Рішення

від 28.05.2019 по справі 826/17813/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року № 826/17813/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати наказ від 06 червня 2018 року №9509 та податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402, №00008511402 та №00008491402.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні наказ та податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, а послуги надані контрагентом за перевіряємий період у повному обсяг належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року за клопотанням представника позивача справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

22 листопада 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки перевірку проведено у відповідності до вимог податкового законодавства та встановлено неможливість реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ Івамар Трейд .

У підготовчому засіданні 04 грудня 2018 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що на час укладання договору позивача з ТОВ Івамар Трейд останній був платником ПДВ та був належним чином зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для укладення договору. Також позивачем, як добросовісним суб`єктом господарювання та платником податків надійність свого контрагента було перевірено за допомогою сервісу Дізнайся більше про свого бізнес-партнера на сайті ДФС України, тобто, позивачем було вичерпано всі доступні та легальні способи перевірки благонадійності ТОВ Івамар Трейд перед вчиненням господарських відносин.

Також, у підготовчому засідання 04 грудня 2018 року представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №752/18027/18 (а.с.63).

Представником позивача у підготовчому у засіданні 22 січня 2019 року було відкликано клопотання про зупинення провадження у справі поданого 04 грудня 2018 року (а.с.147).

У підготовчому засіданні відповідачем зазначено, що, дослідивши у ході проведення перевірки документи у сукупності та інформацію, отриману з інших джерел, встановлено, що розбіжності у даті підписання документа та даті відкриття розрахункового рахунку ТОВ Івамар Трейд свідчать, що первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду господарської діяльності; документи підписані невстановленою особою; надані звіти не містять обов`язкових реквізитів; зміст господарських операцій не відповідає реальним обставинам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 26 лютого 2019 року представником позивача надано письмові пояснення щодо вироку Шевченківського районного суду міста Києва як неналежного доказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року за клопотаннями представників сторін для допиту в якості свідка викликано у судове засідання ОСОБА_1 .

Крім того, 26 лютого 2019 року судом направлено запит до Шевченківського районного суду міста Києва про надання належним чином завіреної копії вироку від 31 травня 2018 року у справі №761/11940/18 провадження 1-кп/761/1451/2018 та повідомити про дату набрання законної сили вказаним вироком.

01 березня 2019 року представником позивача надано додаткові пояснення - запропоновано для допиту перелік питань.

28 березня 2019 року до суду надійшов супровідний лист від 20 березня 2019 року №01-09/98/2019/кк/206 Шевченківського районного суду міста Києва до якого надано копію вироку із зазначенням дати набрання законної сили вказаного вироку (а.с.195-199)

04 квітня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано пояснення, я в яких зазначено, що ОСОБА_1 , який викликався у судові засідання для допиту в якості свідка, у телефонній розмові була доведена інформація про необхідність прибуття у судове засідання. ОСОБА_1 повідомив про те, що на даний час не зможе прибути у судові засідання у зв`язку з поганим станом здоров`я (а.с.206-210).

У судовому засіданні 24 квітня 2019 року суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі". Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі" в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008491402 залишено без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

11 червня 2018 року відповідачем направлено на адресу позивача запит №15146/10/26-15-14-02-02 про надання інформації (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу господарських операцій між позивачем та ТОВ Івамар Трейд з переліком витребовуваних документів (т.3, а.с.32-34).

У відповідь на запит позивачем надіслано відповідачу лист від 02 травня 2018 року №02/05, яким відповідача повідомлено, що позивач не має достатніх правових підстав для надання пояснень та їх документального підтвердження в рамках запиту (т.1, а.с.46-47).

Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням документального підтвердження господарських операцій на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 11 квітня 2018 року №15146/10/26-15-14-02-02 винесено наказ №9509 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, який отримано представником позивача 07 червня 2018 року (т.3, а.с.35).

07 червня 2018 року відповідачем виписано направлення на проведення перевірки №919/26-15-14-02-02, відомості про пред`явлення якого містяться в матеріалах справи (т.3, а.с.36).

У період з 07 червня 2018 року по 13 червня 2018 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Івамар Трейд за вересень 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки від 20 червня 2018 року №409/26-15-14-02-02/32037073.

В ході проведення перевірки позивачу вручено запит про надання документів від 07 червня 2018 року №1 (т.3, а.с.37), на який надано відповідь від 08 червня 2018 року №08/06-2 стосовно відсутності підстав для надання витребуваних документів (т.3, а.с.40), у зв`язку з викладеним відповідачем складено акт від 12 червня 2018 року №883/26-15-14-02-02 про ненадання документів, з тексту якого вбачається, що позивачем надано до перевірки дублікати первинних документів замість оригіналів, посилаючись на їх втрату 29 грудня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, 44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120000 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 120000 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.185.1, 188.1 ст.188, п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 133334 грн., у тому числі за вересень 2017 року в сумі 133334 грн.;

- п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 17 липня 2018 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00008501402, яким позивачу за порушення п. п.44.1 ст.44, п.185.1, 188.1 ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 200 001 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 133 334 грн. та за штрафними санкціями - 66 667 грн.;

- №00008511402, яким до позивача за порушення п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.;

- №00008491402, яким позивачу за порушення п.44.1, 44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 150 000 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 120 000 грн. та за штрафними санкціями - 30 000 грн.

Рішенням ДФС України від 24 вересня 2018 року №30998/6/99-99-11-01-01-25 за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402, №00008511402 та №00008491402 скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008491402, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402, №00008511402.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та наказ на проведення перевірки протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Контролюючі органи у силу приписів пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків ініціюється виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та проводиться за умови вручення платникові податків до початку перевірки копії наказу про проведення перевірки.

З`ясовуючи, чи були дотримані контролюючим органом вимоги, з якими Податковий кодекс України пов`язує виникнення у контролюючого органу права приступити до здійснення перевірки платника податків, судом встановлено наступне.

Підпунктом 16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Право контролюючого органу отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів встановлене пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень свідчить про те, що контролюючий орган з підстав та у порядку, визначеними у податковому законодавстві, наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, а платник податків, отримавши такий запит, зобов`язаний надати запитувану податковим органом інформацію та документи у визначений законом строк у випадку, якщо отриманий запит відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо форми та змісту такого.

Як було встановлено вище, підставою для прийняття оскаржуваного наказу, стало ненадання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу.

Матеріалами справи встановлено, що запит, направлений відповідачем на адресу позивача містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а також обставини, визначені п1, 3 абз.3 п.73.3 ст73 Податкового кодексу України, а саме: відповідачем виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем податкового кредиту у сумі 133 333 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Івамар Трейд , що містяться у податковій декларації за вересень 2017 року, про що вказують результати аналізу показників, що містятья у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податку за відповідний період та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до ст. ст. 72, 73, 74 ПК України. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

Таким чином, на позивача покладався обов`язок щодо надання інформації, зазначеної в запиті податкового органу, та які позивачем не було подано, що підтверджується листом від 02 травня 2018 року №02/05, яким відповідача повідомлено, що позивач не має достатніх правових підстав для надання пояснень та їх документального підтвердження в рамках запиту.

У той же час, суд звертає увагу, та як було зазначено вище, перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Зокрема, за змістом вказаної статті документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження па обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки, згідно із п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, є ненадання платником податків обґрунтованого пояснення та відповідних документів на обов`язковий запит контролюючого органу.

Тобто даною нормою чітко встановлено, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 800/3151/16 (КУ9901/41222/18), від 02 жовтня 2018 року у справі № 820/4703/17 (К/9901/4057/17).

Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Таким чином, суд звертає увагу на те що наведені обставини мали бути підставою для недопуску працівників відповідача до перевірки, чим позивач не скористався, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази складання відповідного акту про відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, який би засвідчував факт такої відмови.

У той же час, матеріалами справи встановлено, що копію наказу від 06 червня 2018 року №9509 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки вручено представнику позивача 07 червня 2018 року.

Таким чином, у розумінні п.78.4 ст.78 ПК України, відповідачу було надано право на проведення документальної позапланової перевірки позивача.

У той же час, суд звертає увагу, що на виконання оскаржуваного наказу, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при час здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Івамар Трейд , за результатами якої складено акт перевірки та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки, у вигляді прийнятих на підставі акту перевірки відповідних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/1205/16 та від 13 березня 2018 року у справі №804/1113/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року у справі №21-25а10.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав визнання протиправним та скасування наказу від №9509 від 06 червня 2018 року.

Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008511402, яким до позивача за порушення п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Так, з акта від 12 червня 2018 року №883/26-15-14-02-02 вбачається, що позивач втратив первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ Івамар Трейд 29 грудня 2017 року. Проте, позивачем як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження втрати документів та відповідно звернення у встановлені Податковим кодексом України строки до контролюючого органу за місцем обліку з відповідним письмовим повідомленням.

Відповідно до п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Оскільки позивачем до перевірки не надано оригінали документів та порушено порядок зберігання первинних документів, а також встановлений положенням ст.44 Податкового кодексу України обов`язок повідомити контролюючий орган про втрату первинних документів, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. з урахуванням чого позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008511402 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402, яким позивачу за порушення п. п.44.1 ст.44, п.185.1, 188.1 ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 200 001 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 133 334 грн. та за штрафними санкціями - 66 667 грн., суд зазначає наступне.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним зменшенням суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 133 334 грн. по відносинам з контрагентом позивача ТОВ Івамар Трейд .

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402 слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ Івамар Трейд , мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Івамар Трейд (виконавець) укладено договір №16/08-1 від 16 серпня 2017 року, за умовами якого протягом строку дії цього договору виконавець зобовязується надавати замовнику послуги з пошуку та збору інформації, а замовник зобовязується оплатити послуги виконавця та відшкодувати виконавцю витрати, пов`язані з наданням послуг. Інформація відповідно до умов цього договору може включати в себе зокрема: детальний опис товару/обладнання, сфера застосування, принцип дії, матеріал виготовлення, технічні характеристики, креслення, каталоги; інформація щодо основних ціноутворюючих факторів товару/обладнання; інформація від заводів-виробників, дилерських компаній, дані про продажі та пропозиції, розміщені на сайтах оголошень щодо подібних об`єктів. Перелік та кількість об`єктів, щодо яких буде здійснюватись пошук та збір інформації, узгоджуються сторонами в окремих додатках до договору. Щодо об`єктів, щодо яких здійснювався пошук, сторонами укладалися додаткові угоди (т.1, а.с.118-144).

На підтвердження надання ТОВ Івамар Трейд послуг позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі наданих послуг з пошуку та збору інформації (т.1, а.с.139-144а). Крім того, позивачем до перевірки надано для перегляду звіти до зазначених актів приймання-передачі послуг для ідентифікації обсягів виконаних робіт (надання інформації) ТОВ Івамар Трейд у кількості 7 штук (т.4, а.с.2-119), в яких наведено будівельні матеріали, комплектуючі та будівельні машини, їх ціни та технічні характеристики.

ТОВ Івамар Трейд виписало на адресу позивача податкові накладні (т.1, а.с.111-117).

Розрахунки між позивачем та ТОВ Івамар Трейд здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи виписку по рахунку 631 з контрагентом ТОВ Івамар Трейд , копії платіжних доручень, акт звіряння по взаєморозрахункам (т.1, ас.105-110).

На підтвердження реалізації позивачем об`єктів пошуку в матеріалах справи містяться копії договорів, контрактів з контрагентами, розрахунки вартості послуг, рахунки-фактури, специфікації, платіжні доручення, акт приймання-передачі послуг, технічні паспорти на обладнання, інвойси, упаковочні листи (т.1, а.с.153-253, т.2, а.с.1-249).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним заниженням податку на додану вартість у періоді, що перевірявся по відносинам з контрагентом позивача ТОВ Івамар Трейд .

Наявні в матеріалах справи первинні документи, подані позивачем у якості доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Івамар Трейд підписані керівником ТОВ Івамар Трейд Остапенко О.С. З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між позивачем та ТОВ Івамар Трейд виникли у вересні 2017 року.

При цьому, згідно поданих відповідачем пояснень від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 , останній за грошову винагороду підписав необхідні документи, змісту яких він не розуміє, жодного відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності не має.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року справа №761/11940/18, визнано винним ОСОБА_1 , директора ТОВ Івамар Трейд , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Вказаним вироком суду встановлено факт того, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Івамар Трейд ОСОБА_1 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності реєстраційних документів ТОВ Івамар Трейд не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Івамар Трейд не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ Івамар Трейд не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ Івамар Трейд в банківських установа не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків Клієнт-банк , печаткою ТОВ Івамар Трейд ОСОБА_1 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що усі первинні документи, які надані позивачем до суду у підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ Івамар Трейд підписані саме ОСОБА_1 , а, отже, не можуть бути прийняті судом як належним доказ підтвердження реальності правочину.

Враховуючи вказані обставини справи та викладені норми, суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Івамар Трейд , а тому, суд погоджується з висновками відповідача, які викладені в акті перевірки.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 січня 2018 року справа №826/7047/13-а (К/9901/436/18), згідно якої сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб. Право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об`єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

Позиція щодо несумісності статусу фіктивного, нелегального підприємства з легальною підприємницькою діяльністю підтримана Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670.

Судом не приймаються доводи позивача, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року набрав законної сили після проведення перевірки, а тому не може бути належним доказом у підтвердження нереальності правочину, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки 17 липня 2018 року, вже після набрання законної сили (03 липня 2018 року) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року.

Оскільки первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку по контрагенту ТОВ Івамар Трейд .

Крім того, суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року по справі №826/15034/14.

У постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Та обставина, що контрагент позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, суд вважає безпідставним.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ Івамар Трейд підписані ОСОБА_1 , який заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного підприємства - контрагента позивача, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що первинні документи ТОВ Івамар Трейд не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Згідно з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 26 січня 2016 року №826/11928/15, платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, є не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Крім того, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 року №21-737во10).

Так, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності та послуги надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, відповідачем надано суду належні та допустимі докази, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; докази того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність винесення оскаржуваних наказу та податкових повідомлень-рішень та враховуючи скасування податкового повідомлення-рішення контролюючим органом вищого рівня.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова