Постанова

від 28.05.2019 по справі 127/23809/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/23809/18

Провадження № 22-ц/801/1035/2019

Категорія: 5

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 рокуСправа № 127/23809/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року, ухваленого суддею Федчишеним С.А. в м.Вінниці (повне рішення складено 12 березня 2019 року) в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визначення частки в праві спільної сумісної власності,

встановив :

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом та згідно уточнених позовних вимог просила визначити, що частка померлого ОСОБА_5 у спільній сумісній власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 Вінниця по АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 становила 1/4 ідеальної частки.

В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої увійшли: 3/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номером З АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_4 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

14 березня 2018 року державним нотаріусом позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/25 часток вищезазначеного житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами. Однак, видати свідоцтво на частку власності на земельну ділянку, що належала спадкодавцю, нотаріус відмовився, про що 05.04.2018 прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відмова нотаріуса мотивована тим, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5 , він є власником вищевказаної земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. У списку співвласників земельної ділянки зазначені також ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , частка у власності - спільна сумісна.

Тому нотаріус не в змозі визначити склад спадкового майна та належність цього майна спадкодавцеві, а саме на яку частку земельної ділянки необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_5

Оскільки частки у праві спільної сумісної власності не виділені, домовленості щодо їх розміру відсутні, вказане унеможливлює отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року позов задоволено. Визначено, що розмір частки померлого ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_4 , кадастровий номер № НОМЕР_1 становила 1/4 ідеальної частки.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржуване рішення та визначити, що розмір земельної частки померлого ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_4 , кадастровий номер № НОМЕР_1 становила 3/25 частки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначення розміру частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку залежить від розміру частки кожного співвласника у житловому будинку, господарських будівлях і спорудах, які на такій ділянці розташовані; суд першої інстанції помилково визначив частку виходячи із принципу рівності, оскільки частка позивача згідно правовстановлюючих документів складає 3/25 частки.

У поданій заяві ОСОБА_2 зазначила, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не надійшло.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з: 3/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номером З АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 ; земельної ділянки площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_4 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

14 березня 2018 року позивачу державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малай Н.С. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/25 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер 3 ( АДРЕСА_4 а.с.6).

Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , про що 05.04.2018 прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 497/02-31 у звязку із тим, що в держваному акті зазначені ще й інші співвласники, однак їх частка у спільній власності не визначена (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 на частину житлового будинку, виданого викономом Вінницької міської ради 18.05.2005 на підставі рішення виконкому Староміської районної ради народних депутатів від 14.11.1990 №322, зареєстрованого КП Вінницьке обласне обєднане бюро технічої інвентаризації 20.05.2005 в реєстраційній книзі №92 за реєстраційним номером №8470, ОСОБА_5 належить 21/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_5 ).

Із технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_6 від 25.10.2017 слідує, що ОСОБА_5 на праві власності належить 3/25 часток житлового будинку, ОСОБА_3 - 9/100, ОСОБА_1 - 21/100, ОСОБА_6 - 349/600 (а.с.91).

Із відповіді на запит КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації №7373 від 14.11.2017 слідує, що за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності в КП ВООБТІ 20.05.2005 на 3/25 частки будинку з господарськими будівлями на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 на частину житлового будинку, виданого виконкомом міської ради 18.05.2005 згідно рішення №322 від 14.11.1990 (а.с.93).

За ОСОБА_3 право приватної власності на 9/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями зареєстровано 30.06.2005; за ОСОБА_1 право приватної власності на частки житлового будинку зареєстровано 06.12.1983; за ОСОБА_6 право приватноївласнсоті на 3/8 частки житлового будинку згосподарськими будівлями зареєстровано 05.05.1981.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_5 18 квітня 2007 року на підставі рішення Вінницької міської ради від 25.05.2006 №93 та рішення Вінницької міської ради від 22.09.2006 №391, останньому належить земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_4 . Вінниця з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.8).

У додатку до вказаного державного акту серед співвласників земельної ділянки зазначено: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Частка у спільній власності - спільна сумісна власність.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що частки у праві спільної сумісної власності є рівними, тому частка кожного із співвласників земельної ділянки становить по 1/4.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність)

Згідно п. в ч. 2 ст. 89 ЗК України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними , якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом (ч. 5 ст. 89 ЗК України).

Під час оформлення земельної ділянки співвласники житлового будинку дійшли згоди про отримання земельної ділянки із земель комунальної власності у спільну сумісну власність без визначення при цьому частки кожного, відповідно до їх часток у будинку.

Тому відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України, ч. 5 ст. 89 ЗК України, частки у земельній ділянці кожного із співвласників будинку є рівними.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що частки у праві власності на земельну ділянку мають визначатися пропорційно до часток співвласників у праві власності у житловому будинку, як це передбачено ч. 4 ст. 120 ЗК України виходячи з того, що вказана норма не може бути застосована до даних спірних правовідносин.

Так, згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як слідує із матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_5 набув право власності на частину житлового будинку у 2005 році, тоді як право власності на земельну ділянку, яка перебуває у спільній сумісній власності сторін, набув в 2007 році. А відтак, в даному випадку, право власності у ОСОБА_5 на земельну ділянку виникло після набуття права власності на частину житлового будинку, що є протилежним змісту ч. 4 ст. 120 ЗК України.

У зв`язку з неможливістю застосувати до спірних правовідносин ст. 120 ЗК України, апеляційний суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду України, висловлені у постанові від 11.02.2015 у справі №6-2цс15 та постанові від 12.10.2016 у справі №559/2079/15-ц з приводу застосування ст. 120 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що частки співвласників земельної ділянки є рівними та становлять по 1/4 частки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 травня 2019 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко