Постанова

від 04.03.2009 по справі 34/118-08-2234

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2009 р. № 34/118-08-2234

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючого Кривди Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну ска ргу Одеської міської ради

на постанову від 25.11.08 Одеського апеля ційного господарського суду

та на рішення від 18.08.08

у справі №34/118-08-2234

господарського суду Одеської області

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5

до 1. Одеської міської рад и

2. Управління земельних ресу рсів у м. Одеса

3. Одеської регіонально ї філії ДП "Центр державного з емельного кадастру при держа вному комітеті України по зе мельних ресурсах"

про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

за участю представників ст орін

від позивача: у засідання не прибули

від відповідачів: у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа О СОБА_5 звернувся до господа рського суду Одеської област і з позовом про зобов'язання Одеської міської ради прий няти від позивача грошову су му, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ді лянки площею 552 м2 за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим признач енням - обслуговування та ек сплуатація нежитлової будів лі (павільйону-бару) площею 95,6 м 2; визнання за позивачем права власності на цю земельну діл янку; зобов'язання Одеської регіональної філії ДП "Цент р державного земельного када стру при державному комітеті України по земельних ресурс ах" зареєструвати за позивач ем державний акт на право вла сності на вказану земельну д ілянку та зобов'язання Управ ління земельних ресурсів у м . Одеса вчинити необхідні дії з видачі бланку та підписанн я державного акту на право вл асності на вказану земельну ділянку (з урахуванням уточн ення).

Позов мотивовано неотрима нням позивачем відповіді на своє звернення щодо приватиз ації спірної земельної ділян ки.

Управління земельних ресу рсів у м. Одеса проти позову за перечило, посилаючись на від сутність підстав для видачі державного акту на право вла сності на земельну ділянку т а його державної реєстрації за відсутністю в позивача ві дповідного договору чи іншог о документу, що посвідчує пра во на спірну земельну ділянк у. Також відповідач вказав пр о відсутність зазначення поз ивачем розміру експертної гр ошової оцінки спірної земель ної ділянки із наданням відп овідного звіту.

Рішенням від 18.08.08 господарсь кого суду Одеської області (с уддя Фаєр Ю.Г.), яке залишено бе з змін постановою від 25.11.08 Од еського апеляційного госп одарського суду (колегія суд дів у складі: Мирошниченко М.А. - головуючого, Бєляно вського В.В., Шевченко В. В.), позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач набув право на спірну земельну ділянку на п ідставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України внаслідок придба ння ним розташованої на цій д ілянці будівлі, а відповідно до ст.ст. 127, 128 ЗК України підста ви для відмови позивачу у вид іленні земельної ділянки від сутні.

Ухвалою від 18.02.09 Вищий господ арський суд України порушив касаційне провадження за кас аційною скаргою Одеської міської ради, в якій заявлено вимоги про скасування рішен ня і постанови в справі та при йняття нового рішення про ві дмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивова на порушенням судами норм пр оцесуального права у зв'язку з задоволенням позовних вим ог до Одеської регіональ ної філії ДП "Центр державног о земельного кадастру при де ржавному комітеті України по земельних ресурсах", яка не є юридичною особою та не може б ути стороною в справі, та до Уп равління земельних ресурсів у м. Одеса, що є суб'єктом владн их повноважень. Також касато р зазначає про безпідставніс ть задоволення позовних вимо г до вказаних осіб, до яких поз ивач не звертався з приводу о тримання державного акту.

Стосовно вимог про визнанн я права власності касатор за значив про відсутність обста вин прийняття радою рішення про відчуження спірної земел ьної ділянки та укладання ст оронами договору купівлі-про дажу як підстав для набуття п озивачем відповідного права . Крім того, скаржник зауважив про невідповідність визначе ного судами цільового призна чення спірної земельної діля нки вимогам ст. 19 ЗК України; ви знання судами права на невиз начений об'єкт за відсутніст ь проекту відведення відпові дної земельної ділянки; безп ідставність посилання на ст. 377 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповіда ча, перевіривши матеріали сп рави, судова колегія вважає, щ о касаційна скарга підлягає задоволенню частково з насту пних підстав.

Як встановили суди першої т а апеляційної інстанцій, на п ідставі договору купівлі-про дажу від 20.07.06 (нотаріально посв ідченого та зареєстрованого у КП "ОМБТІ та РОН") позивач при дбав у власність нежитлову б удівлю (павільйон-бар), розташ овану за адресою: АДРЕСА_1 .

Маючи намір приватизувати земельну ділянку площею 552 м2 з а вказаною адресою, позивач з вернувся до Одеської міс ької ради з листом від 18.07.07, який залишено без відповіді та за доволення. Зміст вказаного л иста судами по суті не дослід жувався.

Звертаючись до господарсь кого суду з позовом у справі, п озивач заявив вимогу, зокрем а, про визнання за ним права вл асності на земельну ділянку площею 552 м2 за адресою: АДРЕС А_1, з цільовим призначенням - обслуговування та експлуа тація нежитлової будівлі (па вільйону-бару) площею 95,6 м2.

Такий спосіб захисту прав п ередбачений в п. 1 ч. 2 ст. 16, а тако ж ст. 392 ЦК України, згідно з яко ю власник майна може пред'яви ти позов про визнання його пр ава власності, якщо це право о спорюється або не визнається іншою особою, а також у разі в трати ним документа, який зас відчує його право власності.

З аналізу вказаної норми вб ачається, що вона передбачає звернення з позовом про визн ання права власності лише вл асника, тобто особи, яка має ві дповідне право, але воно оспо рюється або не визнається ін шою особою тощо. З огляду на та ке при вирішенні даного спор у суттєвим є встановлення об ставин виникнення у позивача права власності на спірну зе мельну ділянку як підстави д ля визнання його власником д ілянки, право якого підлягає захисту.

Набуття права на землю гром адянами та юридичними особам и врегульовано главою 19 Земел ьного кодексу України, згідн о з ч. 1 ст. 116 якого (в редакції на момент звернення з позовом) г ромадяни та юридичні особи н абувають права власності та права користування земельни ми ділянками із земель держа вної або комунальної власнос ті за рішенням органів викон авчої влади або органів місц евого самоврядування, або де ржавних органів приватизаці ї, або центрального органу ви конавчої влади з питань земе льних ресурсів в межах їх пов новажень, визначених цим Код ексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК Укра їни право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає піс ля одержання її власником аб о користувачем документа, що посвідчує право власності ч и право постійного користува ння земельною ділянкою, та йо го державної реєстрації.

Главами 20 та 21 ЗК України вре гульовано придбання земельн их ділянок на підставі цивіл ьно-правових угод та їх прода ж на конкурентних засадах.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка придбал а житловий будинок, будівлю а бо споруду, переходить право власності на земельну ділян ку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначе ння, у розмірах, встановлених договором; якщо договором пр о відчуження житлового будин ку, будівлі або споруди розмі р земельної ділянки не визна чено, до набувача переходить право власності на ту частин у земельної ділянки, яка зайн ята житловим будинком, будів лею або спорудою, та на частин у земельної ділянки, яка необ хідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будів ля або споруда розміщені на з емельній ділянці, наданій у к ористування, то в разі їх відч уження до набувача переходит ь право користування тією ча стиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та части ною ділянки, яка необхідна дл я їх обслуговування. Вказана норма кореспондується зі ст . 377 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшо в висновку, що відповідно до в икладених правових норм пози вач набув право на земельну д ілянку, необхідну для обслуг овування нежилої будівлі (па вільону-бару), розташованої з а вказаною адресою. При цьому в мотивувальній частині суд ового рішення не зазначено, я ке саме право набуто позивач ем, з огляду на те, що вказані п равові норми передбачають ли ше перехід до набувача права власності або права користу вання від попереднього власн ика будівель або споруд. Прот е суд першої інстанції засто сував зазначені положення за кону без з'ясування передбач ених ними обставин щодо нале жності спірної земельної діл янки на певних підставах поп ередньому власнику придбано го позивачем павільйону-бару .

До того ж судом не визначено підстави, з яких він дійшов ви сновку про необхідність для обслуговування належного по зивачеві майна площею 95,6 м2 зем ельної ділянки площею саме 552 м2. Як вірно зазначено в касаці йній скарзі, суд в своєму ріше нні належним чином не визнач ив спірну земельну ділянку, з азначивши лише її розмір і мі сце розташування, але не її ме жі, установлення яких визнач ено ст. 79 ЗК України в якості не обхідної ознаки земельної ді лянки як частини земної пове рхні. Також слід погодитись з доводами касатора щодо неві дповідності визначеного в су довому рішенні цільового при значення спірної земельної д ілянки вимогам ст.ст. 19, 20 ЗК Укр аїни.

Задовольняючи позовні вим оги в цій частині, суди першої та апеляційної інстанції та кож послались на залишення Одеською міською радою без вирішення поданої позивачем заяви, не зважаючи на відсутн ість передбачених ч. 5 ст. 128 ЗК У країни підстав для відмови п озивачу у виділенні спірної земельної ділянки, оскільки вона не підлягає продажу на к онкурентних засадах через ро зташування належного позива чеві майна.

Стаття 128 ЗК України визнача є порядок продажу земельних ділянок державної та комунал ьної власності громадянам та юридичним особам, зокрема, пі дставою для відмови в продаж у земельної ділянки є: а) непод ання документів, необхідних для прийняття рішення щодо п родажу такої земельної ділян ки; б) виявлення недостовірни х відомостей у поданих докум ентах; в) якщо щодо суб'єкта пі дприємницької діяльності по рушена справа про банкрутств о або припинення його діяльн ості.

Дійшовши висновку про відс утність вказаних підстав для відмови в продажу спірної зе мельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій в р ішенні та постанові не зазна чили про надання правової оц інки поданій позивачем заяві щодо її змісту та доданих док ументів, тобто дотримання по рядку звернення з відповідно го питання, врегульованого ч инним на момент такого зверн ення законодавством.

При вирішенні спору в цій ча стині, суди першої та апеляці йної інстанції також виходил и з того, що порушення прав поз ивача Одеською міською р адою полягає саме у неприйня тті нею рішення про продаж зе мельної ділянки або про відм ову в продажу із зазначенням причин відмови, а позивач має право на оформлення цієї зем ельної ділянки у власність. З огляду на таке суди дійшли ви сновку про наявність у позив ача права на придбання у влас ність земельної ділянки. Тоб то судами при вирішенні спор у не встановлені обставини р еалізації позивачем у встано вленому законом порядку тако го права на придбання, а також обставини щодо визнання нез аконною бездіяльності відпо відача в судовому порядку.

Оскарження певних дій або б ездіяльності відповідача не визначені предметом спору в даній справі, предметом дано го спору є саме вимога про виз нання за позивачем права вла сності на спірну земельну ді лянку, підставою для задовол ення якої може бути лише вста новлення обставин щодо виник нення в нього такого права. А в ідтак безпідставним є визнан ня судами першої та апеляцій ної інстанцій за позивачем п рава власності на спірну зем ельну ділянку без встановлен ня наявності обставин, які зг ідно з вимогами закону, зокре ма ст.ст. 116, 120, 125, 128, 131 ЗК України, є п ідставами для набуття цього права. Обставини ж невиконан ня радою свого обов'язку з роз гляду відповідної заяви норм ами земельного законодавств а не визначені в якості підст ав для набуття права власнос ті на земельну ділянку.

Також судами задоволено за явлені позивачем вимоги про зобов'язання Одеської мі ської ради прийняти від пози вача грошову суму, еквівален тну експертній грошовій оцін ці спірної земельної ділянки площею 552 м2.

В силу ст. 19 Конституції Укра їни правовий порядок в Украї ні ґрунтується на засадах, ві дповідно до яких ніхто не мож е бути примушений робити те, щ о не передбачено законодавст вом; органи державної влади т а органи місцевого самовряду вання, їх посадові особи зобо в'язані діяти лише на підстав і, в межах повноважень та у спо сіб, що передбачені Конститу цією та законами України.

Всупереч вимогам вказаної норми суди першої та апеляці йної інстанції, зобов'язуючи Одеську міську раду вчин ити вказані дії, не зазначили норми закону, які встановлюю ть обов'язок цієї особи на їх в иконання.

З цього приводу судом першо ї інстанції викладено лише п оложення Закону України "Про оцінку земель" стосовно вико ристання експертної грошово ї оцінки при здійсненні циві льно-правових угод, а також п. 2.2 Порядку проведення експерт ної грошової оцінки земельни х ділянок, затвердженого Нак азом Держкомзему України від 09.01.2003 р. за №2. Суд апеляційної ін станції також виклав свій ви сновок про те, що земельні діл янки продаються власникам об 'єктів нерухомості (які розта шовані на цих земельних діля нках) за ціною, встановленою е кспертною грошовою оцінкою з емельної ділянки, і не передб ачають можливість при продаж у земельної ділянки власника м розташованих на них об'єкті в нерухомості встановлення і нших (більших) цін за бажанням продавця.

Проте судами не зазначено п ро встановлення обставини, я кі свідчать про наявність пі дстав для прийняття Одеськ ою міською радою від позива ча певних грошових коштів у р озмірі, еквівалентному експе ртній грошовій оцінці спірно ї земельної ділянки, зокрема , наявність між цими особами п евних цивільно-правових зобо в'язань тощо.

Більш того, судами першої та апеляційної інстанції взага лі не вказано розмір вищевка заної суми грошових коштів, д о прийняття яких зобов'язано Одеську міську раду. Судо м апеляційної інстанції з ць ого приводу зазначено лише п ро здійснення за заявою пози вача відповідним компетентн им органом (експертом) експер тної оцінки спірної земельно ї ділянки. Але в постанові суд у відсутні жодні зазначення про наявність передбаченої р озділом ІІІ Закону України "П ро оцінку земель" документац ії щодо спірної земельної ді лянки, зокрема оформленого в ідповідно до вимог закону зв іту з експертної грошової оц інки, та її дослідження судам и.

Крім того, позивачем заявле но вимоги про зобов'язання Одеської регіональної філ ії Державного підприємства " Центр державного земельного кадастру при державному ком ітеті України по земельних р есурсах" зареєструвати за по зивачем державний акт на пра во власності на спірну земел ьну ділянку та зобов'язання У правління земельних ресурсі в у м. Одеса вчинити необхідні дії з видачі бланку та підпис ання державного акту на прав о власності на вказану земел ьну ділянку (з урахуванням ут очнення).

Суди задовольнили ці вимог и з посиланням на положення н аказів Державного комітету У країни по земельних ресурсах №174 від 02.07.03 "Про затвердження Ти мчасового порядку ведення де ржавного реєстру земель" та № 43 від 04.05.99 "Про затвердження Інс трукції про порядок складанн я, видачі, реєстрації і зберіг ання державних актів на прав о приватної власності на зем лю, право колективної власно сті на землю, право власності на землю і право постійного к ористування землею, договорі в на право тимчасового корис тування землею". Проте судами залишено поза увагою, що підс тавою для захисту відповідни х прав є їх порушення, невизна ння чи оспорення. Задовольня ючи позовні вимоги в цій част ині, суди не з'ясували, в чому п олягає порушення прав позива ча з боку Одеської регіон альної філії ДП "Центр держав ного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" та Упр авління земельних ресурсів у м. Одеса, зокрема, не встанови ли фактичні обставини щодо у хилення цих осіб від реєстра ції та видачі державного акт у на спірну земельну ділянку , а також наявності у них право вих підстав для вчинення так их дій до вирішення даного сп ору по суті.

При цьому суд апеляційної і нстанції відхилив доводи від повідача про те, що Одеська регіональна філія Державн ого підприємства "Центр держ авного земельного кадастру п ри державному комітеті Украї ни по земельних ресурсах" не м оже бути відповідачем у спра ві.

Такий висновок суду мотиво ваний тим, що Одеська регі ональна філія Державного під приємства "Центр державного земельного кадастру при Держ авному комітеті України по з емельних ресурсах" уповноваж ена виступати у цивільних ві дносинах, пов'язаних з виріше ннями питань щодо оформлення права власності на земельні ділянки, оскільки згідно з ви щевказаним наказом №174 видача та реєстрація державних акт ів на право власності на земе льні ділянки покладена на ст руктурні підрозділи Центру д ержавного земельного кадаст ру.

Проте судом залишено поза у вагою вимоги Господарського процесуального кодексу Укра їни, зокрема ст.ст. 1, 21, згідно з я кими сторонами в судовому пр оцесі - позивачами і відпові дачами - можуть бути підприє мства, установи, організації , інші юридичні особи (у тому ч ислі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку д іяльність без створення юрид ичної особи і в установленом у порядку набули статусу суб 'єкта підприємницької діяльн ості. У випадках, передбачени х законодавчими актами Украї ни, до господарського суду ма ють право також звертатися д ержавні та інші органи, фізич ні особи, що не є суб'єктами пі дприємницької діяльності.

Згідно з вказаними нормами сторонами в судовому процес і в господарських судах, окрі м громадян у визначених зако ном випадках, можуть бути лиш е юридичні особи. Статтею 80 ЦК України юридична особа визн ачена як організація, створе на і зареєстрована у встанов леному законом порядку; вона наділяється цивільною право здатністю і дієздатністю, мо же бути позивачем та відпові дачем у суді.

Разом з тим, згідно зі ст. 95 ЦК України філією є відокремле ний підрозділ юридичної особ и, що розташований поза її міс цезнаходженням та здійснює в сі або частину її функцій. Філ ії та представництва не є юри дичними особами; вони наділя ються майном юридичної особи , що їх створила, і діють на під ставі затвердженого нею поло ження. Керівники філій та пре дставництв призначаються юр идичною особою і діють на під ставі виданої нею довіреност і. Аналогічні положення міст ить ст. 64 ГК України.

Не врахувавши вищевказані законодавчі норми, суди перш ої та апеляційної інстанції вирішили спір щодо позовних вимог, заявлених до філії дер жавного підприємства, без з'я сування наявності в неї прав ового статусу юридичної особ и, а відтак і правомочності бу ти учасником судового процес у.

Відповідно до роз'яснень Пл енуму Верховного суду Україн и, викладених у пункті 1 Постан ови від 29.12.1976 № 11 "Про судове ріше ння", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимог и процесуального законодавс тва і всебічно перевіривши в сі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нор мами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на вищевикладене , судова колегія дійшла висно вку, що суди не дотримались ви мог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України що до повного і всебічного вста новлення усіх обставин справ и та правильного застосуванн я законодавства, тому рішенн я і постанова підлягають ска суванню як такі, що не відпові дають нормам матеріального т а процесуального права.

Справу слід направити на но вий розгляд до суду першої ін станції для встановлення усі х суттєвих обставин щодо вин икнення у позивача права вла сності на спірну земельну ді лянки, а у відповідачів - обо в'язку виконати, визначені в п озовній заяві дії. Також при н овому розгляді справи суду с лід забезпечити дотримання у сіх вимог процесуального зак онодавства, у тому числі ст.ст . 1, 21 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарськи й суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу за довольнити частково.

2. Постанову Одесько го апеляційного господарс ького суду від 25.11.08 та рішення г осподарського суду Одеської області від 18.08.08 у справі №34/118-08-2234 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду перш ої інстанції.

Головуючий Д.Кривда

Судді Г.Жаботина

А.Уліцький