Рішення

від 23.05.2019 по справі 922/290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/290/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Пак Україна", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат", с. Комунар про стягнення 1246049,75 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Риндін Д ОСОБА_1 .

відповідача - Дородних С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-Пак Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати продукції, що виникла за договором поставки №У0063.27 від 03.10.2017 в сумі 554241,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем вказаного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 251144,41 грн., інфляційні у сумі 55777,29 грн., 3% річних у сумі 23383,00 грн., плату за користування чужими грошовими коштами (товарним кредитом) у сумі 271103,21 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90400,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 18690,75 грн. Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 526, 530, 551, 610, 612, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 04.02.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2019 о 10:40.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

23.05.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 454241,84 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору; в частині стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що ним заборгованість у розмірі 100000,00 грн. сплачена ще до подачі позову до суду, а решта боргу у розмірі 454241,84 грн. сплачена 14.02.2019. До клопотання відповідачем додані платіжні доручення №№ 79 від 25.01.2019 на суму 50000,00 грн., 9680 від 29.01.2019 на суму 50000,00 грн. та 9941 від 14.02.2019 на суму 454241,84 грн.

23.05.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, виходячи з принципів співмірності, критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про оплату гонорару, а також документальне підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

23.05.2019 до суду від відповідача надійшла заява в якій він просить суд застосувати до вимог щодо стягнення пені позовну давність в один рік.

У судовому засіданні 23.05.2019 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити (крім вимог про стягнення заборгованості сплаченої відповідачем); проти застосування позовної давності заперечував та просив суд стягнути з відповідача усі штрафні санкції; вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу поклав на розсуд суду.

Присутній у судовому засіданні 23.05.2019 представник відповідача просив суд задовольнити клопотання про закриття провадження у справі; в іншій частині просив суд відмовити в задоволенні позову.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

03.10.2017 між ТОВ "Полі-Пак" (постачальник) та ПрАТ "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (покупець) був укладений договір поставки №У0063.27, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов`язався передати у власність покупця (відповідач) пакувальні матеріали, надалі - продукція, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість, асортимент, ціна продукції, строк та порядок поставки по кожній окремій поставці, порядок оплати, визначаються сторонами в специфікації, яка з моменту підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, покупець направляє постачальнику заявку на поставку продукції (форма заявки - додаток № 2 (надалі - заявка) із зазначенням назви, кількості, асортименту, характеристик продукції і необхідності нанесення на неї індивідуального маркування, що завіряється підписом уповноваженої особи та печаткою покупця. Заявка може направлятись покупцем шляхом: факсимільного зв`язку, електронною поштою (e-mail) у відповідності з реквізитами постачальника та покупця, що вказані в цьому договорі; поштовим зв`язком (в тому числі експрес-поштою) у відповідності до реквізитів, що вказані в цьому договорі; особистого вручення документу уповноваженому представнику постачальника.

Відповідно до п. 2.2 договору, після отримання постачальником заявки від покупця, сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів в письмовій формі оформляється специфікація до цього договору, в якій сторони погоджують найменування, кількість, асортимент, ціну (вартість), термін поставки, порядок поставки та порядок оплати замовленої продукції.

Відповідно до п. 2.7 договору, всі заявки, специфікації, що є невід`ємними частинами цього договору, можуть бути укладені сторонами шляхом підписання та направлення на електронну адресу іншої сторони засобами електронного зв`язку і мають законну силу до надання сторонами оригіналів документів.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами були підписані наступні специфікації: №У0063.27-01 від 25.10.2017 на суму 20875,51 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-02 від 26.10.2017 на суму 155532,24 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-03 від 26.10.2017 на суму 110682,71 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-04 від 26.10.2017 на суму 114804,02 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-05 від 26.10.2017 на суму 97349,07 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-06 від 12.01.2018 на суму 218805,28 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-07 від 12.01.2018 на суму 165141,89 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-08 від 08.02.2018 на суму 316304,37 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-09 від 28.02.2018 на суму 111904,20 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-10 від 13.03.2018 на суму 157504,80 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів; №У0063.27-11 від 27.09.2018 на суму 4055,03 грн., в якій узгоджено відстрочення платежу на 60 календарних днів.

Відповідно до вищезазначених специфікацій, позивачем на виконання умов договору на адресу відповідача у повному обсязі було поставлено продукцію на загальну суму 1893476,83 грн., що підтверджується видатковими накладними та експрес накладними логістичної компанії "Нова Пошта", копії яких долучені до матеріалів справи .

Відповідно до п. 7.8 договору, при виявленні протягом встановленого терміну придатності продукції прихованих недоліків (недоліки, які не могли бути виявленні при звичайній для даного виду продукції перевірки і виявлені лише в процесі використання та зберігання) покупець повідомляє постачальника в порядку та в терміни, передбачені п. 7.7 цього договору.

Так, відповідачем при використанні продукції, що була поставлена на його адресу за видатковою накладною №ПП000000050 від 21.02.2018 були виявлені приховані недоліки продукції, про що відповідачем на адресу позивача було надіслано лист-претензію б/н від 10.07.2018 на загальну кількість продукції 92256,0 м.

Відповідно до п. 7.11 договору, у разі виявлення неякісної продукції, покупець призупиняє використання продукції із партії, при цьому продовжує використовувати продукцію з інших партій. При визнанні неякісної продукції постачальник зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання підтверджуючих документів: при наявності аналогічної продукції на складі постачальника здійснити заміну на продукцію належної якості; при відсутності аналогічної продукції у постачальника - виготовити продукцію належної якості і здійснити заміну неякісної продукції в терміни, погоджені сторонами; усунути недоліки продукції своїми силами та за свій рахунок, чи пропорційно зменшити ціну неякісної продукції. Витрати по поверненню неякісної продукції та доставка продукції, що відповідає умовам цього договору, здійснюються за рахунок постачальника.

За результатами розгляду листа-претензії відповідача, позивачем, було задоволено претензію на частину продукції, у кількості 83995,0 м. та, що була поставлена відповідачу, відповідно до видаткової накладної (повернення) №ПП000000050 від 21.02.2018 на суму 196545,13 грн. за рахунок позивача, відповідачем було повернуто продукцію позивачу у розмірі 83995,0 м., на суму 178945,63 грн. Грошові кошти за повернуту продукцію відповідачем сплачені не були, а відтак і фактичне повернення їх не здійснювалось. Тобто, приймаючи до уваги, повернуту продукцію, позивачем на адресу відповідача поставлено продукції, на загальну суму 1714531,20 грн.

Інші партії продукції прийняті відповідачем і претензій щодо кількості та/або якості продукції відповідачем позивачу не пред`явлено.

Відповідно до п. 6.1 договору, в разі, якщо інший порядок оплати продукції не передбачений специфікацією, оплата за поставлену продукцію здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100% передоплати від суми специфікації на підставі рахунку.

Проте, відповідач повністю отриману продукцію не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 554241,84 грн. Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2017 - 18.12.2018, що підписаний між сторонами.

20.12.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості за вих.номером 101, в якій позивач вимагав від відповідача погашення заборгованості на протязі 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Проте, заборгованість відповідачем погашена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, частина боргу у розмірі 100000,00 грн. була сплачена відповідачем платіжними дорученнями №79 від 25.01.2019 та №9680 від 29.01.2019, тобто до подачі позову до суду.

Решта заборгованості у розмірі 454241,84 грн. була сплачена відповідачем платіжним дорученням №9941 від 14.02.2019, тобто після подачі позову до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 454241,84 грн. сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з цим позовом, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 454241,84 грн., відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 100000,00 грн. суд відмовляє, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем до подання позову до суду (позов відправлений до суду засобами поштового зв`язку 30.01.2019, про що свідчить відмітка ПАТ "Укрпошта" на поштовому конверті), тобто предмет спору щодо стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. був відсутній на момент відкриття провадження у справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 251144,41 грн. пені, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

Відповідно до п. 9.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати продукції, постачальник має право вимагати від покупця сплату неустойки в розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення оплати, але не більше суми вартості неоплаченої продукції.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, наведеному у позовній заяві, вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 251-255 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 623,95 грн., нарахованої позивачем за період з 26.12.2017 по 01.02.2018 за видатковою накладною №ПП000000240 від 25.10.2017 у зв`язку зі спливом позовної давності.

Решта позовних вимог про стягнення пені у розмірі 250520,46 грн. підлягає задоволенню як обчислена позивачем вірно та з урахуванням вимог ст.ст. 231, 232 ГК України.

Щодо вимог позивача про стягнення відповідача 55777,29,29 грн. інфляційних та 23383,00 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 23383,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних за видатковою накладною №ПП000000240 від 25.10.2017 здійснено позивачем без урахування наведених норм законодавства, а тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 55565,41 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення 211,88 грн. інфляційних суд відмовляє.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 271103,21 грн. плати за користування грошовими коштами (товарним кредитом) суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд зазначає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.

Відповідно до п. 6.3 договору, покупець має право здійснити оплату за продукцію по закінченню терміну, передбаченого цим договором та специфікацією на продукцію, сплативши також постачальнику плату за користування товарним кредитом. Плата за користування товарним кредитом становить 35% річних щомісячно, від суми, що дорівнює вартості поставленої покупцю продукції і сплачується покупцем щомісячно до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за кожним календарним (розрахунковим) місяцем.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Перевіривши правильність нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 271103,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90400,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які стосуються вказаних витрат, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи міститься договір №03/12/18 від 03.12.2018 про надання правової допомоги (послуг адвоката), укладений між адвокатом Риндіним Д.І. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЛГ№000175, видане Радою адвокатів Луганської області 28.09.2018) та ТОВ "Полі-Пак Україна", відповідно до умов якого, зокрема, за дорученням клієнта, адвокат представляє інтереси клієнта під час підготовки та судового розгляду справи у господарському суді Харківської області стосовно стягнення заборгованості з ПрАТ «Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат» .

У розділі 2 договору сторони обумовили обов`язки адвоката та порядок виконання і вартість робіт.

Згідно розділу 5 договору, за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт (наданих послуг), що є невід`ємним додатком до даного договору. За даним договором сторони узгодили приблизний розмір гонорару адвоката - 82000,00 грн., а також вартість проїзду - 5400,00 грн. та 3000,00 грн. добових витрат адвоката. Загальна вартість гонорару адвоката та очікуваних витрат складає 90400,00 грн. Акт виконаних робіт підписується сторонами не пізніше 3-х банківських днів, з моменту надання послуг адвокатом, передбачених п. 2.1 даного договору. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката або внесенню готівкою в касу адвоката, впродовж не більше 2-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг). У разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, клієнт оплачує адвокату витрати адвоката, необхідні для виконання його обов`язків за цим договором, понесені в інтересах клієнта (обов`язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додатково угод.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем суду не надано доказів на підтвердження факту виконання робіт та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90400,00 грн. (акт виконаних робіт, докази направлення такого акту позивачу (клієнту за договором), копії платіжних документів), тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правничу допомогу у розмірі 90400,00 грн.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610 - 612, 626-629, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 5, код ЄДРПОУ 22722461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Пак Україна" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11, оф. 504, код ЄДРПОУ 41267526) - 250520,46 грн. пені, 55565,41 грн. інфляційних, 23383,00 грн. 3% річних, 271103,21 грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 15822,21 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 454241,84 грн.

В решті позову - відмовити.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 90400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-Пак Україна" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11, оф. 504, код ЄДРПОУ 41267526).

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 5, код ЄДРПОУ 22722461).

Повне рішення підписане 30 травня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова