Рішення

від 14.05.2019 по справі 808/4196/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2019 року Справа № 808/4196/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» (вул. Героїв 37-го батальйону, буд. 21, Запоріжжя, Запорізька область, 69069, код ЄДРПОУ 31646512)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний , 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 31646512)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0004631503, 0004641503 від 25 червня 2015 року.

Ухвалою судді від 30 липня 2015 року провадження у справі відкрито суддею Калашник Ю.В., а розгляд справи призначено на 20 серпня 2015 року.

20 серпня 2015 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 28 вересня 2015 року.

28 вересня 2015 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Разом з тим, 28 вересня 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №808/3310/15.

На підставі розпорядження керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду №187 від 20 листопада 2015 року справу №808/4196/15 призначено на повторний автоматичний розподіл справ у зв`язку з закінченням строку повноважень щодо здійснення правосуддя суддею Калашник Юлією Вікторівною, призначеною на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

20 листопада 2015 року справу справа №808/4196/15 передана на розгляд судді Татаринову Д.В. згідно розподілу справ автоматизованою системою діловодства.

Ухвалою суду від 20 листопада 2015 року суддею Татариновим Д.В. постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження.

11 лютого 2019 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

05 березня 2019 року підготовче засідання відкладено до 02 квітня 2019 року, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладення розгляду справи до 17 квітня 2019 року.

17 квітня 2019 року ухвалою суду відмовлено у зупиненні провадження у справі до пов`язаної справи та призначено справу до судового розгляду на 14 травня 2019 року, після закриття підготовчого засідання.

Позовна заява обґрунтована тим, що дії відповідача по нарахуванню штрафних санкцій є протиправними та ґрунтуються на неправомірних висновках та порушеннях, зроблених податковим органом при проведенні камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» .

Представник позивача в судове засідання не прибув. В позовній заяві просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№14099 від 09 квітня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що податкові повідомлення-рішення № № 0004631503, 0004641503 від 25 червня 2015 року прийняті податковим органом на підставі та у межах чинного законодавства, оскільки факти порушення позивачем норм податкового закону висвітлені в Акті перевірки №489/15-03/31646512 та перевірені судом у рішенні по справі №808/3310/15.

Просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ «В-Хортиця-1» за звітні податкові періоди: 2011 рік, 2012 рік, 2014 рік,

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт перевірки №489/15-03/31646512 від 05 червня 2015 року.

В Акті перевірки №489/15-03/31646512 від 05 червня 2015 року зазначено, що позивач порушує термін сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з орендної плати за землю протягом строків, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки №489/15-03/31646512 від 05 червня 2015 року податковим органом стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004641503 від 25 червня 2015 року, згідно якого до позивача застосована сума штрафу у розмірі 10% грошового зобов`язання, погашеного з затримкою, становить 100,00 грн.;

- № 0004631503 від 25 червня 2015 року, згідно якого до позивача застосована сума штрафу у розмірі 20% грошового зобов`язання, погашеного з затримкою, становить 3 481,92 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, позивач в позовній заяві посилається на те, що Акт камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності № 489/15-03/31646512 від 05 червня 2015 року податковим органом складено в порушення чинного законодавства, а також обставини та порушення викладені в ньому не відповідають дійсності.

Таким чином, по суті позову можна прийти до висновку про те, що позивач обґрунтовує протиправність податкових повідомлень-рішень № № 0004631503, 0004641503 від 25 червня 2015 року, саме порушенням проведення перевірки, а також порушеннями складання акту перевірки.

З цього приводу необхідно зазначити про наступне.

Згідно з підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. 75.1.1. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Як передбачено п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

У пункті 86.2 статті 86 Податкового кодексу України зазначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому, у пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України визначено порядок і спосіб захисту платником податків своїх інтересів від необґрунтованих, на його думку даних, викладених в акті перевірки: 86.7. У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення .

Згідно з пунктом 6 розділу ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , затвердженого 22 грудня 2010 року наказом Державної податкової адміністрації України №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід`ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки

Позивач, не згодний зі змістом обставин та з результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за звітні податкові періоди: 2011 рік, 2012 рік, 2014 рік та Актом перевірки №489/15-03/31646512 від 05 червня 2015 року, відповідних заперечень - не подав, суду вказані активні дії документально не довів.

Суд не погоджується з правовою позицією позивача щодо порушень під час перевірки, або неправомірного складання такого акту, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року по справі №808/3310/15 такий факт спростовано.

За правилами частини 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення по справі №808/3310/15 набрало законної сили 06 грудня 2018 року.

Позивач по суті позовних вимог не заперечує самостійно визначеного грошового зобов`язання з орендної плати за землю №938 від 28 січня 2011 року.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до інтегрованих карток за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб встановлено факти порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, тому суд погоджується з розрахунком штрафних санкцій до Акту перевірки №489/15-03/31646512 від 05 червня 2015 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 3 581,92 грн.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» порушено граничні строки сплати самостійно визначених податкових зобов`язань, що також підтверджується інтегрованою карткою позивача.

Погашення податкового боргу відбувалося з запізненням дати граничного терміну сплати податкових зобов`язань, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні підстави для застосування відносно позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у відповідності до положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а тому оскаржені податкові повідомлення - рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання з орендної плати, що призвело до порушення вимог пункту 287.3 статті 287 ПК України.

При вирішенні вказаного спору суд також бере до уваги і позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 21-377а15 від 16 червня 2015 року, відповідно до якої для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Доказів на підтвердження сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у терміни визначені Податковим кодексом України позивачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність його рішень.

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 травня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов