Постанова

від 27.05.2019 по справі 1340/5729/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3301/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

за участі представника позивача: Учніч І.В.

представника відповідача: Калинець Х.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року (рішення ухвалене о 16:38 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Крутько О.В.) у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови від 12.11.2018 року № ВП 56367515.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 22.03.2018 року Львівським окружним адміністративним судом було винесено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення військовослужбовцю, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 19.06.2017 по 20.07.2018; на вказане рішення військовою частиною було подано апеляційну скаргу 26.04.2018 року, але не дивлячись на те, що рішення оскаржується 06.07.2018 року було відкрито виконавче провадження № 56367515. Після отримання Військовою частиною НОМЕР_1 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження представник військової частини звернувся до Франківського ВДВС із письмовою заявою про зупинення виконавчого провадження № 56367515 від 12.07.2018 року. Про результати розгляду заяви про зупинення виконавчого провадження військова частина до 26.11.2018 року не повідомлялась, жодні постанови на адресу військової частини не надходили. З моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (06.07.2018) і до моменту направлення військовою частиною документів про добровільне виконання рішення суду (документи направлені 08.11.2018, а постанова про стягнення виконавчого збору від 12.11.2018 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшла 19.11.2018) державний виконавець у даному виконавчому провадженні не вчиняла жодних дій. Позивач стверджує, що державний виконавець порушив вимоги ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» та не виконав законні вимоги представника військової частини щодо зупинення виконавчого провадження, не дотримався вимог п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», не зазначив у постанові про відкриття виконавчого провадження № 56367515 щодо сплати виконавчого збору та його розміру. Позивач покликається на те, що державним виконавцем при обчисленні виконавчого збору застосовано невірно норму права в частині обрахунку виконавчого збору: застосовано ч.3 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження», а не ч.2 ст. 27 вказаного закону (10% суми, що підлягає примусовому стягненню). Просив позов задоволити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року адміністративний позов задоволено. Скасувати постанову Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення виконавчого збору від 12.11.2018 ВП № 56367515.

Рішення суду першої інстанції оскаржив Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі № 813/290/18 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 19.06.2017 по 20.07.2017.

На виконання рішення видано 02.05.2018 виконавчий лист № 813/290/18.

Як вбачається з постанови державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Калинець Х.Р. від 06.07.2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56367515 з виконання вищезазначеного виконавчого листа, у якій вказано, що боржнику необхідно виконати рішення протягом 10 робочих днів, а саме: до 20.07.2018.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року оскаржила військова частина НОМЕР_1 та згідно ухвали від 13.06.2018 року відкрито апеляційне провадження № 876/3742/18.

Разом з тим, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі № 813/290/18 не набрало законної сили позивач звернувся до державного виконавця з заявою, у якій просив зупинити виконавче провадження ВП № 56367515. Заяву отримано 12.07.2018 року, про що зроблено відмітку на заяві.

Виконавче провадження не було зупинено.

23.08.2018 року Львівським апеляційним адміністративним судом було залишено без задоволення апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №813/290/18 без змін.

Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 оскаржила вказане рішення у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного суду від 04.10.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 813/290/18.

Ухвалу направлено військовій частині відповідно до листа Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 08.10.2018 № 813/290/18/32529/18 (провадження № К/9901/62717/18) та отримано 16.10.2018.

З довідки б/н, виданої командиром ВЧ НОМЕР_1 вбачається, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі № 813/290/18 виконано 29.10.2018 року, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за період з 19.06.2017 по 20.07.2017 в сумі 5439,76 грн. та з відрахуванням належних податків та зборів сума 5358,16 грн. 29.10.2018 року перерахована на його картковий рахунок.

Про виконання рішення суду державний виконавець повідомлений позивачем листом № 3789 від 07.11.2018 (вх. № 8782/01-19110).

12.11.2018 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 56367515, згідно якої вирішено стягнути з боржника ВЧ НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 14892 грн. (чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати).

Не погодившись з вказаною постановою Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її до суду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №56367515 державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №813/290/18 виданим 02.05.2018, оскільки Військова частина НОМЕР_1 виконала рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року добровільно після набрання ним законної сили та отримання ухвали Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 04.10.2018 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 813/290/18.

Разом з тим, позивач звертався до державного виконавця з заявою від 12.07.2018 про зупинення виконавчого провадження ВП № 56367515 з покликанням на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі № 813/290/18 не набрало законної сили, проте виконавче провадження не було зупинено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року у справі №1340/5729/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 29.05.2019 року