Постанова

від 23.05.2019 по справі 367/3615/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5322/2019 Головуючий у 1 інстанції - Карабаза Н.Ф.

Унікальний номер справи № 367/3615/15-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів Українина рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 24 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , ОСОБА_2 , управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області, про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: КП Святошинське лісопаркове господарство , ОСОБА_2 , управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області, про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що прокуратурою Київської області, за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Зокрема, рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0, 1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт, серії НОМЕР_1 , на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0, 1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований Відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096601167 .

На підставі договору купівлі - продажу від 28 грудня 2011 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку. Вартість земельної ділянки становила 94 352 , 00 грн.

Як встановлено перевіркою, рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-У у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель. Зокрема, за інформацією Управління Держземагентства у м. Ірпені згідно з планово - картографічними матеріалами зазначена земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Проектом землеустрою, затвердженого оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, проте у період з 01 січня 2009 року до 01 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася.

На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП Святошинське лісопаркове господарство та Виробничого об`єднання Укрдержліспроект перебувала у постійному користуванні лісгоспу та знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва. Погодження на вилучення з постійного користування спірної ділянки КП Святошинське ЛПГ не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.

Позивач вказував, що земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_2 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель, Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень, всупереч вимогам статей 12,20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149, пункту 12 Перехідних положень ЗК України, статей 33, 57 Лісового кодексу України, пункту 34 статті 36 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення з постійного користування у визначеного користувача передана у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року в задоволені позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області , ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , ОСОБА_2 , управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин що мають значення для справи.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом не надано оцінки тим фактам, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення Гостомельською селищною радою, яка в порушення вимог ст. ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , розпорядилася земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту смт. Гостомель, з порушенням порядку зміни її цільового призначення, без погодження з органом лісового господарства, чим порушено інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України.

Крім цього, судом не взято до уваги доводи прокурора про порушення у цьому спорі інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки спірна земельна ділянка є територією національного природного парку Голосіївський та відноситься одночасно й до земель природно - заповідного фонду, вкритих лісом.

Судом також не надано оцінку тим обставинам, що відповідно до картографічних матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство , та знаходиться у кварталі № 12 Київського лісництва.

Звертає увагу суду на те, що зі змісту ст. 267 ЦК України вбачається, що позовну давність законодавець пов`язує із проміжком часу, протягом якого порушені права та захищені законом інтереси можуть бути захищені в судовому порядку, убачається, що недотримання визначеного в законі строку звернення до суду може бути підставою для відмови у позові виключно у разі встановлення судом порушення права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Вказує, що жодних доказів про одержання Кабінетом Міністрів України оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування від 11.03.2010 №1298-50-У і доданих до нього матеріалів відповідачами не надано та матеріали справи не містять, що вказує на прийняття судом рішення у порушенням вимог ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України на підставі припущень та безпідставність застосування до спірних правовідносин наслідків спливустроків позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.

Представник прокуратури та Кабінету Міністрів України підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наданими до суду доказами підтверджено, що на момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісового господарства та згідно з планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва. Отже, спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2 з порушенням порядку зміни цільового призначення земель та без її вилучення із Державного лісового фонду України. Проте прокурором пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 , виданим на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-5-У, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0, 1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

За договором купівлі - продажу земельної ділянки від 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0, 1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 за 94 353, 00 грн.

Відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2014 року Про зміну меж національного природного парку Голосіївський змінено межі Національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6 462, 62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу Національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача. Відповідно до цього Указу Президента Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу Національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача.

Згідно з відповіддю на запит прокуратури Київської області від 27 лютого 2015 року № 05/1-378 Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області повідомило, що у зв`язку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку Голосіївський , Управління не має можливості надати інформацію про входження земельних ділянок із зазначеними у листі кадастровими номерами до меж парку Голосіївський (у тому числі з кадастровим номером НОМЕР_2 ).

У відповіді КП Святошинське ЛПГ від 21 листопада 2014 року № 873 зазначено, що згідно зі статутом підприємства, зареєстрованим 11 березня 2002 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, підприємство є правонаступником Державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності, та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території. Також в листі зазначено, що зі звернення прокуратури м. Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 років пред`явлено 18 позовів стосовно земель площею 2, 7 га про скасування рішень Гостомельської селищної ради, державних актів та повернення земельних ділянок.

На момент відведення спірна земельна ділянка, згідно з інформацією КП Святошинське ЛГП та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект , перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва.

Відповідно до ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико - культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт З частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд зобов`язаний перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями сторони процесу.

В даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України за власною ініціативою, не з`ясувавши про обізнаність про порушення прав особи, до повноваження якої належав контроль у сфері земельних відносин.

За таких обставин, прокурор не є належним позивачем по справі, оскільки є орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави при розпорядженні земель лісогосподарського призначення.

Крім того, судом встановлено , що на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2011 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_2 , площею 0,1500 га. На зазначеній ділянці побудувала житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності і є її єдиним житлом, в якому вона постійно зареєстрована.

Відповідно до ст.. 120 Земельного кодексу України У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Судом також встановлено, що після набуття у власність спірної земельної ділянки 19.04.2012 року ОСОБА_1 особисто звернулася із заявою щодо перевірки законності дій працівників відділу Держкомзему у м. Ірпіні відносно відмови в реєстрації права власності на земельну ділянку по

АДРЕСА_1 від 03.05.2012 року №313/12 в.о. прокурора м. Ірпеня М.П`яних надав відповідь про розгляд звернення щодо заборони на проведення дій з земельною ділянкою в АДРЕСА_1 , та зазначив, що чинним законодавством не передбачено підстав встановлення заборон вчинення дій з земельною ділянкою під час проведення перевірки,

ОСОБА_1 зверталася і до прокурора Київської області із заявою про порушення її прав щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1 повідомила, що перешкоди в реєстрації права власності пов`язані із проведенням перевірки законності відведення cпipної земельної ділянки з боку прокуратури м. Ірпеня. Відповідна заява була прийнята Прокуратурою Київської області від 26.06.2012 року за №1488.

Листом від 1.08.2012 року відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про обставини відведення спірної земельної ділянки із посиланням на законність проставлення відділом Держкомзему у м. Ірпінь від 26.06.2012 року відмітки про перехід права власності на державному акті про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с. 283).

Листом від 25.06.2012 року №5026 прокурор м. Ірпеня А.Шило повідомив, що вважає за можливе вчиняти дії по виготовленню, підписанню та реєстрації державних актів тощо на земельні ділянки по непарній стороні АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 285).

Вказані вище обставини виключають недобросовісність чи протиправність набуття права власності на спірну земельну ділянку відповідачкою ОСОБА_1 , так як органи державної влади в особі представників органів прокуратури та органів земельних ресурсів були повідомлені про набуття права власності останньою на спірну земельну ділянку. Більше того, вказаними органами було санкціоновані подальші дії щодо оформлення та використання спірної земельної ділянки і як наслідок набуття прав власності на спірну земельну ділянку в тому числі і внаслідок набуття права власності на житловий будинок, що знаходиться на спірній земельній ділянці в порядку ст.12 Земельного кодексу України.

Таким чином, органам прокуратури з 2012 року було відомо про набуття ОСОБА_2 , а згодом ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, а тому судом першої інстанції правомірно застосовано строк позовної давності до зазначених правовідносин.

За таких обставин колегія суддів вважає , що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 травня 2019 року.

Суддя - доповідач:

Судді: