Рішення

від 20.05.2019 по справі 520/11805/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 травня 2019 р. справа № 520/11805/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - Коновалов М.І.,

представників відповідача - Гуда К.П., Краснікова А.Є., Явдокименко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" (вул.Клочківська, буд.174, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39191390) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення:

№000027811411 від 03.12.2018 року збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 520472,00 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 104082,00 грн., а всього на суму 624554,00 грн.;

№00002791411 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 215482,00 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 53870,50 грн., а всього на суму 269352,50 грн.;

№00009011307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33937,27 грн., сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 24440,45 грн.; застосування пені у сумі 10481,23 грн., а всього на суму 68859,95 грн.;

№00009031307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з військового збору на суму 3173,52 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 2278,89 грн.; застосування пені у сумі 1012,06 грн., а всього на суму 6464,47 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" (код ЄДРПОУ 39191390; 61145, м.Харків, вул. Клочківська, буд.174) сплачений судовий збір у розмірі 14538,46 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Внаслідок зміни складу суду на стадії підготовчого провадження 26.03.2019 року адміністративну справу №520/11805/18, за наслідками повторного автоматичного розподілу справ за розпорядженням керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року, передано в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Біленського О.О.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року прийнято адміністративну справу №520/11805/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, до розгляду за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочато спочатку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період з 16.10.2018 року по 05.11.2018 року Головним управлінням ДФС України у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю БІТУБІ ГРУП код за ЄДРПОУ 39191390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За наслідками проведеної перевірки Відповідача було складено Акт №4724/20-40-14-11-11/39191390 від 12.11.2018 року. Позивач вважає що зазначений Акт перевірки містить висновки що є помилковими, надуманими, такими що не відповідають фактичним обставинам та виникли в результаті неналежного аналізу перевіряючими договорів та інших документів Бітубі Груп , а також невірного тлумачення умов укладених договорів та чинного законодавства України, внаслідок чого Позивач звернувся до Відповідача з письмовими запереченнями №19/11/2018 в яких надав аргументовані пояснення з приводу помилковості висновків визначених в акті перевірки та надав письмові докази на які посилався в якості обґрунтування своєї правової позиції. Але Відповідач прийняв (виніс) податкові повідомлення-рішення які Позивач вважає протиправними та просить скасувати в повному обсязі.

Через канцелярію суду від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийняті з огляду на встановлені фактичні порушення позивачем податкового законодавства. Також Відповідач надав до суду письмові пояснення щодо неврахування у складі доходів ТОВ Бітубі груп сировини та матеріалів ТОВ ВП Слобожанський продукт від 06.03.2019р; письмові пояснення щодо неврахування у складі доходів ТОВ Бітубі груп сировини та матеріалів ТОВ ВП Слобожанський продукт від 13.05.2019р з додатками (поепізодний розрахунок до податкових повідомлень-рішень; додаток 14.1. до акту перевірки; запити про надання інформації).

Представник позивача надав до суду через канцелярію: клопотання про надання письмового доказу (детального розрахунку вартості послуг з переробки давальницької сировини) вих.№ 08/02/2019 від 08.02.2019р.; клопотання про надання письмового доказу (супровідного листа до переліку документів що надавались Позивачем Відповідачеві під час проведення перевірки) вих.№ 28/02/2019 від 28.02.2019р.; клопотання про надання письмових доказів (копії декларацій виробника (посвідчень про якість) вих.№ 04/03/2019-2 від 04.03.2019р.; письмові пояснення (відповідь на письмові пояснення відповідача отримані судом 06.03.2019р.) вих.№ 13/03/2019 від 13.03.2019р.; письмові пояснення вих. 10/05/2019 від 10.05.2019року з додатками на 154 аркушах.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та у письмових поясненнях наданих до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях наданих до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС України у Харківській області в період з 16.10.2018 року по 05.11.2018 року було проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю БІТУБІ ГРУП код за ЄДРПОУ 39191390 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За наслідками проведеної перевірки Відповідача було складено Акт №4724/20-40-14-11-11/39191390 від 12.11.2018 року у якому були визначені порушення з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Позивач з порушеннями вказаними в акті не погодився, вважав їх безпідставними та необґрунтованими; логічні конструкції та засновані на них висновки викладені в акті вважав помилковими, такими що не відповідають дійсним обставинам господарських правовідносин з участю товариства. Окрім того Позивач вважав що доводи, пояснення та документи які були надані ним під час проведення перевірки не були прийняті до уваги Відповідачем в комплексі з іншими даними, первинними та обліковими документами, внаслідок чого мають місце помилки в системному аналізі та, відповідно у наведеній кваліфікації та висновках. Внаслідок цього Позивач 19.11.2018 року звернувся до Відповідача з письмовими запереченнями №19/11/2018 в яких навів аргументовані пояснення з приводу помилковості висновків визначених в акті перевірки та надав письмові докази на які посилався в якості обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач отримав зазначені заперечення Позивач разом з 9 комплектами додатків до них на 2536 аркушах, що підтверджується відміткою про отримання на правому нижньому куті 1-ї сторінки заперечень від 19 листопада 2018 року.

Але Відповідач листом про розгляд заперечень від 28.11.2018року вих.№49631/10/20-40-14-11-14 повідомив, що висновки Акту перевірки не суперечать вимогам чинного законодавства, а заперечення Позивача до Акту перевірки є такими що потребують залишення без задоволення.

При цьому як вбачається з матеріалів справи та з пояснень наданих представниками сторін Відповідач під час розгляду заперечень Позивача не здійснив змістового розгляду, аналізу змісту наданих документів та співставлення їх з висновками Акту перевірки, не надав аргументованої та обґрунтованої відповіді на заперечення Позивача.

За наслідками розгляду заперечень Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, які є предметом судового оскарження:

№ 00002781411 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 520472,00грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 104082,00грн., а всього на суму 624554,00грн.

№ 00002791411 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 215482,00грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 53870,50грн., а всього на суму 269352,50грн.

№ 00009011307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33937,27 грн., сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 24440,45грн.; застосування пені у сумі 10481,23грн, а всього на суму 68858,95грн.

№ 00009031307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з військового збору на суму 3173,52грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 2278,89грн.; застосування пені у сумі 1012,06грн., а всього на суму 6464,47 грн. , які були отримані Позивачем 12.12.2018 року, що підтверджується довідкою поштового відділення №145 від 20.12.2018року та поштовим конвертом, які містять інформацію про дату отримання поштового відправлення.

Відносно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 00002781411 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 520472,00грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 104082,00грн., а всього на суму 624554,00грн. суд зазначає наступне.

Між Позивачем та підприємством ТОВ ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ укладено договір № 01 від 20.05.2015 року про надання послуг з переробки давальницької сировини, згідно якого ТОВ ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ ( Виконавець ) зобов`язується надати послуги з переробки давальницької сировини а Позивач ( Замовник ) зобов`язується прийняти перероблену продукцію і оплатити надані послуги. При цьому до обов`язків Виконавця входять належним чином організувати послуги з переробки давальницької сировини, а саме використання сировини Замовника для випуску готової продукції за заявкою Замовника, завантаження та розвантаження продукції та відповідальне зберігання з дотриманням необхідних умов. Згідно до п.3.1 зазначеного Договору платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення Замовника виконуються відповідно до виставленого Виконавцю оригіналу рахунку. Вартість послуг з переробки давальницької сировини складає 0,70 (00 гривень 70 коп.) грн. за 1 кг продукції. Вартість послуг навантаження-розвантаження продукції, та відповідального зберігання включається до вартості переробки продукції. Додатково Замовник компенсує витрати на сировину Виконавця, використану у процесі переробки давальницької сировини.

Судом встановлене, що загальна вартість послуг вказана в актах надання послуг з переробки складеться: з вартості виготовлення продукції за 1 кг помножена на кількість виготовленої продукції та вартості сировини та матеріалів ТОВ ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ , які були використані в процесі виробництва, що підтверджується детальним розрахунком вартості послуг наданим Позивачем Відповідачу до моменту прийняття податкових повідомлень-рішень та наданих до суду.

Вартість послуг з переробки відповідає договору про надання послуг з переробки давальницької сировини №1 від 20.05.2015 року, та всім додатковим угодам до цього договору.

Згідно ч.2 ст. 837 ЦКУ Договір про переробку давальницької сировини є роботою. Це означає, що на виконання договору про переробку давальницької сировини поширюються норми про договір підряду (гл. 61 ЦКУ), за яким передаються результати роботи. Предметом даного договору є саме робота, а не її складові, в тому числі матеріальні.

Саме тому виконання робіт є самостійною операцією, а не сукупністю операцій з продажу сировини та робіт по її переробці. Правильність цієї позиції було підтверджено Вищим адміністративним судом України, на погляд якого оплата матеріалів, що використовуються для виконання робіт, не є окремою операціє поставки товару, а є компенсацією підрядчику його витрат при виконанні підрядної роботи. (справа №2а-9653/10/0570 від 10.04.2014 року).

В договорі №01 від 20.05.2015 року предметом договору є виконання робіт. Сторони не приходили до взаємної згоди та не встановлювали у якості суттєвої умови Договору проведення операцій з реалізації сировини та матеріалів, що підтверджується відсутністю в укладеному між ними Договорі та додаткам до нього відповідних положень. Отже, видаткова накладна не потрібна, оскільки та, одночасно, внаслідок чого Замовник не оприбутковує сировину та матеріали Виконавця в бухгалтерському обліку.

Аналогічне ставлення до нюансів облікової політики платників податків визначене й ДФС України (лист № 1893/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 11.09.2017 року). Так, якщо договір укладено на виконання робіт і на його умовах Виконавець не постачає окремо матеріали та сировину, а використовує її в процесі виконання робіт (їх вартість включається в ціну роботи), то ніяких товарних кодів УКТ ЗЕД в податковій накладній по цій операції не повинно бути.

Слід також враховувати що діюче законодавство не містить імперативних норм, які б визначали обов`язок Позивача та ТОВ ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ (його контрагента), як платників податків виділяти окремо в акті надання послуг з переробки, або інших документах, перелік та вартість сировини та матеріалів Виконавця, використаних в процесі виробництва.

Також діючими умовами договору про надання послуг з переробки давальницької сировини №1 від 20.05.2015 року не передбачено виставлення окремих рахунків на оплату вартості сировини та матеріалів, та оплату окремими платіжними дорученнями а Відповідач не довів іншого.

Вартість послуги з переробки відповідає умовам зазначеним в Договорі №1 від 20.05.2015 року (з урахуванням додаткових угод) і співпадає з вартістю послуг вказаних в актах послуг з переробки наданих до перевірки, до заперечень на Акт перевірки та до суду.

Правомірність дій Позивача в галузі оподаткування прибутку підприємств підтверджується наступними нормативними положеннями діючого законодавства.

Так, відповідно до наказу Мінфіну від 31.12.1999 № 318 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. При цьому витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02 2013 року N 73 (далі - Положення 73), яким встановлено зміст і форму звіту про фінансові результати, - За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складається баланс щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу включаються до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва .

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Згідно із п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. При цьому витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 ПКУ, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 ПК України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПКУ Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 ПК України

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. III ПКУ

Пунктом 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.4 Закону N996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

У відповідності з п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14ПКУ, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 ПКУ, визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно із Законом №996-ХІV, первинним документом визначається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, (далі Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. При цьому Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону №996-ХІV, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до статті 4 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Згідно ст. 134.1.1. ПКУ прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Згідно п. 5.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" у статті "Фінансовий результат до оподаткування" відображається різниця між чистими доходами та витратами підприємства.

Згідно пп.5,7,10,11,14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначено наступне:

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (п.п.5).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.п.7).

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". (п.п.10)

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат (п.п.11).

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п.14)

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином під час реалізації договору переробки давальницької сировини №01 від 20.05.2015 року між Позивачем та ТОВ ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ , Позивач ( Замовник ) здійснив компенсацію використаних матеріалів Виконавцю.

Таким чином висновок Відповідача, що сировина та матеріали, яка належала ТОВ ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ , та була використана для виготовлення готової продукції для ТОВ БІТУБІ ГРУП у сумі 1 598 005 грн. була отримана безоплатно, та не врахована у складі доходів підприємства ТОВ БІТУБІ ГРУП (з урахуванням та аналізом наданої позивачем та Відповідачем до суду детальної інформації яка наведена у Додатку 14 до акту перевірки) не має свого законного обґрунтування та базується лише на припущеннях.

Також не має свого законного обґрунтування та базується лише на припущеннях висновок Відповідача про те що Позивачем було завищено за перевіряємий період вартість послуг з переробки в розмірі 741 215 грн.

Відповідачем також не було доведено законність та обґрунтованість висновку з питання неправомірного віднесення ТОВ БІТУБІ ГРУП до складу собівартості готової продукції витрат по придбанню товару від ФО-П ОСОБА_1 у розмірі 552295,00грн. внаслідок не надання до перевірки підтверджуючих первинних документів, а саме: видаткових накладних, товарно-супровідних документів, ТТН, сертифікатів походження придбаних товарів, тощо.

Судом встановлено що взаємовідносини ТОВ БІТУБІ ГРУП з ФОП Присяжнюк С.О. (код 3093005233) врегульовані договором покупки №бн від 10.01.2016 (м.Козятин) за яким ПОСТАЧАЛЬНИК (Фізична особа підприємець Присяжнюк Сергій Олександрович) зобов`язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні Покупцеві (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БІТУБІ ГРУП ) товар(товари), а Покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору. При цьому відповідно до п.4.1.Договору передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною, а відповідно до п.5.2. Договору Якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості.

За перевіряє мий період від ФОП ОСОБА_1 . (код НОМЕР_1 ), було придбано товар для використання у господарській діяльності Позивача ( жир сирець яловичий) у 2016 році було віднесено 153 690 грн., у 2 кварталі 2016 р. було віднесено суму 207 665 грн., у 3 кварталі 2016 р. було віднесено суму 190 940 грн., а всього: Позивачем віднесено до складу собівартості готової продукції суми по придбанню товару від ФОП ОСОБА_1 у розмірі 552 295 грн.

Але Відповідач не надав до суду жодних доказів неправомірного віднесення ТОВ БІТУБІ ГРУП до складу собівартості готової продукції витрат у розмірі 552 295 грн. по придбанню товару від ФО-П ОСОБА_1 .

Навпаки Позивач надав суду докази що спростовують правомірність відповідного рішення відповідача. Так, 23.10.2018 року Позивач надав до Відповідача достатній обсяг підтверджуючих документів, серед яких були й декларації виробника, посвідчення про якість та інше на 666 аркушах поряд з іншими документами які обумовлюють можливість та законність проведення господарських операцій. Зазначені документи були отримані Відповідачем, про що свідчить власноручний підпис його представника на 2 аркуші супроводжувального листа (копія супроводжувального листа на 2-х аркушах була залучена до матеріалів справи під час засідання 28.02.2013року).

На підтвердження зазначеного вище, разом з клопотанням Позивача Вих.№ 04/03/2019-2 від 04.03.2019 року до суду були надані копії сертифікатів якості та/або походження товарів, та разом з Письмовими поясненнями Позивача Вих.№ 12/03/2019 від 12.03.2019 року до суду були надані копії опису документів які надавались Відповідачу разом з письмовими запереченнями №19/11/2018 від 19.11.2018року до акту перевірки який містить перелік документів що підтверджують господарські відносини між Позивачем та ФО-П Присяжнюк (копії договору покупки №бн від 10.01.2016 та первинних документів до нього (в тому числі видаткові накладні, товарно-супровідні документи, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження придбаних товарів, тощо по взаємовідносинам між ТОВ Бітубігруп та ФОП ОСОБА_1 ).

Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ТОВ БІТУБІ ГРУП вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, а тому правових підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції за п.123.1 ст.123 розділу 2, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями також немає.

Доказів, правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення рішення про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 520472,00 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 104082,00 грн., а всього на суму 624554,00 грн. Відповідачем не надано, відповідно суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 00002781411 від 03.12.2018 року.

Відносно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 00002791411 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 215482,00 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 53870,50 грн., а всього на суму 269352,50 грн. суд зазначає наступне.

В межах вирішення питання щодо правомірності віднесення Позивачем до складу податкового кредиту вартості послуг з переробки давальницької сировини по взаємовідносинах з ТОВ ВП Слобожанський продукт судом були досліджені обставини її визначення. Досліджені докази свідчать що, наприклад, за Договором переробки давальницької сировини № 01 від 20.05.2015 року , у 05.05.2017 року було виготовлено 15000,00 кг продукції Маргарин "Молочний 82%". Згідно Додаткової угоди №8 від 01.03.2017 року з ТОВ ВП Слобожанський продукт про внесення змін до пункту 3.1. Договору про надання послуг з переробки давальницької сировини № 01 від 20 травня 2015 року вартість послуг з переробки давальницької сировини становить 1,05 грн. (одна гривня 05 копійок). Також в цьому ж пункті зазначено, що Додатково Замовник компенсує витрати на сировину Виконавця, використану у процесі переробки давальницької сировини . Сума за актом надання послуг складається з вартості виготовлення продукції за 1 кг помножено на кількість виготовленої продукції (15000,00*1,05=15750,00 грн.), а також вартості сировини та матеріалів ТОВ ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ , які були використані в процесі виробництва, згідно Акту списання сировини та матеріалів, використаних у процесі переробки давальницької сировини №б/н від 05.05.2017 року на суму 7812,08 грн.

Таким чином, вартість надання послуг від ТОВ ВП Слобожанський продукт складає 23562,08 грн. без ПДВ, сума ПДВ - 4712,42 грн., всього з ПДВ - 28274,50 грн. Право на податковий кредит, за таких обставин, підтверджене податковою накладною №6 від 05.05.2017 року, складеної за правилами першої події, в даному випадку першою подією був акт надання послуг з переробки давальницької сировини від ТОВ ВП Слобожанський продукт та зареєстрованої 30.05.2017 року в ЄРПН.

Детальний розрахунок вартості послуг з переробки було надано Позивачем як Відповідачеві до моменту прийняття оскаржуємого рішення. В той же час такий розрахунок не було взято до уваги. Але обґрунтування власного розрахунку Відповідач надати до суду не зміг.

За таких обставин завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 148242 грн. не підтверджено, а висновки Відповідача, з цього приводу, й донарахування податкового зобов`язання з ПДВ, в цій частині, та фінансових штрафних санкцій - неправомірне.

В межах вирішення питання щодо правомірності віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум по отриманим товарам від ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на загальну суму 662754 грн., ПДВ у сумі 110459 грн. судом були досліджені докази що підтверджують правомірність дій Позивача. Так, 23.10.2018 року Позивач надав до Відповідача достатній обсяг підтверджуючих документів, серед яких були й декларації виробника, посвідчення про якість та інші на 666 аркушах поряд з іншими документами які обумовлюють можливість та законність проведення господарських операцій. Зазначені документи були отримані Відповідачем, про що свідчить власноручний підпис його представника на 2 аркуші супроводжувального листа (копія супроводжувального листа на 2-х аркушах була залучена до матеріалів справи під час засідання 28.02.2013року).

За таких обставин завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 110459,00 грн. не мало місця, а висновки Відповідача з цього приводу є неправомірними.

Судом встановлено що по взаємовідносинах з ТОВ "ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ" (38772823) - Позивач включив податкову накладну від 31.01.2017 №33 на суму ПДВ 233,33 грн. за грудень 2016 року у січні 2017 але з помилковим періодом виникнення податкового кредиту (таблиця 2, графа 3 період складання ), підстава - акт надання послуг №107 від 31.12.2016 року Таким чином мала місце механічна помилка бухгалтера яка ніяк не впливає на розрахунки з ПДВ між Позивачем та ТОВ "ВП СЛОБОЖАНСЬКИЙ ПРОДУКТ". До того ж слід акцентувати що зазначена сума не була відображена в декларації за попередній період тобто в грудні 2016року, що було підтверджено випискою з реєстру податкових накладних програми 1-с Підприємство де чітко видно неточність в датах виникнення податкового зобов`язання. Так замість дати 31.12.2016 року зазначена дата 01.01.2017року. Відповідач з цього питання не зміг довести факт перевищення обсягів заявленого Позивачем податкового кредиту.

Судом встановлено що по взаємовідносинах з по ТОВ "ВЕЛТОНТЕЛЕКОМ" (35074228) позивач включив податкову накладну від 31.01.2017 №5307/2 на суму ПДВ 41,67 грн. у січні 2017, але з помилковим періодом виникнення податкового кредиту (таблиця 2, графа 3 період складання ), підстава - счет-акт за телекомунікаційні послуги №0371227/4 від 31.12.2016року. Отже, мала місце механічна помилка бухгалтера, яка ніяк не впливає на розрахунки з ПДВ між Позивачем та ТОВ "ВЕЛТОНТЕЛЕКОМ". До того ж слід акцентувати, що зазначена сума не була відображена в декларації за попередній період, тобто в грудні 2016 року, що було підтверджено випискою з реєстру податкових накладних програми 1-с Підприємство , де чітко вбачається неточність в датах виникнення податкового зобов`язання. Так, замість дати 31.12.2016 року зазначена дата 01.01.2017року. Відповідач з цього питання не зміг довести факт перевищення обсягів заявленого Позивачем податкового кредиту.

За таких обставин підприємством ТОВ БІТУБІ ГРУП було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі підтверджуючих документів, внаслідок чого в діях позивача відсутні порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, та як наслідок не підтверджено завищення податкового кредиту на загальну суму 275 грн., в тому числі у січні 2017 року 42 грн., в лютому 2017 року 233 грн.

Згідно з п.198.1, п. 198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ТОВ БІТУБІ ГРУП вимог п.п.198.1. п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Внаслідок зазначеного правових підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції за п.123.1 ст.123 розділу 2, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями також немає.

Доказів, правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення рішення про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 215482,00грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 53870,50грн., а всього на суму 269352,50грн. відповідачем не надано, відповідно суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування повністю податкового повідомлення-рішення №00002791411 від 03.12.2018 року.

Відносно правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень - рішень №00009011307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33937,27 грн., сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 24440,45 грн.; застосування пені у сумі 10481,23 грн., а всього на суму 68859,95 грн. та №00009031307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з військового збору на суму 3173,52 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 2278,89 грн.; застосування пені у сумі 1012,06 грн., а всього на суму 6464,47 грн.

Судом встановлено, що Відповідач на протязі 2015-2017 року здійснив надання в грошових коштів найманим (штатним) працівникам ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) та ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) грошових коштів на загальну суму - 211568,19 грн. на підставі авансових звітів.

Так, кожний з фактів витрачання коштів зазначеними працівниками Відповідача має свої підстави та належне документальне підтвердження, а саме за кожним авансовим звітом є первинна документація: Доручення керівника провести оплату від імені підприємства за товари (роботи, послуги) з контрагентами Позивача на підставі відповідного наказу; первинний документ, який носить підтверджувальний та констатуючий характер - квитанція на суму оплати від контрагента; первинний документ звітного характеру на суму витрат звіт про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт; повернення коштів сплачених працівником - звіт про використання коштів, виданих на відрядження та видатковий касовий ордер.

Статтею 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Наказом Міністерства Фінансів №290 від 29.11.99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 дохід, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 5 зазначеного Положення визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі № 826/2226/15.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (пп. 14.1.47, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку .

Беручи до уваги вищевикладене, при відшкодуванні працівнику витрат які він спрямував на господарські потреби роботодавця, працівник не отримує доходів, а тому об`єкт оподаткування відсутній з податку на доходи фізичних осіб.

Також згідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 816/909/18 від 02 травня 2018 року визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФСУ за якої ДФСУ визначило що підприємство яке виплачує працівнику суму витрат здійснених ним при здійсненні трудових обов`язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) повинне оподатковувати ці суми ПДФО, військовим збором і єдиним соціальним внеском.

Беручи до уваги той факт що в усіх випадках виплата проходила в межах виключно трудових правовідносин між Позивачем та найманими працівниками ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ), а не цивільно-правових, тому посилання на норми Цивільного Кодексу України що мають місце в акті перевірки неправомірні.

Більш того, оскільки сплату зазначених сум випадку працівник ніс від імені підприємства (що підтверджено первинними документами - квитанціями), то не можна говорити, що це витрати платника податків (працівника). Фактично витрачені суми є витратами підприємства, які безпосередньо сплачував працівник що відповідає інституту виконання зобов`язання третьою особою).

Окрім цього, системний аналіз змісту норм чинного законодавства надає змогу стверджувати що кошти видані під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, та власні кошти працівника, витрачені для тих самих потреб та відшкодовані роботодавцем мають однакову правову природу, та, відповідно, повинні мати єдиний правовий режим оподаткування.

Відповідно до пункту 165.1.11. статті 165 ПК України, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, який врегульовує оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Підпункт б пункту 170.9.1. статті 170 ПК України передбачає, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Тобто, оподаткуванню підлягає лише сума перевищення, тобто позитивна різниця між виданою під звіт сумою та фактично витраченою, за умови її неповернення роботодавцю.

У випадку відшкодування документально підтверджених фактичних витрат, сума перевищення взагалі не утворюється.

Таким чином, власні кошти фізичної особи, витрачені в інтересах роботодавця, за умови заповнення звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та документального підтвердження, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи, згідно пункту 165.1.11. статті 165 ПК України.

Крім того, обґрунтованість і вірність нашої позиції стосовно неправомірності донарахування ПДФО у акті перевірки підтверджується й змістом ухвали ВАСУ від 21.10.15 р. у справі № К/9991/46477/12, в якій зазначено, що суд виходив з того, що витрачення власних коштів працівником для вирішення господарських питань підприємства відповідає договору доручення, а кошти, виплачені особі як покриття витрат, понесених нею на погашення заборгованості перед контрагентом позивача, підпадають під дохід, який не включається до складу загального оподаткованого доходу і не може вважатися додатковим благом, оскільки носить компенсаційний характер.

Беручи до уваги нормативні положення визначені ст.3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та п.4.1.4 Податкового Кодексу України, повинна бути реалізована презумпція правомірності рішень платника податку , тому що норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ТОВ БІТУБІ ГРУП вимог п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ, абз. г.), п.п.168.1.1, п.168.1, ст.168, п.п.176.2. а п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Внаслідок зазначеного правових підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції та пені за п.127.1 ст.127 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями також немає.

Доказів, правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення рішення про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33937,27 грн., сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 24440,45 грн.; застосування пені у сумі 10481,23 грн, а всього на суму 68858,95 грн. відповідачем не надано, відповідно суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00009011307 від 03.12.2018 року.

Стосовно донарахувань збільшення суми податкового зобов`язання з військового збору на суму 3173,52 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 2278,89 грн.; застосування пені у сумі 1012,06 грн., а всього на суму 6464,47 грн.

Беручи до уваги ту обставину, що у попередньому підпункті цього позову визначено обґрунтовану позицію стосовно неправомірності донарахування податку на доходи фізичних осіб та винесення з цього приводу ПП-Р №00009011307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33937,27 грн., - підстав для визначення податкового зобов`язання зі сплати військового збору, штрафу та пені, які визначені у ПП-Р №00009031307 від 03.12.2018 - не існує.

Так, у п.п.1.1 п.161 підрозд.10 розд. ХХ ПК України встановлено, що платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ПК України , тобто платники ПДФО, в т.ч. податкові агенти, до яких, згідно з п.п.14.1.180 ПКУ відносяться й юридичні що виплачують доходи фізичним особам. При цьому, згідно до п.п.1.5 п.161 підрозд.10 розд. ХХ і ст.171 ПК України, особою відповідальною за нарахування, утримання і сплату (перерахування) військового збору до бюджету, є роботодавець фізичної особи при виплаті їй доходу у вигляді заробітної плати.

Згідно до підпункту 1.2 п.161 підрозд.10 розд.ХХ ПК України свідчить, що об`єктом обкладення військовим збором є доходи, визначені в ст.163 ПК України. Так, для фізичної особи - резидента це, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які в нього включаються, встановлено п. 164.2 ПК України.

Згідно до п.п.168.1.1. ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Беручи до уваги той факт що виплати доходу працівникам ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ) який би входив до переліку доходів, які в нього включаються, встановлено п. 164.2 ПКУ позивач не проводив, - обов`язок з нарахування та утримання військового збору передбачений п.п.168.1.1. ПК України не виникає.

Таким чином підстави для визначення податкового зобов`язання зі сплати військового збору у сумі 3173,52 грн. відсутні, відповідно, відсутні підстави для нарахування штрафу у сумі 2278,89 грн., та пені у сумі 1012,06 грн., які визначені у податковому повідомленні - рішенні №00009031307 від 03.12.2018.

Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ТОВ БІТУБІ ГРУП вимог п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ, абз. г.), п.п.168.1.1, п.168.1, ст.168, п.п.176.2. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Внаслідок зазначеного правових підстав для застосування пені за ст.129 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями також немає.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 00009031307 від 03.12.2018 року про збільшення суми податкового зобов`язання з військового збору на суму 3173,52 грн.; сплату штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 2278,89 грн.; застосування пені у сумі 1012,06 грн., а всього на суму 6464,47 грн. є протиправним, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" (вул.Клочківська, буд.174, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39191390) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.12.2018 року №000027811411; №00002791411; № 00009011307 ; №00009031307.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітубі Груп" (вул.Клочківська, буд.174, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39191390) судовий збір у сумі 14538,46 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 46 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.05.2019 року.

Суддя Біленський О.О.