Постанова

від 28.05.2019 по справі 910/17315/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа№ 910/17315/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Україна ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019

у справі №910/17315/18 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"

до Українсько-німецького спільного підприємства у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс

Україна ЛТД"

про стягнення 8 591,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна акціонерна холдингова компанія "Артем" (далі за текстом - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Україна ЛТД" (далі за текстом - відповідач) заборгованості за договором №389/13-ЕН від 01.12.2013 про надання комунальних послуг у розмірі 8 591,38 грн. (з них: 6 716,74 грн. - основний борг, 1 483,24 грн. - інфляційні втрати, 391,40 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем з оплати вартості наданих послуг за травень 2014 року, з листопада 2016 року до березня 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про відсутність у нього заборгованості перед позивачем та надання позивачем документів на підтвердження своїх вимог, які оформлені ним в односторонньому порядку (акти та рахунки). Окрім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі №910/17315/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 6 716,74 грн., 3% річних в сумі 115,38 грн., інфляційні витрати в розмірі 292,01 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 461,05 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач надав, а відповідач прийняв без заперечень і зауважень послуги за договором №389/13-ЕН від 01.12.2013, але не сплатив їх вартість у порядку і строки, визначені в договорі, у зв`язку з чим заявлена позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу є обґрунтованою.

Відносно решти вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначив про невірно визначений позивачем період прострочення і здійснив власний розрахунок названих вимог, встановивши, що сума інфляційних втрат та 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, є меншою, ніж просив у позовній заяві позивач, а тому в цій частині позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі №910/17315/18 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема щодо надання послуг за договором, наявності боргу відповідача та пропуску позивачем строку позовної давності), а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення в частині задоволення позову.

Позивач у відзиві заперечував проти апеляційної скарги з підстав ідентичних тим, які наводилися ним місцевому господарському суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі №910/17315/18 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

01.12.2013 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №389/13-ЕН про надання комунальних послуг (далі за текстом - Договір), на основі Договору оренди чи лізингу та опитувального листа (додаток 1), заповненого споживачем.

За умовами Договору (п.1.1) виконавець зобов`язується поставити споживачу: теплову енергію у орендовану чи взяте у лізинг приміщення, а споживач - отримати послуги та сплатити їх відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Порядок здійснення розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 Договору, згідно з яким розрахунковим періодом вважається календарний місяць. Перший розрахунковий період починається з дати підписання Договору. Вартість послуг першого розрахункового періоду встановлена згідно тарифів міських енергопостачальних організацій орієнтовно на 01.11.2013 складає - теплоенергія (тариф - 800,61 грн/Гкал - без ПДВ) - 288,22 грн. За кожен місяць виконавець розраховує обсяг та вартість комунальних платежів. Акти та платіжні вимоги (рахунки) разом з супровідним листом виконавець надсилає споживачу до 8 числа розрахункового місяця, який впродовж 7 робочих днів, повинен належним чином оформити Акти (підписати уповноваженою особою, поставити печатку), та повернути один оформлений примірник акту виконавцю. У разі відсутності (впродовж 7 днів з дня отримання) мотивованих письмових заперечень по рахунку споживання комунальних послуг, і акту надання додаткових послуг документи вважаються прийнятими споживачем, а послуги надані в повному обсязі та належним чином .

Спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості наданих послуг за наступні періоди: травень 2014 року, з листопада 2016 року до березня 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року.

Норми ст. ст. 901, 903 ЦК України визначають, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підтвердження надання відповідачу послуг за Договором позивач надав суду рахунки на оплату, акти на послуги по споживанню енергоресурсів та користування послугами зв`язку та акти узгодження вартості комунальних послуг, спожитих орендарем за травень 2014 року, листопад 2016 року - березень 2017 року, листопад 2017 року - квітень 2018 року на загальну суму 6 716,74 грн.

Відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі зазначав про те, що надані позивачем Акти відповідачем не підписані, а тому послуги не можуть вважатися наданими.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу рахунків та Актів за спірний період з доказами їх отримання.

За умовами п.3.4 Договору відповідач, як споживач за Договором, протягом 7 робочих днів після отримання актів та рахунків від позивача повинен повернути підписаний Акт або направити мотивовані письмові заперечення по виставленому йому рахунку споживання послуг. У разі не надходження від відповідача вказаних документів, послуги вважаються прийнятими споживачем, а послуги надані в повному обсязі та належним чином.

Доказів на підтвердження внесення сторонами змін до вказаного пункту Договору та визначення іншого порядку прийняття і погодження наданих послуг або доказів ненадання позивачем послуг, передбачених Договором, матеріали справи не містять.

В порядку та строки, передбачені п.3.4 Договору відповідач не направив відповідачу своїх заперечень щодо наданих послуг, у зв`язку з чим послуги у спірному періоді на загальну суму 6 716,74 грн. вважаються наданими позивачем, як виконавцем, та прийнятими відповідачем, як споживачем цих послуг.

Відповідно до п.2.4.1 Договору споживач зобов`язаний протягом 5 днів сплатити за платіжними вимогами (рахунками) за використані комунальні послуги з дати їх отримання.

Однак отримавши рахунки від позивача, відповідач не сплатив їх, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 6 716,74 грн.

Задовольняючи вимоги позивача в цій частині, поза увагою місцевого господарського суду залишилася заява відповідача про застосування строку позовної давності, викладена у відзиві на позов.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Норми ст. 267 ЦК визначають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалося вище, позивачем заявлено до стягнення основний борг, який виник за наступні періоди: травень 2014 року, листопад 2016 року - березень 2017 року, листопад 2017 року - квітень 2018 року. Позовну заяву подано до Господарського суду міста Києва 22.12.2018.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок за травень 2014 року отримано відповідачем 18.04.2014, у зв`язку з чим, з урахуванням п.2.4.1 Договору, прострочення відповідача і порушення права позивача на отримання вартості наданих у вказаному періоді послуг розпочалося з 24.04.2014.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за надані у травні 2014 року послуги заявлена поза межами встановленого трирічного строку позовної давності, про застосування якої подано заяву відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог.

Решта позовних вимог заявлено в межах строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу, а саме за період листопад 2016 року - березень 2017 року, листопад 2017 року - квітень 2018 року на загальну суму 6 670,61 грн.

Згідно з нормами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню 1 483,24 грн. інфляційних втрат та 391,40 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.12.2016 по 30.11.2018.

Частково задовольняючи вказані позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що позивачем здійснено нарахування на загальну суму боргу, тоді як станом на 22.12.2016 (початок періоду нарахування 3% річних і інфляційних втрат) заборгованість не складала 6 716,74 грн., оскільки позивач продовжував виставляти рахунки до квітня 2018 року.

За висновком колегії суддів, в даному випадку нарахування інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватися окремо по кожному місяцю, за яким прострочено сплату наданих послуг, а період прострочення - визначатися з урахуванням дати отримання відповідачем рахунків та Актів позивача в межах визначеного позивачем періоду нарахування, оскільки строк для оплати спливає через 5 днів після отримання вищезгаданих документів.

За розрахунком колегії суддів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 764,11 грн. інфляційних втрат та 225,28 грн. 3% річних. В іншій частині вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За результатами перегляду справи доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, що свідчить про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим на підставі ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Витрати за подання позову та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Україна ЛТД" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі №910/17315/18 про задоволення позовної вимоги щодо стягнення боргу за травень 2014 року у сумі 46,13 грн. скасувати.

3.Прийняти рішення про відмову в позові в цій частині у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі №910/17315/18 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Україна ЛТД" (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, буд.35А, код ЄДРПОУ 14353110) на користь Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код ЄДРПОУ14307699) заборгованість в розмірі 6 670 (шість тисяч шістсот сімдесят) 61 коп., 3% річних в розмірі 225 (двісті двадцять п`ять) грн. 28 коп., інфляційні втрати у сумі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 11 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Україна ЛТД" (04086, м.Київ, вул.О.Теліги, буд.35А, код ЄДРПОУ 14353110) на користь Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код ЄДРПОУ14307699) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) грн. 98 коп.

5. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код ЄДРПОУ14307699) на користь Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Україна ЛТД" (04086, м. Київ, вул.О.Теліги, буд.35А, код ЄДРПОУ 14353110) 237 (двісті тридцять сім) грн. 70 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук