Постанова

від 30.05.2019 по справі 813/3873/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №813/3873/17

адміністративне провадження №К/9901/68373/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішенняЛьвівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (суддя Р.М. Москаль) на постановуВосьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (колегія у складі суддів: Я.С. Попко, Т.В. Онишкевич, І.М. Обрізко) у справі№ 813/3873/17 (857/496/18) за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Львівській області доТовариства з обмеженою відповідальністю Мілтон Люкс прозастосування арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило застосувати арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Мілтон Люкс (далі - ТОВ Мілтон Люкс ), що знаходиться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

Позов обґрунтовано тим, що з урахуванням недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мілтон Люкс , на виконання вимог статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача, що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, у позові відмовлено, оскільки у контролюючого органу були відсутні законні підстави для проведення перевірки, що виключає наявність загальних підстав для застосування арешту коштів платника податків, при цьому судами відзначено, що позивачем не надано до суду доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги.

Крім того, податковим органом 18 грудня 2018 року заявлене клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що Верховним Судом висловлено різні правові позиції стосовно передумов для накладення контролюючим органом арешту на кошти на рахунках платника податків. Це клопотання є безпідставним та не підлягає задоволенню, оскільки підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність колегії або палати відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Відсутність висновку Верховного Суду України у подібних правовідносинах, відсутність посилання у клопотанні на конкретне рішення Верховного Суду України, прийняте у подібних правовідносинах, обумовлює відмову у задоволенні заявленого позивачем клопотання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області направило ТОВ Мілтон Люкс запити про надання інформації та їх документальне підтвердження по податкових зобов'язаннях щодо взаємовідносин ТОВ Мілтон Люкс з ТОВ Край-транс за грудень 2016 року та лютий 2017 року.

Оскільки контролюючий орган дійшов висновку про те, що платник податків на ці запити не надав належної відповіді, 18 жовтня 2017 року відповідач у відповідності до пп.16.1.5, пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.20 п.20.1 ст.20, пп.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України прийнято наказ № 4773 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мілтон Люкс з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Край транс , ТОВ Меркурій торг , що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період січень-березень 2017. Відповідно до цього наказу документальна позапланова виїзна перевірка повинна розпочатися з 18 жовтня 2017 року, тривалістю 5 робочих днів.

18 жовтня 2017 року посадова особа контролюючого органу для проведення перевірки здійснила вихід за податковою адресою ТОВ Мілтон Люкс : м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93А з метою вручення наказу від 18 жовтня 2017 року № 4773 та пред'явлення направлення на проведення перевірки від 18 жовтня 2017 року № 7978.

Директор ТОВ Мілтон Люкс Пальчук О.Ф. ознайомилася з цим наказом, отримала його копію та не допустила працівника контролюючого органу до проведення перевірки, оскільки не погодилась із правомірністю винесення наказу, про що розписалась на примірнику наказу та зазначила про намір оскаржити цей наказ.

Судами також встановлено, що ревізор не надала керівнику направлення на перевірку та службового посвідчення, що не заперечується позивачем.

У зв'язку із недопуском до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мілтон Люкс , відповідачем складено акт недопуску від 18 жовтня 2018 року № 522/13-01-14-02/40631077.

Начальником Головного управління ДФС у Львівській області 24 жовтня 2017 року о 17:30 год прийнято рішення № 18327/10/13-01-14-02-15 про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ Мілтон Люкс , Копію цього рішення отримав директор Мілтон Люкс Пальчук О.Ф. о 17:45, про що свідчить її розпис на рішенні.

Посилаючись на вказані обставини, а також положення норм п.94.1, пп.94.2.3 п.94.2 та пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Отже, якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати свої права, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тобто, відсутність законних підстав для проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку, передбачені підпунктом 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, у разі недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Львівського окружного суду № 813/3894/17 від 12 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ Мілтон Люкс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування цього наказу від 18 жовтня 2017 року №4773 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мілтон Люкс .

Так, частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій), яка кореспондує правилам частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді касаційної інстанції) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас таке звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Відтак, з метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів судами було встановлено, що платнику податків до початку проведення перевірки не пред'явлено всіх документів, на підставі яких у визначений законом спосіб, контролюючий орган має право розпочати перевірку. Зокрема, у направленні немає підпису платника податків про підтвердження факту пред'явлення йому такого направлення та службового посвідчення, що не заперечується самим позивачем.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про наявність у відповідача підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, оскільки позивачем не надано доказів пред'явлення та ознайомлення платника податків з належним чином оформленим направленням, службовим посвідченням.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій під час вирішення справи дотримано вимоги статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді апеляційної інстанції), згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи суд першої та апеляційної інстанцій врахували наведені норми процесуального права та встановили фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі №813/3894/17 (К/9901/57034/18) задовольнив касаційну скаргу ТОВ Мілтон Люкс , скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та ухвали нове рішення, яким позов ТОВ Мілтон Люкс задовольнив. Визнано протиправним та скасовано наказ №4773 від 18 жовтня 2017 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мілтон Люкс .

Таким чином, враховуючи те, що судами встановлено обставини, за яких відповідач правомірно відмовив в допуску до проведення перевірки, Верховний Суд погоджується із висновками, зробленими судами у цій справі, щодо необґрунтованості позовних вимог про накладення арешту на кошти платника податків.

При цьому, постановою від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17 (К/9901/40847), ухваленою у складі суддів першої палати Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив позицію щодо підстав застосування адміністративного арешту майна платника податків, і таким чином усунуто неоднакове застосування ст. 94 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

......................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду