Рішення

від 29.05.2019 по справі 826/14880/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2019 року № 826/14880/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представників позивача Москаленко А.В., Бердана І.Ю., представника відповідача Мірошниченка В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

26.09.2016 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0031431306.

Правова позиція позивача з урахуванням адміністративного позову та доповнень до нього зводиться до того, що є безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік у розмірі 648 726,97 грн та визначення податкових зобов`язань на цій підставі податковим повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0031431306.

Позивач зазначає, що вказана сума це анульована кредитна заборгованість по Договору кредитної лінії №10-29/3667 від 25.06.2007 не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Дана сума на думку позивача взагалі не включається до складу доходу, адже це прямо передбачено підпунктами 165.1.29 та 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України). До того ж, контролюючим органом при обрахунку податкового зобов`язання позивача взято як базу оподаткування невірну суму анульованого боргу, змість зазначеної банком анульованої суми боргу у розмірі 649 335,97 грн, податкове зобов`язання розраховане відповідачем з суми 648 726,97 грн.

Також позивач зазначає, що внаслідок анулювання кредитної заборгованості по Договору кредитної лінії №10-29/3667 від 25.06.2007 вона не отримала ніякого доходу, вказане анулювання не збільшило його майнового стану та не забезпечило приріст активів в тій чи іншій формі, навпаки позивач понесла збитки у зв`язку із виконанням договору №10-29/3667 від 25.06.2007.

Крім того, позивач вказала на порушення позивачем порядку проведення перевірки, адже наказ про призначення перевірки не отримано позивачем до її проведення, що виключало можливість проведення податкової перевірки та відповідно нівелює правові наслідки проведеної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2016 відкрито провадження у справі.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що позивач у 2015 році отримала дохід у вигляді анульованої банком суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 648 726,97 грн, який підлягав оподаткуванню як додаткове благо відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, однак відповідні зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб не були задекларовані та сплачені позивачем. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та відсутні підстави для задоволення позову.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України, за правилами загального позовного провадження.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмово викладену позицію.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

25.06.2007 між ОСОБА_1 та АКБ Укрсоцбанк (правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк ) укладено Договір кредитної лінії №10-29/3667 від 25.06.2007, за умовами якого надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах максимального ліміту 150 000 доларів США.

30.06.2015 ОСОБА_1 укладено з ПАТ Укрсоцбанк Договір №3 про внесення змін до Договору кредитної лінії №10-29/3667 від 25.06.2007. Даним договором врегульовано умови анулювання банком заборгованості позивача за кредитним договором №10-29/3667 від 25.06.2007.

Відповідно до пункту 3.4 Договору №3 від 30.06.2015 про внесення змін до Договору кредитної лінії №10-29/3667 від 25.06.2007 сума платежу, що підлягає анулюванню, дата такого анулювання зазначаються у відповідній заяві.

З метою виконання умов Договору №3 від 30.06.2015 позивачем подавались відповідні заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, зокрема заяви: від 25.08.2015 на суму сплати 1500 доларів США, сума анульованого боргу 1500 доларів США, дата анулювання 31.08.2015; від 30.06.2015 на суму сплати 4004 доларів США, сума анульованого боргу 4004 доларів США, дата анулювання 06.07.2015; від 27.10.2015 на суму сплати 1557 доларів США, сума анульованого боргу 1557 доларів США, дата анулювання 02.11.2015; від 18.09.2015 на суму сплати 1500 доларів США, сума анульованого боргу 1500 доларів США, дата анулювання 24.09.2015; від 26.11.2015 на суму сплати 17900 доларів США, сума анульованого боргу 17752,8 доларів США, дата анулювання 26.11.2015.

У кожній із вказаних заяв позивач власним підписом засвідчила, що належним чином повідомлена про суму анулювання та свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Таким чином, ПАТ Укрсоцбанк у 2015 році анульовано заборгованість ОСОБА_1 по Договору кредитної лінії №10-29/3667 від 25.06.2007 в загальній сумі основної суми кредитної заборгованості 649 335,97 грн, що також підтверджується інформацією наданою ПАТ Укрсоцбанк .

Про факт анулювання вказаної заборгованості ПАТ Укрсоцбанк повідомлено податкові органи.

Наказом ДПІ у Дніпровському районі від 29.07.2016 №608 на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 ПК України призначено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Також ДПІ у Дніпровському районі складено повідомлення від 29.07.2016 №6513/М/26-53-06-12, згідно якого у зв`язку із неподанням в установлений законом строк податкової декларації ДПІ у Дніпровському районі на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 ПК України та наказу від 29.07.2016 №608, 04.08.2016 буде проводитись позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1

Наказ від 29.07.2016 №608 та повідомлення від 29.07.2016 №6513/М/26-53-06-12 направлені на адресу позивача. Згідно інформації УДППЗ Укрпошта поштове відправлення із вказаним наказом та повідомленням прийняте поштовою установою 01.08.2016, 06.08.2016 не вручене під час доставки, 15.08.2016 вручене адресату особисто.

З 04.08.2016 по 10.08.2016 працівниками ДПІ у Дніпровському районі проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 15.08.2016 №607/26-53-13-06/1906417482.

В ході перевірки виявлене та зафіксоване в акті від 15.08.2016 №607/26-53-13-06/1906417482 порушення позивачем вимог підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в результаті чого позивачем занижено суму грошового зобов`язання податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік на суму 129 136,39 грн.

Висновків щодо порушення позивачем вказаних вимог ПК України відповідач дійшов з огляду на те, що позивач отримала дохід у вигляді анульованої заборгованості в сумі 648 726,97 грн основного боргу та зобов`язана була задекларувати його в річній податковій декларації про майновий стан і доходи і сплатити податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб та військовий збір. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 подала податкову декларацію за 2015 рік в якій не вказала дохід в сумі 648 726,97 грн.

01.09.2016 на підставі висновків акту від 15.08.2016 №607/26-53-13-06/1906417482 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0031431306, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 161 420,48 грн, в тому числі на 129 136,39 грн за основним зобов`язанням та на 32 284,09 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується із висновками викладеними в акті від 15.08.2016 №607/26-53-13-06/1906417482 та вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0031431306, а тому звернулася до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань від 09.04.2015 №321-VIII, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі №804/4182/17.

Судом встановлено, що анульована по кредитному договору по Договору кредитної лінії №10-29/3667 від 25.06.2007 сума боргу в розмірі 649 335,97 грн є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

При цьому, необхідно звернути увагу на положення пункту 165.1 статті 165 ПК України, який визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

- основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, сума, яка отримується платником податку внаслідок продажу права вимоги на депозит, а також основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти. До загального річного оподатковуваного доходу платника податку, який придбав право вимоги на такий депозит (вклад), включається позитивна різниця між сумою коштів, отриманих у результаті реалізації права вимоги, та вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого депозиту (вкладу). У разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу права вимоги на депозит нотаріус повідомляє контролюючий орган про такий договір у порядку, встановленому цим розділом (підпункт 165.1.29);

- основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

- сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності (підпункт 165.1.55).

Враховуючи, що Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015 визначена у розмірі 1218 грн, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік необхідно включити суму 648 726,97 грн (649 335,97 грн - 609 грн). Дана обставина спростовує доводи позивача про те, що контролюючим органом при обрахунку податкового зобов`язання позивача взято як базу оподаткування невірну суму анульованого боргу.

Посилання позивача на те, що вказана сума не включається до складу доходу, адже це прямо передбачено підпунктами 165.1.29 та 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, суд вважає помилковими та такими, що спростовують змістом вказаних норм. Так, відповідач зазначає про необхідність включення до складу доходу позивача суми 648 726,97 грн, яка є сумою анульованого основного зобов`язання за кредитним договором, а не сумою анульованих процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) чи основною сумою кредиту, що отримується платником податку.

В ході розгляду справи встановлено, що банком повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу. Крім того, банк повідомив позивачу про наявність вказаного обов`язку.

Суд зазначає, що позивач не виконав передбаченого підпунктом д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України обов`язку та на задекларував отриманого у 2015 році доходу у сумі 648 726,97 грн у вигляді додаткового блага, а саме суми анульованої основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (підпункт 54.3.1); дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2).

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 161 420,48 грн, в тому числі на 129 136,39 грн за основним зобов`язанням та на 32 284,09 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки в частині її проведення за відсутності доказів вручення позивачу копії наказу про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачає наступну підставу для проведення документальної позапланової перевірки: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Необхідно зауважити, що згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що наказ про призначення перевірки від 29.07.2016 №608 та повідомлення від 29.07.2016 №6513/М/26-53-06-12 направлені на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно інформації УДППЗ Укрпошта поштове відправлення із вказаним наказом та повідомленням прийняте поштовою установою 01.08.2016, 06.08.2016 не вручене під час доставки, 15.08.2016 вручене адресату особисто.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що відповідач вжив залежних від нього заходів для завчасного повідомлення позивача про початок перевірки та для отримання позивачем документів про призначення перевірки. При цьому, виходячи з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України, наказ про призначення перевірки від 29.07.2016 №608 та повідомлення від 29.07.2016 №6513/М/26-53-06-12 вважаються врученим позивачу.

При цьому, суд враховує посилання позивача на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018 у справі №809/1578/17 та згідно яких наказ про призначення перевірки має бути вручено до початку перевірки.

Разом з цим, суд зазначає, що за змістом постанови від 15.05.2018 у справі №809/1578/17 вказаного висновку Верховного Суд дійшов з огляду на необхідність забезпечення права платника податків надати заперечення щодо підстав проведення перевірки та надати відповідні докази та обґрунтування, які стосуються предмету перевірки.

В даній справі позивач зазначає про те, що невручення їй вказаних документів зумовило протиправне позбавлення її можливості подати необхідні для перевірки документи та пояснення.

Водночас, позивач не конкретизує, які саме документи вона мала намір подати до перевірки та яким чином такі документи могли вплинути на результат перевірки.

В ході судового розгляду справи не встановлено, а позивачем не доведено наявності будь яких документів, які б могли вказувати на відсутність підстав для проведення перевірки або спростувати висновки перевірки щодо факту вчинення позивачем вказаного порушення.

Тому, суд вважає, що задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2016 №0031431306 з огляду тільки на невчасне отримання позивачем наказу про призначення перевірки, за умови наявності достатніх підстав для проведення перевірки та обґрунтованості результатів перевірки щодо встановленого факту порушення, буде проявом надмірного формалізму.

Крім того, з огляду на доведеність факту вчинення позивачем порушення вимог підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, повторне проведення контролюючим органом податкової перевірки з дотриманням зазначеної позиції Верховного Суду призведе до нарахування грошового зобов`язання позивача у розмірі ідентичному розміру зобов`язання, яке визначено податковим повідомленням-рішенням від 01.09.2016 №0031431306.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивачем не надано належних й достатніх доказів та обґрунтувань протилежного. У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого нею судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 02094, місто Київ, бульвар Верховної Ради, 24-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39469994).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 29.05.2019.

Суддя О.М. Чудак