Постанова

від 16.10.2019 по справі 140/680/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7075/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (головуючого судді Ковальчука В.Д., ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження о 14 год. 24 хв. в м. Луцьк повний текст рішення складено 03.06.2019) у справі №140/680/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.03.2019 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в якому просить визнати дії протиправними щодо відмови листом від 07.08.2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, як учаснику бойових дій, зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 0721486202:01:000:0059 для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій, та стягнення з відповідача на його користь коштів в сумі 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року задоволено позов частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції скаргу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Алєнін Д.В. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій під час здійснення антитерористичної операції, що підтверджується посвідченням серії УБД №100133.

Наказом Головного управління Держегеокадастру у Волинській області від 13.04.2017 року №3-1034/15-17-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованого розміру 2,00 га, розташованої на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства. Пунктами 2, 3 цього наказу передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства; керівнику відділу Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

На виконання даного наказу 26 липня 2017 року Камінь-Каширським районним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.

Зазначений проект землеустрою було погоджено відділом у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області, про що складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.08.2017 року.

В подальшому відділ у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області 25.09.2017 року зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за кадастровим номером 0721486202:01:000:0059, що знаходиться за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2018 року №НВ-07042117232018.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держегеокадастру у Волинській області із заявою від 24.10.2017, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,8 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області із земель державної власності.

У відповідь на дану заяву Головним управлінням Держегеокадастру у Волинській області надіслало позивачу лист від 10.11.2017 року вих. №6951/0-4125/0/6-17, в якому повідомлено, що даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не в повній мірі відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій , зокрема: у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня пояснювальна записка; кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , а також виявлено порушення ст. 68 Закону України Про землеустрій щодо складання документації із землеустрою несертифікованим інженером-землевпорядником.

З метою дооформления проекту землеустрою відповідач рекомендував позивачу повернути проект розробнику документації на доопрацювання, після чого повторно подати до Головного управління Держегеокадастру у Волинській області на затвердження.

24.07.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держегеокадастру у Волинській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, додавши до якої завірену належним чином копію документацію із землеустрою та Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

У відповідь на цю заяву Головне управління Держегеокадастру у Волинській області надіслало позивачу лист від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18, в якому вказало, що згідно ст. 20 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного картографо-геодезичного фонду України з додержанням вимог цього Закону та Положення про цей фонд. Підтвердженням легітимності одержання координат державної геодезичної мережі є копія Виписки координат та висот пунктів ДГМ із банку геодезичних даних із зазначеним терміном дії, номеру рахунку, замовника (розробника документації) системи координат та висот. Зазначені виписки надають науково-дослідні інститути геодезії і картографії (адміністратор банку геодезичних даних згідно наказу Держземагентства України №3 від 10.01.2014). Крім того, під час перевірки даного проекту землеустрою встановлено, що свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки протерміновано (дійсне до 10.03.2018).

Не погодившись із діями Головного управління Держегеокадастру у Волинській області, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідач порушив норми законодавства України.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційні скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із частиною сьомою статті 188 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України Про землеустрій передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

У свою чергу, частиною першою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною восьмою статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до статті 20 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного картографо-геодезичного фонду України з додержанням вимог цього Закону та Положення про цей фонд. Під час користування матеріалами Державного картографо-геодезичного фонду України забороняється: несанкціоноване копіювання топографічних, картографічних, аерозйомочних матеріалів і гравіметричних даних; передача вихідних матеріалів (їх копій) іншим особам без спеціального дозволу, якщо це не передбачається умовами користування відповідними матеріалами; передача матеріалів аерозйомок, а також матеріалів, що є носіями відомостей, які становлять державну таємницю, організаціям, що не мають належних умов для забезпечення зберігання таких матеріалів. У разі втрати топографо-геодезичних, картографічних матеріалів, що становлять державну таємницю, користувачі зобов`язані терміново повідомити про це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, або Міністерство оборони України (якщо воно є володільцем матеріалів) та інші державні органи відповідно до законодавства.

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 22.08.2017 №10349/82-17, виданий ОСОБА_1 , та вказується в ньому, що необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації не потрібно, проект відповідає земельному законодавству та прийнятим до нього нормативно-правовим актам, зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні, а підсумкова оцінка проекту землеустрою погоджується та строк дії висновку необмежений.

Доводи апелянта із посиланням на статтю 20 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність та що свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки протерміновано є необґрунтованим, адже відповідно до вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, також посилання на порушення Закону України Про землеустрій при складенні проекту землеустрою відсутні із чіткою вимогою на порушення проекту землеустрою, який виготовлений позивачем, а відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.08.2017 №10349/22-18 такий погоджений органом Держгеокадастру.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як зазначалося вище, проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області погоджено відділом у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області, про що складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.08.2017 року. Відповідно до пункту 7 цього висновку слідує про відсутність необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

В подальшому відділ у Камінь-Каширському районі Міжрайонного управління у Камінь-Каширському та Любешівському районах Головного управління Держгеокадасту у Волинській області 25.09.2017 зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за кадастровим номером 0721486202:01:000:0059, що знаходиться за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2018 №НВ-07042117232018.

Листами від 10.11.2017 вих. №6951/0-4125/0/6-17 та від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 відповідач фактично відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповіді у формі листів.

Вирішуючи питання щодо дискреційності повноважень відповідача в даному випадку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Із матеріалів справи слідує, що звертаючись 24 липня 2018 року до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 додав погоджений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,80 га, яка знаходиться на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наслідками розгляду поданої заяви Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 повідомило позивача про наявність недоліків проекту землеустрою, а саме про те, що підтвердженням легітимності одержання координат державної геодезичної мережі є копія Виписки координат та висот пунктів ДГМ із банку геодезичних даних із зазначеним терміном дії, номеру рахунку, замовника (розробника документації) системи координат та висот; зазначені виписки надають науково-дослідні інститути геодезії і картографії (адміністратор банку геодезичних даних згідно наказу Держземагентства України №3 від 10.01.2014); а також свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки протерміновано (дійсне до 10.03.2018).

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що таких підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою ЗК України не передбачено.

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 не вбачається, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України. При цьому, позивач надав відповідачу висновок про погодження проекту землеустрою, де вказано про відсутність необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації; а також про відсутність зауважень та пропозицій до проекту землеустрою. Суд вказує на те, що саме на етапі погодження проекту землеустрою здійснюється перевірка територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а не на етапі його затвердження.

Відтак, на думку колегії суддів, позивач, надавши відповідачу погоджений проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виконав всі необхідні умови для прийняття відповідачем відповідного позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, а тому дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 листом від 07 серпня 2018 року вих. №Г-2235/0-1414/0/95-18 у затвердженні проекту землеустрою є протиправними.

Крім того, слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки відповідачем протиправно не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки позивач для цього виконав всі умови, визначені законом, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення дискреційних повноважень судом першої інстанції є спростовані.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0721486202:01:000:0059 громадянину ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,8000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пнівненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України, як учаснику бойових дій є правомірним.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №815/2488/17, від 05.03.2019 справа №818/1817/17, від 06.03.2019 у справах №1640/2592/18, №1640/2594/18, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, не оскаржується ним, тому згідно із положеннями частини 1 статті 293 КАС України рішення суду першої інстанції в частині відмови не підлягає апеляційному перегляду.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку, що позов частково задоволено правомірно, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №140/680/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 21.10.2019