Рішення

від 13.03.2019 по справі 160/1388/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Справа № 160/1388/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення бази нарахування пенсії та зменшення страхового стажу ОСОБА_1 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 24.08.2018 року розмір пенсії, враховуючи повністю страховий стаж та всі доходи, на які нараховані страхові внески з 01.07.2000 року, виплатити перераховану суму та виплачувати надалі пенсію в повному розмірі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що відповідачем безпідставно штучно зменшено базу нарахування пенсії та страхового стажу та два роки, що, в свою чергу, вплинуло на розмір основної пенсії, на доплату за понаднормативний стаж та розмір підвищення пенсії згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Позивач також зазначала, що протягом 2018 року неодноразово зверталась до органів Пенсійного фонду, проте, спірне питання так і не було вирішено, що зумовило звернення до суду, просить відновити порушене право.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/1388/19 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01 березня 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно зі ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та на який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову.

11 березня 2019 року позивачем подано доповнення до позовної заяви, в якому позивач зазначила, що 03 березня 2019 року отримала відповідь за результатами розгляду особистого звернення на Веб-портал Пенсійного фонду України про зарахування в загальний стаж 2 років. У зв`язку з чим, питання щодо зменшення стажу при нарахуванні пенсії позивач вважає врегульованим, просить розглянути позовну заяву в частині необґрунтованого зменшення бази нарахування пенсії за віком.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером, з 24 серпня 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

Не погодившись з розміром нарахованої пенсії (з розміром загального стажу, базою нарахування пенсії), 05 вересня 2018 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про надання пояснень та відновлення порушеного права.

Листом від 19 вересня 2018 року за вих.№З14404-18 відповідачем повідомлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

20 вересня 2018 року позивач повторно звернулась до Пенсійного фонду із заявою щодо надання пояснень, у зв`язку з чим в персональній обліковій картці міститься інформація про те, що заробітна плата складає один розмір, а для нарахування пенсії інший.

Листом від 17 жовтня 2018 року за вих.№3 16001-18 відповідачем повідомлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1% становить 0,38500. При обчисленні пенсії застосовано заробіток за період роботи з 01.07.2000 по 31.08.2018 р., який складає 15551,22грн. Загальний розмір пенсії складає 7151,14грн.: 5987,22грн. - основний розмір пенсії за віком (15551,22грн. х 0,38500), 116,16 грн. - доплата за понаднормативний стаж 8 років (1452,00грн. х 8%), 1047,76грн. - підвищення ч. 3 ст. 29. Додатково повідомлено, що при призначенні пенсії не врахована заробітна плата за період з квітня по травень 2012 та з липня по жовтень 2012 по підприємству ПАТ Модуль , оскільки відсутня інформація про сплату внесків. Після отримання відповіді на запит про сплату страхувальником ПАТ Модуль буде проведено перерахунок.

07 лютого 2019 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що після проведеного контролю до загального стажу зараховано період роботи з 23.11.1993 р. по 22.11.1995 р., за результатами якого загальний стаж складає 40 років 6 місяців та 6 днів.

11 березня 2019 року позивачем подано до суду доповнення до позовної заяви, яке по суті є уточненням позовних вимог, згідно з яким позивач вважає врегульованим питання розрахунку стажу, просить розглянути позовну заяву в частині необґрунтованого зменшення бази нарахування пенсії за віком.

За твердженням позивача, дані персоніфікованого обліку не відповідають алгоритму нарахування пенсії, всі доходи враховувались в персоніфікованому обліку форми ОК-5 та задекларовані в податковому обліку.

Відповідачем же зазначено, що заробітна плата позивача за період з квітня по травень 2012 та з липня по жовтень 2012 по підприємству ПАТ Модуль (код ЄДРПОУ 21338358) не врахована в базі нарахування пенсії з підстав відсутності інформації про сплату внесків. Відповідачем також зазначено, що управлінням отримано відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на їх запит від 19 жовтня 2018 року, згідно з якою ПАТ Модуль є боржником по сплаті страхових внесків в сумі 96,2тис.грн. за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Преамбулою Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Стаття 56 Закону України Про пенсійне забезпечення визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Так, відповідно до пункту а частини 3 цієї статті передбачено, що до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає та регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 статті 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього закону.

Як передбачено статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Розмір пенсії за віком визначається згідно зі статтею 27 Закону відповідно до набутого стажу та заробітної плати.

Відповідно до статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, Законом чітко визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 вересня 18 у справі №482/434/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм Закону №1058-IV обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки наведені вище висновки Верховного Суду стосуються застосування вищевикладених норм Закону №1058-IV, такі висновки враховуються судом у цій справі.

Суд зазначає, що факт працевлаштування ОСОБА_1 на ПАТ Модуль у спірний період та нарахування їй заробітної плати підтверджено матеріалами справи, відомостями з системи персоніфікованого обліку ПФУ та не заперечуються відповідачем.

Несплата Публічним акціонерним товариством Модуль страхованих внесків до Пенсійного фонду України не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періодів її роботи до страхового стажу для перерахунку пенсії. Як наслідок, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з квітня по травень 2012 та з липня по жовтень 2012 по підприємству ПАТ Модуль (код ЄДРПОУ 21338358) не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не було доведено правомірності своїх дій під час призначення пенсії позивачу, відмова відповідача у врахуванні у страховий стаж і суми отриманих нею доходів за період роботи у ПАТ Модуль у базі нарахування пенсії є цілком необґрунтованою та протиправною.

Разом з тим, позовну вимогу в частині виплати пенсії суд вважає такою, що задоволенню не підлягає, оскільки вона є похідною.

Суд зазначає, що право на захист - це суб`єктивне право певної особи тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимога про зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію задоволенню не підлягає.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим стягує з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40грн. відповідно до квитанції від 08.02.2019 р. № 0.0.1261862710.1.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у Публічному акціонерному товаристві Модуль (код ЄДРПОУ 21338358) з квітня по травень 2012 року та з липня по жовтень 2012 року, з урахуванням заробітку за цей період.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Публічному акціонерному товаристві Модуль (код ЄДРПОУ 21338358) з квітня по травень 2012 року та з липня по жовтень 2012 року, з урахуванням заробітку за цей період.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 08.02.2019 р. № 0.0.1261862710.1.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський