Рішення

від 28.05.2019 по справі 826/15917/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 826/15917/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у

Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Плюс ,

Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне

агентство безпеки Вікінг

про визнання недійсним правочину

представники позивача та відповідачів - не з`явилися,

сторін:

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби України у Київській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Плюс" (далі - ТОВ "Голден плюс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг" (надалі - ТОВ "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг"), у якому просить суд визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ "Голден Плюс" та ТОВ "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг", за результатами якого складено податкові накладні від 26.05.2016 № 52, від 20.04.2016 № 5, від 19.05.2016 № 40, від 15.04.2016 № 1 та від 19.04.2016 № 3.

В якості обґрунтування позову позивач посилається на спірні податкові накладні від 26.05.2016 № 52, від 20.04.2016 № 5, від 19.05.2016 № 40, від 15.04.2016 № 1 та від 19.04.2016 № 3 підписані ОСОБА_1 , якого вироком Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 2 550,00 грн. на користь держави.

Ухвалою від 11.12.2017 суддею Власенковою О.О. відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2018 № 820 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" та згідно з пунктом 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, адміністративну справу № 826/15917/17 повторно розподілено на суддю Пащенка К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 дану справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 24.07.2018.

Судовими повістками про виклик від 13.06.2017 викликано представників сторін у судове засідання на 31.07.2018.

Розгляд справи 31.07.2018, зважаючи на неявку представників сторін, відкладено на 04.09.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у письмовому провадженні.

Суд примічає, що представники відповідачів заперечень проти позову (відзиву на позов) не надали.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно із матеріалів справи, ТОВ "Голден плюс" зареєстровано за адресою: 03028 просп. Науки, буд 42/1корп, 10, оф. 17, директором та головним бухгалтером в одній особі є ОСОБА_1 .

Відповідно до податкових накладних від 26.05.2016 № 52, від 20.04.2016 № 5, від 19.05.2016 № 40, від 15.04.2016 № 1, від 19.04.2016 № 3 виписаних на користь ТОВ "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг", у вказаний період було надано послуги на загальну суму 402 600.00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у кримінальній справі № 757/30497/17-к, який станом на 21 липня 2017 року набрав законної сили, убачається наступне:

Липець Микита Юрійович, в лютому 2016 року, вступивши із невстановленими слідством особами у попередню змову, спрямовану на створення ТОВ Голден Плюс (код 39783878), усвідомлюючи справжню мету перереєстрації вказаного підприємства, без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, вчинив дії, результатом яких стало створення та перереєстрація суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи), який в подальшому невстановленими слідством особами використовувався для прикриття незаконної діяльності.

Так, ОСОБА_1 , погодившись на пропозицію невстановленої слідством особи щодо створення та перереєстрації за грошову винагороду суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, отримання прибутку у якості засновника підприємства за результатами розподілення матеріальних благ від фінансово-господарської діяльності товариства, перебуваючи по вул. Московській у м. Києві, неподалік станції метро Арсенальна , надав свої особисті документи, а саме: паспорт та ідентифікаційний код фізичної особи невстановленим слідством особам, які в подальшому останніми були використані для розробки реєстраційних документів ТОВ Голден Плюс (код 39783878), в тому числі і протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Голден Плюс від 05 лютого 2016 року, де внесені неправдиві відомості щодо володіння статутним капіталом Товариства в розмірі 100% ОСОБА_1 та призначення останнього 06 лютого 2016 року на посаду директора ТОВ Голден Плюс .

Свої умисні дії громадянин ОСОБА_1 вчинив з метою отримання грошової винагороди, розуміючи при цьому справжню мету перереєстрації суб`єкта господарської діяльності, засновником та директором якого він виступив за вказівкою невстановленої слідством особи та від якої за наслідками сприяння у вчиненні кримінального правопорушення та надання засобів його вчинення отримав разову грошову винагороду.

Після надання своїх особистих документів, громадянин ОСОБА_1 узгодив свої подальші дії із невстановленою слідством особою відповідно до обумовленого злочинного плану, спрямованого на перереєстрацію суб`єкту господарської діяльності - ТОВ Голден Плюс , бажаючи довести свій злочинний умисел до логічного завершення та отримати обіцяну йому невстановленою слідством особою грошову винагороду, громадянин ОСОБА_1 підписав низку необхідних документів, які необхідні для перереєстрації ТОВ Голден Плюс .

Так, 05 лютого 2016 року, в денний період часу, перебуваючи по вул. Московській у м. Києві, неподалік станції метро Арсенальна , ОСОБА_1 , достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав реєстраційні документи ТОВ Голден Плюс , тобто перереєстрував на своє ім`я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб`єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов`язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат для суб`єктів господарської діяльності, які користувались реквізитами ТОВ Голден Плюс .

05 лютого 2016 року протокол Загальних зборів учасників ТОВ Голден Плюс від 05 лютого 2016 року та інші необхідні для перереєстрації документи були подані невстановленою слідством особою до державного реєстратора, на підставі яких проведена державна перереєстрація зазначеного підприємства на ім`я ОСОБА_1 .

Після перереєстрації ТОВ Голден Плюс на своє ім`я ОСОБА_1 виступивши засновником та директором підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам .

З огляду на наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у кримінальній справі № 757/30497/17-к, контролюючий орган вважає наявність правових підстав для визнання вищевказаного договору недійсним.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Вказані обставини, відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного суду України, входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно з цією нормою, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У той же час, позивачем в обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним правочину, укладеного між ТОВ "Голден плюс" та ТОВ "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг", за результатами якого складено податкові накладні від 26.05.2016 № 52, від 20.04.2016 № 5, від 19.05.2016 № 40, від 15.04.2016 № 1, від 19.04.2016 № 3, не надано суду доказів на підтвердження вказаного, з огляду на таке.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформації про відсутність постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Суд зазначає, що позивач не навів конкретної правової підстави для визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачами, та не вказав у позовній заяві про невідповідність договору хоча б одній із ознак, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлених у статті 203 Цивільного кодексу України, обмежившись лише посиланнями на статті 203, 215 та 228 цього Кодексу.

Позивач також не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Як убачається із вироку Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у кримінальній справі № 757/30497/17-к, судом під час розгляду кримінальної справи, не досліджено обставин господарської діяльності відповідача-1 та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) правочину, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг", за результатами якого складено податкові накладні від 26.05.2016 № 52, від 20.04.2016 № 5, від 19.05.2016 № 40, від 15.04.2016 № 1, від 19.04.2016 № 3, як такого, який завідомо суперечить інтересам держави.

Також, суд звертає увагу, що вказуючи на недійсність досліджуваного правочину, позивач посилається на факт підписання податкових накладних, а не безпосередньо договору, особою, яка не має відношення до діяльності ТОВ "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг". При цьому, копію договору, на підставі якого виписані податкові накладні від 26.05.2016 № 52, від 20.04.2016 № 5, від 19.05.2016 № 40, від 15.04.2016 № 1, від 19.04.2016 № 3, укладеного між ТОВ "Голден плюс" та ТОВ "Міжнародне агентство безпеки "Вікінг", позивачем суду не надано, що виключає можливість встановлення осіб, які підписали його. Надані копії податкових накладних від 26.05.2016 № 52, від 20.04.2016 № 5, від 19.05.2016 № 40, від 15.04.2016 № 1, від 19.04.2016 № 3 також не містять підписів.

Згідно статей 61 та 62 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Главою 8 Податкового кодексу України визначені види та порядок проведення контролюючими органами перевірок платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку могла бути отримана, в тому числі, з вироку Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у кримінальній справі № 757/30497/17-к, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

До того ж, позивачем як суб`єктом владних повноважень, з метою з`ясування обставин, які могли б слугувати законною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами будь-які дії в межах його компетенції, як то: проведення зустрічних звірок контрагентів за спірними господарськими операціями, зібрання відповідної інформації в порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби у відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року за № 22 (із відповідними змінами), тощо - не здійснювались; належні, достатні і допустимі докази, що витребовувались судом в межах цієї справи, позивачем не надані.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом не є обґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко