Постанова

від 21.05.2019 по справі 907/804/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа №907/804/17

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання - Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - Лишенко Н.С. (адвокат)

від відповідача 1 - Полєтаєв І.О. (адвокат)

від відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна", м. Борислав, Львівська область б/н та б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 (повний текст рішення складено 04.03.2019, суддя О.Ф. Стороженко)

у справі № 907/804/17

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС", м.Берегове, Закарпатська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна", м.Борислав, Львівська область

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуссо", м.Берегове, Закарпатська область

про визнання договору № 221 від 07.04.2015 неукладеним

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС", м.Берегове, Закарпатська область, звернулося з позовом до ТОВ "НТД-Україна", м.Борислав, Львівська область, та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джуссо", м. Берегове, Закарпатська область, про визнання договору № 221 від 07.04.2015 неукладеним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 у справі №907/804/17 - позов задоволено частково. Визнано Договір №221 від 07.04.2015 неукладеним у формі єдиного документу, підписаного двома Сторонами (Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "НТД - Україна").

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивоване тим, що суд прийшов до висновку, що наявні безумовні підстави для висновку щодо відсутності факту укладення Позивачем та Відповідачем -1 Договору №221 від 07.04.2015 у формі єдиного документу. Враховуючи факт досягнення зазначеними Сторонами домовленості щодо поставки сировини 14.04.2015 та 05.06.2015 (за Видатковими накладними №334 та №576), наявний факт укладення ними договору №221 від 07.04.2015 у спрощений спосіб, передбачений нормою ч.1 ст.181 ГК України (а не у формі єдиного документу). Відповідно, оплата Позивачем вартості сировини (поставленої Відповідачем-1 за Видатковими накладними), що здійснювалась на підставі Рахунків, була виконанням Покупцем грошових зобов`язань за Договором, укладеним у спрощений спосіб.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови від позову мотивоване тим, що Відповідач-2 є неналежним відповідачем у справі, так як не є стороною спірного Договору і не встановлював забезпечення виконання правочину, укладеного у формі єдиного документа. Тому суд першої інстанції вважає, що позов підлягає задоволенню лише стосовно Відповідача-1.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

в апеляційній скарзі скаржник ТОВ "НТД-Україна" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи це тим, що ані ГПК України, ані ДСТУ 4163-2003 не містять вимог і положень, які б регулювали ситуацію, яка склалася у відповідача -1, а саме подання суду належним чином засвідченої копії втраченого документу. Для вирішення цієї неврегульованої ситуації представник відповідача-1 першою заявою по суті позовних вимог-відзивом на позовну заяву проінформував суд про втрату відповідачем-1 Договору №221 від -7.04.2015року, до відзиву було додано копію Договору №221 від 07.04.2015 року та специфікацію до нього (які також втрачено). Копії Договору №221 від 07.04.2015року та специфікацію до нього засвідчені директором ТОВ"НТД-Україна" ОСОБА_1 по тій причині, що саме він підписував оригінал документу і своїм підписом він засвідчив, що подана суду копія відповідає оригіналу. ТОВ "НТД-Україна" відновлювало втрачений документ і відновити його вдалося саме в наданому суду вигляді, інших копій не збереглося. Вважає, що втрата оригіналу підтверджена належним доказом - поясненнями директора ТОВ "НТД-Україна" Пасічника Ю.П. від 21.07.2017 року, які були надані Львівському апеляційному господарському суду по справі №907/33/17 і копії яких є в матеріалах справи. Зазначає, що суд першої інстанції не застосував до правовідносин сторін частину 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а висновки суду викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Досягнення між ТОВ "НТД-Україна" і ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" згоди щодо усіх істотних умов договору №221 від 07.04.2015 року,укладення цього договору та специфікацій до нього (у формі єдиних документів), дійсності цього договору підтверджується саме договором, який підписаний з боку ТОВ "НТД-Україна" директором Пасічником Ю.П., а з боку позивача - директором Соболь Д.А., а їх підписи скріплені печатками. Звертає увагу суду на те, що у Сторін Договору не виникало сумнівів щодо дійсності або факту укладення Договору та специфікацій до нього, а правовідносини між відповідачем-1 і позивачем виникли саме на підставі Договору №221 від 07.04.2015 року. Зазначене вище підтверджується наданими до суду документами, які містять посилання саме на Договір №221 від 07.04.2015 року, а не на будь-який інший документ.

Крім того, на думку представника відповідача-1, позивач в цій справі змінив і предмет позову і підставу позову, що є суттєвим порушенням норми процесуального права (частина 3 статті 46 ГПК України)

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 ТОВ Джуссо просить суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ "НТД-Україна" у повному обсязі та Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 - залишити без змін, мотивуючи це тим, що ТОВ Джуссо виступило гарантом перед ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" по забезпеченню сировиною потужної лінії з розливу (виробництва) соку. Умови договору до кінця 2015 року ТОВ "НТД-Україна" виконало, було поставлено концентрат апельсинового соку у заявленій кількості, тому забезпечення сировиною з інших джерел лінії ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" не відбулась. Тобто до ТОВ Джуссо з боку "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" не було пред`явлено вимоги щодо поставки сировини від іншого постачальника. Таке забезпечення мало виконувати ТОВ Джуссо як гарант у випадку відмови постачання сировини з боку основного постачальника ТОВ "НТД-Україна".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" просить суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ "НТД-Україна" у повному обсязі та Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 - залишити без змін, мотивуючи це тим, що з огляду на те, що договір є укладеним, якщо сторони домовилися в належній формі, досягли згоди з усіх істотних умов договору. Заявляє, що ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" не може надати суду оригінал договору №221 від 07.04.2015 у зв`язку із його відсутністю (не досягнення сторонами згоди та відмови у його підписі в редакції на російській мові та у формі не єдиного документу), повноважними представниками ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" такий договір ніколи не був підписаний. За певний час з боку ТОВ "НТД-Україна" жодного разу не було ініційовано поновлення втраченого оригіналу договору та не було заявлено про його втрату. Також не надано жодного документу, який би свідчив про бажання відновити договір з боку Відвовідача1, у спірній редакції. ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" не заперечує проти спрощених договірних відносин між "НТД-Україна" та ТОВ "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС", згідно до яких постачальник поставляв сировину (концентрований сік), а покупець здійснював оплату, але виключно по наданих рахунках з боку постачальника, про що свідчить посилання покупця у банківській виписці (згідно до наданого рахунку 37 (або73), а не на договір).

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

14.04.2015 та 05.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "НТД - Україна" (Відповідач-1, Постачальник) здійснено поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" (Позивач, Покупець) концентрованого апельсинового соку загальною вартістю 1 597 950,00грн.

Факт поставки підтверджують двосторонні Видаткові накладні: №334 від 14.04.2015 та №576 від 05.06.2015.

У зазначених Видаткових накладних підставою поставки вказано Договір №221 від 07.04.2015.

Отже, 07.04.2015 Сторонами досягнуто домовленості щодо здійснення Відповідачем-1 поставки сировини, необхідної Позивачу для здійснення виробничої діяльності.

Проте, між Сторонами виник спір щодо форми такої домовленості:

- Позивач стверджує про відсутність факту укладення Договору у формі єдиного документу (копію якого надано Відповідачем-1), що було зумовлено недосягненням згоди стосовно усіх істотних умов правочину;

- Відповідач-1 стверджує про наявність факту укладення Договору у формі єдиного документу, копію якого після відновлення надано суду (у зв`язку з втратою оригіналу).

Оригінал Договору №221 від 07.04.2015 (у формі єдиного документу) - відсутній, за твердженням відповідача-1 - втрачений.

При цьому, Сторони стверджують:

-Позивач - про відсутність самого факту укладення Договору (у формі єдиного документу);

-Відповідач-1 - про наявність факту укладення Договору у формі єдиного документу (копію якого надано суду) та про втрату оригіналу такого Договору (про що зазначено у Поясненнях директора Товариства "НТД-Україна" від 21.07.2017).

Проте, важливим є факт відсутності у Товариства "НТД-Україна" копії Договору №221 від 07.04.2015, виконаної саме з оригіналу такого Договору, так як Відповідачем-1 надано копію, виконану з незасвідченої копії Договору, та здійснено (21.11.2018) запис: "Згідно з оригіналом" (при відсутності оригіналу).

Крім того, на наданій відповідачем -1 копії Договору № 221 від 07 квітня 2015 року внизу на кожному аркуші копії зазначено друкованим зменшеним шрифтом - Договор № 221 от 02.09.2015 г. .

Згідно ч.ч.5,6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з нормою ч.6 ст. 91 ГПК України, факт неподання Відповідачем-1 оригіналу Договору №221 від 07.04.2015 (копію якого надано із Відзивом), при запереченні Позивачем самого факту укладення такого Договору, зумовлює наявність підстав для того, щоб суд не брав до уваги сумнівну копію Договору, виконану із незасвідченої копії (а не з оригіналу).

Відповідач - 1 зазначає про втрату оригіналу Договору №221 від 07.04.2015, однак важливим є факт відсутності допустимих та достовірних доказів втрати Відповідачем-1 оригіналу Договору: відсутній Акт (чи інший документ) щодо дослідження та встановлення дійсних обставин стосовно втрати Договору.

Тому саме лише зазначення директором Відповідача-1 у письмових Поясненнях про втрату оригіналу Договору, при відсутності допустимих та достовірних доказів вказаної обставини, не підтверджує факту втрати Товариством "НТД-Україна" Договору №221 від 07.04.2015 (оригіналу). Крім того, пояснення директора Пасічника Ю.П. від 21.07.2017 року, які були надані ним у справі № 907/331/17, не можуть братися до уваги судом у даній справі, оскільки суд досліджує всі докази безпосередньо.

Слід також зазначити, що копія Договору №221 від 07.04.2015 виконана Відповідачем-1 не з єдиного тексту: три перші сторінки і остання сторінка (на якій наявні копії підписів та відбитків печаток) - різні, що не заперечуються обома сторонами. З цього приводу представник відповідача - 1 зазначає, що копія договору відновлювалася .

Висновок експерта №2971/2972 від 28.09.2018 у проведеній (за Ухвалою суду) судово-технічній експертизі друкарських форм та реквізитів світлокопії Договору №221 від 07.04.2015 не містить чітких відповідей на поставлені судом запитання. Тому, Висновок експерта не є доказом обставин, що входять у предмет доказування у даній справі.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт укладення Відповідачем-1 та Позивачем Договору №221 від 07.04.2015 у формі єдиного документу - не доведено (належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами).

Твердження Відповідача-1, що факт укладення Договору №221 (копію якого надано суду) підтверджують Специфікації до Договору, Видаткові накладні, Рахунки на оплату та судові рішення у справі №907/331/17 - безпідставне, так як:

1) Відсутні також оригінали Специфікацій №1 від 07.04.2015 та №2 від 29.05.2015, а їх копії виконано Відповідачем-1 (21.11.2018) із незасвідчених копій. Згідно з ч.6 ст.91 ГПК України, копії Специфікацій не беруться судом до уваги (так як наявність оригіналів заперечено Позивачем).

2) Видаткові накладні №334 від 14.04.2015 та №576 від 05.06.2015, а також - Рахунки Відповідача-1 на оплату №37 від 14.04.2015 та №73 від 05.06.2015 містять лише запис: "Договір №221 від 07.04.2015", проте, - у них відсутнє підтвердження, що такий Договір укладено Сторонами саме у формі єдиного документу, що є безпосереднім предметом доказування у даній справі.

3) З Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2017 та Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №907/331/17 не вбачається встановлення судами обставин щодо наявності оригіналу Договору №221 від 07.04.2015.

У справі №907/331/17 товариство з обмеженою відповідальністю "НТД - Україна", Львівська область, м. Борислав звернулося з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс", Закарпатська область, м.Берегово про стягнення суми 378555,50 грн., підстава позову - неналежне виконання відповідачем взятих на себе згідно з договором №221 від 07.04.2015р. зобов"язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товар. Судами у справі було встановлено, що відповідно до видаткових накладних №334 від 14.04.2015 та №576 від 05.06.2015 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1597950,00 грн.

Тому, враховуючи факт досягнення зазначеними Сторонами домовленості щодо поставки сировини 14.04.2015 та 05.06.2015 (за Видатковими накладними №334 та №576), наявний факт укладення ними Договору №221 від 07.04.2015 у спрощений спосіб, передбачений нормою ч.1 ст.181 ГК України (а не у формі єдиного документу).

Відтак судами не заперечується сам факт укладення договору поставки між сторонами, існування правовідносини з приводу поставки товару між сторонами, про що свідчать відповідні господарські операції з поставки товару, оплати товару, однак матеріалами справи не підтверджено укладення та погодження між сторонами договору саме в формі єдиного уніфікованого документу.

Відповідно, оплата Позивачем вартості сировини (поставленої Відповідачем-1 за Видатковими накладними), що здійснювалась на підставі Рахунків, була виконанням Покупцем грошових зобов`язань за Договором, укладеним у спрощений спосіб.

При цьому, важливо, що Відповідач-2 є неналежним відповідачем у справі, так як не є стороною спірного Договору і не встановлював забезпечення виконання правочину, укладеного у формі єдиного документу.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність обставин для часткового задоволення позову, а саме: визнання Договору №221 від 07.04.2015 неукладеним у формі єдиного документу стосовно відповідача - 1.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги видаткові накладні як докази у даній справі, однак це не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції надав оцінку таким накладним та врахував їх, дійшовши висновку про існування договору, укладеному у спрощений спосіб.

Апелянт наводить постанову Верховного Суду у справі № 926/3397/17 як таку, яка підлягає врахуванню судами у даній справі. Однак, з аналізу рішення Суду у вказаній справі вбачається, що предметом позову у справі № 926/3397/17 було стягнення боргу та дослідження наявності всіх істотних умов договору, що відповідно, є відмінним від предмету дослідження у даній справі. З постанови Верховного Суду у справі №922/189/18 також не вбачається того, що Судом досліджувалося питання наявності факту укладення договору в єдиному документі.

Скаржником також зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального характеру, однак не наведено таких порушень процесуального характеру, які є безумовними підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Також, апелянт звертає уваги на те, що позивачем було змінено предмет та підставу позову у заяві про уточнення позовних вимог, однак апеляційний суд не погоджується з таким твердженням апелянта, оскільки у позовній заяві позивач також покликався на ті підстави позову та норми права, які стосуються укладення договору, форм домовленостей тощо, на те що господарсько - договірні відносини здійснювалися виключно на підставі усних домовленостей та заявок, видаткових накладних.

Згідно ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Апеляційний суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав за даних обставин є ефективним та відновить порушене право позивача, а також відповідає характеру порушеного права та підставі позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу є підставними, обґрунтованими, та такими, які відповідають матеріалам справи у даній справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 у справі №907/804/17 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1,2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України ). Відтак, згідно ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна", м. Борислав, Львівська область б/н та б/д - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2019 у справі №907/804/17 - залишити без змін.

3.Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 28.05.2019р.