Постанова

від 28.05.2019 по справі 560/301/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/301/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.

28 травня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Шидловського В.Б. Франовської К.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (рішення ухвалено суддею Матущаком В.В. у м.Хмельницький, повний текст судового рішення складено 15 березня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Демарго" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ПП "Демарго" звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 16.01.2019 №22/33 про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.01.2019 перший заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області Логвин О.О. виніс постанову №22/33 про накладення штрафу на приватне підприємство "Демарго", підставою для прийняття якої слугував акт інспекційного відвідування від 27.12.2018 №22-30/4230-ІВ. Позивач вважає, що інспекторами праці за результатами здійснення контрольного заходу безпідставно зроблено висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства, а саме про те, що ПП "Демарго" здійснило допуск ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, оскільки дана громадянка жодного разу до робочого процесу не допускалася, вказівки щодо виконання будь-яких робіт їй не надавалися, а заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася. Зазначає, що перевіряючими не враховано, що 26.12.2018 директором ПП "Демарго" надано підтверджуючі документи по працевлаштуванню ОСОБА_1 : заява про прийняття її на роботу від 18.12.2018, наказ №29 від 18.12.2018 про прийняття її на роботу та повідомлення про прийняття працівника на роботу, подане до ДПІ у м. Хмельницькому 18.12.2018. Вважає, що відомості про працевлаштування ОСОБА_1 на ПП "Демарго" без оформлення трудових відносин є повністю надуманими, у зв`язку з чим ПП "Демарго" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року позов задоволено.

Судом визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Хмельницькій області від 16.01.2019 №22/33 про накладення штрафу на приватне підприємство "Демарго" в розмірі 111690,00 грн.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Демарго" сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Хмельницькій області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Управління Держпраці у Хмельницькій області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ`єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належними чином.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі учасників судового засідання в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судами встановлено, що на підставі наказу від 18.12.2018 за №271 та направлення від 18.12.2018 за №1209/18, 18.12.2018 управлінням Держпраці у Хмельницькій області проведено інспекційне відвідування приватного підприємства "Демарго" на предмет додержання законодавства про працю.

У зв`язку із перебуванням директора ПП "Демарго" - Ковальчук О.В. за кордоном, інспекційне відвідування вказаного підприємства було зупинено та продовжено 26.12.2019 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт інспекційного відвідування за №22-30/4230-ІВ від 27.12.2018, яким зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог трудового законодавства.

Під час інспекційного відвідування, проведеного 18.12.2018 у ПП "Демарго" в працівниці ОСОБА_1 посадовою особою Управління Держпраці у Хмельницькій області відібрані письмові пояснення.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис від 15.01.2019 за №22-30/4230-ІВ-П33 з вимогою усунути порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", які зафіксовані у вказаному акті перевірки.

16.01.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області Логвин О .О. за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акту перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №22/33, за порушення позивачем вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на ПП "Демарго" штраф у розмірі 111 690,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях позивача відсутній факт порушення передбаченого статтями 21, 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а тому накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 111 690,00 грн. не може вважатись правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011(далі - Положення № 386/2011) Управління Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 1 Положення № 386/2011 визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Згідно пункту 3 вказаного Положення, основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 3 пункту 4 Положення № 386/2011 Управління Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року № 1291/21603, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 8 вересня 2004 року № 1985-IV та Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві від 8 вересня 2004 року № 1986-IV.

Названі конвенції мають пріоритетне значення, враховуючи те, що статтею 15 Закону України Про міжнародні договори України визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Згідно статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Приписами пунктів 6, 7 Порядку № 390 обумовлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб`єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб`єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз`яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

На виконання приписів частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев`ятої статті 53 Закону України Про зайнятість населення Кабінет Міністрів України постановою № 509 від 17 липня 2013 року затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення.

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3, 4 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Судами встановлено, що оскаржуваною постановою №22/33 від 16.01.2019 відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ №413 від 17.06.2015. Повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке, за твердженням відповідача, полягало у тому, що між ПП "Демарго" та працівницею ОСОБА_1 мали місце трудові відносини, які юридично не приведені у відповідність до вимог чинного законодавства, тобто працівниця ОСОБА_1 була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, що передбачено Постановою № 413.

Апелянт посилається на те, що з наданих письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вказана працівниця не укладала з позивачем трудового договору чи цивільно-правового договору, з дати працевлаштування - 19.12.2018.

Разом з тим, судами встановлено, що працівниця ОСОБА_1 на час перевірки (26.12.2018) працювала з 19.12.2018 за трудовим договором від 18.12.2018, повідомлення в ДФС про прийняття останньої на роботу були відправлені 18.12.2018 до моменту допуску працівника до роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією заяви про прийняття на роботу від 18.12.2018, копією наказу "Про прийняття на роботу" №29 від 18.12.2018; копією повідомлення про прийняття працівника на роботу, зареєстрованим податковим органом за Вх №61378903 від 18.12.2018.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що працівницею ОСОБА_1 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування було надано письмові пояснення, що вона перебувала у трудових відносинах з позивачем, оскільки даний факт не підтверджено жодними належними доказами.

В свою чергу, ОСОБА_1 , будучи допитаною в суді першої інстанції в якості свідка, спростувала дане пояснення та пояснила, що працює у ПП "Демарго" з 19.12.2018 на підставі трудового договору від 18.12.2018 - оператором швацького устаткування, за що отримує заробітну плату, а на момент надання пояснень (18.12.2018) вона перебувала у швейному цеху з метою написання заяви про прийняття її на роботу, а також спробувала обладнання, щоб впевнитися, чи зможе на ньому працювати. ОСОБА_1 також вказала, що 18.12.2018 пояснення її змусили під диктовку написати працівники Управління Держпраці у Хмельницькій області, що підтверджується наявною у матеріалах справи скаргою, поданою ОСОБА_1 на ім`я начальника управління Держпраці у Хмельницькій області.

Крім того, наявними у матеріалах справи поясненнями працівників ПП "Демарго", підтверджується, що під час проведення перевірки, жодної інформації інспекторам стосовно того, що на підприємстві працює особа без оформлення трудового договору, останні не давали.

Таким чином, зазначені докази повністю спростовують твердження інспекторів управління Держпраці, викладені як в Акті інспекційного відвідування від 27.12.2018 №22-30/4230-ІВ, так і в постанові про накладення штрафу уповноваженими особами щодо того, що при спілкуванні із працівниками ПП "Демарго", що знаходилися у швейному цеху, інспектори праці отримали інформацію, що один працівник працює без належного оформлення трудових відносин.

Колегія суддів зазначає, що станом на день відібрання пояснень у працівниці ОСОБА_1 , тобто на 18.12.2018, у зазначеної особи належним чином були оформлені відносини із роботодавцем, про що свідчать матеріали.

Представником відповідача а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано, а судами, з матеріалів справи не встановлено жодних доказів допуску зазначеної вище особи до роботи без укладення трудових договорів, зокрема 18.12.2018. Колегія суддів зазначає, що станом на момент проведення перевірки та відібрання пояснень у працівниці позивача, останнім не учинялися дії, які б свідчили про допуск до роботи ОСОБА_1 без укладення трудового договору.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 111 690,00 грн. не може вважатись правомірним, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем вимог статтей 21, 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно дост.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2019 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Шидловський В.Б. Франовська К.С.