Рішення

від 28.05.2019 по справі 140/680/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/680/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковальчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови листом від 07.08.2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, як учаснику бойових дій, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій, та стягнення з відповідача на його користь коштів в сумі 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 13.04.2017 року №3-1034/15-17-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області для ведення особистого селянського господарства. Вказує на те, що проект землеустрою було розроблено 26.07.2017 року Камінь-Каширським районним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , на який отримано позитивний експертний висновок.

В подальшому, 25.09.2017 року, земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, про що зроблено витяг з останнього. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 . Після цього позивач звернувся до ГУ Держегеокадастру у Волинській області з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою. Однак листом від 07.08.2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 ГУ Держегеокадастр у Волинській області відмовив у затвердженні проекту землеустрою мотивуючи тим, що у розробника проекту землеустрою протерміноване свідоцтво про повірку вимірювальних засобів, хоча свідоцтво у розробника дійсне до 10.11.2018 року, а проект розроблявся в 2017 році.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив в затвердженні проекту землеустрою, оскільки підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому, орган, який передає земельні ділянки у користування може відмовити у затвердженні проекту землеустрою виключно у випадку відсутності позитивного висновку обов`язкової державної експертизи, якщо такий проект підлягає експертизі землевпорядної організації.

Крім того, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача отримав моральну шкоду у вигляді моральних страждань, які поглиблюються його статусом учасника бойових дій, який брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Порушене його право безпосередньо пов`язане із таким статусом та є компенсацією за виконання обов`язку перед державою по захисту територіальної цілісності України у збройному конфлікті з Російською Федерацією. Крім того, порушене його право закріплене на законодавчому рівні та є безумовним, а протиправна поведінка відповідача носить тривалий характер. А тому вважає, що в даному випадку факт заподіяння моральної шкоди є очевидним, яку оцінює в сумі 10000,00 грн.

На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.

12.04.2019 року за вх. №5984/19 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав (а.с.30-36).

Вказує на те, що ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою від 24.10.2017 року про затвердження вищезазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Головним управлінням надано відповідь від 10.11.2017 року №6951/0-4125/0/6-17, в якій зазначено, що даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не в повній мірі відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» . Зокрема, у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня пояснювальна записка, кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , а також виявлено порушення ст. 68 Закону України «Про землеустрій» щодо складання документації із землеустрою несертифікованим інженером-землевпорядником.

З метою дооформления проекту землеустрою рекомендовано позивачу повернути проект розробнику документації на доопрацювання, після чого повторно подати до ГУ Держгеокадастру у Волинській області на затвердження.

24.07.2018 року гр. ОСОБА_2 повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із листом, який зареєстрований 25.07.2018 року за №Г-2235/0/94-18, щодо розгляду і затвердження вищезазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Головним управлінням надано відповідь від 07.08.2018 року №Г-2235/0- 1414/0/95-18, в якій вказано, що даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, відповідно до ст. 20 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного картографо-геодезичного фонду України з додержанням вимог цього Закону та Положення про цей фонд. Підтвердженням легітимності одержання координат державної геодезичної мережі є копія Виписки координат та висот пунктів ДГМ із банку геодезичних даних із зазначеним терміном дії, номеру рахунку, замовника (розробника документації) системи координат та висот. Зазначені виписки надають науково-дослідні інститути геодезії і картографії (адміністратор банку геодезичних даних згідно наказу Держземагентства України №3 від 10.01.2014). Крім того, під час перевірки даного проекту землеустрою встановлено, що свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки протерміновано (дійсне до 10.03.2018).

Виходячи з вищевикладеного відповідача зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а тому правомірно не затверджений ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Також відповідач звертає увагу на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, та приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. А тому позовна вимога про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняти відповідне рішення про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,80 га не підлягає до задоволення.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не обґрунтовано в позовній заяві в чому полягає отримання ним моральної шкоди, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, та не визначено, якими доказами це підтверджується. За таких обставин, на думку відповідача, позивачем не надано доказів заподіяння Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення.

24.04.2019 року за вх. №6873/19 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (а.с.53-55), в якій ОСОБА_2 звертає увагу на те, що рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області, однак відповідач протиправно направив йому відповідь у формі листа. Вважає, що належним способом захисту порушеного його права є саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із прийняттям відповідного владного рішення, оскільки ним виконано вимоги Земельного кодексу України, зокрема, надано розроблений проект землеустрою та здійснено обов`язкову державну експертизу землевпорядної документації, а також отримано позитивний висновок такої експертизи. У зв`язку з цим просить визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою згідно з листом від 07.08.2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18, а не шляхом прийняття наказу.

Крім того, 06.05.2019 року за вх. №7412/19 до суду надійшла заяв позивача про виправлення описки у позовній заяві, в якій зазначає, що помилково вказав розташування вищенаведеної земельної ділянки на території Камінь-Каширської міської ради, однак земельна ділянка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області (а.с.56-57).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року розгляд справи призначено у судове засідання з повідомленням сторін на 14:00 28 травня 2019 року (а.с.58).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій під час здійснення антитерористичної операції, що підтверджується посвідченням серії УБД № НОМЕР_2 (а.с.10).

Наказом Головного управління Держегеокадастру у Волинській області від 13.04.2017 року №3-1034/15-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованого розміру 2,00 га, розташованої на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства (а.с.16). Пунктами 2, 3 цього наказу передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства; керівнику відділу Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

На виконання даного наказу 26 липня 2017 року Камінь-Каширським районним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.

Зазначений проект землеустрою було погоджено відділом у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області, про що складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.08.2017 року (а.с.17).

В подальшому відділ у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області 25.09.2017 року зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 , що знаходиться за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2018 року №НВ-07042117232018 (а.с.11-14).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою від 24.10.2017 року, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,8 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області із земель державної власності (а.с.37).

У відповідь на дану заяву ГУ Держгеокадастру у Волинській області надіслало позивачу лист від 10.11.2017 року вих. №6951/0-4125/0/6-17 (а.с.38), в якому повідомило позивача про те, що даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не в повній мірі відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» , зокрема: у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня пояснювальна записка; кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , а також виявлено порушення ст. 68 Закону України «Про землеустрій» щодо складання документації із землеустрою несертифікованим інженером-землевпорядником.

З метою дооформления проекту землеустрою відповідач рекомендував позивачу повернути проект розробнику документації на доопрацювання, після чого повторно подати до ГУ Держгеокадастру у Волинській області на затвердження.

24.07.2018 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, додавши до якої завірену належним чином копію документацію із землеустрою та Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.39).

У відповідь на цю заяву ГУ Держгеокадастру у Волинській області надіслало позивачу лист від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 (а.с.45), в якому повідомило позивача про те, що згідно ст. 20 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного картографо-геодезичного фонду України з додержанням вимог цього Закону та Положення про цей фонд. Підтвердженням легітимності одержання координат державної геодезичної мережі є копія Виписки координат та висот пунктів ДГМ із банку геодезичних даних із зазначеним терміном дії, номеру рахунку, замовника (розробника документації) системи координат та висот. Зазначені виписки надають науково-дослідні інститути геодезії і картографії (адміністратор банку геодезичних даних згідно наказу Держземагентства України №3 від 10.01.2014). Крім того, під час перевірки даного проекту землеустрою встановлено, що свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки протерміновано (дійсне до 10.03.2018).

Не погодившись із цим листом, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із частиною сьомою статті 188 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частиною першою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною восьмою статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постановах від 05.03.2019 року №818/1817/17, від 06.03.2019 року у справах №1640/2592/18, №1640/2594/18.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як зазначалося вище, проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області погоджено відділом у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області, про що складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.08.2017 року (а.с.17). Відповідно до пункту 7 цього висновку слідує про відсутність необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

В подальшому відділ у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області 25.09.2017 року зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 , що знаходиться за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2018 року №НВ-07042117232018 (а.с.11-14).

Листами від 10.11.2017 року вих. №6951/0-4125/0/6-17 (а.с.38) та від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 (а.с.45) відповідач фактично відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповіді у формі листів.

Із матеріалів справи слідує, що звертаючись 24 липня 2018 року до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 додав погоджений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наслідками розгляду поданої заяви Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 повідомило позивача про наявність недоліків проекту землеустрою, а саме про те, що підтвердженням легітимності одержання координат державної геодезичної мережі є копія Виписки координат та висот пунктів ДГМ із банку геодезичних даних із зазначеним терміном дії, номеру рахунку, замовника (розробника документації) системи координат та висот; зазначені виписки надають науково-дослідні інститути геодезії і картографії (адміністратор банку геодезичних даних згідно наказу Держземагентства України №3 від 10.01.2014); а також свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки протерміновано (дійсне до 10.03.2018).

Однак, суд звертає увагу на те, що таких підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою ЗК України не передбачено.

Як зазначалось вище, відповідно до норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 не вбачається, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України. При цьому, позивач надав відповідачу висновок про погодження проекту землеустрою, де вказано про відсутність необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації; а також про відсутність зауважень та пропозицій до проекту землеустрою. Суд вказує на те, що саме на етапі погодження проекту землеустрою здійснюється перевірка територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а не на етапі його затвердження.

Відтак, на думку суду, позивач, надавши відповідачу погоджений проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виконав всі необхідні умови для прийняття відповідачем відповідного позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, а тому дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_2 листом від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 у затвердженні проекту землеустрою є протиправними.

Крім того, слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки відповідачем протиправно не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки позивач для цього виконав всі умови, визначені законом.

Враховуючи вищевикладене, суду вважає за необхідне зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З вищенаведеного слідує, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу спричинення йому моральної шкоди, не зазначено та не доведено причинного зв`язку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача у вигляді моральної шкоди.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_2 листом від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861).

Повне рішення суду буде складено 03 червня 2019 року.

Суддя В.Д. Ковальчук