Постанова

від 08.12.2009 по справі 11/498

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 08 грудня 2009 року           12:17           № 11/498

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом

ОСОБА_1  

до

Київського міського військового комісаріату

про

зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату (далі відповідач) про зобов’язання надати довідку МСЕК, яка відповідає Акту МСЕК, на підставі якого позивачу було призначено пенсійне забезпечення при звільненні зі Збройних Сил України та повернути суми пенсій з грудня 1982 року, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою суду від 10.12.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом, призначено попереднє судове засідання.

У судовому засіданні 29.01.2009 р. закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду позивач підтримав позов у повному обсязі. 06 липня 2009 року подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у 1981 році комісаріатом була видана довідка МСЕК, яка не відповідає свідоцтву про хворобу № 226 від 05.03.1981 року та листу Міністерства оборони України № 57/2/3/611 від 21.03.1981 року, внаслідок чого порушено права позивача на належне пенсійне забезпечення.

При цьому, позивач вважає, що з вини відповідача від зазнає моральних страждань, погіршення здоров’я, у зв’язку з чим просить відшкодувати завдану йому моральну шкоду.

Відповідач не направив у судове засідання свого представника, заперечень на позовну заяву не надіслав.

Нез'явлення відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, не перешкоджає розгляду справи судом відповідно до ст. 128 КАС України на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 –лейтенант у відставці, був звільнений 24.07.1981 року з військової служби у Збройних силах у відставку згідно з наказом заступника Міністра оборони СРСР від 25.05.1981 року № 0117 за статтею 60 п. «б»за хворобою.

На вимогу суду відповідачем було надіслано особову справу ОСОБА_1, з документів якої суд встановив, що з 24.11.1981 року Кримським обласним військовим комісаром після звільнення була призначена пенсія по інвалідності на підставі довідки МСЕК Д-70 № 509807 від 23.11.1981 року, відповідно до якої позивачу була встановлена третя група інвалідності, яка настала у період проходження військової служби.

Термін пенсії був встановлений на строк до 01 грудня 1982 року, у зв’язку з чим виплата пенсії була припинена з 01 грудня 1982 року.

Як вбачається з листів-відповідей, що надавались на звернення позивача, довідки про повторне встановлення групи інвалідності позивач не представляв, тому підстав для подальшого призначення пенсії не було.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Київського міського військового комісаріату, де йому на особистих прийомах надавались відповіді щодо порядку оновлення призначення пенсії, порядку проходження МСЕК для визначення групи та причини інвалідності (чисельні відповіді знаходяться у матеріалах особової справи позивача).

На даний час пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби врегульоване Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у статті 1-1 якого зазначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Залежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи.

Як вбачається з свідоцтва про хворобу № 226 від 05 березня 1981 року військово-медична комісія встановила діагноз позивача –стан після видалення безпігментної меланоми лівого плеча, близорукість слабого ступеню обох очей. На підставі цього діагнозу позивача визнано непридатним для подальшого проходження військової служби, а також те, що захворювання отримані у період проходження військової служби.

Враховуючи те, що позивачу інвалідність третьої групи була встановлена на термін до 30.11.1982 року, починаючи з 01 грудня 1982 року комісаріатом було правомірно припинено виплати пенсії по інвалідності.

Довідка МСЕК серії Д-70 за № 57/2/3/611, яка була надана комісаріатом, та яку позивач вважає фіктивною, оскільки у ній зазначено неточний діагноз, а написано скорочено «меланома кожи, левого глаза», дійсно не відповідає свідоцтву про хворобу, але разом з тим ця помилка допущена при заповненні працівниками військово-медичної комісії, але не комісаріату. Можливості видати іншу довідку, як про те просить позивач у позові, фактично неможливо, оскільки довідка МСЕК виписується не комісаріатом та іншої довідки, виданої у 1981 році не існує.

Дослідивши усі подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що встановлене захворювання позивача було отримане ним під час проходження військової служби, про що свідчить свідоцтво про хворобу, але є таким, що не пов’язане з проходженням військової служби, тобто відсутній причинний зв’язок між захворюванням, на підставі якого була встановлена інвалідність, і проходженням військової служби. Необхідність подальшого обстеження з метою виявлення захворювань та встановлення групи та причини інвалідності пов’язана з тим, що позивачу у 1981 році інвалідність була встановлена терміном до 30.11.1982, а не безстроково.

Згідно з довідкою МСЕК серії КА-1 № 003547 з 01.07.2008 року позивачу повторно встановлена третя група інвалідності і також на строк до 01 липня 2009 року.  

У відповідності до статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян»встановлено, що функції призначення і виплати пенсій категоріям осіб відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з 01 січня 2007 року передаються органам Пенсійного фонду України. Таким чином, відповідач 1 вже був законодавчо позбавлений права здійснювати перерахунок раніше призначеної пенсії, діяв як суб’єкт владних повноважень у межах визначеної законом компетенції.

Таким чином, подальші питання призначення, переоформлення, перерахунку пенсії з 2007 року вже вирішуються органами пенсійного фонду, а не комісаріатом.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог до Київського міського військового комісаріату, судом не встановлено неправомірності дій посадових осіб відповідача, а також визначено, що деякі питання, порушені у позовних вимогах взагалі не відносяться до компетенції відповідача.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                           К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –11.01.2010.