в таких районах на 50 відсотків (за наявності підтверджуючих документів).

1.2.Надати право здійснювати одноразове преміювання працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, на суму до 50 відсотків заробітної плати за фактичний час перебування в таких районах.

2.Виплату підвищеної заробітної плати та одноразової премії працівникам, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, здійснювати в межах кошторисних призначень на заробітну плату.

З наданих відповідачем копії витягу звіту фінансового аудиту та аудиту відповідності ДПРЗ-21 Головного управління Оцінка достовірності, справедливості та законності інформації, відображеної у фінансової звітності. Оцінка дотримання законодавства, планів, процедур, контрактів щодо збереження активів, інформації та управління державним майном від 10 серпня 2018 року № 55, який проводився у період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2018 року, вбачається, що нарахування надбавок, доплат та інших видів заробітної плати проводилося відповідно до вимог Наказу № 975 (а.с. 114-124).

Тобто, як встановлено судом на час звільнення ОСОБА_1 відповідачем були проведені всі розрахунки і виплати, в тому числі всі суми, які йому були нараховані окремими наказами начальника ДПРЗ-21 про виплату підвищення на 50% заробітної плати за участь в АТО. Відповідні накази за травень-листопад 2016 року не видавалися у зв`язку зі звільненням позивачки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 30 січня 2019 року справа №805/4523/16-а, винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. При цьому безпосередня участь в АТО на території Донецької та Луганської областей має бути обов`язково підтверджена наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідкою, виданою безпосередньо органом, в якому особа проходила службу. Виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, за загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що винагорода працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення виплачується за наявності підтверджуючих документів.

Документи, зазначені в нормативно-правових актах, якими врегламентовано виплату винагороди за участь в АТО на підтвердження участі ОСОБА_1 в АТО в інші місяці, визначені позивачкою у позові (травень-листопад 2016 року) у відповідача відсутні, тому підстав для нарахування такої винагороди за вказані місяці немає.

Враховуючи відсутність інших доказів в підтвердження доводів позивачки в зазначеній частині позовних вимог, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, в даному випадку у місті Лиман Донецької області, де позивачка працювала, не свідчить про виконання нею конкретних завдань, пов`язаних з безпосередньою участю в проведенні АТО, забезпеченні проведення АТО, суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачці в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимог позивачки щодо зобов`язання провести перерахунок середньої заробітної плати за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року, провести повний перерахунок заробітної плати та виплатити всі суми, що належать у зв`язку зі звільненням, суд зазначає, що ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення підвищеної заробітної плати, а отже задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в задоволенні позовних вимог судом відмовлено, а позивачка звільнена від сплати судового збору, судовий збір слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України №522 від 22.07.2015 року Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції , ст. 1,2, 13 Закону України Про оплату праці , 94, 98, 116 КЗпП України, ст. ст.2, 5, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення з 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 22 липня 2015 року Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції додаткову заробітну плату в розмірі 50 % заробітної плати за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року, зобов`язання провести перерахунок середньої заробітної плати за цей проміжок часу, провести повний перерахунок заробітної плати та виплатити всі суми, що належать у звязку зі звільненням - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 27 травня 2019 року.

Суддя