Ухвала

від 22.05.2019 по справі 307/2739/18

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2739/18

Провадження № 2/307/177/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ганичівського сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича, Ганичівської сільської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ганичівського сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича, Ганичівської сільської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Просить суд визнати неправомірними дії Ганичівської сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича щодо не внесення ним на розгляд 13 сесії 7 скликання Ганичівської сільської ради заяви ОСОБА_1 від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі, розташованої в АДРЕСА_1 району, зобов`язати Ганичівського сільського голову Фіцай А.В. винести на розгляд найближчого засідання сесії 7 скликання Ганичівської сільської ради заяву ОСОБА_1 від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі, розташованої в АДРЕСА_1 , Тячівського АДРЕСА_2 , а також зобов`язати Ганичівську сільську рада розглянути дану заяву по суті та прийняти відповідне рішення.

Представник Ганичівської сільської ради Марич І.Ю. подав в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у даній цивільній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В клопотанні зазначив, що предметом спору в даній цивільній справі є владні управлінські функції сільського голови. Невнесення у порядок денний сесії сільської ради заяви позивача та ненадання проекту землеустрою не визначений законом як підстава набуття права власності на земельну ділянку і не є документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків сторін у земельних правовідносинах. А тому, спір у цій справі не є приватноправовим і має розглядається адміністративним судом.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про закриття провадження.

Заслухавши з цього приводу інших учасників справи, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою погоджується в порядку, передбаченому ст.186 Земельного кодексу України.

Відтак, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не є рішенням, за результатами реалізації якого виникає будь-яке речове право чи інтерес (відсутній приватноправовий характер спірних правовідносин), й при цьому відповідач своїм рішенням про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Даного правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 7 червня 2016 року у справі №820/3507/15.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються неправомірними дії Ганичівської сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича щодо не внесення ним на розгляд 13 сесії 7 скликання Ганичівської сільської ради заяви позивача ОСОБА_1 від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі.

Виходячи зі змісту позовних вимог, предметом спору є правомірність дій відповідача у вирішенні питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, тобто спір не стосується цивільного права, а тому суд вважає, що між сторонами виник публічно-правовий спір та вказані спірні правовідносини повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ганичівського сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича, Ганичівської сільської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, слід закрити, роз`яснивши позивачу ОСОБА_1 його право на звернення до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом інтересів в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 255 п.1 ч.1, 260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ганичівського сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича, Ганичівської сільської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, закрити.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 його право на звернення до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом інтересів в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст ухвали складено 27 травня 2019 року.

Головуючий : В.І.Бобрушко