Ухвала

від 23.05.2019 по справі 376/937/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2817/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 13 червня 2019 року включно, із визначенням застави у вигляді 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймар Німеччина, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що викладені у підозрі обставини не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Стверджує, що судом встановлено наявність обґрунтованої підозри без підтвердження даних про особу потерпілого, належність потерпілому майна, те, що майно належало ТОВ Фірма «Грона», про його кількість, вартість, укладання і існування договору поставки чи перевезення укладеного з підозрюваним, товаросупровідних документів, розпорядження товаром на власний розсуд. Додає про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів.

Також захисник зазначає про порушення вимог ч. 4 ст. 278 КПК України щодо негайного внесення відомостей в ЄРДР щодо особи, дати і часу повідомлення ОСОБА_8 про підозру та вказує про незаконне затримання підозрюваного, оскільки відповідно протоколу про затримання, зазначено неправдиву інформацію про те, що підозрюваного затримано о 07 год. 30 хв. 15.04.2019 на підставі підозри, оскільки останньому лише о 17 год. 05 хв. було повідомлено про підозру.

Крім того, сторона захисту вказує на безпідставність висновку суду про відповідність клопотання вимогам ст.ст. 179, 184 КПК України, оскільки вказані норми закону не стосуються запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Далів в апеляційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має на утриманні матір, яка є пенсіонером та є інвалідом ІІ групи. Вказує на завідомо непомірний для підозрюваного розмір застави.

У підсумку автор апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді необ`єктивна, упереджена, необґрунтована, невмотивована та незаконна. Додає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недотримання слідчим суддею вимог ст. 370 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12019110260000056, відомості про яке 13.02.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_8 у заволодінні майном ТОВ Фірма «Грона» шляхом обману (шахрайство), вчиненому у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

15 квітня 2019 року о 07 год. 30 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Старший слідчий СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Сквирського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до Сквирського районного суду Київської області з клопотанням про застосування щодоОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року застосовано щодоОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 13 червня 2019 року включно, із визначенням застави у вигляді 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, а саме передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетністьОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання сторони захисту на те, що наявність обґрунтованої підозри встановлена без підтвердження даних про особу потерпілого, належність потерпілому майна, те, що майно належало ТОВ Фірма «Грона», про його кількість, вартість, укладання і існування договору поставки чи перевезення укладеного з підозрюваним, товаросупровідних документів, розпорядження товаром на власний розсуд, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Крім того, до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу, а тому доводи апеляційної скарги в частині недоведеності стороною обвинувачення неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, слід визнати непереконливими.

Доводи захисника щодо недоведеності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Що стосується тверджень захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має на утриманні матір, яка є пенсіонером та інвалідом ІІ групи, то дані обставини були предметом перевірки слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, та не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Посилання захисника на те, що викладені у підозрі обставини не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, слід визнати непереконливими, з урахуванням доданих до клопотання матеріалів в їх сукупності.

Посилання адвоката на безпідставність висновку суду про відповідність клопотання вимогам ст.ст. 179, 184 КПК України, оскільки вказані норми закону не стосуються запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, слід визнати непереконливими, оскільки колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відповідність клопотання вимогам ст. 184 КПК України. Що стосується посилань слідчого судді на вимоги ст. 179 КПК України, то, на переконання колегії суддів, посилання на вказану норму статті є опискою, що в свою чергу не позбавляє сторону захисту звернутися до суду із відповідною заявою про її виправлення.

Колегія суддів не вбачає жодних порушень під час затримання підозрюваного ОСОБА_8 , з огляду на положення ч. 1 ст. 208 КПК України, яка передбачає можливість затримання лише підозрюваної особи.

Посилання сторони захисту на порушення вимог ч. 4 ст. 278 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, з урахуванням тих обставин, що про підозру ОСОБА_8 повідомлено 15.04.2019, а дата реєстрації провадження, у відповідності до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, 13.02.2019 року, у зв`язку з чим даний Витяг не містить даних про особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення яке розслідується.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному застави у вигляді 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи з наступного.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, прийшов до висновку про те, що визначена судом застава забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв`язку із чим посилання захисника на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на переконання колегії суддів, є непереконливими.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року, якою застосовано щодоОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 13 червня 2019 року включно, із визначенням застави у вигляді 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4