ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 травня 2019 року № 826/18181/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденс доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача - Опаріна А.Л.;
сторін: відповідача - Березовська А.О.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Гарденс (далі - позивач або ТОВ Гарденс або Товариство) подало на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2016 № 0015901404, № 0015911404 та від 11.11.2016 № 0022401404.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2016 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4888 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) справу № 826/18181/16 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 18.12.2017.
18.12.2017 судом оголошено перерву у справі до 30.01.2018.
30.01.2018 заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене останніми спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, здійснивши перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, дійшов помилкового висновку про наявність у його діяльності порушень вимог податкового законодавства.
На думку позивача, викладені в акті перевірки висновки Контролюючого органу є помилковими, адже не відповідають дійсним обставинам справи.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25.07.2016 № 4535 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Інсайд Груп ЛТД (код ЄДРПОУ 39847213) за період з 01.10.2015 по 28.02.2016.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 15.08.2016 № 186/26-15-14-04-04/39244028.
Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення Товариством вимог:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2015 рік та І квартал 2016 року на суму 756 000,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 432 000,00 грн., за І квартал 2016 року - 324 000,00 грн.;
- пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість всього у сумі 219096,00 грн., в тому числі за січень 2016 року у сумі 219096,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 620904,00 грн., в тому числі за лютий 2016 року на суму 620904,00 грн.
За результатами розгляду заперечення до акта перевірки, висновки щодо встановлених порушень Контролюючим органом залишено без змін.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2016:
- № 0015861404 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 837000,00 грн., з яких: 756000,00 грн. за основним платежем та 81000,00 грн. за штрафними санкціями;
- № 0015901404 про визначення завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 620904,00 грн.;
- № 0015911404 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 273870,00 грн., з яких: 219096,00 грн. за основним платежем та 54774,00 грн. за штрафними санкціями.
За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.11.2016 № 23935/6/99-99-11-01-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.09.2016 № 0015861404 у частині донарахувань по операціях за період 2015 року, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 02.09.2016 № 0015901404, № 0015911404 залишено без змін, а скаргу задоволено частково.
В подальшому, на підставі наведеного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 № 0022401404 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 758363,00 грн., з яких: 684450,00 грн. за основним платежем та 73912,50 грн. за штрафними санкціями.
Незгода з податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (нижче - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності зі статтею 198 ПК України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов`язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як убачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 219096,00 грн. та податку на прибуток на суму 684450,00 грн. (з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 08.11.2016 № 23935/6/99-99-11-01-02-25), завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 620904,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Інсайд Груп ЛТД .
Так, між ТОВ Інсайд Груп ЛТД (за договором - виконавець) та ТОВ Гарденс (за договором - замовник) укладений договір від 01.10.2015 № 215 на проведення фасувальних робіт, відповідно до умов якого замовник зобов`язується поставити виконавцю паперові пакети, насіння овочевих та квіткових культур, а також необхідні матеріали для проведення фасувальних робіт, а виконавець зобов`язується прийняти цей товар в установлені даним Договором строки та своєчасно здійснити розфасовку та упаковку власними силами на умовах даного Договору. Прийняття-передача товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визнається чинним законодавством й фіксується шляхом підписання актів виконаних робіт. Замовник відвантажує сировину не пізніше 5 календарних днів до дати бажаного отримання товару. Передача товару та сировини здійснюється на умовах франко-склад виконавця за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7. Сировина вважається переданою з дати підписання сторонами акта передачі сировини.
В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії:
- актів прийому-передачі сировини по договору № 215 від 01.10.2015 № 1, від 02.11.2015 № 2, від 30.11.2015 № 3, від 04.01.2016 № 4, від 01.02.2016 № 5;
- актів прийому-передачі виготовленої продукції по договору № 215 від 29.10.2015 № 1, від 29.10.2015 № 2, від 30.10.2015 № 3, від 30.10.2015 № 4, від 13.11.2015 № 5, від 20.11.2015 № 6, від 27.11.2015 № 7, від 10.12.2015 № 8, 14.12.2015 № 9, від 18.12.2015 № 10, від 25.12.2015 № 11, від 08.01.2015 № 12, від 15.01.2016 № 13, від 22.01.2016 № 14, від 29.01.2016 № 15, від 08.02.2016 № 16, від 12.02.2015 № 17, від 19.02.2016 № 18, від 26.02.2016 № 19;
- специфікацій: до акта № 1 передачі сировини до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 1 від 29.10.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 2 від 29.10.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 3 від 30.10.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 4 до договору № 215, до акта № 2 передачі сировини до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 5 від 13.11.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 6 від 20.11.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 7 від 27.11.2015 до договору № 215, до акта № 3 передачі сировини до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 8 від 10.12.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 9 від 14.12.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 10 від 18.12.2015 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 11 від 25.12.2015 до договору № 215, до акта № 4 передачі сировини до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 12 від 08.01.2016 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 13 від 15.01.2016 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 14 від 22.01.2016 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 15 від 29.01.2016 до договору № 215, до акта № 5 передачі сировини до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 16 від 08.02.2016 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 17 від 12.02.2016 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 18 від 19.02.2016 до договору № 215, до акта прийому виготовленої продукції № 19 від 26.02.2016 до договору № 215;
- акта повернення сировини від 26.02.2016 до договору № 215;
- банківських виписок по особовому рахунку № 2600.0.010246.001 ;
- подорожніх листів вантажного автомобіля від 01.10.2015 № 10/1-і, від 29.10.2015 № 10/9-і, від 30.10.2015 № 10/10-і, від 13.11.2015 № 10/10-і, від 02.11.2015 № 1/11-і, від 20.11.2015 № 15/11-і, від 27.11.2015 № 20/11-і, від 30.11.2015 № 21/11-і, від 10.12.2015 № 12/8-і, від 14.12.2015 № 12/10-і, від 18.12.2015 № 12/14-і, від 25.12.2015 № 12/19-і, від 04.01.2016 № 1/2-і, від 08.01.2016 № 1/4-і, від 15.01.2016 № 1/9-і, від 22.01.2016 № 1/14-і, від 29.01.2016 № 1/19-і, від 26.02.2016 № 2/22-і, від 19.02.2016 № 2/17-і, від 12.02.2016 № 2/11-і, від 08.02.2016 № 2/7-і, від 01.02.2016 № 2/1-і;
- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.10.2015 № ОУ-1029/01, від 29.10.2015 № ОУ-1029/02, від 30.10.2015 № ОУ-1030/01, від 30.10.2015 № ОУ-1030/02, від 13.11.2015 № ОУ-1113/06, від 20.11.2015 № ОУ-1120/01, від 27.11.2015 № 1127/01, від 10.12.2015 № 1210/01, від 14.12.2015 № 1214/02, від 18.12.2015 № 1218/01, від 25.12.2015 № ОУ-1225/01, від 08.01.2016 № ОУ-0108/01, від 15.01.2016 № ОУ-0115/02, від 22.01.2016 № ОУ-0122/01, від 29.01.2016 № ОУ-0129/01, від 08.02.2016 № ОУ-0208/02, від 12.02.2016 № ОУ-0212/02, від 19.02.2016 № ОУ-0219/01, від 26.02.2016 № ОУ-0226/01;
- податкових накладних від 29.10.2015 № 29, від 29.10.2015 № 30, від 30.10.2015 № 31, від 30.10.2015 № 32, від 13.11.2015 № 76, від 20.11.2015 № 77, від 27.11.2015 № 78, від 10.12.2015 № 6, від 14.12.2015 № 7, від 18.12.2015 № 8, від 25.12.2015 № 35, від 08.01.2016 № 14, від 15.01.2016 № 15, від 22.01.2016 № 16, від 29.01.2016 № 17, від 08.02.2016 № 23, від 12.02.2016 № 24, від 19.02.2016 № 25, від 26.02.2016 № 26.
Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.
При цьому, судом враховано правосуб`єктність сторін на час укладення та виконання договору на проведення фасувальних робіт, зокрема, контрагент позивача ТОВ Інсайд Груп ЛТД був належним учасником господарських правовідносин та був платником ПДВ.
При дослідженні наданих до матеріалів справи первинних документів, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Інсайд Груп ЛТД у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.
Крім того, cудом установлено подальшу реалізацію товару (насіння), фасування якого замовлялось у ТОВ Інсайд Груп ЛТД таким підприємствам як то: ТОВ ЕПІЦЕНТР К , Підприємство з 100% іноземними інвестиціями БІЛЛА-Україна , ТОВ ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ , ПрАТ НОВА ЛІНІЯ , ТОВ Фудмережа , ТОВ ФОЗЗІ-ФУД , ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ , ТОВ НОВУС УКРАЇНА , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договорів, видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних, карантинних сертифікатів.
Окрім цього, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача в перевіряємому періоді транспортних засобів FIAT NUOVO DOBLO AA8680OA (належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ) та ISUZU NQR 71P НОМЕР_4 (позивач орендує у ОСОБА_2 на підставі договору найму (оренди) автомобіля від 19.10.2015), які використовувались у спірних господарських операціях, а також наявність у штаті позивача водія-експедитора ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , наказ про прийняття на роботу від 01.09.2014 № 6/14-ОС, податковий розрахунок форми № 1ДФ), за участі якого здійснювалось перевезення товару та сировини (насіння).
Водночас, cудом відхиляються посилання Контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента Товариства по ланцюгу постачання, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1341/16.
Також суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 18.07.2017 № 42017101080000095 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки підставою для внесення відомостей про наведене кримінальне правопорушення до ЄРДР став складений відповідачем акт перевірки від 15.08.2016 № 186/26-15-14-04-04/39244028, висновки якого також є підставою для прийняття спірних рішень, що оскаржуються у даній справі.
Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Послуги, отримані від контрагента мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки.
Натомість, висновки відповідача про нереальність, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях контролюючого органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 24 797,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденс - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.09.2016 № 0015901404 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Гарденс завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 620 904,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.09.2016 № 0015911404 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Гарденс грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 273 870,00 грн., з яких: 219 096,00 грн. за основним платежем та 54 774,00 грн. за штрафними санкціями.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.11.2016 № 0022401404 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Гарденс грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 758 363,00 грн., з яких: 684 450,00 грн. за основним платежем та 73 912,50 грн. за штрафними санкціями.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарденс (адреса: 04128, м. Київ, вул. Стеценка, 71, буд. 35, код ЄДРПОУ 39244028), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені ТОВ Гарденс витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 797,06 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто сім гривень 06 копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2019 |
Оприлюднено | 31.05.2019 |
Номер документу | 82077683 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьменко Володимир Володимирович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьменко Володимир Володимирович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьменко Володимир Володимирович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Пащенко К.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні