Постанова

від 27.05.2019 по справі 133/319/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/319/19

Провадження № 22-ц/801/1003/2019

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В. Л.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 рокуСправа № 133/319/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого (судді-доповідача): Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

при секретарі: Богацькій О.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Юрівська сільська рада Козятинського району Вінницької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.03.2019 року, постановлене суддею Сєчко В.Л., повний текст якого виготовлено 12.03.2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Юрівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Юрівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну частку (пай), зобов`язання видачі сертифіката на таке право, обґрунтовуючи його наявністю у неї права на земельну частку (пай). Зазначила, що 01.09.1993 року її було прийнято на посаду доярки та в члени колективного сільськогосподарського об`єднання пайщиків Колос с. Юрівка Козятинського району Вінницької області. 01.03.1995 року вона була виведена із членів КСОП Колос та звільнена з роботи у зв`язку зі зміною місця проживання. В грудні 2018 року вона звернулась до Юрівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про виділ їй земельної частки (паю) в натурі, однак їй було відмовлено в зв`язку з тим, що вона була звільнена з роботи, виведена з членів КСОП Колос та не була включена до списків членів колективного сільськогосподарського об`єднання пайщиків Колос . Вказала, що зміна проживання не перешкоджає праву отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), як колишньому члену КСГОП Колос , а тому дії відповідача є незаконними, так як її позбавили можливості отримати сертифікат на земельну частку (пай).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.03.2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона не була членом реорганізованого КСПП Колос і не була внесена до списку членів КСГОП Колос , оскільки при реорганізації КСГОП Колос у КСПП Колос не припинялось її право на земельну частку (пай) як колишнього члена КСГОП Колос і підстав для виключення її зі списку пайщиків не було, так як під час реорганізації відбувся і перехід усіх прав та обов`язків попереднього підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу Юрівська сільська рада вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними. Зазначила, що позивач дійсно являлась членом колективного сільськогосподарського об`єднання пайщиків Колос , однак була звільнена за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання. Паювання земель КСПП Колос розпочалось лише через 10 місяців після її звільнення, а затвердження списків членів цього товариства, що мають право на земельну частку (пай), було здійснено лише через рік після звільнення позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позов не визнає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що остання задоволенню не підлягає.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акту.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Частиною першою ст. 1 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, серед іншого, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, в тому числі, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною другою цієї статті збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7).

Враховуючи зазначені положення процесуального закону саме на позивача покладено обов`язок довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

01.09.1993 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду доярки та в члени колективного сільськогосподарського об`єднання пайщиків Колос с. Юрівка Козятинського району Вінницької області. 02.03.1995 року її виведено з членів КСГОП Колос в зв`язку зі звільненням в зв`язку зі зміною місця проживання.(а.с.11-12)

Рішенням п`ятої сесії XXIІ скликання Юрівської сільської ради народних депутатів Козятинського району Вінницької області від 26.10.1995 року Про передачу землі у колективну власність для сільськогосподарського використання передано землю у колективну власність для сільськогосподарського використання КСПП Колос в розмірі 2317,8 га. з врученням державного акту.(а.с.22)

Рішенням загальних зборів уповноважених членів колективного с/г об`єднання пайщиків Колос с. Юрівка Козятинського району від 18.01.1996 року, було утворено комісію по паюванню земель колективної власності КСОП Колос та затверджено її склад, а рішенням загальних зборів членів колективного с/г об`єднання пайщиків Колос с. Юрівка Козятинського району від 29.03.1996 року затверджено список членів КСГОП Колос , що мають право на земельну частку (пай) в кількості 603 особи.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Юрівської сільської ради Козятинського району Вінницької області щодо виділення в натурі земельної ділянки (паю). Листом від 10.01.2019 року Юрівська сільська рада відмовила позивачу у виділенні в натурі земельної ділянки (паю), посилаючись на те, що на день розпаювання земель колективної власності позивачка являлась звільненою з роботи та виведеною із членів КСОП Колос 01.03.1995 року,а тому не була включена до списків членів колективного сільськогосподарського об`єднання Колос , що мають право на земельну частку(пай), згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 08.02.1996 року.

Постановляючи рішення у справі , суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1 являлась звільненою з роботи в КСГОП Колос та виведеною з його членів до проведення паювання земель та передачі землі останньому в колективну власність , не була включена до списку членів ,що додавався до державного акту на право колективної власності на землю ,а тому відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд вірно встановив обставини справи, належним чином перевірив їх доказами, які оцінив в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права, а тому з ним погоджується суд апеляційної інстанції.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному об`ємі, оскільки позивачка не довела суду ,що вона має право на виділення земельного паю в натурі ,так як не довела , що вона має право на земельну частку(пай) .Встановлено ,що на час передачі землі у колективну власність колективному сільськогосподарському об`єднанню пайщиків Колос с. Юрівка, позивач вже не перебувала в членах колективного сільськогосподарського підприємства (організації) , яке отримало землю в колективну власність для сільськогосподарського використання .Також вона не надала доказів того, що вона була включена до списку членів господарства ,що мають право на земельну частку(пай),що додається до державного акту на право колективної власності на землю від 08.02.1996 року . Окрім того, нею не було надано доказів, що вона являлась членом реорганізованого КСОП Колос на час отримання останнім державного акту на землю.

Доводи апеляційної скарги про порушення її права на отримання сертифікату на право на земельну частку(пай), у зв`язку з виключенням із списку пайщиків не заслуговують на увагу , оскільки позивачем не надано доказів, того , що вона була включена у такий список ,а також що підтверджували б її право на включення до такого списку. Разом з тим, не перебування позивача в членах КСПП Колос с.Юрівка на час паювання, дає підстави стверджувати про відсутність у останньої права на земельний пай.

Як уже зазначалось, частиною першою ст. 1 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, серед іншого, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Позивач не надала доказів того ,що на час звернення до суду з даним позовом , вона ,як колишній члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства ,а також пенсіонер з їх числа, отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Крім того ,оскільки відповідно до п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, товариствам, організаціям ,а на час звільнення позивача та виведення її з членів КСГОП Колос с. Юрівка останньому земля в колективну власність передана ще не була ,відповідно ОСОБА_1 не набула права на земельну частку( пай).

Разом з тим, не перебування позивача в членах КСПП Колос на час отримання колективної власності на землю , дає підстави стверджувати про відсутність у останньої і права на земельний пай.

Посилання апелянта на те ,що у разі виходу з підприємства вона , згідно ч.3 ст.9 ЗУ Про колективне сільськогосподарське підприємство має право на пай КСГОП Колос натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі, є безпідставними.

Відповідно до ст.9 цього Закону( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій .А згідно ст.7 цього Закону

об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено, що на час її звільнення та виведення зі складу КСГОП Колос ,земля являлась об`єктом права колективної власності останнього ,тобто являлась майном ,яке входило в його пайовий фонд ,посилання на наявність у неї права на земельний пай на підставі вказаної статті є необґрунтованим.

Доводи скарги на невірний висновок суду щодо ненадання позивачкою доказів членства в реорганізованому КСПП Колос хоча і не заслуговують на часткову увагу, оскільки суд це зазначав у рішенні, проте не привело до неправильного вирішення справи, так як докази реорганізації в матеріалах справи відсутні, а позивач ставила питання про виділення їй земельного паю в натурі із земель організації у якій працювала - КСГОП Колос , рішення щодо розпаювання земель якого приймались його членами(а.с.23-24)

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в цілому не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.03.2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий /підпис/ Копаничук С.Г.

Судді: /підпис/ Медвецький С.К.

/підпис/ Оніщук В.В.

Згідно з оригіналом

Суддя-доповідач Копаничук С.Г.