Рішення
від 20.05.2019 по справі 160/1933/19
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 160/1933/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Молоданові М.Ю. за участю: представника позивача - Ткаченка С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122)» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0564211306, яким донараховано штрафні санкції у сумі 510 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення №0564271306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№122)" застосовано штрафні санкції у сумі 274 290,06 грн.; визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 року №Ю-0564251306 на суму 548 580,12 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки, які слугували передумовою для винесення спірних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги про сплату боргу не відповідають дійсності. Так, проведено перевіркою, серед іншого, було встановлено заниження суми нарахованого єдиного внеску за рахунок включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених та не відображено нараховані та виплачені доходи від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб, та відображення застосованої податкової соціальної пільги. натомість Державна установа П`ятихатська виправна колонія (№122) це виправна колонія, у якій виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, а Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) це юридична особа, що утворена відповідно до Статуту з метою залучення засуджених, які відбувають в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання.

Згідно із договорами, що були надані до перевірки, кожного місяця протягом 2016 - 2018 років позивач отримував від виконавця - ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) рахунки, відповідно до яких ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) перераховувало грошові кошти на рахунки ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) . За період 2016-2017 років на особисті рахунки фізичних осіб (з числа засуджених) кошти позивачем не перераховувались, а також нарочно не виплачувалися через відсутність правових підстав для цього. Таким чином, враховуючи всі вище вказані обставини вбачається, що ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) фактично не здійснювало виплату заробітної плати засудженим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав, з урахуванням відповіді на відзив.

В судове засідання відповідач в черговий раз свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. Але відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов, у якому зазначив, що перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено, що ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) у період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. занизило базу нарахування єдиного внеску за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску, заробітної плати засуджених на загальну суму 2 493 546 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що між позивачем Замовником та ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) Виконавцем укладено низку договорів про використання праці засуджених. В порушення п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України 08.07.2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) занизило базу нарахування єдиного внеску на суму 2 493 546 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску. Так за результатами проведеної перевірки податковим органом, відповідно до чинного законодавства було прийнято оскаржувані рішення, податкове повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу, які є цілком законними та вірними. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 17.10.2018 року по 06.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№122)" з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року.

Порушення виявлені під час перевірки були відображені в акті перевірки від 13.11.2018 р. № 65465/04-36-13-06/08679793, а саме:

- порушення п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 548 580,12 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених;

- порушення абз. б п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI, р.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4, в частині подання Податкових розрахунків за ф.№1 ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за період III кв. 2015 р. - ІІ кв. 2018 р. без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб, та відображення застосованої податкової соціальної пільги.

На підставі висновків вказаного акту перевірки від 13.11.2018 р. №65465/04-36-13-06/08679793, відповідачем були прийняті:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0564251306, від 30.11.2018 року, внаслідок чого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№122) , донараховано 548 580,12 грн.;

- рішення №0564271306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.11.2018 року у сумі 274 290,06 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0564211306, яким донараховано штрафні санкції у сумі 510 грн.

Правомірність та обґрунтованість вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0564251306 від 30.11.2018 року, рішення №0564271306 від 30.11.2018 р. про застосування штрафних санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0564211306, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України (надалі ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1. пункту 164.1. статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1. пункту 164.2. статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України) визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Відповідно до ст.118 КВК України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Як було встановлено перевіряючими відповідача, згідно із актом перевірки від 13.11.2018 року, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) здійснювало нарахування та сплату заробітної плати станом на 01.07.2015 року 28 працівникам, і 18 працівникам, станом на 30.06.2018 року, які працюють на підприємстві на підставі трудових відносин, та не є засудженими. Також актом перевірки було встановлено, що між ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) (код ЄДРПОУ 08679793) Виконавцем та ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) (код ЄДРПОУ 08733073) Замовником укладено договори № Г-6/Г-10 від 18.01.2016 року, Г-1/Г-1 від 03.01.2017 року та Г-3 від 10.01.2018 року про працевлаштування робочих із числа осіб, які утримуються в Державній установі П`ятихатська виправна колонія (№122) .

18.01.2016 року, 03.01.2017 року та 10.01.2018 року між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) та Державною установою П`ятихатська виправна колонія (№122) були укладені договори, відповідно до яких ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) надає ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) засуджених для залучення останніх до суспільно корисної оплачуваної праці на виробничих потужностях ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) .

Згідно даних договорів, що були надані до перевірки, кожного місяця протягом 2016 - 2018 років підприємство отримувало від виконавця - Державної установи П`ятихатська виправна колонія (№122) рахунки, відповідно до яких Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) перераховувало грошові кошти на рахунки Державної установи П`ятихатська виправна колонія (№122) .

Так, за період 2016-2017 років на особисті рахунки фізичних осіб (з числа засуджених) кошти Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) не перераховувались, а також нарочно не виплачувалися через відсутність правових підстав для цього.

Таким чином, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) фактично не здійснювало виплату заробітної плати засудженим.

Відповідно до ч.1 статті 60 КВК України визначено, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах в установах чи організаціях усіх формах власності за умови забезпечення нагляду за їхньою поведінкою.

В силу ст.118 КВК України, в редакції яка діє з 08.10.2016 року - дня набрання чинності внесеними змінами Законом України від 07.09.2016 року №1492-VІІІ, засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Так, на даний час видно, що особливістю залучення засуджених до позбавлення волі до оплачуваної роботи з 08.10.2016 року, є регулювання таких трудових правовідносин законодавством про працю, з особливостями, що передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України (абзац третій частини першої статті 118 КВК України).

З 07.05.2014 року до 08.10.2016 року абзац третій частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачав, що праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.

Статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, в редакції, яка діє з 08.10.2016 року, прямо передбачено, що засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. А отже залучення засуджених до позбавлення волі до робіт як на підприємстві виправної колонії так і на державному підприємстві, має здійснюватися за одночасним додержанням наступних умов:

- засуджені мають працювати за строковим трудовим договором;

- строковий трудовий договір укладається між засудженим і виправною колонією;

- забезпечується належна охорона та ізоляція засуджених.

Без оплати засуджені можуть бути залучені лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством (абзац перший частини п`ятої статті 118 КВК України).

Таким чином, роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору, з 08.10.2016 року має виступати у спірних правовідносинах виправна колонія.

Інші нормативно-правові акти мають відповідати нормам Кримінально-виконавчого кодексу України як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, та у разі прийняття перших до 08.10.2016 року, вони мають застосовуватись із врахуванням відповідних законодавчих змін.

При цьому, особові рахунки засуджених веде саме виправна колонія, здійснюючи відповідні зарахування на такі рахунки та відрахування із заробітку та інших доходів засуджених також має здійснювати виправна колонія задля забезпечення додержання черговості утримання відповідних сум, зокрема, згідно статті 121 КВК України та пункту 6.3 Інструкції №396/5 першочергово відраховуються податок на доходи фізичних осіб і суми аліментів, а в подальшому вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу), вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування), витрати за виконавчими листами на користь громадян, за виконавчими листами на користь юридичних осіб та суми відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Проведення всіх належних відрахувань та утримань із сум заробітної плати державною установою також прямо передбачено пунктом 4.5 Порядку №26/5.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що обов`язок здійснювати своєчасно виплату працівникові заробітної плати покладається саме на роботодавця, як сторону трудового договору. Оскільки у даному випадку роботодавцем виступає саме Державна установа П`ятихатська виправна колонія №122 , а не Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№122) , то відповідно і обов`язок дотримання вимог діючого трудового законодавства, покладається на роботодавця.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Аналізуючи викладене суд доходить до висновку, що відповідач під час винесення спірних вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0564251306 від 30.11.2018 року, рішення №0564271306 від 30.11.2018 р. про застосування штрафних санкцій, податкового повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0564211306, діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачений судовий збір в розмірі 12 350,70 грн., підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0564211306, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0564271306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122)» застосовані штрафні санкції у сумі 274 290,06 грн.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 року №Ю-0564251306, прийняту Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122)» судові витрати по справі у розмірі 12 350,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 30.05.2019 року.

Суддя К.С. Кучма

Дата ухвалення рішення20.05.2019
Оприлюднено03.06.2019

Судовий реєстр по справі —160/1933/19

Ухвала від 28.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 23.09.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 27.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 20.02.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 24.01.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 08.07.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

Рішення від 20.05.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кучма Костянтин Сергійович

Ухвала від 29.03.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кучма Костянтин Сергійович

Ухвала від 04.03.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кучма Костянтин Сергійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні