Постанова

від 20.11.2019 по справі 160/1388/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/1388/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)

в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, просила (а.с. 4-6):

- визнати дії відповідача щодо зменшення бази нарахування пенсії та зменшення страхового стажу ОСОБА_1 протиправними;

- зобов`язати відповідача перерахувати з 24.08.2018 року розмір пенсії, враховуючи повністю страховий стаж та всі доходи, на які нараховані страхові внески з 01.07.2000 року, виплатити перераховану суму та виплачувати надалі пенсію в повному розмірі.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно штучно зменшено базу нарахування пенсії та страхового стажу та два роки, що, в свою чергу, вплинуло на розмір основної пенсії, на доплату за понаднормативний стаж та розмір підвищення пенсії згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Позивач також зазначала, що протягом 2018 року неодноразово зверталась до органів Пенсійного фонду, проте, спірне питання так і не було вирішено, що зумовило звернення до суду, просить відновити порушене право.

Матеріали справи містять Доповнення до позовної заяви (згідно штампу суду Доповнення до позовної заяви одержані судом 11.03.2019 року). Вказані Доповнення до позовної заяви не містять дати , коли вони були підписані.

Згідно доповнення до позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем враховано в загальний стаж 2 роки, тому питання щодо зменшення стажу при нарахуванні пенсії вона вважає врегульованим. Просить розглянути позовну заяву в частині необґрунтованого зменшення їй бази нарахування пенсії за віком (а.с. 64).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в даній заяві (без дати) позивач не зазначає про відмову від частини позовних вимог . Також матеріали справи не містять іншої заяви позивача про відмову від частини позовних .

Оскільки позивач не надала заяви про відмову від частини позовних вимог , суд першої інстанції не мав правових підстав не розглядати вимоги, які були зазначені в позовній заяві в силу ст. 47 КАС України.

Вказане спростовує доводи позивача, що суд першої інстанції розглянув вимогу, яка вже була врегульованою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 позов задоволено частково.

Визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_2 періодів роботи у Публічному акціонерному товаристві Модуль з квітня по травень 2012 року та з липня по жовтень 2012 року, з урахуванням заробітку за цей період та зобов`язано зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Публічному акціонерному товаристві Модуль з квітня по травень 2012 року та з липня по жовтень 2012 року, з урахуванням заробітку за цей період.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, обґрунтовано тим, що факт працевлаштування ОСОБА_1 на ПАТ Модуль у спірний період та нарахування їй заробітної плати підтверджено матеріалами справи, відомостями з системи персоніфікованого обліку ПФУ та не заперечуються відповідачем. Несплата ПАТ Модуль страхованих внесків до Пенсійного фонду України не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періодів її роботи до страхового стажу для перерахунку пенсії. Як наслідок, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з квітня по травень 2012 та з липня по жовтень 2012 по підприємству ПАТ Модуль не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

В частині відмови в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що захисту підлягає лише порушене право, натомість суд першої інстанції не знайшов порушень в інших діях відповідача щодо призначення пенсії позивачу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ПАТ Модуль з квітня по травень 2012 року та з липня по жовтень 2012 року та в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у ПАТ Модуль з квітня по травень 2012 року та з липня по жовтень 2012 року. Прийняти рішення про визнання дій відповідача протиправними щодо зменшення бази нарахування її пенсії за період 2011, 2012, 2013 року та зобов`язати відповідача перерахувати з 24.08.2018 року розмір її пенсії, враховуючи повністю всі її доходи за 2011, 2012, 2013 роки. Виплатити їй перераховану суму пенсії. Стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 1152,60грн.

Посилається в апеляційній скарзі на те, що в рішенні суду першої інстанції зазначено про страховий стаж, однак не зазначено про зменшення доходів при нарахуванні пенсії. Зазначає, що відповідач самостійно визнав протиправність зарахування до її страхового стажу 2-х років роботи, в т.ч. і на ПАТ Модуль . Тому питання щодо розміру стажу при нарахуванні пенсії було врегульовано між позивачем та відповідачем самостійно до винесення рішення судом першої інстанції. Оскільки питання щодо страхового стажу було вирішено самостійно сторонами, то вона подала Доповнення до позовної заяви 11.03.2019 року про уточнення позовних вимог, з проханням виключити розгляд питання стажу при нарахування пенсії, залишивши лише питання обмеження розміру доходів при нарахуванні пенсії. На підтвердження вирішення питання щодо зарахування страхового стажу вона надала лист з Пенсійного фонду про зарахування до її стажу цих двох років. Однак суд першої інстанції не врахував наявність доказів щодо врегулювання сторонами самостійно питання про зарахування страхового стажу та вирішив це питання знову. Вказує також, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , однак пенсія їй призначена за віком згідно іншого закону, а саме Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Відповідачем до апеляційного суду подано відзив та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що в лютому 2019 року відбулося коригування стажу позивача, оскільки в записах трудової книжки №17-18 наявні невідповідності в даті про прийом на роботу та у даті наказу про прийняття на роботу в роках, однак після коригування контролю стажу збільшився загальний стаж позивача та розмір пенсії позивача. До перерахунку пенсії розмір пенсії позивача складав 7154,14грн., а після коригування стажу розмір пенсії позивача склав 7609,08грн. загальний страховий стаж збільшився до 40 років 6 місяців 6 днів. Вказує, що після коригування контролю стажу, доплата з моменту призначення пенсії позивачу, тобто з 24.08.2018 року була виплачена позивачу в березні 2019 року в розмірі 2865,19грн. плюс новий розмір з підвищенням 7609,08грн. Отже, до страхового стажу позивача враховані всі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки позивача та індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що на теперішній час наявна сплата ПАТ Модуль єдиного соціального внеску щодо позивача, тому за період роботи з квітня по травень 2012 року та з липня по жовтень 2012 року додатково будуть надані розрахунки пенсії позивача. Вважає, що при призначенні пенсії враховані всі доходи позивача з яких сплачено єдиний соціальний внесок, однак звертає увагу, що пенсія позивача розрахована відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме зазначає про межі максимальної величини заробітної плати (доходу) з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визначеної відповідно до Закону. Як доказ надсилає протокол розрахунку пенсії позивача по заробітній платі.

Позивачем надано письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, згідно яких зазначає, що вказаний відповідачем Протокол розрахунку пенсії позивача по заробітній платі та Довідка ОК-5 є доказами протиправності дій відповідача, тобто сторони використовують одні і ті ж докази, якими підтверджують свої позиції. Повторно вказує, що на даний час питання її страхового стажу не є спірним; вона погоджується, що її стаж становить 40 років 6 місяців. Вказує, що спірне питання в іншому. Так її заробіток згідно довідки становить 1 715 616,08грн., однак відповідач цю суму врахував з обмеженням, а саме 1 665 311,92 грн., тобто на 50 304,16грн. її заробіток зменшено відповідачем, що вважає протиправним. Оскільки зменшена сума її заробітку (1 665 311,92грн.) використовувалася для розрахунку коефіцієнтів заробітної плати. Вважає, що їй штучно зменшено відповідачем базу нарахувань пенсії та її доходи, у зв`язку з чим враховано менший розмір коефіцієнтів. Отже, відповідач протиправно в повному обсязі не врахував всі її доходи за 2011 та 2013 роки, за які в повному обсязі сплачені страхові внески. Щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, про яку зазначає відповідач, позивач вказує, що максимальну величину бази нарахування єдиного внеску за основним місцем роботи та за сумісництвом застосовують окремо за кожним місцем роботи, в силу норм законодавства. При цьому жодна стаття законів України не говорить про те, що межа максимальної величини бази нарахування єдиного внеску розраховується для доходів застрахованої особи як суми заробітних плат за основним місцем роботи та за сумісництвом. Межа максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, встановлюється для конкретного страхувальника, а не сум різних страхувальників.

Матеріали справи містять клопотання позивача, в якому позивач пропонує, у разі необхідності знань інших, ніж право, призначити судову експертизу. Натомість в судовому засіданні таке клопотання не було підтримано позивачем у зв`язку з чим справи вирішені на підставі наданих сторонами доказів.

В судовому засіданні, що відбувалося за участю сторін, позивач та представник відповідача підтримали свої позиції, вважають їх правильними.

Позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, та скасувати рішення суду першої інстанції в частині не визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення бази нарахування її пенсії та зобов`язати відповідача перерахувати з 24.08.2018 року розмір її пенсії, враховуючи повністю всі її доходи.

Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні учасники справи в судове засідання 20 листопада 2019 року не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Відповідачем подано клопотання про розгляд справи без його участі .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, з 24 серпня 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач отримує пенсію відповідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

Натомість, згідно матеріалів справи позивач отримає пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказана помилка суду першої інстанції не може залишитися поза увагою суду апеляційної інстанції, однак, вона не впливає на вирішення справи по суті, оскільки суд першої інстанції досліджував безпосередньо Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року, норми Закону України Про пенсійне забезпечення , Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 08.07.2010 року № 2464-VI .

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції діє в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, судом апеляційної інстанції не перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Водночас, в силу ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вимоги позовної заяви (а.с. 4-6) та вимоги, зазначені в апеляційній скарзі не є тотожними.

З цього приводу слід зазначити, що в силу ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Тому суд апеляційної інстанції розглядає лише вимоги та підстави позову, що були заявлені в суді першої інстанції (а.с. 4-6).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в частині не визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення бази нарахування пенсії позивача та зобов`язання відповідача перерахувати з 24.08.2018 року розмір пенсії позивача, враховуючи повністю всі доходи позивача - саме такі вимоги позивача (крім іншого) були заявлені в позовній заяві, та в цій частині в задоволенні позову судом першої інстанції відмовлено.

Відповідач, зазначаючи про правомірність своїх рішень/дій щодо обмеження доходів позивача при нарахуванні пенсії з 1 715 616,08грн. до 1 665 311,92грн. (тобто на 50 304,16грн.) посилається на п. 1 ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме зазначає про встановлені законодавством межі максимальної величини заробітної плати (доходу) з якої сплачуються страхові внески, вказує, що після набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визначена відповідно до Закону, при цьому як доказ надсилає Протокол розрахунку пенсії позивача по заробітній платі.

Натомість позивач зазначає, що вказаний відповідачем Протокол розрахунку пенсії позивача по заробітній платі та Довідка ОК-5 є доказами протиправності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що сторони використовують одні і ті ж докази, якими підтверджують свої позиції.

Водночас, позивач вказує, що її заробіток згідно довідки становить 1 715 616,08грн., однак відповідач цю суму врахував з обмеженням, а саме врахував лише 1 665 311,92 грн., тобто відповідачем зменшено її заробіток на 50 304,16грн., що вважає протиправним, оскільки штучно зменшивши її доходи, відповідачем враховано менший розмір коефіцієнтів для нарахування пенсії. Щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, про яку зазначає відповідач, позивач вказує, що максимальну величину бази нарахування єдиного внеску за основним місцем роботи та за сумісництвом застосовують окремо за кожним місцем роботи, в силу норм законодавства. При цьому жодна стаття законів України не говорить про те, що межа максимальної величини бази нарахування єдиного внеску розраховується для доходів застрахованої особи як суми заробітних плат за основним місцем роботи та за сумісництвом. На думку позивача, межа максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, встановлюється для конкретного страхувальника, а не для сум різних страхувальників.

Суд апеляційної інстанції досліджує вказану сторонами норму, а саме п. 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так зазначена норми регулює виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Зокрема, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу) , з якої сплачуються страхові внески , а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

Отже вказана норма регулює безпосередньо виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії .

Спірним, при цьому, є питання, чи може бути врахована для обчислення пенсії позивача сума її загального доходу в розмірі 1 715 616,08грн., чи ця сума загального доходу позивача може бути обмежена до рівня 1 665 311,92грн. (тобто на 50 304,16грн. менше)?

Тобто спірним є питання, яку максимальну суму заробітної плати може бути враховано під час призначення пенсії?

Зокрема, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набуття чинності Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (01.01.2004 р.), з яких згідно із цим Законом було фактично нараховано (обчислено) і сплачено страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу ) , з якої сплачуються страхові внески , а після набуття чинності Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Таким чином, законодавством встановлена максимальна межа заробітної плати (максимальна величина заробітної плати ) з якої сплачуються страхові внески.

Водночас, позивач зазначає, що її дохід в 2011-2013 роках складався не з однієї заробітної плати від одного роботодавця, а з заробітних плат кількох роботодавців, тому з усіх видів її заробітних плат було сплачено страхові внески, що, на думку позивача, дає підстави для врахування всіх сум її доходу при обчисленні пенсії з яких нею було сплачено страхові внески.

Так, матеріалами справи підтверджується що згідно Підсистеми призначення і виплати пенсії за 12 місяців:

- 2011 року - заробіток ОСОБА_1 становить 208916,05грн., однак вказаний розмір доходу позивача застосовано відповідачем з обмеженнями, а саме в розмірі 168899,95грн. (а.с. 43);

- 2012 року - заробіток ОСОБА_1 становить 216844,32грн., однак вказаний розмір доходу позивача застосовано відповідачем з обмеженнями, а саме в розмірі 214499,10грн. (а.с. 44);

- 2013 року - заробіток ОСОБА_1 становить 188254,97грн., однак вказаний розмір доходу позивача застосовано відповідачем з обмеженнями, а саме в розмірі 180312,13грн. (а.с. 44).

Обмеження доходу позивача, які застосовані відповідачем за період з 2011-2013 роки вплинули, на думку позивача, на визначення загального розміру заробітку/доходу позивача для нарахування пенсії. Позивач вважає таке обмеження доходу протиправним, оскільки з усіх видів її заробітку було сплачені відповідні внески.

Колегія суддів апеляційної інстанції досліджує дані Підсистеми призначення і виплати пенсії щодо ОСОБА_1 (а.с. 41-45).

Так, згідно Підсистеми призначення і виплати пенсії всього за період - 218 місяців заробітна плата/дохід позивача склав 1 715 616,08грн., однак ця сума загального доходу позивача обмежена відповідачем до рівня 1 665 311,92грн. (тобто на 50 304,16грн. менше) (а.с. 41- 45 ).

При цьому позивачем в повному обсязі сплачені внески на загальнообов`язкове пенсійне страхування з вказаних сум.

Відповідач, зазначаючи про правомірність своїх рішень/дій, посилається на максимальну величину заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески в силу п. 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Даючи відповідь на спірне питання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць , зокрема, така максимальна сума єдиного внеску на 2018 рік дорівнює 15-ти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Законом України Про Державний бюджет на 2018 рік мінімальну заробітну плату на 2018 рік встановлено в розмірі 3723 грн., відповідно максимальна величина бази нарахування єдиного внеску становить 55 845 грн. (3723 грн. х 15 =55 845 грн.).

Матеріалами справи підтверджується, що в 2018 році та в інших роках, (крім 2011-2013 років), місячний дохід позивача не перевищував максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Однак, період 2011-2013 років щодо доходів позивача характеризується перевищенням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Так, протягом 2011 року максимальна величина бази нарахування єдиного внеску становила 14 115грн., 14 400грн., 16 745грн., 17 068грн., однак суми щомісячних доходів позивача (починаючи з лютого 2011 року) перевищували максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, тому відповідач, з врахуванням пункту 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правомірно застосував обмеження суми доходів в зазначених місяцях 2011 року, що правомірно призвело до обмеження загального річного доходу з 208916,05грн. до розміру 168899,95грн.

Також, протягом 2012 року максимальна величина бази нарахування єдиного внеску (у квітні та травні) становила 18 598грн., однак у квітні та травні 2012 року суми щомісячних доходів позивача перевищували максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, тому відповідач, з врахуванням пункту 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правомірно застосував обмеження доходу в цих місяцях, що призвело до правомірного обмеження суми загального річного доходу з 216 844,32грн. до розміру 214 499,10грн.

В 2013 році максимальна величина бази нарахування єдиного внеску в вересні місяці становила 19 499грн., однак в цьому місяці дохід позивача склав 27 441,84грн., отже, сума місячного доходу позивача перевищила максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, тому відповідач, з врахуванням пункту 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правомірно застосував обмеження доходу в цьому місяці, що призвело до правомірного обмеження суми загального річного доходу в 2013 році з 188 254,97грн. до розміру 180 313,13грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що норма пункту 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вказує на максимальну величину бази нарахування єдиного внеску на місяць , отже правомірним є застосування відповідачем зазначеної норми до обмеження доходу позивача за кожні 12 місяців в 2011, 2012 та 2013 роках. Водночас, одержання сум заробітку/доходу від різних працедавців та сплата сум страхових внесків з кожного виду заробітку не дає підстав для не застосування пункту 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в період з 2011 по 2013 роки працювала за основним місцем роботи та одночасно працювала за сумісництвом, а також була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що не заперечується відповідачем.

На кожному окремому місці роботи позивач отримувала заробітну плату в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та сплачувала у відповідних, встановлених законодавством розмірах, внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що також підтверджується відповідачем. Так, Пенсійний фонд визначив розмір доходів позивача як суми заробітних плат: за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом.

Розмір сумарних доходів позивача за 2011-2013 роки було застосовано відповідачем з обмеженням, у зв`язку з тим, що сумарний розмір доходу позивача в 2011-2013 роках перевищив максимальну величину бази нарахування єдиного внеску за місяць.

Позивач зазначає, що з усіх сум доходу було сплачено відповідні внески, однак зазначене не дає підстав для не застосування пункту 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якої встановлюється максимальні межі щодо виплат/доходів, що враховуються для обчислення пенсії.

Отже, відповідач, обмежуючи доходи позивача в період з 2011-2013 років діяв у відповідності до норм пенсійного законодавства України.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача у зв`язку з обмеженням (зменшенням) бази нарахування пенсії позивача, оскільки доходи позивача враховані повністю та у відповідності норм пенсійного законодавства України (зокрема, відповідно до пункту 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Водночас, враховуючи аргументи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно по суті є правильним.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача не порушені.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: а , б , в , г пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

З огляду на результати апеляційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20.11.2019 та оскарженню не підлягає крім випадків, зазначених в підпунктах: а , б , в , г пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В разі оскарження постанови в силу п. а , б , в , г пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України, касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (до Верховного Суду) протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення згідно ст. 329 КАС України; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 20.11.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 28.11.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров