Постанова

від 15.10.2020 по справі 307/2739/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2739/18

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В., Куштана Б.П.,

за участі секретаря: Кухта М.В.,

за участі ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах Ганичівського сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича, на рішення Тячівського районного суду від 04 листопада 2019 року, головуючий суддя Ніточко В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Ганичівського сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича та Ганичівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ганичівського сільського голови Фіцай Анатолія Васильовича та Ганичівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії.

Просив визнати неправомірними дії Ганичівського сільського голови Фіцая А.В. щодо невнесення ним на розгляд 13-ї сесії 7-го скликання Ганичівської сільської ради заяви позивача від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Ганичівського сільського голову ОСОБА_4 внести на розгляд найближчого засідання сесії 7-го скликання Ганичівської сільської ради заяву позивача від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а Ганичівську сільську раду розглянути дану заяву по суті та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Тячівського районного суду від 04 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Ганичівського сільського голови Фіцая Анатолія Васильовича щодо невнесення ним на розгляд 13-ї сесії 7-го скликання Ганичівської сільської ради заяви ОСОБА_1 від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Ганичівського сільського голову ОСОБА_4 внести на розгляд найближчого засідання сесії 7-го скликання Ганичівської сільської ради заяву позивача від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а Ганичівську сільську раду Тячівського району Закарпатської області розглянути дану заяву по суті та прийняти відповідне рішення.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Стягнуто з Ганичівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області в користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах Ганичівського сільського голови Фіцай А.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким провадження у цій справі закрити через відсутність предмету спору та порушення юрисдикції.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 25 квітня 2003 року та свідоцтва про право власності від 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Із державного акту серії ЯК № 31937903 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2124481201:05:002:0094, що розташована в АДРЕСА_1 .

Згідно заяви від 03 квітня 2018 року, ОСОБА_5 звернувся до сесії Ганичівської сільської ради з проханням надати йому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на зміну конфігурації без зміни площі, 0,2255 га в АДРЕСА_1 .

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що висновок суду є помилковим, оскільки у заяві ОСОБА_1 не йдеться про зміну конфігурації приватизованої ним земельної ділянки не відповідають дійсності та спростовується самою заявою від 03.04.2018 року.

В ухвалі суду першої інстанції від 22.05.2019 року (ухвала була предметом розгляду судом апеляційної інстанції) також йдеться про те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 03.04.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі у зв`язку зі зміною конфігурації без зміни площі.

Крім того, апелянт вважає, що спір у цій справі не є приватноправним і має розглядатися адміністративним судом не відповідають ні обставинам справи, ні вимогам чинного в Україні законодавства.

Так, аналогічні твердження апелянт вже наводив в клопотанні (заяві) про закриття провадження у справі, поданій в судовому засіданні Тячівського районного суду. Правова оцінка таким твердженням наведена в постанові Закарпатського апеляційного суду від 06.08.2019 року. Суд чітко встановив, що спір в даній справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Порядок безкоштовної передачі земельних ділянок у власність громадянам регулюється нормами Земельного кодексу України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002). Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону (пункт 34 частини першої статті 26).

Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Так, згідно із ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно п.8 ч.3 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

За змістом п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання у власність земельної ділянки вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

П.п. 10, 11 ст.118 ЗК України визначено, що відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду, а також, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З огляду на те, що відповідачами в установленому законом порядку не було винесено та розглянуто на черговій сесії заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на збір документів для проекту відведення йому земельної ділянки у приватну власність, а також не прийнято відповідного вмотивованого рішення стосовно вказаної заяви (клопотання), суд вірно вважав, що відповідачі допустили неправомірну бездіяльність щодо недотримання передбаченого законодавством порядку розгляду звернень зазначеного характеру.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374 , 375 , 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах Ганичівського сільського голови - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 21 жовтня 2020 року .

Головуючий

Судді